Уроки № 55, 56. Тема: Прийменник як службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку в словосполученні та реченні. Українська мова. 7 клас. Конспекти уроків

    Уроки № 55, 56. Тема: Прийменник як службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку в словосполученні та реченні. Українська мова. 7 клас. Конспекти уроків

    Мета: поглибити знання учнів про прийменник як службову частину мови, формувати вміння розпізнавати прийменники в реченнях, визначати відмінкові форми іменних частин мови, з якими вживаються прийменники; виховувати увагу й пошану до влучного, образного й дотепного слова; розвивати увагу, пам’ять, логічне мислення.

    Тип уроків: уроки вивчення нового матеріалу.

    Обладнання: підручник.

    Хід уроку № 55, 56. Тема: Прийменник як службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку в словосполученні та реченні. Українська мова. 7 клас. Конспекти уроків

    І. Підготовка до сприймання нового матеріалу.

    Робота біля дошки. Записати речення, визначити в кожному частини мови самостійні та службові. Пояснити відмінність між ними.

    І. Коли козак у полі, то він на волі. Мала бджола, а більше за великого мухомора знає. Великий язик у вола, а от говорити віл не вміє. Чумак з возом перекинувся б у цьому борщі. Ведмедя не помітив, бо на зайця задивився. Доброго коня пізнають з бігу, а людину бачать з її трудів. Якщо вже вмієш їздити, умій падати.

    ІІ. Де хто літував, там нехай і зимує. Не за те вовка б’ють, що він сірий, а за те, що корову з’їв. За годину моря не перепливеш. Чи ж рівне ягня проти коня? Не пускайся без весла в море. Аби був розум, а щастя буде. На кульгавому коні в далеку дорогу не збирайся. У нього все багатство під шапкою.
    Народна творчість.

    Робота з підручником. Опрацювання таблиці “Частини мови” та теоретичного матеріалу.

    ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

    ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

    У заздалегідь записаних на дошці реченнях визначити прийменники, пояснити, при яких частинах мови вживаються прийменники та яка їхня роль. Визначити відмінки іменних частин мови, з якими вжито прийменники.

    І. Як не любити зими сніжно-білої на Україні моїй? (М.Рильський.) По Україні, по землі з дитинства в юність вирушайте. (М.Сингаївський.) Лягли сніги тополям по коліна, перемели шляхи між усіма. Під вікнами щедрує Україна собі сама. (М.Побелян.) У сніжну ніч ялинка новорічна в душі моїй засвічує вогні. (П.Перебийніс.) В небі холод. Хмари ходять, мов по синьому льоду. (П.Тичина.) Як з-за гори, з-за крутої чорна хмара виступає, білий сніжок випадає. (Нар.творч.)

    ІІ. Коли коня мають, перед ним шапку знімають. Лисицю біля псарні не прописують. У крайню хату на ніч не йди. До чужої їди солі не клади. Проти віку нема ліків. Кожен замітає від порога й до воріт. Тягни рядно на двох одно. Замість гір голос подають ущелини.
    Народна творчість.

    Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу.
    Виконання вправ.

    ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

    Пояснювальний диктант. У записаних реченнях вказати прийменники, з’ясувати значення кожного. У вказаному вчителем реченні підкреслити члени речення. Чи є прийменники членами речення? Чому?

    І. Сад увесь убрався в іній, проти сонця він як синій. (П.Тичина.) Зоря заглянула в вікно крізь шибку льодову. (М.Рильський.) Рипить сніжок, співає полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих, поміж колонади струнких, поважних сосен, через ріки, у сталь заковані. (Леся Українка.) А як гляне теє сонце на весну, забудемо тую зиму навісну. (Л.Глібов.)

    ІІ. Немає друга понад мудрість, ні ворога над глупоту. (І.Франко.) Крізь вікна книг свободи світло ллється. (Д.Павличко.) Не честолюбство за мету в житті нам треба брати з вами. (С.Шевченко.) Труд і пісня до мети через глиб кладуть мости. (П.Усенко.)

    ІІІ. Можна в розлуці друга згубити, прийде з роками час забуття. Можна без хліба в світі прожити, а без вітчизни згіркне життя. (Д.Луценко.) Марком тим Проклятим по пеклі гасаю світом без кінця. (І.Драч.) Нема без втрати перемоги, без горя радості нема. (В.Сосюра.) Я не люблю ненависті в собі. На пісні виріс я, не на злобі. (Д.Павличко.)

