УРОК № 15. Тема. Тарас Шевченко. Розповідь про письменника. «Гамалія ». Волелюбні ідеї, навіяні історичним минулйм. Романтична ідеалізація часів козаччини. Мужність, відвага, воєнна вправність запорожців. Отаман Гамалія — ватажок козаків. Уроки української літератури, 8 клас

    УРОК № 15. Тема. Тарас Шевченко. Розповідь про письменника. «Гамалія ». Волелюбні ідеї, навіяні історичним минулйм. Романтична ідеалізація часів козаччини. Мужність, відвага, воєнна вправність запорожців. Отаман Гамалія — ватажок козаків. Уроки української літератури, 8 клас

    Мета: поглибити знання учнів про життєвий та творчий шлях Тараса Шевченка, з’ясувати, які волелюбні ідеї, навіяні історичним минулим, втілені у вірші «Гамалія»; формувати вміння виділяти головне в лекції вчителя; виховувати в учнів повагу до історичного минулого.

    Обладнання: портрет Т. Шевченка, «Кобзар», підручник.

    ХІД УРОКУ № 15. Тема. Тарас Шевченко. Розповідь про письменника. «Гамалія ». Волелюбні ідеї, навіяні історичним минулйм. Романтична ідеалізація часів козаччини. Мужність, відвага, воєнна вправність запорожців. Отаман Гамалія — ватажок козаків. Уроки української літератури, 8 клас

    I. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

    II. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

    1. Робота з підручником.
    1) Прочитати статті та спогади про Т. Шевченка.
    2) Розповісти, про які нові факти з житія Тараса Шевченка довідалися.

    2. Бесіда з учнями про життя та творчість поета за питаннями підручника.
    Пригадали твори Т. Шевченка, що вивчалися в попередніх класах.

    3. Слово вчителя.
    Приваблювала Т. Шевченка й тема боротьби українського народу проти турецько-татарських загарбників. Уперше вона була порушена в поемі «Іван Підкова». Своєрідним продовженням цього твору є поема «Гамалія». Які ж часи відтворені в поемі?

    Зажурилась Україна, бо нічим прожити.
    Гей. витоптала орда кіньми маленькії діти.
    Ой, маленьких витоптала, великих забрала,
    Назад руки постягала, під хана погнала.

    Так співається у давній українській пісні про велике лихоліття народу, про криваві й спустошливі напади татарів і турків на Україну в XVI ст. В одному тільки 1537 р., і то лише на Волині, було забрано в полон понад 15 тисяч чоловік. Недаремно один торговець, що постійно сидів біля брами в Каффі, спостерігаючи, як щоразу орда приганяла полонених українців, дивувався, звідки їх стільки береться й чи взагалі є ще люди в Україні. Український народ не корився загарбникам. Селянин у ті часи не виходив у поле без зброї. «Будь насторожі кожну мить!» — таке неписане тривожне правило тієї сивої давнини. День і ніч на високих могилах у степу чатували козаки, які, вздрівши на небокраї ворога, миттю запалювали давно готові багаття. Побачивши палаюче вогнище попереду себе, вартовий, що чергував на дальшій могилі, запалював свою ватру, так що за якусь часину весь край знав: ідуть татари. Першим бастіоном, який приймав на себе найміцніші удари хижих орд, була Запорізька Січ. Відважні козаки-запорожці мужньо захищали рідний край, відганяли орду на південь, а то й не раз на своїх невеликих човнах сміливо вирушали до ворога «в гості»: перепливали Чорне море і, тяжко заплативши ворогові за наругу над трудовим людом, визволяли побратимів з неволі. Історія України знає немало таких відчайдушних морських походів козаків у Ізмаїл, Кілію, Каффу, Константинополь. Турки дуже боялися цих походів і, щоб перешкодити їм, перегороджували гирло Дніпра залізними ланцюгами. Але хоробрі лицарі долали й такі перепони і не раз примушували турецького султана панічно покидати свою столицю. Перетворивши свої човни на підводні, вони підпливали під водою до самого берега ворожого міста, вбивали військових, руйнували фортеці, підпалювали місто, визволяли своїх земляків і з багатою здобиччю поверталися додому. Один з таких походів і зобразив Т. Г. Шевченко в поемі «Гамалія».
    Поема написана в кінці 1842 р. У листі до вчителя гімназії в Харкові А. Корольова від 18.11.1842 р. Шевченко писав: «Позавчора вернувся в Петербург. Мене носив проклятущий пароход у Шведчину й Датчину. Пливши в Стокгольм, я скомпонував «Гамалія», невеличку поему». Можливо, бурхливі хвилі суворої Балтики, створивши в його уяві картини Чорноморського походу козаків, підштовхнули Шевченка до написання поеми.

    4. Словникова робота.
    З’ясувати лексичне значення незрозумілих слів:
    байдак — запорізький човен;
    сердега — бідолашний;
    таляр, дукат — грошові одиниці того часу;
    яничари — гвардія турецького султана;
    баша або паша — турецький воєначальник;
    бусурман — людина не християнського віросповідання, магометанин;
    курінь — житло запорізької сотні;
    копа — 60 снопів.

