• Реклама

Урок № 41. Написання слів через дефіс. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

Урок № 41. Написання слів через дефіс. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

Прочитати речення. Пояснити написання через дефіс прикладок з означуваними словами. Дати визначення прикладці.

І. То встала Русь в кольчузі і шоломі, і вів її у далі невідомі син Перуна Олег-владика. (В.Симоненко.) На мир благослови нас, доле-мати! (М.Шостак.) Землі-годувальниці вірні сини слухають поля багатоголосся. (Л.Забашта.) Циганка-ніч приворожила мене до житнього снопа. (П.Перебийніс.) То тут, то там урочисто підіймались поодинокі велетні дуби. (М.Стельмах.) Річка Бронка шепче мрійно про свої легенди давні. (Л.Забашта.)

ІІ. Є в козака сила, є в козака правда: шабля-блискавиця! (Л.Забашта.) На рушниках дарує Україна гостям і друзям диво-коровай. (Д.Луценко.) Вигаптуй на небо райдугу-доріжку, простели до сонця вишивку-маніжку. (В.Симоненко.) Заздрив я сусіду-гармоністові за гармошку срібної краси. (П.Перебийніс.) Десь там річка Бистряниця пробігає вдалині. (А.Малишко.) Та простягає пісня руки туди, де шум Дінця-ріки. (В.Сосюра.) Водоспаде Вікторія! Ти шумиш, наче символ свободи. (Л.Забашта.) І мерехтить село Вечірки в прозоро-синій далині. (Д.Луценко.)

Словниковий диктант. З’ясувати спосіб творення поданих слів. Пояснити їх написання.

Синьоокий, добродій, зорепад, першорядний, семиколірний, синьо-жовтий, кисло-солодкий, українсько-англійський, фізико-математичний, навчально-виховний, воєнно-стратегічний, військово-морський, великий-превеликий, давно-давно, будь-хто, чий-небудь, хтозна-де, по-родинному, по-сусідськи, по-третє.

Попереджувальний диктант. Пояснити написання складних прикметників. Позначити в словах орфограму “Написання разом і через дефіс складних прикметників”.

І. Січневе небо білий світ колише своїм багряно-зоряним крилом. (О.Довгий.) Птах біло-чорні крила розтулив і прозоро тремтить. (М.Доленго.) А в небі хмарки білосніжні летять у незвідану путь. (В.Сосюра.) Остигали яблука червоні на сліпучо-білому снігу. (П.Перебийніс.) І рідний сад від квіту білосніжний. (Л.Забашта.) Коли сльозині стане смішно, вона всміхнеться срібіносніжно, спурхне сніжинкою із вій і збурить смішний сніговій. (І.Жиленко.) О, вічні книги, сестри білочолі! Ви- колос наш у роясному полі. (П.Перебийніс.) Неймовірно велике і криваво-червоне сонце неохоче засувається за чорну скибу хмари. (У.Самчук.) Захеканий, я зупинився посеред біло-рожево-блакитного дня, з яким саме сонце грає в піжмурки. (М.Стельмах.) Сонячним усміхом з неба весна засміялася, глянула поглядом ясно-блакитним, широким. (Б.Грінченко.)

ІІ. Десь комусь хай троянда заквітне, а мені біло-жовтий ромен. (Л.Забашта.) Зірки жовтіють п’ятипелюсткові. (М.Доленго.) Ти знаєш, як пахнуть тополі, коли квітневого ранку на ніжно-зелене листя міняють смолисті бруньки? (В.Раєвський.) Дерево не те що з весни, зелене-зелене, як рута, а прибралося в різні кольори, від блідо-жовтого до жовтогарячого. (Панас Мирний.) Землю зігріває весновій, сонце виплива золотогруде… (Д.Луценко.) біжить юрба червонощоких руж. (Л.Костенко.) Цей чорно-сизий дим над весняним Подолом, дух фарби свіжої, асфальт у казанах… (М.Рильський.) Коли замало слова, я у бій повів би музику з акордом ніжно-дужим. (Л.Забашта.) Твої листи в конвертах блідо-синіх я по стількох роках читаю нині. (В.Моруга.) Рожевий спомин яблунь опада, акація сніжисто-золотава перекипає в пару, як вода. (П.Перебийніс.)