    Переписати речення, на місці крапок уставляючи прийменники. Які з них є синонімічними, антонімічними? У вказаному вчителем реченні самостійно підкреслити всі члени речення.

    І. А вдень дядьки … морози водохресні рубають ополонку … Сулі. (Д.Білоус.) Пливуть … Збручем тумани, цвітуть … Смотричем сади. (Л.Дмитерко.) … Дніпрі, Дунаю і Ятрані білі роси випила гроза. (А.Малишко.) Обернусь я … зозулю, … Дунаю полечу. (Олександр Олесь.) А Рось кипіла … кам’яному ложі, … голих віт кричало вороння. А там — Дніпро аж ген … Базавлука, аж .. пороги й далі … лиман. (Л.Костенко.) Мій зір чарує придніпрова врода … круч високих й лугових долин. (І.Савич.) Лиман ранковий встав … туманом. Туман ранковий встав … лиман. (Д.Кремінь.) … мене лине музика бджолина. (О.Довгий.)

    ІІ. Немає подяки … даремну працю. Майстерність … руки … руку не перекладеш. Заздрісний … чужого щастя сохне. Не той ворог, що … тобою, а той, що … спиною. Зубів не точи … базарні калачі. Наморочився … самих вух. Дурний язик … розуму біжить. … зими льоду не випросиш
    у куми.
    Народна творчість.

    Для довідок.
    І. В, на. Понад, над. На. В, по. В, між. До, за, за. Між. Поза, понад. Повз.
    ІІ. За. Від. Перед, за. На. До. Попереду. Посеред.

    Словник.
    Лиман — затока з морською водою у гирлі річки або озеро поблизу моря; лагуна, сага, заводь.

    Диктант з коментуванням. Вказати прийменники. З’ясувати, з формами яких відмінків їх ужито.

    І. Поміж людьми я жив і ріс, поміж людьми шукав я щастя. (М.Стельмах.) Я не пройду байдужим і холодним повз кіптяву облуди та біди. Я поділюся без вагань з голодним і крихтою, і краплею води. (Д.Луценко.) І так мені нелегко між людьми, між темрявою їхньою і світлом! (І.Жиленко.) Поетові можна упасти в бою, не можна упасти у слові. (П.Перебийніс.) Забули пісню. Все в порядку. Про хатку дбали і про грядку. Минулося старе кобзарювання, але нема без пісні існування. (Д.Павличко.) Балада лине крізь віки і дні. (Р.Лубківський.)

    ІІ. Межи садами, при долині таки у нас на Україні було те Божеє село. (Т.Шевченко.) Там тополі у полі на волі. (П.Тичина.) У сніжистім видноколі рідні видяться тополі. (М.Рильський.) Під тією тополею травиця росте, між травою зеленою барвінок цвіте. (Л.Глібов.) За дальнім краєм у синім полі там дужий вітер згина тополі. (А.Малишко.) Іде по воду молодиця, за нею тюп
    ає хлоп’я. (М.Рильський.)

    ІІІ. Посаджу я садок край дороги із черешень, із яблунь розлогих. Дрібен дощик із неба накличу, в сонця цвіту для саду позичу. (О.Довгий.) Стояв високий дуб серед долини і гордовито всюди поглядав. (Л.Глібов.) Дуб гіллястий у широкім гаї проти бурі став. (А.Малишко.) Понад веселими лугами стежина в’ється польова, на неї сонце кида плями, над нею вітер повіва. (М.Рильський.) Через поле та яруги стежка в’ється манівцем. (Н.Забіла.) Карпати… Млиста давнина при цьому слові вирина. (М.Рильський.)

    V. Вивчення нового матеріалу.

    Пояснення вчителя.

    Інколи виникає питання, який прийменник треба вживати — у (в) чи до: Я поїхав у Київ чи Я поїхав до Києва, Вихід у місто чи Вихід до міста?
    Узагалі, коли йдеться про рух у напрямі міста, села, селища, тоді треба ставити прийменник до: Через кілька днів я вилечу до Львова. Коли йдеться про дію чи перебування в чомусь, тоді слід користуватися прийменником у(в): У Києві на риночку ой пив чумак горілочку. Якщо мета руху в певному напрямі супроводжується ще й додатковими поясненнями, тоді після них може стояти замість прийменника до — у(в): Ми їздили на ярмарок у Косів. (М.Рильський.) У реченнях, де рух або дію скеровано до предметів, середовищ або мовиться про абстрактні поняття, ставиться прийменник у(в): Він вступив у сад. (Є.Гуцало.) Закрадається в серце острах. (М.Рильський.) Рух до приміщення позначається дієсловами з тим і другим прийменником: Уваливсь у хату. (П.Куліш.); Смерть зайшла до хати. (Д.Павличко.)
    За Б.Антоненком-Давидовичем.

