УРОК № 36. Тема. Урок позакласного читання. М. Коцюбинський. «Intermezzo». Зміст новели. Уроки української літератури, 10 клас

    УРОК № 36. Тема. Урок позакласного читання. М. Коцюбинський. «Intermezzo». Зміст новели. Уроки української літератури, 10 клас

    Мета: ознайомити учнів із новелами М. Коцюбинського, розкрити історію написання, особливості жанру і зміст новели «Intermezzo»; удосконалювати вміння учнів логічно висловлювати свої думки, через виразне читання донести до них красу мови твору; виховувати в учнів бережне й уважне ставлення до природи рідного краю.

    Обладнання: твори письменника, грамзапис уривків із новели «Intermezzo», репродукції картин імпресіоністів.

    ХІД УРОКУ № 36. Тема. Урок позакласного читання. М. Коцюбинський. «Intermezzo». Зміст новели. Уроки української літератури, 10 клас

    І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ

    1. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

    2. Епіграф до уроку:

    В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи.
    М. Коцюбинський

    II. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

    1. Бесіда з учнями.
    1) Який твір ми називаємо новелою? (Короткий твір, переважно про якусь одну незвичайну подію, що стала поворотною в долі персонажа.)
    2) Які ви знаєте різновиди новел? (Новели подій і новели з настроєвим, психологічним сюжетом.)
    3) Які особливості новели як жанру? (Побудова сюжету на основі справжньої, невигаданої події; більш загострений, ніж в оповіданні, конфлікт; динамічний розвиток подій; обмежена кількість головних дійових осіб (два-три); нетривалість дії; посилена увага до певних художніх деталей; невеликий обсяг, несподіване закінчення.)
    4) Як ви розумієте зміст новели «Intermezzo»? її назву?

    2. Аналіз новели «Intermezzo».
    Новела «Іпіегтегго» написана Коцюбинським у 1908 році. Це був час реакції — жорстоких розправ російського самодержавства з революціонерами та бунтівниками. Тюрми переповнилися вчорашніми правдошукачами, поліція та жандарми, військово-польові суди чинили розправи, а то й самосуди: стріляли, вішали, били. У листі до М. Чернявського 18 листопада 1905 року Коцюбинський писав: «Ви не можете уявити собі, що я пережив, бачачи те псе на власні очі, і який це вплив мало на мої хворі нерви. Мені тепер ще гірше, ніж було: не можу ані спати, ані їсти. Ледве пишу до Вас».
    Вкрай виснажений службовими обов’язками, громадською діяльністю, знесилений хворобою та переживаннями, пов’язаними з політичними обставинами, Коцюбинський мріяв про відпочинок. Справжнім порятунком для нього стало гостювання в селі Кононівка у відомого мецената і друга Коцюбинського Євгена Чикаленка, в домі, якого письменник провів кілька тижнів улітку 1908 року.
    «Intermezzo» — твір особливий, не схожий на будь-який інший у творчості самого Коцюбинського та й в усій українській літературі. В ньому немає розгорнутого сюжету, зовнішнього конфлікту, діалогів та полілогів, які пожвавлюють сюжет. Є царство природи, панування Божої краси, розкіш барв і велич рідної землі. І все це об’єднане в одне ціле зболеним авторським «я», яке шукає зцілення в обіймах природи.
    Стиль «Intermezzo» досліджувало чимало літературознавців. Це поліфонічний твір, який поєднує в собі ознаки і соціально-психологічної політичної новели, і ліричної симфонії, і ліричної драми в прозі, і пейзажної новели.
    (Один учень читає напам’ять уривок з твору.)
    За жанром «Intermezzo» — лірико-психологічна поема в прозі, написана в імпресіоністичній манері.
    Слово «імпресіонізм» походить від французького impression — враження. Імпресіонізм як мистецький напрям виник у французькому живописі і був характерний тим, що відтворював не саму дійсність, а те, як вона впливає на людину, її емоції, душевний стан. Отже, імпресіоністам було важливо простежити, як людська душа відгукується на добро і зло, на красу і потворність, на будь-які подразники зовнішнього світу.
    (Розповідь учителя супроводжується демонстрацією репродукцій творів художників-імпресіоністів — К. Моне, О. Ренуара, Е. Дега та ін.)
    Головним своїм завданням імпресіоністи вважали зображальність, намагаючись не деталізувати дійсність, а відображувати її в загальних рисах і контурах.
    Під впливом живопису імпресіонізм поширився і на інші види мистецтва: скульптуру (О. Роден), музику (К. Дебюссі, М. Равель), літературу.

