УРОК № 45. Тема. Леся Українка. «Бояриня». Проблема відповідальності за долю батьківщини у драмі «Бояриня». Уроки української літератури, 10 клас

    УРОК № 45. Тема. Леся Українка. «Бояриня». Проблема відповідальності за долю батьківщини у драмі «Бояриня». Уроки української літератури, 10 клас

    Мета: ознайомити учнів зі змістом твору, передати тугу за рідним краєм Оксани — дочки козацького старшини Олекси Перебійного; розкрити компроміс Степана з власною совістю, зневажання ним людської гідності і честі; розвивати творче мислення учнів, уміння аналізувати прочитане; виховувати в учнів потяг до правди, справедливості, інтерес до історичного минулого України.

    Обладнання: текст п’єси.

    ХІД УРОКУ № 45. Тема. Леся Українка. «Бояриня». Проблема відповідальності за долю батьківщини у драмі «Бояриня». Уроки української літератури, 10 клас

    І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ

    ІІ. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

    1. Слово вчителя.
    Останнє десятиріччя XX століття повернуло до життя драматичну поему Лесі Українки «Бояриня», яку поетеса написала 1910 року, перебуваючи на лікуванні в Єгипті. Це єдиний твір поетеси, побудований на матеріалі історичної минувшини України,— дія відбувається в другій половині XVII століття.
    Драматична поема Лесі Українки «Бояриня» мала нелегкий шлях до читача, була опублікована вже по смерті поетеси — в 1914 році. За радянських часів твір було суворо заборонено режимом, тож прийшов до сучасного читача тільки в 1989 році.
    Як писав у 20-х роках талановитий дослідник творчості Лесі Українки поет-неокласик Михайло Драй-Хмара, «поетеса відтворила, з одного боку, ту активну українську інтелігенцію, яка всім єством своїм рвалася до боротьби за суверенітет української державності, і, з другого боку, ту продажну українську інтелігенцію, яка заради «панства великого, лакомства нещасногоо зрадила українські традиції й. помосковившись, добровільно впряглася в чужинецьке ярмо».
    Драма «Бояриня» перейнята порівнянням суспільно-політичної атмосфери України й Московщини XVII століття, підкресленням їх очевидних розбіжностей. Московське царство було феодально-кріпосницькою державою виразно азіатського типу («Скрізь палі, канчуки… Холопів продають… Чим не татари?»). Гетьманська ж Україна з її республіканським устроєм і сильними демократичними елементами являла собою своєрідну антитезу Московщині. Виношуючи далекосяжні імперські наміри, Москва дивилася на Україну як на свою перспективну колонію, і де силою, а де підступом дедалі більше обмежувала українську автономію.
    Головна героїня драми Оксана, взявши шлюб з козаком Степаном, який став боярином на службі в московського царя, опиняється в Москві. Туга за батьківщиною, за більш демократичним і людяним життям, усвідомлення залежного України, спостереження за тим, як принижує свою гідність її чоловік, прагнучи догодити цареві та московським звичаям, дедалі більше засмучують героїню.
    Спочатку Оксана гадала, що, крім любові Степана, їй нічого не потрібно, Але незабаром чужа сторона починає гнітити молоду жінку.
    Вона помічає, як її, «хохлушку», зневажають московські боярині; наскільки чужі для неї ті місцеві побут і звичаї. Вдома дівчина почувала себе вільною: могла обирати собі нареченого, гостро відповісти кривдникові. У свята в Україні молодь збиралася разом, співала, розважалась. У Москві ж «якась неволя бусурманська»: не смій ні очей підняти, ні розмову підтримати, ні за ворота двору ногою ступити.
    Тому Оксана, козацька дочка, не могла і не хотіла приймати таке життя. Але найбільше її гнітило, що принижують і зневажають українців, які прийшли на царську службу,— тримають за блазнів. Навіть її чоловік «холопом Стьопкою себе взиває, та руки [цареві] цілує, як невільник».
    Живучи далеко від рідного краю, молода жінка тяжко переживає національне приниження: «Зломилася воля, Україна лягла під ноги Москві». Вона поривалася допомогти землякам, та Степан переконав її, що це дуже небезпечно для всієї сім’ї. Свою вимушену бездіяльність Оксана сприймає як зраду. Не справдилися і надії Оксани та Степана на те, що вони зможуть допомогти Україні, перебуваючи на службі в царя.
    Душевні страждання, відчуття своєї безпорадності, зрештою, приводять героїню до загибелі. Не менш трагічним є й образ Степана, який обрав шлях пристосовництва, мусив постійно роздвоюватися, аби вислужитися перед царем і не потрапити на дибу. У найдраматичніший момент — передсмертну годину дружини душа його ніби оживає, і звучить гірка сповідь:

    Нас доля так уже скарала тяжко,
    що, певне, й Бог простить усі гріхи.
    Хто кров із ран теряв, а ми із серця.
    Хто засланий, в тюрму замкнутий був,
    а ми несли кайдани невидимі.

    2. Робота над змістом драми.

    Запитання до учнів.
    1) Чому в сім’ї Олекси Перебійного батько й син по-різному ставляться до Переяславської ради і до клятви, даної російському цареві?
    2) Чим пояснюється різне ставлення батька й сина до боярина Степана?
    3) Чим приваблює читачів Іван Перебійний?
    4) Чи відмовляли Перебійні Оксану від шлюбу зі Степаном? Чи усвідомлювала родина, що на неї чекає в Москві?
    5) Чи думала, що попаде в неволю, сама Оксана?
    6) Коли вперше Оксана відчула себе справді підневільною і чому скорилася?
    7) Чи тільки ностальгія призвела молоду жінку до загибелі?
    8) Чому вже хвора Оксана відмовилася від поїздки в Україну? У чому її трагедія?
    9) Як ставився Степан до свого боярського звання?
    10) Чи міг він більше допомогти Україні?
    11) В яких сценах драми Степан виглядає жалюгідним, мізерним?
    12) Чий характер сильніший — Оксани чи Степана? Чому?

    3. Заключне слово вчителя.
    Драму «Бояриня» побудовано на матеріалі української, історії. У творі йдеться про добу Руїни і гетьмана Дорошенка, який вів боротьбу за визволення українського народу з-під гніту російського царату та хотів об’єднати Україну. Ці часи були дуже тяжкими для українського народу. Саме тоді розгорталися події «Боярині».
    Леся Українка у своїй драмі проводить паралель між долею Оксани та долею України. І молода жінка, і її рідний край змушені були скоритися поневолювачам, хоча й намагалися боротися до останнього. Поетеса зображає трагедію народу, який не зміг залишитись вільним, закликає до боротьби за волю і незалежність.
    Твір Лесі Українки не втратив своєї актуальності і в наш час, коли йде розбудова вільної Української держави, відроджуються її самобутня культура, мова, мораль, традиції.

    III. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
    Підручник, теоретичний матеріал.

    УРОК № 45. Тема. Леся Українка. «Бояриня». Проблема відповідальності за долю батьківщини у драмі «Бояриня». Уроки української літератури, 10 клас

    Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 10 клас

    Комментарии закрыты.