    VІ. Виконання вправ на закріплення вивченого.

    Прочитати. Пояснити вживання прийменників.

    Самотній сонях вибіг в поле і все дививсь мені услід. (О.Лукашенко.) Я влетів з розгону в ранок. (Б.Олійник.) Першою проти входу в хату росла вишня. (І.Сенченко.) Ішов кобзар до Києва та й сів спочивати. (Т.Шевченко.) До кімнати вбіг офіцер, і в нього був вигляд доброго вісника. (Ю.Яновський.) Пливіть в Чернігів по Десні чи по Дніпру пливіть у Канів. (М.Сингаївський.)

    З поданих слів утворити словосполучення, вживши прийменники в(у) або до.

    Поспішати, школа; запросити, гостина; збиратися, церква; зазирнути, вікно; потрапити, село; примандрувати, столиця; поїхати, ярмарок; збиратися, музей.

    З-поміж двох поданих словосполучень записати правильно побудоване (його підкреслено).

    Вступити в університет — вступити до університету. Звернутися в інститут — звернутися до інституту. В дев’ять годин — о дев’ятій годині. Констультації по математиці — консультації з математики. Посібник по мові — посібник з мови. Дізнатися по довіднику — дізнатися з довідника. По спеціальності — за спеціальністю. Звертайтеся по адресі — звертатися на адресу. Працювати при певних умовах — працювати за певних умов. Пливти по течії — пливти за течією. По вашому проханню — на ваше прохання. По кресленнях замовника — за кресленнями замовника.

    VІ. Вивчення нового матеріалу.

    Робота з підручником. Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу.

    VІІ. Виконання вправ на закріплення вивченого.

    Прочитати. Пояснити появу у виділених прийменниках голосного [о] або [і].

    І. Лечу, лечу, а вітер віє, передо мною сніг біліє. (Т.Шевченко.) Зі мною говорять могили устами колишніх людей. (В.Симоненко.) Килимом барвистим небо наді мною розгорнуло щедро радісні вогні… (В.Сосюра.) Знов стелиться переді мною шлях через терни, байраки, дике поле. (М.Вороний.) Зі мною тут наплакались сповна Чайковський і розчулений Бетховен. (Д.Луценко.) Синє море піді мною, наді мною сонце красне. (М.Вороний.)

    ІІ. Ти стоїш передо мною в темних образах і світлих, Україно, Україно! (М.Рильський.) Водоспади наді мною, гір високих срібна нить. (А.Малишко.) Надо мною в’ються хмари, як над чайкою орли. (Олександр Олесь.) Наді мною скрипки плачуть, наді мною круки крячуть. (М.Вороний.) Світло вікон стіка у двори, як зі свіч золотий стеарин. (І.Жиленко.) Стоїть переді мною мати. Сміються очі, мов блавати. (Д.Павличко.)

    Словник.
    Стеарин — напівпрозора біла або жовтувата речовина переважно з тваринних жирів, яку застосовують для виробництва свічок. Блавати — волошки, пахучі васильки.

    Робота з підручником. Виконання вправи (усно).

    Переписати, вибравши з дужок потрібний прийменник. Свій вибір обгрунтувати.

    І. (З, зі, із) сну каші не звариш. Не сунься у вовки (з, зі, із) кобилячим хвостом. Й (з, зі, із) зміїної отрути збирають ліки. (Під, піді) тобою лід розтає, (під, піді) мною мерзне. Носиться, як баба (з, зі, із) ступою. Носиться, як дурень (з, зі, із) торбою у будень. (З, зі, із) старим собакою можна полю
    вати й без рушниці. Тяжко (з, зі, із) каменю олію видушувати. Птах (з, зі, із) своїх крил податку не вимагає.
    Народна творчість.

    ІІ. Ти (з, із, зі) мною, моя доле. (П.Перебийніс.) Весь світ (з, із, зі) тобою і (з, із, зі) мною і (з, із, зі) кимось третім поділім. (А.Малишко.) Виходжу легко (з, із, зі) аеропорту. (Б.Олійник.) Автобуси (з, із, зі) свистом випліскує шосе. (П.Перебийніс.) Часто ходжу я сам (з, зі, із) собою так, наче хвиля ходить (з, із, зі) водою. (М.Сингаївський.) Лелека стояв у гнізді, клацаючи дзьобом, наче розмовляючи сам (з, із, зі) собою. (Ю.Яновський.) А між луками й ланами, наче сонце між хмарками, був палац (з, зі, із) кришталю. (Н.Забіла.)

