Ольга Кобилянська (1863-1942). Завдання в тестовій формі. Українська література. Підготовка до ЗНО (зовнішнього незалежного оцінювання)

Народилася в м. Гура-Гуморі (Південна Буковина, нині Румунія) у родині урядовця, померла в м. Чернівцях.
Письменниця.
Найвідоміші твори: повісті «Людина», «Царівна», «Земля», «В неділю рано зілля копала».

Повість «Земля» (1902)

Літературний рід повісті «Земля»: епос.
Жанр повісті «Земля»: повість.
Тема повісті «Земля»: зображення трагічної події, що сталася в гуцульській родині хлібороба наприкінці XIX ст.
Головна ідея повісті «Земля»: поміркувати над причинами братовбивства, тобто першогріха, зла у світі.
Головні герої повісті «Земля»: заможний ґазда Івоніка Федорчук, його дружина Марійка, старший син Михайло, молодший син Сава; заможний ґазда Василь Чоп’як, його дружина Докія й дочка Парасинка, чоловік Парасинки Тодорика; панська наймичка Анна; циганка Рахіра та її батько Григорій.
Сюжет повісті «Земля»: заможний ґазда Василь Чоп’як віддає свою дочку Парасинку за нелюба Тодорику (дівчина закохана в Михайла Федорчука) — старий Івоніка на весіллі каже, що шкодує за такою невісткою, як Парасинка, його Михайло був би прекрасною парою, проте його скоро заберуть до армії; Михайло — чемний і працьовитий хлопець, молодший син Сава — байдужий до господарства, не любить землі; Івоніка каже, що він не одержить у спадок землі, якщо не зміниться — Івоніка зізнається Докії, що має гроші, щоб відкупити Михайла від армії, проте не знає, чи вдасться — Марія була трудолюбивою ґаздинею і дуже економною, тому на селі її називали скупою; якось вона пішла до ворожки й та напророчила їй, що роздаватиме своє добро бідним, а від людей ховатиметься, що близьке піде далеко від неї, а далеке стане близьким — жид, з яким Івоніка домовився про Михайла й дав гроші за викуп із солдатчини, десь зник, тож Михайло вимушений іти до армії — Михайло все частіше думав про панську робітницю Анну, нещасну дівчину, яку бив рідний брат, а матір забирала зароблені гроші — якось Михайло зустрівся з Анною, яка поверталася з лісу, їй привиділося, ніби з ліска летить щось темне з вогняними очима, Михайло заспокоїв дівчину — тим часом Сава нишком носив Рахірі крадені вдома борошно, сир… — восени Федорчуки із сумом провели в армію Михайла — хлопцеві дуже тяжко було в солдатах, навіть закрадалася думка про дезертирство — тепер щотижня до нього приходив батько, усіляко підтримував сина — Марійка гнівалася на Саву, казала, що той не одержить землі, якщо й далі буде з Рахірою — Анна під серцем носила дитину, люди стали вже це помічати, мати й брат вигнали Анну з дому, її прихистила в себе Докія — якось зустрілися на пасовиську Анна й Рахіра, Рахіра почала випитувати, хто ж батько майбутньої дитини, вони почали сваритися й Анна навіть ударила Рахіру й сказала, що про неї, ледащицю й відьму, кажуть у селі — Рахіра поскаржилася на Анну Саві — Михайло був удома у відпустці — Сава попросив Михайла піти разом з ним уночі до панського лісу й набрати там дерева, щоб відремонтувати огорожу; Михайло вважав це крадіжкою, проте згодився — на другий день лісник приніс Марійці страшну звістку: у панському ліску знайдено вбитого Михайла — багато людей зібралося у Федорчуків, коли зайшла до хати Анна й кинулась до Михайла, усі збагнули, хто батько ще не народженої дитини — Анна кинулася до Сави й кричала, що він убивця — Івоніка вийшов на двір і став гаряче молитися, бо зрозумів, що «за землю підняв Сава руку на свого брата, лиш за землю!.. іншого тут не могло бути» — на другий день приїхала комісія і встановила, що в Михайла стріляли зблизька, що він вижив би, якби відразу його знайшли в ліску — Сава був блідий і трясся, ніби від пропасниці — лікар помітив на його штанях кров, проте він пробелькотів, що то від зайця — Саву запідозрили, але нічого не знайшли — коли робили розтин тіла, з нього випала куля; Івоніка підняв її і заховав, кулю впізнав: саме такими стріляв Сава — Івоніка боявся втратити й другого сина — Саву забрати до міста — відбулося поховання Михайла — Анна народила близнят (двох хлопчиків) — навесні за порадою Докії Анна пішла до Марійки, аби та взяла хоч одного хлопчика на утримання, проте вона вигнала Анну — на Різдво, коли Марійка була сама в хаті, то до вікна підійшов якийсь чоловік і сказав, що бачив, як у ліс Михайло йшов із Савою, а говорить він про це тільки тепер, бо не хоче мати камінь на душі — через брак доказів Саву відпустили — він пішов до Рахіри, кажучи, що не потребує батькової землі й піде з жінкою на заробітки до Молдови — Анна жила з божевільною думкою вбити Саву, а той однієї її і боявся — померли близнята Анни й вона ніби збожеволіла (бродила полями, заходила до хат, не впізнаючи нікого) — Івоніка картав дружину, що та не прийняла онуків — Анну відвезли до шпиталю (гроші на лікування зібрали всім селом) — пройшло шість років, Івоніка й Марійка працювали й за Михайлову душу годували обідами бідних, Саву відділили, віддавши йому півхати, а землею не наділили (хай сам заробляє) — Докіїн брат Петро став лісником і одружився з Анною, минуло п’ять років, і в них народився хлопчик — Івоніка потайки від Марійки записав на нього найкращий лан Михайла.
Літературознавці про повість «Земля». Повість «Земля» (1902), написана на основі реальної трагедії братовбивства, що сталася восени 1894 р. в селі Димка неподалік від Чернівців, куди письменниця часто виїжджала на відпочинок.
Уже сам факт розробки авторкою біблійного мотиву братовбивства свідчить про те, що в основі твору морально-етична проблематика, заглиблення у філософську і навіть містичну царину, притчева атмосфера, наскрізна знаковість. Серед проблем, що досліджуються в повісті, у контексті символізму найцікавіші дві: людина і земля та доля людини. Окреслимо кожну з цих проблем.
Перша проблема. Ольга Кобилянська поглиблює, конкретизує уже на той час відому ідею про те, що селянин перебуває, під владою землі. Письменниця розширює діапазон — не лише селянин, а й кожна людина; крім того, виокремлює два різновиди такої влади — духовний і матеріальний.
Аби жити із землі, успішно господарювати на ній, селянин має прийняти її закони. Найголовніші з них: любов як життєва настанова; необхідність керуватися і знаннями, і вірою; життя — найвища краса і самоцінність; сумлінна праця — священний моральний обов’язок, єдиний засіб і виправдання буття людини. Саме за цими законами живуть Івоніка та Михайло, вони перебувають під духовною владою землі. Причому духовна й матеріальна влада землі в їхніх душах зрівноважені: люблячи землю, молячись на неї, милуючись нею, вони дбають і про зиск, і про збагачення зі своїх грунтів.
Одначе рівновага між двома владами землі в душі хлібороба часом порушується, тоді зиск стає головною його метою. Така настанова приносить у світ дисгармонію: Докія нівечить життя своїй доньці, видавши заміж за багатого нелюба; Марійка через свою скнарість мимохіть стає однією з причин трагедії Михайла та Анни; спричиняється до лиха і Рахіра, прагнучи поживитися федорчуківською землею.
Ще страхітливіша духовна катастрофа настає тоді, коли людина цілком зрікається влади землі над собою, пориває з нею зв’язок. Тоді вона пориває і з мораллю, губить совість (здатність розрізняти добро і зло), витісняє Бога зі своєї душі. Такою людиною виступає в повісті Сава. Властиво, Сава повторює комплекс Каїна, ним керують гординя й заздрість. Розкриваючи цей образ, О. Кобилянська досліджує природу каїнізму. Сава — абсолютний бунтар, його головна мета — цілковита свобода, незалежність від усього — від батьків, дому, землі, людей. До світу в цілому Сава настроєний вороже, надто ж до тих моральних виявів світу, що зазіхають на його егоїстичну вседозволеність. Сава затято долає в собі відчуття гріха (він гордиться, що не боїться гріха кохатися з двоюрідною сестрою, навмисне робить це, кидаючи виклик табу, заборонам).
Куди ж веде тата життєва настанова? Зрікаючись влади землі, ширше — влади любові над собою, Сава прагнув вибороти абсолютну свободу, а знайшов абсолютну неволю, став безвідмовним знаряддям у лазурях князя тьми, утратив здатність собою володіти, розпоряджатися. Побачивши під час весняної оранки зайця, парубок блискавичним рухом машинально убив його грудкою, а потім викинув геть. На батькове запитання: «Пощо ти вбив зайця?» — не міг нічого відповісти, бо «в дійсності не знав, пощо вбив його; якесь «щось» у нім приказало йому те вчинити».
Значить, не жадоба землі — причина братовбивства (як досі прийнято вважати), а навпаки, зречення влади землі. На погрозу матері позбавити його спадку Сава якось відповідає: «Чи я жадаю від вас землі?.. Я не жадаю від вас ані крихітки землі! Держіться вашої землі, а я зроблю, що мені схочеться!» Отже, не земля, а якраз оте «щось», що «приказую» Саві вбити зайця, підштовхнуло його і до братовбивства.

