• Реклама

Урок № 28. Уживання апострофа. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

Урок № 28. Уживання апострофа. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

Прочитати слова. відзначити відмінність у вимові й написанні слів першої й другої колонок. Що позначає на письмі апостроф?

здоров’я
кав’ярня
подвір’я
бур’ян
з’їхатись
з’юрмитися
Лук’ян
морквяний
цвях
повітря
рясний
зйомка
зекономити
Лука

 

Словниковий диктант.

М’ята, львів’янин, святощі, солов’їний, б’є, надбрів’я, яструб’я, черв’як, медвяний, довгов’язий, інтерв’ю, мавпячий, задвір’я, підхмар’я, зоряний, серйозний, буряковий, з’ясувати, ерзянин, об’єднаний, зв’язківець, з’їжджений, без’язикий, пів’язика, Святослав, В’ячеслав, Третьяков, Муравйов, Лук’янчук, прем’єра, п’єдестал, пюпітр, гравюра, місто П’ємонт, філософ Монтеск’є, архітектор Ле Корбюз’є, вино к’янті; тропічне дерево кеш’ю, ердельтер’єр, дистриб’ютор, карбюратор.

Словник.
Ерзянин — чоловік із ерзі — однієї з етнічних груп, що на них поділяється мордовський народ.
Дистриб’ютор — підприємство, яке здійснює від імені фірми-виготовника збут або гарантійне обслуговування товару.
Карбюратор — пристрій, в якому з рідкого палива (бензину, спирту тощо) й повітря утворюється пальна суміш, що надходить до циліндрів двигуна.

Розподільний диктант. Слова з апострофом та без нього записати в дві колонки.

Роз’яснення, полум’яний, врятований, пів’ящика, пів’їжака, пів-Ялти, порядок, надвечір’я, подощів’я, переддвір’я, дзвякнути, святкувати, верб’я, арф’яр, медвяний, духмяний, мавпячий, під’яремний, підйом, Лук’янівка, поцвяхований, беззуб’я, бездоріжжя, сурм’яний.

Словник.
Сурм’яний — властивий металу сурмі; такий, що має в своєму складі сурму.

Від поданих іменників утворити прикметники, що пишуться з апострофом.

Трава, солома, кропива, риба, жаба, торф, жирафа, камінь, олово, верф.

Вибірковий диктант. Виписати слова з апострофом.

І. М’який хліб кишеню виїдає. З’їдений хліб одробляти важко. Була в Сірка своя хата, та дуже пом’ята. Під’їжджає літом на санях. Викинути шкода, а з’їсти кисло.Лише цвяхом виб’єш цвях, тільки б інший не застряг. На чужім подвір’ї і тріска б’ється. І ти тут, і я тут, а собаки вдома миски б’ють. Прип’явся, як реп’ях до кожуха. Прирівняв солов’я до зозулі. Як свій черв’ячок, то й рибка на гачок. Свистом зайця не вб’єш.

ІІ. Слово в батька тверде, а лозина в матері м’яка. Чоловік без ремесла — птаха без пір’я. Не потрібна солов’ю в золотій клітці золота квітка. Третій день, як лежить і дев’ятий хліб кінчає. Де багато бур’яну, там мало талану. З’їж півбіди та напийся води. Ні рак, ні жаба, а п’яна нахаба. Не вір від’їзду — вір приїзду. Сім п’ятниць на тижні у п’яниць.
Народна творчість.

Переписати, на місці крапок вставляючи, де потрібно, апостроф.

І. Відбувались в рідній хаті св..ята: чи Великдень, чи Св..яте Різдво. (О.Ющенко.) В вітарі св..ященної Софії прогуло мільйони молитов. (Д.Луценко.) Соловейку, солов..ю я приспівочку зав..ю. (А.Малишко.) На узліссі заростає чебрецем духм..яний слід. (М.Стельмах.) Бродять трави медв..янистим соком. (Г.Коваль.) А вже цв..яхами колеться стерня. (Л.Костенко.) Молода калина в..ється на узгір..ї край дороги, а з її гілками явір гілля сплів своє розлоге. (П.Славейков.) На порозі, наче весняночка, стала розрум..янена і осяйна Мар..яна. (М.Стельмах.) Заколисує, заворожує чорнобрив..я таких ночей. (Л.Костенко.)

ІІ. На поля тихо спускався сизувато-синій шовк надвечір..я. (М.Стельмах.) Літо виповняло вечірнє повітр..я пахощами степу й квіток. (А.Кащенко.) Степ мій, степ веде мене так п..янко! Я мала усміхнена скіф..янка. (О.Мамчич.) Наше плем..я завзяте і вперте. (І.Качуровський.) Минаючи заквітчані обніжки, він об..їжджає коней молодих. (М.Рильський.) Рожевий птах, мов хусточка, вгорі тріпоче над гранітним п..єдесталом. (М.Доленго.) Ф..ючерс — вид угоди, що укладається на ще не виготовлений товар. (Зі словн.)

Переписати прислів’я, на місці крапок вставляючи пропущені слова, що пишуться з апострофом. Позначити орфограму “Апостроф”.

Сумління точить людину, як … дерево. Буде … — буде й багатство. Від чаю не будеш п’яний, але будеш … . Гарна курка пір’ям, а ще краща … . Була м’ята, та …. Не будь бараном, то й вовк не … . Хто не доїсть, не …, той довше живе. У дощовій воді немає гнилі, а в … — лукавства. Доброму … мороз не страшний. Є сало, та не для кота, бо чого б його так високо … . На … шапки не напоправляєш.