    Першими представниками імпресіонізму у світовій літературі були брати Гонкури, Гі де Мопассан, А. Чехов, І. Бунін та ін. Наприкінці XIX ст. риси імпресіонізму проникають в українську літературу, яка дедалі більше тяжіє до психологізму, до художніх прийомів, що найглибше передають людські настрбї і стани. Імпресіоністично письмо властиве творам В. Стефаника, О. Кобилянської, Г. Косинки, окремим — М. Хвильового, В. Винниченка, А. Головка.
    Його ознаки — заглиблення у внутрішній світ людини, відтво рення яскравими зоровими і слуховими образами, промовистими художніми деталями найтонших змін у настроях і в природі.
    Імпресіоністичне письмо вимагає від митця неабиякого таланту, особливої чутливості, вміння писати образно, переконливо й лаконічно. Таким майстром і став Коцюбинський: «Ніхто ніколи ні до Коцюбинського, ні після нього не створював пластикою слова та кого виключного враження, і саме в тому нам бачиться немеркну ча велич його художніх тканин». (В. Шевчук.)
    Ядро образного конфлікту новели «Іпіегтегго» становлять два ключових образи — «моя утома» і «сонце». Поступове зникнення в ліричного героя втоми і проникнення в його душу сонця — такий зміст твору.
    «Дійові особи» новели — образи, які можна поділити на дві групи (невидимі і видимі).

    Перша група Друга група
    Моя утомаСонце
    Залізна рука містаНиви в червні
    Людське гореТри білі вівчарки
    ЗозуляЖайворонки

     

    Образи твору символізують складну боротьбу в душі ліричного героя, допомагають зрозуміти, як поступово зникає роздвоєння його особистості, як повертаються до нього душевна рівновага, готовність до виконання свого громадянського обов’язку.
    Один із головних образів новели — образ «моєї утоми».
    В «Intermezzo» є багато й інших образів-символів.
    «Білі мішки» — це образ повішених, яким перед стратою накидали на голову мішки.
    «Залізна рука города» — потяг і саме місто, неспокійне, шумливе, постають у новелі страшним металевим монстром.
    «Зозуля» — народний образ-символ, що втілює надію на життя.
    Образи трьох вівчарок — теж символічні: самозакохана Пава — дворянство, Трепов — жандармерія (кличкою цього пса стало прізвище міністра внутрішніх справ Трепова, який підписував смертні вироки повстанцям), «дурний Оверко» — принижене й темне селянство, якому досить дати хоч трохи волі — і воно не кинеться вже ні на кого.
    Жайворонок — символ творчої наснаги.
    Сонце — символ вічності, космічної енергії, сили.