Диктант із коментуванням. Позначити в словах орфограму “Написання разом і через дефіс складних прикметників”.

І. Мов пантеон кам’янобілий залебедів красою Канів. (Д.Луценко.) Старий вишняк лякливо коло хати закутався в багряно-сизий плед. (Д.Луценко.) Червонопоплямований метелик розкрилено сідає та й сидить. (Г.Фалькович.) А сонце цілиться пустить стрілу жовтогарячу. (П.Тичина.) Прийшов з вербово-степових країв, де все таке безмежне і зелене. (Б.Олійник.) Потужно димують заводи, зробили небо кудлатим, буро-оранжевим. (О.Гончар.)

ІІ. Серпанок прозоро-блакитної ночі окутує землю так ніжно. У жовто-білім мареві снігів безумний світ сьогодні потопає. Рожево-сиза мла оповиває степ, людські голубить душі. Матіола квітла на грядках і лила лукаво-ніжний пах. Серед потворно сплетених гілок буває в небо просвіт ніжно-синій. І тільки жарт приперчено-солоний місток до дійсності перекида.
З творів М.Рильського.

Словник.
Пантеон — місце поховання видатних людей або монументальна споруда для їх поховання.

Від кожної з поданих пар слів утворити складні слова.

Іменники: фабрика, кухня; сховище, зерно; цемент, провід; спідниця, подібний, цибулина; міні; борт, провідниця; генерал, майор; кіно, зал.

Прикметники: зелений, око; сивий, брова; гучний, голос; Західна Європа, Центральна Африка, три, рік; шість, день; будувати, машина; чавун, плавити; український, білоруський; народний, визвольний; народний, пісня; хлібний, булочний; світлий, рожевий, кислий, гіркий.

Переписати, вставляючи пропущені букви й утворюючи складні слова від слів, поданих у дужках.

В гл..бині (темний, карий) очей затаїлась далека тр..вога. (Д.Луценко.) Доля моя схожа на дим той (блакитний, око), що в небі і на з..млі грунту свого шука. (Є.Гуцало.) Над неосяжними просторами ланів встає щодня (мідний, ч..рвоний) коло. (А.Казка.) Бл..щали (рожевий, чорний) лускою морські коропи й виг..налася ка..ково гарна ремінь-риба, (золотавий, рожевий) з блакиттю, наче парчевий пояс. (З.Тулуб.)

Прочитати. Обгрунтувати написання слів з пів-.

І. Відцокотів я пів-Європи чавунним стукотом коліс. (П.Перебийніс.) А воля ж була — за півкроку. (Н.Поклад.) Мій широкий день у Подніпров’ю на півнеба райдуги приніс! (А.Малишко.) Гори — закам’янілі від подиву велети, що зупинились на півдорозі до сонця і застигли в молитві своїй перед дивом земної краси. (Г.Коваль.)

ІІ. Біла ватра горить на півнеба. (І.Ольховський.) Зупинюсь я за півкроку тільки стрічним на путі. (П.Перебийніс.) Стояла на півобличчя темна вода очей. (Л.Костенко.) В півнеба ранок ширму підніма, і плавиться, і піниться пітьма. (І.Гайворон.)

ІІІ. Добре начало півділа вкачало. Добрий намір — вже півсправи. Не погано, що книш — з півпуда. Там публіка: сім душ на півбублика. Майно бідняка — півсіряка. (Нар.творч.)

Прочитати речення, До яких частин мови належать слова, написані через дефіс? Пояснити їх написання.

І мови рідної річки злились в одно широке море: дзвенять по-рідному пташки, і степ по-рідному говоре! (Олександр Олесь.) Ці солов’ї співають по-французьки! (М.Рильський.) Я на одненьку ніжку став по-лелечому. (Д.Павличко.) І дякувати Богові за вдачу, по-предківському грію кров гарячу при слові-шаблі і святій землі. (М.Самійленко.) По-осінньому тихо цвітуть небеса, мила погляду й серцю билиночка кожна. (М.Луків.) По-старосвітськи навхрест пов’язана двома хустинами, молодиця зараз трохи схожа на лицаря в шоломі. (М.Стельмах.)

Диктант із коментуванням.

