Урок № 40. Не з різними частинами мови. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

    Урок № 40. Не з різними частинами мови. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

    Прочитати речення. Зі словами яких частин мови вжито не? У яких випадках не є префіксом, у яких — часткою?

    І. Правує незалежністю майдан, йде вікових неволь на волю зміна. (Б.Степанюк.) Бряжчать мені невільницькі кайдани. А я шукаю сховані ключі. (Л.Костенко.) Майбутнє наше тільки в Україні, його нізвідки нам не привезуть. (С.Стриженюк.) Прожени ненависті дракона геть із серця, нехай в ньому зостанеться любов… (Леся Українка.) Нема полону й рабства для душі, не скутої нікчемним страхом смерті. (Д.Павличко.) У мене є непродана душа. (Л.Костенко.) Знайомий мені непроглядний туман, знайома неволя, знайомі чужинці. (В.Марсюк.) Я не прошу поблажливості долі. (Л.Костенко.) Мій шлях не знав ніяких викрутасів, мені негоди віку не страшні. (П.Перебийніс.) Незчулися, коли і як стемніло. (Панас Мирний.) Кропить гаряча сльоза незагоєні рани, топить, як віск, беззаконно-тиранські кайдани, вказує дітям новий, не невольницький шлях.. (П.Куліш.) Незрушним був у небі лет орла. (Р.Лубківський.) Недремна й вічна музика труда. (Г.Коваль.)

    ІІ. Немає моря глибшого, ніж час. (Л.Костенко.) Постій! Ще вечір не погас, ще повний шуму праліс… Пісні не доспівались. (Олександр Олесь.) Ми навіть незчулися, як стало примеркати й на тому боці Росі вислалося на згір’ї незнайоме село. (С.Васильченко.) Мене, як немовлятко, сповиває і тісно в’яже музика сумна. (Д.Павличко.) Так пітьма гнітить несамовито! (М.Самійленко.) Пронизав усіх хлоп’ят страх нечуваний до п’ят. (В.Симоненко.) У цьому світі загубитися не важко між провулків, віражів і вітражів. (Б.Олійник.) Ненависть пильна, а стріла безлика. (Л.Костенко.) А вечір палить вікна незнайомі. (М.Рильський.) Дай мені, Земле, в очі блакиту, дай мені мужність несамовиту. (А.Малишко.) Нехай душа не тьмариться гіркотою! (Л.Костенко.) Жебонять росою невмирущою на світанку мальви запашні. (М.Стельмах.)

    Словник.
    Віраж — поворот.
    Вітраж — композиція з кольорового скла у вікнах, дверях тощо.

    Вибірковий диктант. Виписати слова, що без не не вживаються. Якими частинами мови вони є?

    І. Мене любов ненависті навчила. (Леся Українка.) Впаде оте душевне рабство ненависне, отой важкий тягар, що груди тисне. (Л.Забашта.) Кинь, добродію, неробство! (Г.Сковорода.) Невгамовний дух мене гукає в мандри неспокійні. (Д.Луценко.) Ще міць дубів дідівських непохитна. (М.Доленго.) Мука спраги нестерпна. (П.Перебийніс.) Неквапом, як валка чумацька, плуганиться вечір. (Є.Гуцало.) Сумний водій-невдаха канючити не звик. (П.Перебийніс.) Спогади докучливі, як нежить. (В.Симоненко.)

    ІІ. Мій хлібний лан винищувала спека, та я його беріг, мов немовля. (Д.Луценко.) Стояв, мов айсберг, непорушний спокій. (Б.Олійник.) Життя, мов мить, тече. Вантаж турбот нестерпно тре плече… (А.Григоренко.) Ну, прояснись, невдашечко моя. (М.Стельмах.) Виглядай мене в віконечко, незабаром я прийду… (Олександр Олесь.) Ждав їх в будці для собаки цар Великий Невмивака. (В.Симоненко.) Готична тиша непорушно снить. (М.Доленго.) Як із каменю, із криці, непохитно я стою. (Олександр Олесь.) Невдаха до моря обернеться, а воно сухе. Розумний сподівається на працю, неук — на сон. До нероби — вервечкою хвороби. (Нар.творч.)

    Попереджувальний диктант. До виділених слів дібрати синоніми. Обгрунтувати написання цих слів з не.

