• Реклама

УРОК № 54. Тема. Т. Шевченко — видатний художник. Цінність його живописної спадщини. Шевченко і наша дійсність. Уроки української літератури, 9 клас

УРОК № 54. Тема. Т. Шевченко — видатний художник. Цінність його живописної спадщини. Шевченко і наша дійсність. Уроки української літератури, 9 клас

Мета: ознайомити учнів з мистецькою спадщиною Шевченка, показати шляхи становлення його як художника; розвивати їхню спостережливість, уміння помічати суттєві деталі, вдосконалювати навички зв’язного мовлення; виховувати пошану до мистецьких скарбів України.

Обладнання: альбом «Шевченко-художник», репродукції картин Шевченка з настінного календаря-щомісячника за 1989 рік «Шевченко-художник», діафільм «Тарас Шевченко» (частина 2), підручник.

ХІД УРОКУ № 54. Тема. Т. Шевченко — видатний художник. Цінність його живописної спадщини. Шевченко і наша дійсність. Уроки української літератури, 9 клас

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Перевірка домашнього завдання.
1) Прочитати й прокоментувати щоденникові записи Шевченка.
2) Пояснити, що таке епістолярна спадщина.
3) Розповісти, які записи справили найбільше враження і чому.

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ

1 .Бесіда з учнями.
1) Коли в Шевченка виявився потяг до малювання?
2) Коли здійснилася його мрія і він став художником?
3) Який літературний твір дає уявлення про ці події?
4) Чи прагнув Шевченко присвятити себе літературній творчості?

2. Виразне читання вірша.

Автопортрет 1843 р.
…Із вічності влетів. З безсмертя виніс
Веселий повів молодечих мрій;
Припав, припав до аркуша паперу —
І радісно забігало перо
(Хвилину тому,— півтораста літ, —
Присвяту в потаємний вніс альбом
Палкої шанувальниці таланту),
Забігало перо… І зупинилось.
Замріявся… Задумався… Забувся…
Кому цей погляд генія? Кому
Глибока зосереджена увага,
Ця вперта зібраність… Цей блиск очей
Кому він має сколихнути душу?
Кому адресувати має погляд
Вітання, згоду, співчуття чи знак
Порозуміння: висловить тривогу.
Лиш не за себе — за чиєсь життя…
Можливо, і за наше… Він увесь
Так перейнявся думою своєю,
Що мовби аж наблизився до нас
З півтемряви далекої. Так ніжно
Дбайливими штрихами відгорнув
Несупокійне та в’юнке волосся,
Щоб і воно не заважало… Туш
Примусив розпливтися строго в міру,
Їй визначену,— хай підкреслить, хай
Лиш те, що мусить проакцентувати…
Що ж із задуми вивело його —
Чи ніжний голос, чи дзвінок, чи пісня?
У папку вкинув аркуш — і пішов
У свою долю, в каторгу, у вічність…
(Роман Лубківський.)

3. Оголошення теми, мети та завдань уроку.

III. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вступне слово вчителя.
Досить багато відомо про літературну творчість Тараса Шевченка. Однак наше уявлення про внесок Кобзаря в скарбницю української культури буде неповним, якщо ми не познайомимося зі спадщиною Шевченка-художника. Певно, слово «художник» мало б посідати перше місце у його життєписі, бо саме завдяки цьому таланту Шевченко здобув волю й перед ним відкрився широкий світ.

2. Словникова робота.

Сепія — фарба сіро-коричневого кольору.

Бістр — фарба чорно-бурого кольору.

Офорт, акватинта — різновиди техніки гравюри на металі.