    3. Бесіда з учнями.
    1) Хто він, ліричний герой «Intermezzo»?
    (Учні скажуть, що ліричний герой, очевидно, сам Коцюбинський, але це не зовсім так. Багато відчуттів, описаних у новелі, знайомі кожному письменникові. Отже, глибоке, проникнення в канву твору допоможе краще зрозуміти душу митця, витоки художньої літератури.
    Ліричну новелу «Intermezzo» називають «поемою душі». Справді-бо, зміст новели — своєрідний поетичний знімок внутрішнього стану митця. Цей твір, можливо, Коцюбинський писав передусім для себе, а не для читачів. У психологічно тяжкий період життя йому потрібно було прислухатись до власної душі, розібратись у собі самому, вийняти з серця біль і, висловивши його на папері, звільнитись від нього.)
    2) На які групи можна поділити образи новели за впливом на ліричного героя твору?
    (За позитивним і негативним впливом на героя твору — митця можна виділити дві групи образів-символів: перша — це образи, які наповнюють душу позитивними емоціями: сонце, жайворонки, ниви; друга — образи, що породжують смуток, нервовість, стрес: утома, людське горе, залізна рука міста.)
    3) Що спричинило тяжку втому героя, в чому його трагедія?
    (Для ліричного героя твору, від імені якого ведеться розповідь, мандрівка в природу — відпочинок, можливість оновити фізичні й моральні сили. У нього, чуйного і вразливого митця, ослабли струни душі від жахів навколишнього світу (столипінська реакція, горе народу). Він хоче забути про людські страждання хоч на мить, але «залізна рука города» тягнеться за ним, обличчя людей проступають у темряві крізь стіни і лишають у його душі «сліди своїх підошв».
    Герой твору йде на поле, але й там, дивлячись на вівчарок Оверка і Трепова, не може відігнати спогадів про повішених, про людські ланцюги і омріяну волю. Гладить руками «соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі», милується волошками, небом, хмарами і п’є «теплий, зцілющий напій сонця». Це додає йому сил, відчуття себе як невід’ємної частки могутньої природи.
    Кульмінацією твору є зустріч ліричного героя з селянином. Ослаблені струни його душі знов натягуються, і він відчуває себе готовим до життя і боротьби.)
    4) Доведіть, що герой, переживши тяжку душевну кризу, здатен знов повернутися до активного життя.
    (Яскравим доказом цього може бути зустріч із людським горем. Вони зустрілися, стояли мовчки і хвилину дивились один на одного. Ліричний герой ніби перевіряє свою готовність повернутися до людей, випробовує наше терпіння. Йому самому не віриться, що він може знову сприймати людське горе. Не віриться і нам, бо ще зовсім недавно була «стигла слива», «легке позіхання», «тінь від хмарини». Але раптом лунають слова: «Говори, говори…».
    Ліричний герой після зцілення повертається до того, чим жив раніше. «Душа співає, струни натягнуті…». Гармонії досягнуто. Отже, це була не втеча, а лише інтермецо — тимчасовий перепочинок, потрібний для заспокоєння.)
    5) Яка роль Кононівських полів? Чим вони допомагали митцеві?
    (Кононівські поля стали тією ланкою у ланцюгу життя, яку М. Коцюбинський влучно назвав «інтермецо». Саме вони принесли герою твору заспокоєння. Лише у природі є гармонія, якої постійно шукає людина. Без цієї гармонії в душі немислиме нормальне існування. Стрес, депресію можна перемогти, зцілити — для цього потрібно йти до природи.)
    6) Кому завдячує зціленням ліричний герой?
    («На небі сонце, серед нив я»,— думає герой. Він кохається в сонці, вдячний йому, бо саме воно сіє в душу золотий засів, наповнює її теплом і щирістю. Сонячне проміння здається материнським молоком, воно лікує знервовану душу, дає їй жадане.
    Вдячний герой і жайворонку, бо він натягує струни, єднає небо і землю. Натягнуті струни породжують прекрасну музику, в якій немає жодної фальшивої нотки. Він натягнув струни душі, і вона співає, веселиться.)
    7) Накресліть лінію психологічних змін в душі героя. (Утома — стрес — інтермецо — рівновага — спроможність сприймати людське горе. Як бачимо, інтермецо займає в цьому ланцюжку центральне місце. До нього були утома, стрес і лише після цього приходить рівновага. В природі ми мусимо шукати перепочинку, душевної гармонії. Природа — це останній шанс для тих, хто втратив віру у власні сили, віру в життя. І герой не тікає від суспільства, без якого життя втратить сенс, він лише намагається відновити свої сили.)

    4. Заключне слово вчителя.
    М. Коцюбинський, великий сонцепоклонник, написав оду життю, сонцю, природі. Він зумів розібратися у суперечливостях людської душі, знайти правильний вихід. В новелі «Intermezzo» розкрилась майстерність Коцюбинського як імпресіоніста і новеліста. Він ще раз довів, насамперед собі, неможливість втечі від суспільства. І справді, письменник ніколи не тікав від людей, навпаки, (ішов їм назустріч, відкривав для них свою душу.

    IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
    Прочитати повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».

    УРОК № 36. Тема. Урок позакласного читання. М. Коцюбинський. «Intermezzo». Зміст новели. Уроки української літератури, 10 клас

    Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 10 клас

    Комментарии закрыты.