    І. Брехня і приятеля робить недругом. Бідність породжує всі нещастя. Дурний язик — голові неприятель. Били, та недобре вчили. Мало прибутків з горіха-свистуна, небагато — і з брехуна. Язиката, а на працю небагата. Наговорили сім мішків гречаної вовни, та всі — неповні.
    Народна творчість.

    ІІ. Чи ми кого в житті неправедно карали? Ти хочеш, щоб зів’яли в неволі наші душі? О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл. Проходять люди гарні і незлі. Малі озерця блискають незлісно. Вмовляю себе, що тиждень — це так небагато.
    З творів Л.Костенко.

    Словниковий диктант.

    Неволя, небилиця, непрямий, непохитний, неписьменний, неодружений, недружелюбний, нетерплячий, незатьмарений, ненавмисно, неквапно, нелюд, неук..

    Переписати, розставляючи розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення). Пояснити написання не з різними частинами мови.

    І. Я не скрипковий ключ, а журавлиний тобі над полем в небі напишу. Не живемо, а вибачаємось. Мені потрібне слово, а не слава. Якась звичайна людяна симпатія, а не канони поєднали нас. У нас, мій коню, шлях, а не дистанція. Хвилино, будь! Лише не хвилиною, а цілим життям, хвилюй і тривож! Мені довелося бачити найвидатніших поетів світу — всі вони були не естрадники, а страдники.
    З творів Л.Костенко.

    ІІ. І на стежках, порослих будяками, що обминали зморені діді, я залишу мужицькими ногами хай не глибокі, та чіткі сліди. (В.Симоненко.) Як заграє та бандура веселкова, не мелодія росте у ній, а слово. (П.Перебийніс.) І хочу я над світом зацвісти не тереном колючим край дороги, а проліском людської доброти. (Г.Коваль.) Моя душа — це ніжність, а не криця. (Є.Гуцало.) Хай дороги будуть — не стежинки, хай мільйони — на єдину путь! Україно, справиш ти обжинки ті, що їх Державою назвуть. (Л.Полтава.)

    ІІІ. Нікому я, звичайно, не потрібен, і от стаю вже не малий, а дрібен. (П.Скунць.) Я мав крила, а не костилі, і щастя знав, а не його примари. (Д.Павличко.) Я з останнього морозу від крила твого воскресну як не лебедем, хоч сивим журавлем. (Б.Олійник.) Я жбурляв не слова, а бомби із обпечених гнівом уст. (В.Симоненко.) Мене турбують не ворота, а простори за ворітьми. (Д.Павличко.)

    Словник.
    Канон — твердо втановлене правило, норма.

    Пояснювальний диктант. Обгрунтувати написання слів з не. Виділити в словах префікси не- та недо-.

    Недописаний, впав мій вірш білим голубом край порога. (Р.Лубківський.) Хворіє мій вірш недоладністю слова. (Н.Диб’як.) Я так хотів, але не доказав, що солов’ї не плачуть, а сміються. (Г.Коваль.) Чого ж дума така пишна, чого слово бідне? Дитя моє недоспіле, дитя моє рідне! (С.Руданський.) Без сонця, без вітру жита не дозріють. (Н.Пукас.) Ми перебудемо цю смуту, цей чорний недорід умів. (В.Китайгородська.) Недомальоване у фарбах, на полотнах, впади вогнем у книжечку співця! (Л.Забашта.) Я думками недопитими наповняю вщерть пісні. (Д.Фальківський.) Печеру бачив, там чайки гніздились. Хотів зайти, зірвався, не доліз. (Л.Костенко.) Не дозовешся з них нікого! Порозбігались… А хто лежить це — подивись. Я вже старий — недобачаю, хоч добрі очі мав колись. (Олександр Олесь.) Диво дивне сталось надо мною недолюдом… (Т.Шевченко.) Страх і покора множать недорік. (Л.Костенко.)

    Диктант із коментуванням. Виділити в словах префікси не та недо.

