Урок № 45. Відокремлені члени речення. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

    Урок № 45. Відокремлені члени речення. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

    Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. Визначити, які саме члени речення є в кожному з речень відокремленими.

    Нікого тут, крім неба, не докличусь. (Г.Коваль.) Коліна преклонивши, як Почаїв, стоїть душа перед усім святим. (Л.Костенко.) Вмремо, не взяті в рабство ворогами. (В.Гриценко.) Краю рідний! Серце рветься, спогадавши твої жалі. (Олена Пчілка.) Ми, нащадки героїв, співців і гульвіс, ми тепер такі безшабельні! Як тяжко стукать у чужі оселі, бездомним бувши на своїй землі! (Л.Костенко.) Іду, і поруч твердо крокує Честь — мій секундант. (Б.Олійник.) Замгліє степ козацькими могилами, минає час, єдиний секундант. (Л.Костенко.)

    Переписати, вставляючи пропущені букви та розставивши розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення). Відокремлені члени речення підкреслити.

    І. С..дячи, з лісу дров не нанос..ш. Не сіявши, не пожнеш. Квіти, зроблені з паперу, дощу не бояться. Діло, ро..почате розумом, завершується руками. Хоч рано встав, та надолужив узуваючись. Роблю зігнувшись, а їм ро..стебнувшись. Добре зшиті чоботи добре й носяться. Не вміючи, і мухи не впіймаєш. Клюй, соловей, калину, пропустивши малину. Та пташка, що, не оп..рившись, співає, швидко кішці в зуби попадає. Пряме дерево і вм..рає стоячи. Про розум людини судять із праці, нею зробленої. Побите дощем поле ще й град поб’є. Краще скласти руки, ніж працювати, опустивши рукава.
    Народна творчість.

    ІІ. Настане день, обтяжений плодами. (Л.Костенко.) Сонце заходить, цілуючи гай. (М.Вороний.) А небо сміється, зірками рябе. (І.Лобовик.) І думи, пер..сичені туманом, кудись бр..дуть наосліп, навмання. (А.Коляновський.) Думка, одволожена спом..нами, блукала поміж м..нулих весен. (Ю.Мушкетик.) Латаття пл..ве по воді, п..шаючись білими квітами. (М.Доленго.) Цілющими бальзамами налита, п’янить пахуча хвоя кожну душу. (Д.Луценко.) Як добре мати побратима — ліс. (Є.Гуцало.) Поле, залите таємним молочно-синявим світлом, бе..шумно ро..сувалось перед нами. (В.Винниченко.) Місячним сяйвом покликана з хати, в ліс ти ходила мавку шукати. (Л.Забашта.) Л..тять хмарки, л..тять дороги, зібгавши куряву під ноги. (І.Драч.) Це було м’яке, але вельми мінливе сузір’я, зорі тр..мтіли в ньому, то мовби набл..жаючись, то віддаляючись. (Ю.Мушкетик.) Сонцем залиті майдани кличуть на зустрічі нас. (М.Сигнаївський.)

    Пояснювальний диктант.

    І. І в кожній батьківщині є весна, своїми квітами ясна й красна. (М.Доленго.) І край доріг в піснях загомонять гаї, пробуджені весняною грозою. (Д.Луценко.) Горітимуть свічки весняних журавлів, перетинаючи наскісно небо. (Є.Гуцало.) Напоєний теплом травневим вечір напнув вітрила сизих парусин. (Д.Луценко.) А в небі, незважаючи на спеку, вилися жайворонки і співали. (М.Рильський.) Мов каблучка, красою дивуючи світ, на середньому пальці метелик сидить. (Б.Олійник.)

    ІІ. Вітром заколисані, берези марять в дивовижнім сні. (Г.Коваль.) Стоять на кручах в срібних пелеринах царівни гір — смарагові смереки. (Д.Луценко.) Їжак крізь бур»яни — тріскучий, шерехатий — на спині яблука назбирані несе. (Є.Гуцало.) Росою вмившись, місяць вдалині встає з усмішкою, на диню схожий. (Г.Коваль.) Місяць гірко всміхався, над берегом обрію висячи. (Є.Гуцало.) Біжить хлоп’я — Котигорошко. Очиці — дві волошки. (В.Гринько.) Мені у цьому світі наймиліший мій юний син — мій босоногий вірш. (Є.Гуцало.) Той шлях мені приріс до ніг — чи я до нього, босоногий. (М.Руденко.)

