Урок № 46. Тема: И та і в кінці прислівників. Українська мова. 7 клас. Конспекти уроків

    Урок № 46. Тема: И та і в кінці прислівників. Українська мова. 7 клас. Конспекти уроків

    Мета: пояснити правила написання и та і в кінці прислівників; формувати вміння визначати в словах орфограму “Букви и та і в кінці прислівників та обгрунтовувати вибір написання відповідним правилом; виховувати повагу до образного поетичного слова та його творців-письменників; розвивати увагу, уяву, пам’ять, логічне мислення.

    Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

    Обладнання: підручник.

    Хід уроку № 46. Тема: И та і в кінці прислівників. Українська мова. 7 клас. Конспекти уроків

    І. Перевірка домашнього завдання.

    Робота біля дошки. Виконання індивідуальних завдань двома-трьома учнями.

    Картка 1
    Переписати, знявши дужку та вставивши на місці крапок пропущені букви.

    І рідне й чуже поєднається щ..льно і жит..ме в думці моїй не/ро..дільно. (Леся Українка.) Не/ро..гублено, зачаєно щось у серці бер..жу, посміхаюсь не/пр..каяно і ні/чого не/кажу.(Є.Гуцало.) Так пітьма гнітить не/самовито! Не/вдовзі пора з..мових завій. (М.Самійленко.) Не/виразно на асфальті сніг малює зиму. (А.Борщова.) А не/порочно чистий сніг — мов думка не/порочно чиста. (Є.Гуцало.)

    Картка 2
    Переписати, знявши дужку. Пояснити написання у прислівниках н та нн.

    Не/шкодуй для ниви праці, й вона не/одмінно віддячить. З водою не грайся, вогневі не вір, а в ніч навмання не/пускайся. Добра кропива рано починає жалитись. До великого терпіння не/одмінно прийде вміння. Як погано зшив, то хоч добре випрасуй. За науку цілуй віддано в руку. Коли старанно косять, то сіна не/просять. Народна творчість.

    ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

    ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

    Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу.

    ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

    Прочитати речення. Пояснити написання и та і в кінці виділених прислівників.

    Пішов кобзар по вулиці, з журби як заграє! Кругом хлопці навприсядки… (Т.Шевченко.) Вишиває нам бабуся рушники. Я й собі отак навчуся залюбки. (Л.Лежанська.) Місяць уповні сів на підвіконні. (М.Литвин.) Опівночі курча просилось прогуляться, бо, каже, нічого шулік і сов бояться. (Л.Боровиковський.) Усе навкруги бовваніло й біліло і раптом розсипалось, затуманіло. (Л.Первомайський.)

    Переписати речення, на місці крапок уставляючи и або і.

    І. Мовчк.. струни на бандурі я перебираю. (П.Куліш.) Уноч.. мені приснилась мати. (Д.Луценко.) Мати — досвітня пташинка. Здосвіту віч не зімкне, ходить по хаті навшпиньк.., щоб не збудити мене. (І.Гнатюк.) Скільки ласки й турботи віддали залюбк.. ви, щоб у зорях сіяла українська земля. (Д.Луценко.) Все людям глузду не стає спокійно вік прожити вкуп.. . (М.Самійленко.) Березі я, мов матері, вклонюся й поплачу мовчк.. на її плечі. (Є.Гуцало.) Звичайно, спогади почаст.. й фантастичні розмови нашої хистку являли вісь. (М.Рильський.)

    ІІ. Книжка мовчк.. все розкаже. Хто рано встає, той двіч.. живе. Троянди плодів не дають, але їх залюбк.. вирощують. Лінивий двіч.. робить, а скупий двіч.. платить. Буває, початок кінця не вартий, а буває, навпак… . За царя Горошка, як було людей трошк.., як свині з походу йшли, ми тебе знайшли. Уноч.. кожна корова чорна. Не тоді коня сідлають, як верх.. сідають. Зуби з язиком ворогують, а живуть укуп… Ніби бджола, а насправд.. — шершень Виріс, як кіт навсидячк.. . Пізно старого кота вчити гопк.. . Краще трішк.. зранку, ніж нічого до вечора. Восен.. і буряк — м’ясо. Сніг випадає один раз, а з тополі він опадає трич.. . Тепла ніч знає, який мороз надвор.. . Працівник, оплачений наперед, іде навпрямк.. .
    Народна творчість.

    Вибірковий розподільний диктант. Прислівники з и та і на кінці виписати в дві колонки.

    Виходжу вранці в поле, роздолля навкруги! (Л.Дмитерко.) Наче стіл завбільшки — лан. (Л.Дмитерко.) Я двічі ковзнувсь на невірній стежині. (Л.Первомайський.) Як подумав, як помчав напрошки, без тями. (Д.Павличко.) Сніги тут пізно тануть навесні. (Л.Забашта.) Чекає дощ зірватися щомиті. (Л.Костенко.) Небо дибиться навшпиньки ясновиде, молоде. (О.Довгий.) Лісів карпатських мідь багряну щоночі бачу уві сні. (Л.Дмитерко.) Ми рушили в ніч поодинці, мов тіні. (Л.Первомайський.) Хтось ходить назирці за мною. (Д.Павличко.) Там переходять шлях уповні. (Л.Костенко.) А крик твій не затихне, навпаки луною він злетить поміж зірки. (Д.Павличко.)