    І. Рідна мати моя, ти ночей не доспала. (А.Малишко.) І ти, як мати, нахилилась над недостиглим колоском. (М.Доленго.) На тім недоспанім обличчі розбиті мрії та світи. (О.Мамчич.) Наче хвилі, мене заливають недоспівані співи мої. (Олександр Олесь.) Недоговорено багато, і недослухано, на жаль. (П.Воронько.) Моє село, колиско світанкова, дитинства недочитаний роман! (Н.Пукас.) Не допусти, щоб світ зійшовся клином! (Л.Костенко.) У нас, як і не дородить поле, то ліс хоч трохи пособить — гриба, чи жолудя, чи кислицю дасть. (М.Стельмах.) Над мертвим містом недосяжні зорі. Не скінчено поеми. І рисунка не дорисовано. Не здужає рука. (Є.Маланюк.) Мої слова од болю недоріки. (Л.Костенко.) І стало все тепер таке звичайне, і недоречний особистий біль. (Д.Загул.)

    ІІ. Між двома хлібами помер: одного не дочекався, а інший уже минувся. Не доїм, не досплю: слава Богу, що живу. Багатий помирє переївши, а бідний — переївши. Де своє око недобачить, там чуже й поготів. М’ясо не довари, а рибу перевари. Лихий кухар або недосолить, або пересолить. Хто не доїсть, не доп’є, той довше живе. Пересушка в недосушки сіна просить. Хто пізно встає, в того всього недостає.
    Народна творчість.

    ІІІ. Народе мій, недоуку латинський, товаришу московської темноти! Їдять тебе твої сусіди мовчки і за твоє невольництво не платять. (П.Куліш.) Просвітіть, премудрі, недозрілу душу мою, зрячу і сліпу! (В.Симоненко.) Як недостойні праведного неба, хоч землю не поганьте по собі! (Б.Олійник.) Хто ж сей сивий попрощався з світом? Семен Палій, запорожець, лихом не добитий. (Т.Шевченко.) Прометею, Прометею! Одлетів твій коршак хижий, не допив живої крові, плоть живу не доклював. Прометею, Прометею! Чорний коршак не прилине! Одігнав його навіки твій незгашений огонь. (М.Рильський.) Священний кінь з недогляду втонув. (Л.Костенко.)

    Переписати речення, підкреслити їх граматичні основи. Пояснити написання не із словами.

    Я не боюсь тюрми і ката, вони для мене не страшні! Страшніш тюрма у рідній хаті, неволя в рідній стороні. (О.Кониський.) Творчість — це не звично і не випадково. Як нечисте серце, то й не чисте слово. (О.Довгий.) Яка хороша й нерозумна ти, наївна, мила юність неумита! (В.Симоненко.) Серце вибирає не наосліп, просто в нього інший тип очей. (О.Мамчич.) А під сонцем — жита не вижаті. А ворсисті луки ромашками вишиті. (М.Сингаївський.) Вуж не отруйний, не страшний нітрохи, корисний навіть. (М.Рильський.)

    Прочитати. Пояснити написання виділених слів з не.

    Я нестямився, коли роса, а далі й вечір упали на діброви. Сьогодні і небу, і сонцю млостивилось, нездужалось, і далечінь стояла така, ніба на ній хтось перелопачував сонячне проміння із місячним. (М.Стельмах.) Чи довго йти, а чи не довго йти, торуючи епохи, що збулися? Я не зважаю, йду, вантаж легкий: хлібина, свічка, книжка. Що ще треба? (Н.Диб’як.) І кожений вихваляє свій товар, до вечора тут гамір не вгаває. У нас такий, як цей, гучний базар в Сорочинцях лиш раз на рік буває. (Д.Луценко.) Нудний день до вечора, якщо не зважиш, що робити. Ледареві завжди нездужається.

    Порівняти записане в двох колонках. Пояснити особливості написання не з дієприкметниками.

    В гречках некошених стоїть барвистий мед, натруджено-густий, немов земля пахуча. (А.Малишко.)Здрастуй, сонячний килиме ще не кошених трав! (М.Рильський.)

    Переписати, знімаючи риски.

    І. Радуйся, ниво не/политая! Радуйся, земле, не/повитая квітчастим злаком! (Т.Шевченко.) Щось більше знав не/вирубаний сад. (Л.Костенко.) Мій саде, не/столочений ніким! Ти відбуяв пісенним водоспадом! (Л.Забашта.) Хоч сохнуть не/поливані посіви, дощ золотий потрібен їм тепер. (М.Доленго.) В душі бринить цілющим джерелом любові ще не/випита криниця. (Д.Луценко.) Я вп’юсь тобою, воле, серед моїх не/зміряних степів! (Б.Грінченко.) Ген-ген розкинулась рілля, не/стиснена бур’янними межами. (А.Казка.) На нивах, як те військо побите, темніють не/зношені снопи, стеляться довгими рядами не/загребені покоси, і, збившись стеблинами в густу лаву, подекуди стоять самотою клапті не/докошеної пшениці. (С.Васильченко.)