3. Лекція вчителя (Учні конспектують лекцію і на підставі конспекту складають таблицю — п. 4)
У творчості Тараса Шевченка дослідники виділяють кілька періодів: доакадемічний, Академія і ранній період творчості; заслання, творчість після заслання.
Зараз уже відомо, що Шевченко почав малювати ще в школі, у кількох ровесників-школярів навіть залишилися подаровані ним малюнки. Деякі дослідники вважають, що у Вільшаній він брав уроки у професійного художника Превлоцького, у якого пізніше навчався Сошенко. Перебуваючи у Вільно, відвідував короткочасні студії у професора Яна Рустема (Йонаса Рустємаса).
Любов до мистецтва спонукала молодого Шевченка до творчих пошуків і невтомної праці. Він створює історичні композиції «Смерть Олега, князя древлянського», «Козацький бенкет», «Смерть Богдана Хмельницького», «Смерть Сократа». Ці роботи були настільки майстерними, що світило російського живопису, Карл Брюллов, не лише зробив що міг для викупу Шевченка з кріпацтва, а й узяв його до свого класу в Академії. Під час навчання в Академії Шевченко, улюблений учень Брюллова, виправдав сподівання свого вчителя. Він був тричі відзначений срібними медалями за визначні успіхи в живопису.
«Марія» (ілюстрація до поеми Пушкіна «Полтава»), акварель 1840 року, свідчить про зацікавлення юного Шевченка романтичною поезією та українською старовиною. Із самою поемою Шевченко полемізуватиме впродовж усього життя, але в ті петербурзькі часи вона стала нагадуванням про непросту минувшину України.
Акварель «Циганка-ворожка» (1841 р.) удостоєна срібної медалі Академії мистецтв. Це зразок побутового жанру: мила нехитра сценка із сільського повсякдення. У сюжеті відчувається авторське розуміння життя як поєднання буденного й доленосного, ретельно відпрацьована техніка акварелі… Бажає й боїться почути про своє майбутнє вродлива молода селянка. Поштиво схилилася перед чужою долею ворожка, не поспішаючи розкривати таємниці. Сміливо дивляться очі кучерявого дитяти, цей погляд прямий і невідворотний, як сама доля.
Олійне полотно «Катерина» (1842 р.) теж є зразком побутового жанру. У центрі картини — молода дівчина-жінка, героїня однойменної поеми.
Приваблює Шевченка світова класика. 1843 року він створює ілюстрацію «Король Лір» до славнозвісної трагедії Шекспіра.
Високою майстерністю відзначено жіночі портрети 1843-1847 рр.: Маєвської, Закревської, Кейкуатової, Горленко. Психологічна характеристика поєднана в них із високим гуманістичним поглядом налюдину.
Олійнє полотно побутового жанру «Селянська родина» (1843 р.) сюжетно втілює ще одну мрію Шевченкового життя — навіки втрачений земний рай родинної злагоди.
Подорожуючи 1843 року Україною, Шевченко знаходить відраду в живописній красі рідної природи, у неповторності народних звичаїв, волелюбному подиху давнини. Так виникає задум серії гравюр «Живописна Україна». Своїми роботами Шевченко мріяв показати шанувальникам мистецтва красу України, щедро втілену в природі, людях, історії. 1844 року вийшов перший випуск «Живописної України», що містив шість відтисків замість дванадцяти запланованих: «Дари в Чигирині 1649 р.», «Судня рада», «Старости», «Казка», «У Києві», «Видубецький монастир у Києві».
Робота в Археографічній комісії протягом 1845—1847 рр. дала змогу Шевченкові втілити в пейзажі своє розуміння цінності архітектурних та ландшафтних пам’яток історії України. У цей час він створює багато майстерних пейзажів аквареллю, сепією, олівцем: «Воздвиженський монастир у Полтаві», «Будинок І. Котляревського в Полтаві», «Вознесенський собор у Переяславі», «Костьол у Києві», «Богданова церква в Суботові», «У Василівцї», «Андруші», «Коло Седнева», «Чигирин з Суботівського шляху», «Чумаки серед могил», «Почаївська Лавра з півдня» та ін.
Пейзажі періоду заслання: «Пожежа в степу» (відгомін баченого читається в рядках поезії «У Бога за дверима лежала сокира…»), «Форт Кара-Бутак», «Дустанова могила», «Укріплення Іргиз-Кала», «Низинний берег острова Миколи», «Крутий берег Аральського моря», «Гористий берег острова Миколи», «Шхуни біля форту Кос-Арал», «Вигляд Кара-Тау з долини Апазир». «Туркменські аби в Кара-Тау», «Чиркала-Тау», «Дал-ісмен-мула аульє» та ін.
Зі щирою симпатією та співчуттям зображує Шевченко корінних мешканців того краю. Особливою теплотою наділяв він образи дітей («Байгуші», 1853 р.; «Байгуші під вікном. Державний кулак», 1855—1856 рр.).
На засланні Шевченко плідно працює над портретами, створки сепією «Портрет А. Усково’і» (1853—1854 рр.), «Портрет А. УскопоІ з донькою» (1854 р.), «Портрет К. і М. Бажанових» (1856—1857 рр.), «Портрет Л. Алексєєва» (1856—1857 рр.) та ін.
Окремо слід відзначити серію сепій «Притча про блудного синя» (1856—1857 рр.), до якої увійшли роботи: «У хліві», «У шинку», «Програвся в картц», «Серед розбійників», «На кладовищі», «У в’їязниці», «Кара колодкою», «Кара шпіцрутенами».
1856 року Шевченка приваблює образ самітника Робінзона, він створює ілюстрацію до однойменного твору Д. Дефо. Герой ілюстрації тримається правою рукою за свій скарб — книгу, однак у погляді його є сум за життям, якого він позбавлений волею долі…
Після заслання Шевченко створює олівцем «Портрет М. Щепкіна» (1858 р.), «Портрет Д. Олдріджа» (1858 р.), позначені світлом благородства, що поєднує образи обох видатних акторів, до яких автор ставився з великою повагою і любов’ю.
Недовгий вік, що залишила доля Шевченкові, він захоплено вивчає світову гравюру, працює над удосконаленням цієї мистецької техніки. На підставі поданих на розгляд академічної ради гравюр Академія мистецтв присвоїла Шевченкові звання академіка гравюри.
Серед досягнень Шевченка-гравера слід назвати такі роботи, як «Притча про робітників на винограднику» за картиною Рембрандта, «Свята родина» за картиною Мурільйо (1858 р.), «Автопортрет зi свічкою» (1860 р.), «Автопортрет у шапці та кожусі» (1860 р.), «Портрет Ф. Толстого» (1860 р.), «Портрет Ф. Бруні» (1860 р.), «Портрет П. Клодта» (1861 р.).
Творчість Шевченка-художника позначена глибоким психологізмом у портретному жанрі, новаторськими пошуками в побутовому канрі й пейзажі, значними досягненнями в техніці гравюри. Митець вдало поєднав у своїх творах традиції українського національного малярського досвіду зі здобутками передових майстрів російського і західноєвропейського мистецтва.

4. Заповнення таблиці за матеріалами лекції.

Жанри образотворчого мистецтва, у яких працював Т. Шевченко Назви творів
Портрет
Пейзаж
Історичний жанр
Побутовий жанр
Книжкова ілюстрація

ІV. Закріплення вивченого матеріалу

1. Що нового ви дізналися про творчу спадщину Шевченка?

2. У яких жанрах працював Шевченко-художник?

V. Домашнє завдання
Перечитати конспект лекції, перевірити складену за нею таблицю.

УРОК № 54. Тема. Т. Шевченко — видатний художник. Цінність його живописної спадщини. Шевченко і наша дійсність. Уроки української літератури, 9 клас

Повернутися на сторінку Уроки української літератури, 9 клас

Комментарии закрыты.