    Попереджувальний диктант. Позначити в словах орфограми “Букви и та і в кінці прислівників”.

    Де волошки, там хліба трошки. Ори землю восени, аби навесні не шкодувати. У важкий рік зима вдвічі довша. Проковтнути хочеться, а прожувати ліньки. Іноді рідко, зате мітко. Гордість виїжджає верхи, а повертається пішки. Навпрошки — ближче, путівцями — швидше. Вечірню роботу вночі чорти закінчують. До чарки рачки лізе, а до роботи й києм не заженеш. Заробив три рази в шию, а четвертий навздогінці. Хто поможе вчасно, той поможе двічі. За шматок кишки піде сім верст пішки. Це там, де чорти навкулачки бились. Хвали день увечері. Щасливої вам спотикачки, що не крок — то рачки. Сім верст до небес, і все пішки. Прощавайте навіки, старі постоли, ми нові сплели.
    Народна творчість.

    Диктант з коментуванням. Позначити в словах орфограми “Букви и та і в кінці прислівників”.

    І. Рідне, рідне місто, я навіки твій. (В.Сосюра.) Яке прекрасне місто вранці! (М.Рильський.) Ітиму вулицею навпрошки. (Т.Майданович.) Наснились нам зорі вночі над Дніпром. (А.Малишко.) Я річ непросту — жить вивчав навпомацки, як цуцик півпрозрілий. (М.Рильський.) Вміють мовчки любити друзі. (А.Малишко.) Нарешті зустрілися наші герої. (Л.Первомайський.) І зорі висіли так рясно ранетами навкруги. (М.Сіренко.) Звелись дими навшпиньки над садками. (І.Доценко.) Загони золотавих цибулин навлежачки під ліжком партизанять. (І.Драч.) На пелені полум’я чорніло з кулак завбільшки горнятко. (М.Стельмах.) Смачно пісня слухається попаски. (А.Бортняк.) Тепер, як бачиш, вийшло навпаки. (М.Руденко.) Ялини — їжаки, що дибки повставали. (Є.Гуцало.) Рвали, рвали вишеньки кожен поодинці. (М.Познанська.) Природа мудра, Все створила мовчки. (Л.Костенко.) Мар’ян вскочив у човен і навстоячки подався на той берег. (М.Стельмах.) Трохи розпачно, ніби навіки жайвориний дзвіночок замовк. (М.Чхан.) Зелене вино із зеленого листя варила червнева гроза опівночі в дубових лісах. (Є.Гуцало.)

    ІІ. Пахне степ навкруги полинно. (Д.Луценко.) Бджоли налинуть з медами багатими трохи спочити, а потім — на пасіку. (А.Малишко.) У сірих накидках наопашки ліс мигтить при дорозі, у рейки закутій. (І.Гнатюк.) І летять із неба опівночі зір огні, а з ними мрії й сни. (В.Сосюра.) То шепочуть ручаї співочу, що устали люди опівночі. (А.Малишко.) Шляху достеменно не знаю, навпомацки йду, блукаю. (Н.Бондарчук.) Переметнеться заєць навскоси. (Л.Костенко.) Вмию лице від пилюки дорожньої, двічі ковтну і наповню баклагу. (А.Малишко.) Знесилений, а думаю й навлежки. (М.Самійленко.) На зелені святки потепліло, а то якось нелюдськи було. (І.Драч.)

    ІІІ. І сором мовчки гинути й страждати, як маєм у руках хоч заржавілий меч. (Леся Українка.) Степ навкруги. В траві стежина біла. Безмежна тиша. Мирна далина. (Д.Павличко.) Іду по самім краю безодні помацки в пітьмі. (М.Самійленко.) Там звук казок торкавсь до вуха із вуст бабусі уночі. (В.Сосюра.) А дід-дивак і сам годився у герої, бо в боротьбі за буряки давсь довгоносикам взнаки. (М.Рильський.) У соняшника були руки і ноги, було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром. (І.Драч.) Дитинство спливає в очах мимоволі. (Л.Первомайський.) Раз і насправжки вовк овечку обідрав. (Л.Боровиковський.) Та потайки любив, одначе, він пустощі і сміх дитячий. (М.Рильський.) Підем по променю веселім, бо так, напевне, навпрошки. (Є.Гуцало.) Навіки віями мені ти серце проколола. (В.Сосюра.)

    Навчальний диктант. Підкреслити прислівники, в кожному з них позначити орфограму.

    Марія навпочіпки присідає біля рогу оселі, руками обережно розгрібає сніг і не скоро добирається до бляклого, примороженого куща жита. Восени вона посіяла житечко в усіх кутках хати, вчасно зійшло воно, закущувалось, радуючи жінку всім: темною зеленню і світлою росою. Хай її оселя завжди пахне житом, хай ці дрібні зернята приносять щастя їй і її дітям.
    Її не спустошена роками уява швидко знаходить тонкі барви, світанкову щедрість на розлогих нивах, де поруч спочивають перепілка і сонце. Саме таким змалку уявляє вона собі рай. Не стільки у ньому садів, як доброго шумування жита. (За М.Стельмахом; 90 сл.)

    V. Підбиття підсумків уроку.

    VІ. Домашнє завдання.

    Урок № 46. Тема: И та і в кінці прислівників. Українська мова. 7 клас. Конспекти уроків

    Повернутись на сторінку Українська мова. 7 клас. Конспекти уроків

    Комментарии закрыты.