УРОК № 56. Тема. Шевченко — народний поет. Значення творчості великого Кобзаря. Уроки української літератури, 9 клас

    УРОК № 56. Тема. Шевченко — народний поет. Значення творчості великого Кобзаря. Уроки української літератури, 9 клас

    Мета: показати велич і неповторність творчої спадщини Шевченка, його значення для розвитку української літератури, історії, перевірити набуті учнями знання з теми; розвивати естетичні смаки школярів, уміння застосовувати знання, спостережливість; виховувати на прикладі життя й діяльності Кобзаря активну любов до рідної землі свого народу, його мови й культури.

    Обладнання: чистий білий рушник, на столі — червоні й чорні стрічки-візерунки (витинанки), діафільм «Наш Кобзар», записи пісень («Два кольори», «Пісні про великого Кобзаря»), карта перевезення праху Шевченка в Україну, підручник, тексти; на дошці записано епіграф до уроку:

    І на тім рушничкові
    Оживе все знайоме до болю:
    І дитинство, й розлука, і вірна любов.
    Андрій Малишко

    ХІД УРОКУ № 56. Тема. Шевченко — народний поет. Значення творчості великого Кобзаря. Уроки української літератури, 9 клас

    І. Актуалізація опорних знань учнів
    Перевірка домашнього завдання.

    1. Улюблена поезія з «Кобзаря».

    2. Бесіда з учнями на тему «Кобзар у моєму житті».

    ІІ. Мотивація навчання школярів

    1. Бесіда з учнями.
    1) Чим є рушник у житті українців?
    2) Якими кольорами його найчастіше вишивають?
    3) Що символізують чорний і червоний кольори? (Звучить приспів пісні О. Білаша «Два кольори».)

    2. Оголошення теми, мети та завдань уроку.

    3. Вступне слово вчителя.
    Сьогодні ми будемо «вишивати» на цьому білому рушникові життя і долю нашого великого поета Тараса Шевченка. Рушник поки що чистий, бо не з’явився ще на світ Божий той, кому судилося стати пророком України.
    (Проектується малюнок рідної хати Шевченка.)

    ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

    1. Літературна композиція «У тій хатині, у раю я бачив пекло…».

    Учень.
    9 березня 1814 року
    В похилій хаті край села,
    Над ставом чистим і прозорим
    Життя Тарасику дала
    Кріпачка-мати, вбита горем.
    (Виходять малий Тарас та його мати.)

    Мати.
    Як гірко, як нестерпно жаль,
    Що долі нам нема з тобою!
    Ми вбогі, змучені раби,
    Не маєм радісної днини, .
    Нам вік доводиться робить,
    Не розгинаючи і спини.
    (Тарас дивиться на хату.)

    Тарас.
    У тій хатині, у раю,
    Я бачив пекло… Там неволя.
    Робота тяжкая, ніколи
    І помолитись не дають.
    (Дивиться на матір і обнімає її.)

    Там матір добрую мою
    Ще молодую — у могилу
    Нужда та праця положила.
    (Тарас і мати виходять.)

    2. Бесіда з учнями.
    1) У яких творах Шевченко згадує своє дитинство?
    2) Хто з письменників писав про Шевченка, зокрема про його дитинство? (С. Васильченко «В бур’янах»; Д. Бедзик «Невільник»; О. Іваненко «Тарасові шляхи».)
    3) Яким же кольором ми позначимо ось ці перші стібки на рушникові?
    4) А чи були в дитинстві Тараса радісні дні? (Любов до малого хлопчика сестри Катерини, його подорож до залізних стовпів, розповіді діда Івана про Коліївщину і золотий червонець, який дав гайдамаці (прадідові Тараса) сам Максим Залізняк; дружба Тарасика та Оксани Коваленко.)

    3. Продовження літературної композиції.
    (Виходять Тарас і Оксана.)

    Тарас.
    Ми вкупочці колись росли,
    Маленькими собі любились.

    Оксана.
    А матері на нас дивились
    Та говорили, що колись
    Одружимо їх. Не вгадали.

    Тарас.
    Старі зарані повмирали,
    А ми малими розійшлись
    Та вже й не сходились ніколи.
    (Обоє виходять.)

    4. Виразне читання учнем вірша «Мені тринадцятий минало».