Для довідок. Черв’як. Здоров’я. Рум’яний. М’ясом. Пом’ята. З’їсть. Доп’є. Прислів’ї. Хом’якові. Підв’язували. П’яному.

Диктант із коментуванням.

І. Краю мій, ти не забув про мене! Б’ється в груди полум’я зелене. (М.Гурець.) Від’їжджати знову теж не хочеться. (І.Ліберда.) Ой важко жити на чужині, людину тут і тріска б’є, немов у наймах сиротині, гадюка кров із серця п’є. А сумнів душу роз’їдає, гора думок пера жадає. (В.Гренджа-Донський.) Лиш по пам’яті в людині пізнає Людину світ. (Б.Олійник.) Відчували грек і печеніг відлуння кроків князя Святослава. (В.Симоненко.) Тихе озеро незриме віє духом трав’яним. (М.Рильський.) Ми йдем духмяною землею, і вись нам душі окриля. (В.Сосюра.) Зів’яле зілля ожива, гойдається трава. (М.Рильський.) Надвечір’я цвіло фіалками, сиві хмари дощами плакали. (М.Сингаївський.) Чманіє сад од квітучої рясності. (Л.Костенко.) Високо в підхмар’ї над рікою подають свій голос журавлі. (Д.Луценко.) Батьку Дніпре, ти біжи скоріш та й до Чорномор’я. (П.Перебийніс.) Він мріяв возз’єднать материки. (Б.Олійник.) Цвяхований блискучими зірками, на наші плечі ліг Південний Хрест. (І.Качуровський.) Мій широкий день у Подніпров’ї на півнеба райдугу підніс! (А.Малишко.) У гості кілька літ назад я приїжджав у Яснозір’я. (Д.Луценко.) Дорогу вибрали навмисне через Застав’я, щоб окинути досвідченим оком цей дорогоцінний шмат поля. (У.Самчук.) Лук’яна Кобилиці шлях проліг над Серетом, у горах смерекових. (Л.Забашта.)

ІІ. Сніг на верхів’ї узгір’я блищить так яскраво… (Леся Українка.) По кількаденній зливі, в подощів’я, прийшла вода з карпатського верхів’я на придністрові села і лани. (І.Качуровський.) З надвечір’я визирає ніч. (В.Стус.) Здолано вершини кам’яні, пустослів’я звітрилась полова. (В.Забаштанський.) Він завжди сидить на людях, мов дзвін без’язикий, ховає у собі слова, як скарби в землі. (М.Стельмах.) Гучно й зично роздалося серед хати святе поспів’я. (Панас Мирний.) Я народився в переджнив’я. (П.Перебийніс.) Я тут шукаю теми чи розваги, тамуючи на безгрошів’я люттю (М.Доленго.) Пасеться обов’язків цілий табун. (Л.Костенко.) Для молодих плечей легкий є неба в’юк. (Б.-І.Антонич.) Навіщо нам торішні бур’яни? У полум’я цю гнилість, у багаття! (П.Перебийніс.) Чарував солодким, тихим болем всеслов’янський голубий Дунай. (М.Рильський.) Я часом в душу смуток заплітаю роз’ятреного болю і досад. (Д.Луценко.)

ІІІ. Життя — як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від’їжджає. (Л.Костенко.) Мчить крізь теплі ночі і світанки на кур’єрській швидкості життя. (Д.Луценко.) Поз’їжджались сини й онуки. (О.Єрмолаєв.) З’їдждаються тихо з усіх доріг запилені вершники… (Р.Лубківський.) І впала тиша без’язика. (М.Сингаївський.) Невже я з’їм те яблуко-гібрид, що навіть дух його мені набрид? (Л.Костенко.) Мов тихі роз’їзди, проносяться дати. (В.Раєвський.) Вірю повір’ям, живу довір’ям, зійшло над землею дивне сузір’я. (М.Сингаївський.) Вітчизно, я слово зелене шукаю в рясному барвінку. (П.Перебийніс.) У землю вбите полум’яним цвяхом, розколює надвоє сонце обрій. (Б.-І.Антонич.) Смутніє небо в надвечір’я, стихає в сутінках земля, коли, немов жар-птиці пір’я, день опадає на поля. (Л.Дмитерко.) На сопілці хтось заграв біля хати, і п’янять духмяних трав армати. (В.Дворецька.) Дякую я щиро солов’ю за його прославлені концерти. Навіть скрекіт зляканих сорок серце не роз’ятрює, а тішить. (Д.Луценко.)

Прочитати. Пояснити вживання і невживання апострофа в іншомовних словах.

П’єса пройшла з таким успіхом, що після завіси глядачі кинулись на сцену й почали, не жаліючи рук, підкидати артистів. (М.Стельмах.) Тебе чекають різні дивовижі. Корепонденти прагнуть інтерв’ю. (Л.Костенко.) Грими і слав свободу по Фур’є! Але у межах. (Б.Олійник.) Інтернет і комп’ютери. Людство зібралось на Марс. (В.Гужва.) Для гравюри на згадку у пам’яті буде кліше. (Н.Диб’як.) Взагалі у нас говорять, як ходять: прямо, повноросто, навпрошки. Через кон’юнктуру, мов через колоду, чешуть, не питаючись, дядьки. (Б.Олійник.) Із п’єдесталів люди знамениті вдивлялися… (Д.Павличко.)

Для довідок. Фур’є Франсуа-Марі-Шарль — французький філософ, соціа ліст-утопіст. Кон’юнктура — сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи.

Урок № 28. Уживання апострофа. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

Повернутись на сторінку Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

Комментарии закрыты.