І. Нащо вже й Бога турбувать, коли по-нашому не буде. (Т.Шевченко.) Кожен по-своєму відштовхує від себе недобрі крижини минулого. (М.Стельмах.) Юність небезпечна тим, що все є, а тому важко вибирати: очі розбігаються. По-перше, треба вибрати правильно. По-друге, у житті найнебезпечніша — середина. (За В.Стусом.) І миті жодної не можна повернути, щоб заново, по-іншому прожить. (В.Симоненко.) На звук гвинта по-дідуганськи радо із дна зірнув іржавий дебаркадер. (М.Шевченко.)

ІІ. Любов відкрити важче, ніж Америку. По-перше, чи до неї допливеш? (Л.Костенко.) Всяк істину по-своєму знаходить. (Г.Коваль.) Однаково приходимо на світ, та кожен з нас по-різному вмирає. (Д.Павличко.) Поїзди кричать по-журавлиному і відходять в далі голосні. (М.Гурець.) Вже мені не сміятись тепер по-старому, безглуздо-молодо. (Є.Плужник.) По-іншому живе Дніпро, сердито ринучи в турбіни. (М.Самійленко.) Йтиме гроза, і шумітимуть дерева, по-нічному високі і якісь розіп’яті, хрестаті. (О.Гончар.) Якщо з собакою розмовляти по-людськи, то він розумітиме вас краще, ніж люди. (Г.Онкович.) Та я уперто рвався і таки урешті-решт все ж вирвавсь на дорогу. (Р.Кудлик.)

Подані прислівники та однозвучні з ними іменники з прийменниками ввести до самостійно складених речень.

По-весняному (тепло), по весняному (небу); по-сусідському (допомогти), по сусідському подвір’ю; по-нашому (зробити), по нашому (краю).

Вибірковий диктант. Виписати слова. утворені повторенням того самого слова або поєднанням синонімічних слів із метою посилення значення. Пояснити написання таких слів.

І. Багато є на світі матерів, та рідна мати лиш одна-єдина. (П.Перебийніс.) І знов надворі біло-біло, бо цілу нічку падав сніг. (Н.Кошара.) Зійшло невиспанеє сонце і в хмарі досипляло жовтаво-жовто. (П.Тичина.) Сонце вже зайшло, і небо густо-густо червоне, аж сизе. (В.Винниченко.) На лику неба рано-вранці пашать морозяні рум’янці. (Н.Кошара.) Кануперу пахощі можна дель-ледь уловити. (Є.Гуцало.) Усміхнися, моє серце, тихесенько-тихо, щоб ніхто і не побачив… (Т.Шевченко.)

ІІ. Спи, Тарасе, тихо-тихо, поки Бог розбудить, твою пісню в Україні повік не забудуть. (О.Кониський.) У давнину Кобзар наш думу про волю-воленьку співав. (Л.Забашта.) Лише в однім-єдинім екземплярі заповнюється чистий лист життя. (В.Моруга.) Я в пісні молодість знайду і довго-довго буду з нею. (В.Сосюра.) Розбурхане моє пташеня літало легко-легенько у вітруальному просторі. (В.Гнатюк.) Повій, вітре, тишком-нишком над дівочим білим личком. (С.Руданський.) Ну заглянь із сонцем рано-вранці, процвіти на райдугу-дугу. (А.Малишко.)

Розподільний диктант. Слова, утворені поєднанням антонімічних та синонімічних слів, записати в дві колонки.

Любо-дорого, більш-менш, тишком-нишком, без кінця-краю, не сьогодні-завтра, поки світу-сонця, опукло-вигнутий, один-однісінький.

Словниковий диктант.

Рано-вранці, навік-віки, з року в рік, любо-дорого, вряди-годи, сам на сам, з давніх-давен, давним-давно, пліч-о-пліч, рука в руку, слово в слово, без кінця-краю.

Переписати, знімаючи риски. Обгрунтувати написання прислівників.

Човен хитається серед води в присмерку сизім туди/сюди. (Г.Ігнатенко.) Тепер волею/неволею, а мусиш плисти вперед. (О.Гончар.) Зробив сяк/так, а вийшло ніяк. Він чоловін майстровий: зробив тяп/ляп, стук/грюк — і п’ятак, як мак. (Нар.творч.)