Епілогові сцени повісті разюче засвідчують духовну смерть братовбивці. Пристрасний потяг до Рахіри минув, бо тепер (після законного одруження) це вже не гріх, не долання заборони; батьки, люди загалом відсахнулися від нього, А головне — сам він «не має спокою», «ходить, як зблуджений». тобто відчуває смерть своєї душі, а відтак безцільність свого існування.
Друга проблема, досліджена в повісті, — фатум, влада долі надлюдиною. Авторка наголошує, що кожна людина проходить по життю лише тим шляхом, який їй накреслено згори, і як би не старалася, що б не робила, не зможе звернути з цього шляху. Усе-таки зречення влади землі — лише зовнішня, очевидна причина трагедії, глибинна ж, визначальна — доля. Це підтверджує вже сам епіграф, узятий з писань норвезького містика Юнаса Лі: «Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша». Ольга Кобилянська підкреслює вплив спадковості на характер людини. Але ж саме і тільки доля вирішила, що Михайло вдався в Івоніку, а Сава — у Марійку, а не навпаки; чи так само Анна — у «чесного ґазду» батька, а не в лиху, потворну тілом і душею матір (В. Пахаренко).

Теорія літератури
Модернізм — літературний напрям, що утвердився в мистецтві наприкінці XIX — на початку XX ст. водночас із новим розумінням людини, коли найбільш істотним стає все особистісне, нетипове. Для модернізму характерна пристрасть до зображення дійсності як хаосу й абсурду; особистість описується в контексті її відчуження від соціуму, закони якого вона сприймає як такі, що не пізнаються і є алогічними та ірраціональними. Олена Ляуфлер (повість «Людина» О. Кобилянської) не сприймає усталених міщанських традицій, за якими жінка має бути лише прикрасою чоловіка; у повісті детально змальовано передусім особистість, її боротьбу за право бути людиною — тож цей твір модерний. Ольга Кобилянська — один із перших представників модернізму в українській літературі, до модерністів належать також І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський та ін.

Модерністські течії: неоромантизм, неокласицизм, символізм, імпресіонізм, експресіонізм, футуризм. У своїй подальшій творчості О. Кобилянська тяжіла до символізму й неоромантизму, пов’язаного з мужнім гуманізмом. Автори неоромантичних творів жадали змін у житті й стилі, і тому відмовлялися від лицемірства вікторіанської моралі, психології накопичування. Герой у неоромантичному творі — сильна особистість, яка намагається наблизити дійсність до мрії (повість О. Кобилянської «Людина»).

Символізм (з фр. symbolisme — знак, розпізнавальна прикмета) — мистецький напрям, основним принципом якого було художнє відтворення сутності предметів та ідей, що знаходяться за межею чуттєвого сприйняття, з використанням символу. Символ сприймається як уособлення індивідуального уявлення художника про світ.
Ознаки символізму:
• заміна думок, понять відповідними знаками — символами, що мають прихований смисл («смерть» символісти замінюють словом «ніч», а «молодість» — «ранком»);
• бунт проти надто консервативної суспільної моралі;
• естетство — захоплення витонченою поетичною формою й недооцінка змісту;
• культ екзотичних і заборонених тем;
• увага до позасвідомого з метою вирватися за межі повсякденного. Сутність течії полягає в цілеспрямованій спробі символізувати зовнішні, матеріальні вияви світу з метою в такий спосіб пізнати його внутрішній зміст.