    Переписати, вставляючи пропущені букви і вибираючи з дужок правильну форму слова (її підкреслено).

    І. Х..зяїн по (сусідах, сусідам) не побіжить, бо на нім господарство л..жить. Гр..би ростуть по (лісах, лісам), та їх і в місті гарно знають. Господаря пізнають по (воротах, воротам).
    Народна творчість.

    ІІ. Ми захотіли зняти чер..вики і бігати, як діти по (калюжах, калюжам). Тихий дзвін котився по (узліссі, узліссю). Проти (вітру, вітра) владний птах л..тить по (н..бокраю, н..бокраї).
    З творів М.Рильського.

    Прочитати фразеологізми, пояснити значення кожного з них. Вказати прийменники, з’ясувати значення кожного з них. Два-три фразеологізми увести до самостійно складених речень (усно). Пояснити походження виділених фразеологізмів.

    Бути перед очима. Воювати з вітряками. Галопом по Європах. Глузд за розум завертає. Проти шерсті стригти. Поміж Сциллою і Харибдою.

    До поданих фразеологізмі дібрати антонімічні, використавши антонімічні прийменники. Пояснити значення фразеологізмів.

    Узяти за душу (серце). Виводити на шлях. Вийти з гри. Повиснути на шиї.

    Для довідок. Вирвати із душі (серця). Збити зі шляху. Увійти до гри (включитися в гру). Злізти (злетіти) з шиї.

    Прочитати. Вказати в реченнях фразеологізми, пояснити значення кожного. Визначити, з якими відмінками вжито прийменники. У вказаному вчителем реченні підкреслити члени речення.

    І. Праця на ноги ставить, а лінь з ніг валить. Наробився до сьомого поту, то тепер співай в охоту. Хто не оре землиці, кладе зуби на полицю. Кричить сорока: щось впало в око.
    Народна творчість.

    ІІ. Випадало й на коневі мчати, випадало бути й під конем. (А.Малишко. ) Мені бувало страшно під конем, а ще страшніш бувало на коневі. Зійшлись у фокус і саднять всі прикрощі важкого дня. (П.Перебийніс.) До друзів був добрий — сорочку з плеча. (А.Малишко.) Товариш поза грою. Спинися, далебі! (П.Перебийніс.)

    Навчальний диктант. Вказати прийменники, з’ясувати, з формами яких відмінків їх ужито.

    І. От у садочку перед хатою, напрацювавшися як слід, із снігу білого, пухнатого зліпили ляльку баба й дід. Коли це галка враз пролинула понад садком і на льоту з крила пір’їнку чорну скинула на сніговую ляльку ту. З-за хмар вечірнє сонце блиснуло, зачервоніли промінці. І враз немов рум’янець виступив на білім ляльчинім лиці. І раптом, наче небилицею, дівчатко виникло живе з такими синіми очицями, як синє небо зимове, з такими чорними косичками, як чорне галиче крило, з червоними такими щічками, як сонце ввечері було. “Добридень, каже, — мамо й таточку! Ведіть скоріш до себе в хаточку!”
    За Н.Забілою.

    ІІ. Мати пекла пироги з вишнями й калиною і калиновим цвітом широко, на всі груди вишивала Іванові сорочки. На ті вишивки заздрили в школі всі дівчата. Іван пишався ними і носив до парубоцьких літ. Мати ніколи не скаржилася на долю, не нарікала на роботу. Скільки норм упорала вона за життя! Скласти докупи, то вистачило б на територію маленької держави. Скільки перепряла пряжі! Зв’язати в одну нитку, то можна було б обмотати Галактику. Мати вчила сина жити по правді, без лукавства й хитрощів. Вчила приймати життя в душу широко, щиро, не ухиляючись від труднощів, дивитися йому просто в очі, вірити в нього й не мати себе за його пасинка. Іван і жив так. Тільки нелукавство Іванове слалося по тверді, по несхитності волі. (За Ю.Мушкетиком; 120 сл.)

    ІХ. Підбиття підсумків уроку.

    Х. Домашнє завдання.

    Уроки № 55, 56. Тема: Прийменник як службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку в словосполученні та реченні. Українська мова. 7 клас. Конспекти уроків

    Повернутись на сторінку Українська мова. 7 клас. Конспекти уроків

    Комментарии закрыты.