    ІІІ. Без коріння нічого нема на землі, крім каміння. (Г.Коваль.) Забувши крилате слово, нидіє душа. (Л.Андрела.) І вітер віє від століть, крилатий, вільний і неспинний. (Б.-І.Антонич.) В дощі віддаляється човен, туманом минулого повен. (Є.Гуцало.) І серце, повне спраги і страждання, перелива у вірші почуття. (Д.Луценко.) На чистім аркуші душі, алмаз зорі діставши з неба, алмазом вірші напиши. (Є.Гуцало.) Вечір приходить навшпиньки, білі торкає пелюстки. Яблуні, день свій допивши, дивляться в небо, як в люстро. (Н.Поклад.) Анхізів син, вклонившися богині, поглянув їй, окриленій, услід. (М.Рильський.)

    Диктант із коментуванням.

    І. Тут не одна голівка, чорна й руса, над “Катериною” ридала уночі. (Л.Дмитерко.) Кобзар таке побачив невидющий, що нам, видющим, сниться тільки в снах! (М.Рильський.) Все наше — від росинки на вікні до вічної Тарасової муки — передаю синам своїм і внукам і не на день минущий — на віки! (Б.Олійник.) Я лишаю в спадок людям щирим пісню й слово — нелегкий вантаж. (Д.Луценко.)

    ІІ. І приходять якісь безпардонні пронози. Потираючи руки, беруться за все. Поки геній стоїть, витираючи сльози, метушлива бездарність отари свої пасе. (Л.Костенко.) Під рокіт овацій ти першим промчиш стадіон і, скинувши втому, повернешся знову на фініш, де з усміхом добрим тобою ж подоланих стрінеш, які лиш закінчують в муках тяжкий марафон. (Б.Олійник.) Обпалений вогнем злоби і лжі, бувало, падав я на перехресті, але ніде не перейшов межі, межі людської гідності і честі. (Д.Луценко.)

    Прочитати. Вказати уточнюючі члени речення, пояснити розділові знаки при них.

    Отут, на покуті, схилялись в молінні предки наші ниць. (В.Слабеняк.) Давно, в дитячий любий вік, в далекім ріднім краю я чула казку. (Леся Українка.) Волею я вас благословляю тут, на придніпровських луках рідних, під священним рідним небокраєм. (Є.Гуцало.) І сьогодні, в цей вечір іскристий, не забуть мені слів тих твоїх. (В.Сосюра.) У полі, між козацькими могилами, мій Дон Кіхот шукає вітряка. (Л.Костенко.) А там, за озерцем, простеньке небо з ситцю, неговіркий спориш, полин та осока. (Б.Олійник.)

    Навчальний диктант.

    І. Якось Святий Петро, охоронець Царства Небесного, впустив на землю свої ключі. Ангел, спустившись на землю, відшукав їх і повернув Апостолу. Та на землі від ключів лишився відбиток, з якого виросла квітка, якою з того часу відчиняли ворота теплого літечка.
    Цю квітку — примулу — українці найчастіше називають первоцвітом. Квіти дикої примули мають найрізноманітніше забарвлення: біле, рожеве, світло-синє, яскраво-пурпурове. Буває, пелюстки, вкриті ніжним білим пушком, нагадують м’якість оксамиту.
    Деякі різновиди примули походять з гірських країн Середньої Європи, інші — з Китаю. Однак ніде примула не була оточена такою пильною увагою, як серед народів Європи: кельтів, скандинавів, германців, греків. Галли вірили, що первоцвіт — то оберіг від нечисті. Данці вважали цю квітку зачарованою лютою відьмою принцесою малих ельфів. Для греків примула була ще й лікарською рослиною: вірили, що рослина вміщує еликсир від усіх недуг.
    Найпоетичніші з-поміж сприйнятих християнською Європою легенд про примулу, сягають корінням у германо-скандинавську, а можливо, й слов’янську міфологію. (За Б.Лазарєвим; 145 сл.)

    ІІ. Весна причаїлася скрізь: у сірій корі грунту, у деревах, у воді. Котики в лугах, зодягши хутряні кожушки, повискакували. Бруньки бубнявіли хоч і повільно, але невідступно, з кожним днем круглішаючи, набрякаючи. Їхні клейкі основи, не витримуючи внутрішньої напруги, лопали, виказували очам торжествуючу барву майбутньої весни.
    У лісі засвітився сон — вайлувата й трохи смішна в певності своєї краси квітка. Дерева стояли голі і, облиті байдужим промінням, сіяли навсібіч тонкий, ледь уловлюваний смуток. На берізках вирізьблювалось перше листячко, ніжне, мов дитяче зітхання. З його появою помолодшали самі берізки, де-не-де вкраплені в похмурий хаос дубів та грабів, і весь ліс немов зобувся на просвіток. Весну, либонь, зачарували, замовили, а тепер вона чекає й не може дочекатись на слово, яке відразу випустить її на волю, відімкнувши тереми холоду. (За Є.Гуцалом; 123 сл.)

    Урок № 45. Відокремлені члени речення. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

    Повернутись на сторінку Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

    Комментарии закрыты.