    5. Слово вчителя з елементами бесіди.
    Радісними, світлими були в дитинстві Шевченка й ті дні, коли пін служив в управителя Яна Димовського, який допомагав йому пізнавати світ, не забороняв малювати і навіть познайомив з художником-аматором Степаном Превлоцьким. Поет завжди з вдячністю згадував свого добродійника. Тож додамо кілька червоних візерунків. Прошу відповісти на такі питання:
    1) Куди переїздить панська сім’я в 1829 році?
    2) Куди далі переїжджають пани, а з ними й Тарас?
    3) Як жилося Тарасові в Петербурзі?
    4) Які настрої переважають у цей час?
    5) Яка визначна подія відбувається в житті Тараса?
    6) Чим після цього Шевченко займається в Петербурзі?

    6. Продовження літературної композиції.

    Учитель. Незважаючи на радісні події в петербурзький період життя, думи поета про Україну стають «на папері сумними рядами». (Звучить пісня «Думи мої, думи мої…».) Життя на чужині гнітило поета. І ось настав 1843 рік, коли Шевченко вперше після довгої розлуки відвідав Україну. І що ж він побачив на рідній землі?

    Перший учень. Читає поезію «І виріс я на чужині…». (До рушника додається чорний візерунок.)

    Другий учень. Друга поїздка в Україну відбулася 1845 року. Що приніс цей рік Шевченкові? Він повертається в Україну, щоб жити на батьківщині. Працює в Київській тимчасовій комісії з упорядку вання старовинних актів. Саме в цей час пише твори «Єретик», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Невольник», «Великий льох», «Наймичка», «Холодний яр», «Три літа». Шевченко багато їздив по Україні, часто зустрічався з селянами і скрізь бачив нестерпні муки поневоленого народу. Прямим вираженням несприйняття і гнівного осуду самодержавства була поема «Сон», що стала справжньою причиною довголітнього поневіряння поета в солдатах. (Учні прикріплюють до рушника чорні візерунки.)

    Третій учень. І знову довга розлука з рідним краєм… Тяжка солдатська служба, постійний нагляд, заборона писати і малювати, туга за Україною, хвороба… Але поет не просить помилування, з-під його пера з’являються непокірні рядки: «Караюсь, мучуся, але не каюсь…» Він пише і малює, незважаючи на «височайшу» заборону.

    7. Запитання до учнів.
    1) Які вірші написав поет на засланні?
    2) Які основні мотиви цих поезій?
    3) Якими художніми засобами Шевченко виразив свої почуття?

    8. Виразне читання та аналіз віршів «Лічу в неволі дні і ночі…», «Сонце заходить, гори чорніють», «Ой гляну я, подивлюся…».

    9. Бесіда з учнями.
    1) Сформулюйте головну думку кожної з цих поезій.
    2) До якого виду лірики вони належать?
    3) Що вас найбільше вразило у цих віршах?
    4) Назвіть усі відзначені вами засоби художньої виразності в розглянутих поезіях.
    5) У яких поезіях Шевченко висловлює свою мрію про вільне життя народу? («Сон», «Ісаія. Глава 35», «І Архімед, і Галілей…», «І досі сниться…» та ін.)
    (Учні додають до рушника червоні візерунки.)

    10. Слово вчителя.
    На жаль, не судилося Шевченкові не тільки побачити свій край вільним, а й дожити до жаданої реформи 1861 року. За десять днів до смерті він написав останні рядки:

    Чи не покинуть нам, небого,
    Моя сусідонько убога,
    Вірші нікчемні віршувать?
    Вози в далекую дорогу,
    На той світ, друже мій, до Бога,
    Почимчикуєм спочивать…

    Смерть Шевченка була тяжкою втратою для України. 12 березня 1861 року відбувся похорон поета в Петербурзі на Смоленському кладовищі. (Учні додають до рушника чорних візерунків.)
    Обірвалося життя нашого національного генія і почалася його безсмертна слава. Тому чорні кольори на рушнику долі Шевченка переходять у червоні кольори всенародної любові та вдячності Кобзарю.

    ІV. Домашнє завдання
    Підготуватися до уроку з літератури рідного краю.

    УРОК № 56. Тема. Шевченко — народний поет. Значення творчості великого Кобзаря. Уроки української літератури, 9 клас

    Повернутися на сторінку Уроки української літератури, 9 клас

    Комментарии закрыты.