Розглянути таблицю, заповнити її самостійно дібраними прикладами.

Через дефіс пишуться прислівники та займенники,
утворені за допомогою часток:

будь- небудь- казна-хтозна-бозна-чортзна-

Прочитати речення. Обгрунтувати написання слів через дефіс.

І. Це весна, що на землі бувала хтозна-скільки років і століть. (М.Рильський.) Невідь-чом всміхаюся раптово. (Р.Лубківський.) Буває, дівчині востаннє сказати хочеш що-небудь. (П.Усенко.) “Господи, як тут широко! — промовив Микола. — От би сховатись у будь-якому яру або балці од усіх наших ворогів”. (І.Нечуй-Левицький.) Шляхів нема, а тільки де-не-де поплутані стежинки йдуть на безвість. (Леся Українка.)

ІІ. З Ельбрусом віч-на-віч я порівнявся, молодий і сильний. (Б.Олійник.) Все-таки в світі немає краще цієї землі. (М.Гурець.) Напівзаросла дорога яскраво зеленіла подорожником, та де-не-де стирчала на роздоріжжі підсліпувата, подзьобана віспою століть страховита кам’яна баба. (З.Тулуб.) І блискітки, швидкі та метушливі, стрибають на асфальті де-не-де. (В.Симоненко.)

Пояснювальний диктант. Позначити в словах орфограму “Написання займенників через дефіс і окремо”.

І. Десять партій чубляться за владу, а Вкраїна все-таки одна! (А.Камінчук.) І сонце хтозна-відкіля взялось! (М.Рильський.) Бозна-звідки ждати ранку. (В.Стус.) І все-таки краплинами вичавлюючи з душ своїх раба, до царства думки вільної долинемо, за це ж бо і триває боротьба. (В.Раєвський.) Ну, а де з чим, звичайно, погано. (М.Доленго.) Повірить можна в будь-яку легенду. Не можна брати істину в аренду. (Л.Костенко.) Як усе-таки добре, що природа, відроджуючись, зацвітає…. (Є.Гуцало.)

ІІ. Верба і дівчина приймуться будь-де. На суходолі будь-хто добре плаває. Посієш казна-що — виросте абищо. Випробувана сироватка краща за бозна-який кисляк. Дайте що-небудь, аби в борщ. Прийшлася ложка до рота, та їсти невідь-що. Хоч і свиня, а все-таки чоловік. Казна-кому щодня неділя.
Народна творчість.

Переписати, знімаючи риски.

Казна/відколи, казна/від/чого, хтозна/в/кого, хтозна/який, казна/скільки, хтозна/перед/ким, бозна/доки, чортзна/що, будь/що/будь.

Прочитати речення, прокоментувати написання через дефіс прийменників.

І ти, моя єдиная, встаєш із-за моря, з-за туману, слухняная, рожевая зоре! (Т.Шевченко.) У спомини тополею високою з-за обрію приходить рідна пісня. (П.Перебийніс.) І відступає туга з-перед серця, і щастя мовить: “Зупинися, мить!” (Б.Олійник.) Лине звістка над літами з-за Дунаю до Дніпра. (П.Перебийніс.) З-поміж зеленого листу озивалося співоче птаство та поглядали своїми рум’яними боками рясні яблука. (А.Кащенко.) Тривожне сонце устає над нами і дивиться на землю з-під руки. (П.Тичина.) Шумить, і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка. (М.Рильський.) Раптом коротка червоно-іржава блискавка метнулася з-під брами. (З.Тулуб.)

Переписати, знімаючи риску. Обгрунтувати написання прийменників через дефіс.

Із/під бича нічого не роблю, та й годі. (М.Самійленко.) Оце хоч кров з/під нігтів, — тримайся за своє! (Л.Костенко.) Земля тікає із/під ніг на серединній середині. (Д.Кремінь.) Десять літ ідемо з/під Москви й Вашингтона ми, а на обрії знов Діснейленд, Мавзолей. (І.Мироненко.) А вітер з/за висотного будинку маленький літачок, немов пір’їнку, з долоні хмарки в чагарі здмухне. (В.Моруга.) Подорожники й фіалки ще там пахли з/між трави. (І.Франко.) Мабуть, я тому вподобав дивитись на небо, що з/поміж усіх кольорів найдужче люблю синій. (Є.Гуцало.) Із/за лісу ніч поволі висуває шматок місяця, зорі, здається, йдуть одна за одною безмежною безоднею. (У.Самчук.) Щербатий місяць з/за хмари виповз, останні краплі у зливи випив. (Н.Пукас.) З/під землі скарби добувають не тільки шахтарі. Що за красавиця з/під столу кусається? (Нар.творч.)