    ІІ. Чумацький Шлях не/сходжений і вічний. (І. Павлюк.) Птахи летять на голубих вітрах, натомлено на сині креслять крила не/креслений ніким донині шлях, що пронизав далекі небосхили. (В.Моруга.) Ліс стоїть, не/взятий ворогами. Хай шумлять не/скорені ліси! (М.Гурець.) Зайва, не/витрачена за день сила дзвеніла й гула, шумувала в селі, розгонила сон і тишу. (С.Васильченко.) І регоче, й гримить голубим океаном не/розтрачена радість моя. (В.Симоненко.) Снігу, ой снігу якого!.. Наче чекаючи любого гостя якогось, радий господар свитку свою розіслав по дорозі, свитку свою не/надівану й разу. (Олександр Олесь.)

    Диктант із коментуванням. Пояснити написання не з дієприслівниками.

    І. Не щадячи ні трудів, ані поту, найду й свою я тихую роботу. (І.Франко.) За справедливість мудреці прадавні платили, не жаліючи, життям. (Цюй Юань.) І тільки досвідчений майстер, не зрадивши темпу, спокійно перейде на свій, уже звірений крок. (Б.Олійник.) Ми живемо в полоні у ілюзій, не бачачи того, що навкруги. (О.Грязнов.) Гей, непідзвітна забуття ріка, скількох ти проковтнула фараонів! А от лишився в пам’яті Ікар, не маючи й абиякого трону. (Б.Олійник.) Печатка Голгофи темніє на Вічних Скрижалях, мовчить Дон Кіхот, не достукавшись в замкнені двері. Вернадський завмер над пророцтвом вселюдських печалей, і скрушно замислився нами невпізнаний Реріх. (Н.Диб’як.)

    ІІ. І від душі брунькували парості, не боячися чорних морозів! (А.Малишко.) І, не визрівши, впало колосся. Що тоді пережить довелося? (М.Сингаївський.) Вміють тільки теплі скіфські коні мчати, не прим’явши бадилин. (О.Мамчич.) Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці, невважаючи на те, що другого дня треба було рано вставати ще й на панщину йти. (І.Нечуй-Левицький.) Якби не знав, що мусить же весна ще бути, давно б знесилений упав, не перемігши горя й скрути. (Б.Грінченко.) Не дивлячись стежок, пішов я блукати по лісі, як сновида. (С.Васильченко.) Лежу, не чуючи пророків і не палаючи в огні. (Олександр Олесь.) Вклоняється ясному дневі, не в’янучи ніколи, верес. (М.Доленго.)

    ІІІ. На мій первоцвіт вдарили морози. Не докотившись, застигали сльози. (П.Куліш.) Народе мій! Зблукавшись у темноті, не бачачи, не знаючи шляхів, вбиваючи всю силу на роботі, що не дає й хвилини на спочив, знемігшися, не хочеш ти спитати, куди іти, в своїх проводирів, йдеш навмання, бо звик уже блукати, бо вже усі стежки ти погубив. (Б.Грінченко.) То перші посівальники з звіздою бредуть по пояс у сипких снігах, віншують, не минаючи нікого. (Р.Лубківський.) Отут я серце виняньчив для неба, не знаючи тоді, що небом я назву. (М.Вінграновський.) Спокійне моє серце і холодне, хоч в руки, не вагаючись, бери.. ну що ж, така й Земля, але в безодні у неї вічно полум’я горить! (Л.Дмитерко.) Незважаючи на часу лет, “Ще не вечір!” — віршами дзвінкими заспокоював мене поет. (Д.Білоус.) І, не порушивши довкола тиші, ми будем жити легше і простіше. (М.Сингаївський.) Не вабили нас люстри недешеві, не кажучи уже про килими. (П.Перебийніс.) Тепер по вулицях ми бродим, не повертаючи назад. (М.Рильський.)

    Творча робота. Подані фразеологізми ввести до самостійно складених речень.

    Не покладаючи рук. Невважаючи на особи. Не з неволі, а з приязні.

    Урок № 40. Не з різними частинами мови. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

    Повернутись на сторінку Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

    Комментарии закрыты.