    5. Робота над текстом поеми «Гамалія».
    1) Виразно прочитати поему «Гамалія» з використанням у грамзаписі творів М. Лисенка «Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі» та «У туркені по тім боці».
    2) Запитання.
    а) До кого і за чим звертаються невільники?
    б) Який образ України постає з цієї пісні?
    в) Які сили природи допомагають козакам-сердегам?
    г) За допомогою чого поет домігся гармонії в зображенні характеру запорожців і природи?
    ґ) Як ви розумієте діалог Чорного моря з Босфором?
    д) Яка тема та ідея поеми?

    6. Сюжет та композиція поеми «Гамалія».

    Матеріал для вчителя
    Поема розпочинається піснею невільників-українців, що страждають у турецькому ярмі. У цьому плачу-співі вимальовується світлий образ «нашої України», яку невільники люблять і за якою тужать. Спочатку невільники скаржаться, що немає жодної звістки з рідної землі, але вони вірять, що товариші їх не забули. Вони звертаються до вітру, до моря, щоб ті сприяли визвольному походові запорожців, їхнє прагнення таке сильне, що вони вже «бачать», як «байдаками» пливуть козаки, тільки «мріють шапки», і в уяві пливуть за ними.
    Плач-пісня закінчена. А далі, як і годиться в романтичному творі, сталося «чудо»: природа допомагає скривдженим. Одухотворюючи сили природи, поет пише, що Босфор, який «зроду не чув козацького плачу», затрясся, застогнав, стрепенувся весь і, ревучи, послав ту пісню-плач на ребрах хвиль до Дніпра. А він передав звістку-прохання братові Великому Лугу й сестрі Хортиці. Так плач невільників через моря долинув до рідної землі. Тоді

    І Дніпр укрили байдаки,
    І заспівали козаки.

    Такий майстерний перехід до другої пісні, але тепер це вже не плач сердег-невільників, а бойовий клич січового козацтва, своєрідна морська «маршова».

    У туркені, по тім боці.
    Хата па помості…

    Основна думка цієї звитяжної пісні прозора: козаки — не розбійники й ідуть не грабувати, а визволяти братів. Характер і мотив цієї пісні козаків близькі до народних історичних пісень.
    Наступний уривок переносить нас на турецьку землю, у передмістя Стамбула. Там на світанку «в гаремі — в раю» дрімає ситий від крові султан. «Скажений Босфор» клекотом своїх хвиль і виттям вітру хоче розбудити Стамбул, попередити про те, що козаки під його стінами. Але Чорне море любило козаків і тому грізно застерігає:

    Не буди Босфоре, буде тобі горе…

    Ця розмова персоніфікованого моря з протокою створює необхідне напруження перед кривавою битвою, поглиблює романтизм морського пейзажу й образів запорожців. Поет з усіх можливих епітетів та означень вибирає всього два, але вони визначальні: означення вусаті передає характерну деталь зовнішності запорожців, а епітет завзяті — провідну рису їх вдачі. Усатий завзятець — у цьому весь запорожець. Так само економно й містко охарактеризовано в цьому уривку й інші образи: султан — ледачий, Босфор — скажений, козаки — невільники-сердеги.
    Далі в поемі йде друга пісня невільників, у якій вони висловлюють погляди козацтва на полон, як найбільшу ганьбу для вільної людинй. Це підкреслює визвольний характер походу козаків, що поспішають їм на допомогу. Звертаючись до «милого бога України», вони благають волі. І тут за мурами лунає бойовий клич їх побратимів. Так починається велика батальна картина, яка до кінця розкриває характер запорізьких козаків і є кульмінацією поеми. Опис бою яскраво романтичний. Одна динамічна картина змінює іншу. Сам Гамалія іюзбив хурдигу, поламав кайдани, випустив братів-сердегів. Гнів козаків до розорителів української землі такий великий, що від їх кари не втік жоден ворог, вирізали всіх, зруйнували мури фортеці, і налили ворожий флот. Такою була плата за сотні спалених українських сіл, за тисячі загнаних у полон, за муки братів у неволі. Закінчується поема третьою піснею козаків, у якій оспівано Гамалію. Видно, що запорожці люблять свого отамана за силу та безстрашність. В алегоричній формі розповідається, як звоювали ворога козаки під проводом Гамалії: «Жито жали, в копи клали», тобто шаблюками вбивали ворогів і скидали на купи. Останні рядки пісні величають Гамалію в дусі прославлянь народних дум:

    Слава тобі, Гамалію,
    На ввесь світ великий…

    Завершується поема пейзажем моря, але вже спокійного.

    III. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

    1. Запитання.
    На скільки частин можна поділити поему?

    2. Завдання.
    Дати заголовки частинам поеми. Орієнтовні заголовки
    1) Плач-спів невільників-українців.
    2) Допомога природи.
    3) Бойовий клич січового козацтва.
    4) Розмова синього моря з Босфором.
    5) Опис кривавої битви.
    6) Повернення козаків додому.
    7) Пісня-хвала Гамали.

    IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
    Написати твір-мініатюру на тему «Образ отамана Гамалії».

    УРОК № 15. Тема. Тарас Шевченко. Розповідь про письменника. «Гамалія ». Волелюбні ідеї, навіяні історичним минулйм. Романтична ідеалізація часів козаччини. Мужність, відвага, воєнна вправність запорожців. Отаман Гамалія — ватажок козаків. Уроки української літератури, 8 клас

    Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 8 клас

    Комментарии закрыты.