УРОК № 30. Тема. Характеристика образів повісті «Перехресні стежки». Селянство у повісті, його тяжке й беззахисне становище. Уроки української літератури, 10 клас

    УРОК № 30. Тема. Характеристика образів повісті «Перехресні стежки». Селянство у повісті, його тяжке й беззахисне становище. Уроки української літератури, 10 клас

    Мета: охарактеризувати образи повісті, розкрити роль художніх деталей у змалюванні героїв та їх вчинків; розвивати навики аналізу прозового твору, характеристики персонажів; виховувати в учнів патріотичні почуття.

    Обладнання: текст повісті, хрестоматія

    ХІД УРОКУ № 30. Тема. Характеристика образів повісті «Перехресні стежки». Селянство у повісті, його тяжке й беззахисне становище. Уроки української літератури, 10 клас

    I. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ

    II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

    1. Бесіда з учнями.
    1)Чому І. Франко назвав повість «Перехресні стежки»? Як ви розумієте назву твору?
    2) Хто є головним героєм повісті? Чому? Історія створення образу.
    3) Визначте тему повісті.
    4) Які основні сюжетні лінії твору?
    5) Які є підстави стверджувати, що в уста Євгенія Рафаловича І. Франко вклав свої думки про соціальні й національні права людей?

    2. Робота з текстом.
    (Учні читають третій абзац XXIX розділу повісті, в якому йдеться про соціальні і національні права людей.)

    III. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

    1. Пояснення вчителя.
    Сумні картини розгортаються перед Євгенієм, який, їдучи до Гумниськ, проїжджає через убогі галицькі села: «Перед його очима потяглися села, бідні, сірі, з головатими вербами при дорозі…» (Бажано прочитати весь уривок від слів: «Контрасти тим важчі, що видаються вічними, неминучими, незмінними, мов закони природи» до кінця — розд. XXIX, дев’ятий абзац.) Автор подає яскраву, правдиву, глибоко психологічну характеристику «руського», тобто українського села, жителі якого — люди темні, затуркані, залякані, безправні. (Слід згадати жахливий випадок, коли внаслідок неправильного щеплення помирають селянські діти. Не менш вражаючою є розповідь про те, як пройдисвіт Шнадельський видурює в селян, залякавши їх війною, важко нажиті гроші нібито за те, що увільнити їхніх синів від армії. Неосвічені, наївні та довірливі селяни не вміють захистити себе, не знають, кому вірити. До свого пана вони так само звикли, як віл до ярма, і тепер не розуміють, як же без пана, самі, вони могли б керувати майном, прибутками. А така нагода в них була, але вони не скористалися з неї.)
    Втім письменник не вважає селян людьми нижчого сорту. Очима Рафаловича він бачить їхні розумні погляди, чує розсудливу й дотепну мову. Ці якості найбільше розкриваються під час селянського віча. (Слід прочитати уривок від слів: «Ся промова відразу влила в зібрання бадьорий, живий настрій. Один за одним почали виступати на мовницю селяни. Люди, про яких, судячи з їх зверхнього вигляду, всякий сказав би, що ледве вміють дорахувати до п’ятьох, нараз виявляли себе неабиякими бесідниками…»)
    Для селян віче — школа політичного життя, самозахисту, можливість згуртувати сили. Виступ Рафаловича перед селянами — свідчення щирого вболівання за їхні інтереси. «Браття селяни! — говорив Євгеній.—. Покажім, що ми не діти, що не дамо водити себе за ніс. Не даймо загарбати собі своєї кервавиці. Піднесемо грімкий голос против сього панського замаху на наше добро…» (Йшлося про захист селянської каси, яку замислив пограбувати маршалок Брикальський. Освічений юрист-практик учив селян, як їм треба чинити.)
    Рафалович у повісті часто висловлює власне Франкове розуміння багатьох речей. Наприклад: «Політика — то не балаканина на празниках та соборчиках! Вона вимагає не тільки вправного язика і міцних грудей, але також відважного серця, сильного характеру і завзяття і того духу незалежності, якого у нас цілими віками вбивали і притлумлювали різні чинники».

    2. Бесіда з учнями.
    1) Чи можна назвати судових чиновників та представників влади в повісті оборонцями права?
    2) Що керує їхніми вчинками й рішеннями? Захист прав людини чи особиста вигода, родинні й приятельські стосунки, хабарі, політичні погляди? Які епізоди свідчать на користь вашої точки зору?
    3) Які почуття викликали у вас дії правників під час розгляду справи Шнадельського? Як поставилося суспільство до протиправних дій судді Страхоцького та його помічників стосовно селян? Про що це свідчить?
    4) Хто був спільником Рафаловича в боротьбі з несправедливістю та народною кривдою? Розкажіть про нього.
    5) Чому автор зводить на перехресних стежках людей різних соціальних станів, різних національностей і навіть різних життєвих інтересів?
    (Франко не ідеалізує людей: вчинками їх керують різні мотиви. Євгеній дорожить дружбою популярного серед селян священика отця Зварича, однак не гребує і допомогою багачів — своїх ідейних противників, якщо це вигідно для справи. Хто знає, що керувало вчинками лихваря Вагмана, коли той взявся допомагати Рафаловичу? А пан бурмістр, який прагнув поразки маршалка Брикальського, допоміг адвокату провести селянське віче — надав приміщення, обхитривши пана старосту. Відбулося перехрестя інтересів — таке життя. Рафалович міг би згордувати й не прийняти послуг єврея-багача, але цим тільки зашкодив би своїй справі. Та він пішов на компроміс і використав усе, що було послано випадком, для користі народу.
    Хіба це не є доброю наукою й для нас? Адже здоровий, розумний компроміс подеколи може зарадити важливій справі.)

    3. Заключне слово вчителя.
    Галицьке село кінця XIX ст. — це не тільки тяжка праця, нужда й нестатки, а й чудові, поетичні краєвиди, які не залишають байдужими навіть прагматичну людину. Описи мальовничих картин природи передують у повісті найболючішим роздумам про село.
    «Ходить осінь по долині і снує свої сіті. Обснувала димами гори, заповнила мрякою яри, потяглася сірою курявою за течією рік і потоків, вішається по гілляках дерев, суне туманами по шляхах, облягає цілими таборами села, досягає бовдурами до неба. Під її дотиком тихнуть голоси, співи та викрики, жовкне листя, стулюються чашки немногих запізнених квіток і серце корчиться з болю і жалю за минулим. Вона закриває перспективи, відбирає ясність, оживляє сумніви і знеохоту».
    (У висновку ще раз має прозвучати твердження про те, що служити своєму народові — найвище покликання людини, справжнього громадянина. Ми бачимо в повісті, як сходяться для великих справ стежки народних подвижників і чесних, небайдужих громадян.)

    IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
    Прочитати п’єсу І. Франка «Украдене щастя».

    УРОК № 30. Тема. Характеристика образів повісті «Перехресні стежки». Селянство у повісті, його тяжке й беззахисне становище. Уроки української літератури, 10 клас

    Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 10 клас

    Комментарии закрыты.