1. Ольга Кобилянська перші свої твори писала мовою
А українською
Б польською
В російською
Г румунською
Д німецькою

2. Повість «Земля» О. Кобилянської належить до творів
А класицизму
Б сентименталізму
В романтизму
Г реалізму
Д модернізму

3. Повість «Земля» О. Кобилянська присвятила
А Наталі Кобринській
Б Лесі Українці
В своєму батькові
Г буковинській землі
Д Тарасові Шевченку

4. Словами «Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі» охарактеризовано
А Тодорику
Б Григорія
В Саву Федорчука
Г Василя Чоп’яка
Д Михайла Федорчука

5. Словами «нічого не мала, була убога, а лиш виставлена на гнів матері і штовханці брата» охарактеризовано
А Докію
Б Парасинку
В Марійку
Г Рахіру
Д Анну

6. Головна ідея повісті «Земля» О. Кобилянської
А порушення проблеми батьків і дітей
Б роль землі в житті селянина
В оспівування почуття кохання
Г з’ясування причин братовбивства
Д роль праці людини на землі

7. Сусідній ліс, теля, місяць та зорі, обірвана струна на весіллі, закривавлені вогняні шмати з розжареними очима — усі ці поняття в повісті «Земля» є
А авторськими епітетами
Б елементами пейзажу
В злими силами природи
Г основними символами
Д плодами фантазії героїв

8. Біблійний образ Каїна втілює в собі
А Тодорика
Б Григорій
В Михайло
Г Івоніка
Д Сава

9. Події в повісті «Земля» розгортаються в такій послідовності:
А пригода із Сойкою і телям — пригода з марищем з розжареними очима — випробовування наметів на морозі — одруження Анни з Петром
Б пригода з марищем з розжареними очима — випробовування наметів на морозі — пригода із Сойкою і телям — одруження Анни з Петром
В пригода з марищем з розжареними очима — випробовування наметів на морозі — одруження Анни з Петром — пригода із Сойкою і телям
Г випробовування наметів на морозі — пригода з марищем з розжареними очима — пригода із Сойкою і телям — одруження Анни з Петром
Д одруження Анни з Петром — пригода з марищем з розжареними очима — випробовування наметів на морозі — пригода із Сойкою і телям

10. Найбільше Сава боявся
А Михайла
Б Івоніки
В Анни
Г Рахіри
Д Марійки

11. Установіть відповідність.

Героїня	Характеристика
1 Марійка	А Їй вічно все щось не в смак. Ходить, як та хмара, але на те не дивиться ніхто, ніхто її балакань не слухає. На те вона жінка, аби язик у неї не стояв за зубами та аби день і ніч стогнала
2 Домніка	Б На гулянку ходила зрідка й називала всіх хлопців прямо смаркачами. І диво! Помимо її краси й розуму, помимо незвичайної старанності, з якою завсіди одягалася, не викликувала подиву й симпатії в мужеській половині сільських мешканців
3 Анна	В Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали їй п’ятно старості.
4 Рахіра	Г Середнього росту, з темним, як шовк, волоссям… на око ніжна, таїла в собі силу та вабила до себе, мов музика, гармонією жіночності
	Д …на неї ні один порядний хпопець на селі не глядить, її ніхто порядний за жінку не візьме. Вона погана волошка… Чоло волоссям заросло, а очі, як у чортиці або як у голодної собаки!

12. Установіть відповідність.

Діалектизм	Лексичне значення
1 ґазда	А дядько
2 серака	Б господар
3 бурдей	В стежка
4 бадіка	Г бідолаха
	Д землянка

Відповіді до теми Ольга Кобилянська (1863-1942). Завдання в тестовій формі. Українська література

1 Д;
2 Д;
3 В;
4 В;
5 Д;
6 Г;
7 Г;
8 Д;
9 Б;
10 В;
11 1) В, 2) Б, 3) Г, 4) Д;
12 1) Б, 2) Г, 3) Д, 4) А.