Прочитати речення. Обгрунтувати написання через дефіс часток.

Найвищі-бо вежі духовності ждуть твойого шаленого штурму. (О.Ольжич.) Яка ж бо душа моя зараз щаслива! (В.Густі.) У тім-то й лихо, що не все ми знаємо про нашу долю. (М.Самійленко.) Мій Дон Кіхоте, лицарю, чого-бо ти бредеш один по цій гіркій стезі? (Л.Костенко.) Не завдяки, а всупереч тобі я щось-таки зробив у цьому світі. (О.Грязнов.) Тим-то, може й дорога ваша поміч, що не від жиру вона, не від зайвини. (О.Гончар.) Довго-бо йшли ми крізь доли, і гори, і кручі. (О.Ольжич.) Якби-то ці гори плугами зорати — родив би рясний виноград. (Д.Луценко.) Накрапає теплий, справді-таки дрібен-дрібен дощик. (Є.Гуцало.) От-от розбудять землю журавлі, і зануртує сила в ній гаряча. (Н.Пукас.)

Попереджувальний диктант.

Отакий-то на чужині сон мені приснився! (Т.Шевченко.) Все віддалилось. І мені не жаль. І все-таки пече мене печаль. (І.Жиленко.) Пам’ять-бо жива в душі про високий злет! (М.Самійленко.) Сядь-но поруч, бо перед дорогою, кажуть, мамо, треба посидіть. (І.Ліберда.) Піду-но я в кав’ярню, малесеньку кав”ярню! (О.Мамчич.) Світ мені усміхається тепло, і розлуки немає-таки. (П.Перебийніс.) То були усе прелюди, а тепер от-от фінал. (Л.Костенко.) Забуваються втрати і страти, вже досягнуто, або ось-ось. Тільки збудеться дійсність, не мрія. Так на світі давно повелось. (М.Доленго.)

Творча робота. Розкрити зміст кожного з поданих фразеологізмів. Два-три з них увести до самостійно складених речень. Пояснити написання слів через дефіс.

Водити хліб-сіль. Грати в кота-мишки. Вибивати грунт з-під ніг. А все-таки вона крутиться.

Пояснити значення кожного з поданих іншомовних слів. Запам’ятати їх написання.

Фіфти-фіфти, гала-концерт, ді-джей, тайм-аут, уїк-енд, міні-диктант.

Навчальний диктант.

Ще недавно кущ горобини зеленів різьбленим листям, із-поміж якого зоріли кетяги червоних ягід. За якийсь день-другий спалене заморозками листя геть облетіло, й горобина роздяглася наголо, тьмаво поблискуючи гіллям. На безмежному гіллі неправдоподібно яскраво спалахнуло безліч кетягів.
Проходячи мимо горобини, не можна було втриматись від того, щоб не поглянути на її радісну поставу, що виражала щиру-щирісіньку втіху.
Якось, проходячи мимо, очам не повірив: кругла крона була геть-чисто вся обснована тілами великих пташок. Цілісінька зграя налетіла і, почіплявшись пазурами та пообвисавши хвостами донизу, дружно скльовує достиглі ягоди. Каштаново-бурі спинки, на головах темні стрижневі плями. Горлечка жовтувато-білі, середина грудей біліє, як сніжок. І дзьобики жовтаві, кінчики їхні бурого кольору. Лапки видніються світло-бурі. Ціла зграя дроздів-чикотнів!
За короткий час дрозди зуміли знищити всі кетяги. Тепер деревце було по-сирітському голе-голісіньке. А зграя дроздів полетіла шукати іншого дерева, щоб поживитись перед відльотом з рідного краю в чужі, далекі. (За Є.Гуцалом; 145 сл.)

Урок № 41. Написання слів через дефіс. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

Повернутись на сторінку Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

Комментарии закрыты.