УРОК № 42. Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Письмовий твір на одну з тем, наведених у домашньому завданні до уроку № 41. Уроки української літератури, 9 клас

    УРОК № 42. Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Письмовий твір на одну з тем, наведених у домашньому завданні до уроку № 41. Уроки української літератури, 9 клас

    Мета: перевірити набуті учнями знання; розвивати їхні творчі здібності, уміння самостійно висловлювати свої думки, робити висновки й узагальнення; виховувати співчутливе ставлення до жінок-матерів, доброту, милосердя

    Обладнання: тексти.

    ХІД УРОКУ № 42. Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Письмовий твір на одну з тем, наведених у домашньому завданні до уроку № 41. Уроки української літератури, 9 клас

    І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
    Перевірка готовності до письмової роботи на одну з перелічених тем. (Чи зрозумілі ці теми, чи є інші варіанти.)

    II. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

    1. Попередні етапи роботи над твором.
    1) Вибір теми.
    2) Складання плану.
    3) Обговорення плану.
    4) Підбір цитат для твору.

    2. Ознайомлення зі зразком учнівського твору на одну з названих тем.

    Зразок

    Образ матері у творах Тараса Шевченка
    Однією з центральних тем творчості Шевченка є трагічна доля жінки в кріпосницькому суспільстві. Саме цій темі поет присвятив низку творів, звертався до неї в усі періоди творчості. Доля жінки-матері була близька серцю письменника. З болем у душі він говорив про рідну матір, яку «ще молодую — у могилу нужда та праця положила». Тяжкий життєвий шлях судився і сестрам поета, яких він ніжно любив.
    До кращих творів про жіночу долю належить поема «Катерина». У поемі відтворено одне з характерних явищ тогочасного суспільства — трагедію збезчещеної дівчини. Уже початок твору свідчить про те, що поет переймався долею жінки, матері. Саме тому початкові рядки поеми — пряме звертання до сільських дівчат:

    Кохайтеся, чорнобриві,
    Та не з москалями…

    Далі розгортається трагічна історія матері-покритки. Ось вона, вигнана із дому, сумна, із заплаканими очима зустрічає чумаків. Катерині доводиться просити в цих чужих людей милостиню, хоч їй дуже соромно це робити. Вона виросла у селянській трудовій сім’ї, звикла до праці, але тепер — на руках у неї ні в чому не винне немовля, яке треба годувати. Любов до дитини змушус молоду матір подолати сором. Це надзвичайно важко, та іншого виходу немає. Гірко плачучи, Катерина продовжує свій тяжкий шлях…
    Випадково зустрівши коханого, молода жінка в мороз, роздягнена й боса, вибігає йому назустріч. Катерина прагне викликати в нього хоча б жаль, якщо не до себе, то до своєї дитини. Вони готова до будь-якого приниження, ладна бути у нього наймичкою, згодна навіть на те, щоб милий з іншою кохався, покинув і забув її — аби тільки не кидав сина. Катерина свідомо здатна пожертвувати собою, своїм життям, щоб врятувати від ганьби рідну дитину.
    Серед усіх людських чеснот є одна, неперевершена у своєму благородстві — уміння жертвувати собою. Найвища самопожертва — в материнстві, бо мати дарує дитині не тільки безмежну любов, а й всю себе, кожну часточку своєї сердечної теплоти.
    Образ матері розкрив Шевченко, окрім поеми «Катерина», і у багатьох інших творах. Так, головна героїня поеми «Наймичка» Ганна, спокутуючи свій гріх, усе життя працювала наймичкою в господі власного сина. І ніхто не бачив тих сліз, не чув того стогону, коли вона «щовечір, небога, свою долю проклинає, тяжко-важко плаче…»
    Дивовижну душевну силу і снагу пробуджує в людині материнська любов. Усе своє життя Ганна провела біля сина, але не тільки як наймичка: вона була йому справжньою матір’ю, та любила його мовчки, до кінця днів розплачуючись за помилку молодості. Жертовність безталанної української матері Тарас Шевченко підносить до рівня найвищих злетів людської душі.
    У поемі «Сова» митець змальовує гірку трагедію тогочасної сільської бідноти. Починається твір описом радості матері, в якої народжується син. Для неї він найкращий «на всім світі, на всій Україні»! Мати співає йому пісень, мріє про те, що син буде щасливим, веселим. Вона пишається ним, «як квіткою в гаї». Син виростає, і його забирають у солдати:

    А у вдови один син,
    Та й той якраз під аршин.

    Нещасна жінка, віддавши «єдиного сина, єдину дитину, єдину надію» (рядки з поезії «Сон»), стає жебрачкою і божеволіє. Наймичку, яка постаріла і залишилася самотньою, багаті не хочуть брати на роботу, лають за те, що вона «страшно голосить» вночі і не дає їм спати. Образ сови як символ горя тут набуває особливого значення. Він винесений у заголовок твору, що підкреслює його роль у змалюванні долі солдатської матері, бідної вдови.
    Великий Кобзар українського народу низько схилявся перед образом Матері, який втілював для нього рідну матір, Україну, Пречисту Діву Марію, Матір Божу, яка оберігає людей на землі,— для нього це узагальнений образ усіх матерів.
    Захоплюючись образом матері, створеним Шевченком, М. Рильський писав: «Такого полум’яного культу материнства… не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу».
    Шевченко бачив у жінці велику духовну красу, обожнював материнство, уславлював вірність і щирість в коханні і дружбі. Його невмирущі рядки

    Врага не буде супостата,
    А буде син, і буде мати,
    І будуть люди на землі —

    стали крилатим висловом для багатьох поколінь співвітчизників великого сина великої Матері — України.

    3. Робота учнів у чернетці за планом.

    4. Робота учнів над обраними темами в контрольних зошитах.

    IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
    Прочитати поему Т. Шевченка «Кавказ».

    УРОК № 42. Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Письмовий твір на одну з тем, наведених у домашньому завданні до уроку № 41. Уроки української літератури, 9 клас

    Повернутися на сторінку Уроки української літератури, 9 клас

    Комментарии закрыты.