• Реклама

Ольга Кобилянська (1863-1942).
Завдання в тестовій формі. Українська література. Підготовка до ЗНО (зовнішнього незалежного оцінювання)

Ольга Кобилянська (1863-1942). Завдання в тестовій формі. Українська література. Підготовка до ЗНО (зовнішнього незалежного оцінювання)

Народилася в м. Гура-Гуморі (Південна Буковина, нині Румунія) у родині урядовця, померла в м. Чернівцях.
Письменниця.
Найвідоміші твори: повісті «Людина», «Царівна», «Земля», «В неділю рано зілля копала».

Повість «Земля» (1902)

Літературний рід повісті «Земля»: епос.
Жанр повісті «Земля»: повість.
Тема повісті «Земля»: зображення трагічної події, що сталася в гуцульській родині хлібороба наприкінці XIX ст.
Головна ідея повісті «Земля»: поміркувати над причинами братовбивства, тобто першогріха, зла у світі.
Головні герої повісті «Земля»: заможний ґазда Івоніка Федорчук, його дружина Марійка, старший син Михайло, молодший син Сава; заможний ґазда Василь Чоп’як, його дружина Докія й дочка Парасинка, чоловік Парасинки Тодорика; панська наймичка Анна; циганка Рахіра та її батько Григорій.
Сюжет повісті «Земля»: заможний ґазда Василь Чоп’як віддає свою дочку Парасинку за нелюба Тодорику (дівчина закохана в Михайла Федорчука) — старий Івоніка на весіллі каже, що шкодує за такою невісткою, як Парасинка, його Михайло був би прекрасною парою, проте його скоро заберуть до армії; Михайло — чемний і працьовитий хлопець, молодший син Сава — байдужий до господарства, не любить землі; Івоніка каже, що він не одержить у спадок землі, якщо не зміниться — Івоніка зізнається Докії, що має гроші, щоб відкупити Михайла від армії, проте не знає, чи вдасться — Марія була трудолюбивою ґаздинею і дуже економною, тому на селі її називали скупою; якось вона пішла до ворожки й та напророчила їй, що роздаватиме своє добро бідним, а від людей ховатиметься, що близьке піде далеко від неї, а далеке стане близьким — жид, з яким Івоніка домовився про Михайла й дав гроші за викуп із солдатчини, десь зник, тож Михайло вимушений іти до армії — Михайло все частіше думав про панську робітницю Анну, нещасну дівчину, яку бив рідний брат, а матір забирала зароблені гроші — якось Михайло зустрівся з Анною, яка поверталася з лісу, їй привиділося, ніби з ліска летить щось темне з вогняними очима, Михайло заспокоїв дівчину — тим часом Сава нишком носив Рахірі крадені вдома борошно, сир… — восени Федорчуки із сумом провели в армію Михайла — хлопцеві дуже тяжко було в солдатах, навіть закрадалася думка про дезертирство — тепер щотижня до нього приходив батько, усіляко підтримував сина — Марійка гнівалася на Саву, казала, що той не одержить землі, якщо й далі буде з Рахірою — Анна під серцем носила дитину, люди стали вже це помічати, мати й брат вигнали Анну з дому, її прихистила в себе Докія — якось зустрілися на пасовиську Анна й Рахіра, Рахіра почала випитувати, хто ж батько майбутньої дитини, вони почали сваритися й Анна навіть ударила Рахіру й сказала, що про неї, ледащицю й відьму, кажуть у селі — Рахіра поскаржилася на Анну Саві — Михайло був удома у відпустці — Сава попросив Михайла піти разом з ним уночі до панського лісу й набрати там дерева, щоб відремонтувати огорожу; Михайло вважав це крадіжкою, проте згодився — на другий день лісник приніс Марійці страшну звістку: у панському ліску знайдено вбитого Михайла — багато людей зібралося у Федорчуків, коли зайшла до хати Анна й кинулась до Михайла, усі збагнули, хто батько ще не народженої дитини — Анна кинулася до Сави й кричала, що він убивця — Івоніка вийшов на двір і став гаряче молитися, бо зрозумів, що «за землю підняв Сава руку на свого брата, лиш за землю!.. іншого тут не могло бути» — на другий день приїхала комісія і встановила, що в Михайла стріляли зблизька, що він вижив би, якби відразу його знайшли в ліску — Сава був блідий і трясся, ніби від пропасниці — лікар помітив на його штанях кров, проте він пробелькотів, що то від зайця — Саву запідозрили, але нічого не знайшли — коли робили розтин тіла, з нього випала куля; Івоніка підняв її і заховав, кулю впізнав: саме такими стріляв Сава — Івоніка боявся втратити й другого сина — Саву забрати до міста — відбулося поховання Михайла — Анна народила близнят (двох хлопчиків) — навесні за порадою Докії Анна пішла до Марійки, аби та взяла хоч одного хлопчика на утримання, проте вона вигнала Анну — на Різдво, коли Марійка була сама в хаті, то до вікна підійшов якийсь чоловік і сказав, що бачив, як у ліс Михайло йшов із Савою, а говорить він про це тільки тепер, бо не хоче мати камінь на душі — через брак доказів Саву відпустили — він пішов до Рахіри, кажучи, що не потребує батькової землі й піде з жінкою на заробітки до Молдови — Анна жила з божевільною думкою вбити Саву, а той однієї її і боявся — померли близнята Анни й вона ніби збожеволіла (бродила полями, заходила до хат, не впізнаючи нікого) — Івоніка картав дружину, що та не прийняла онуків — Анну відвезли до шпиталю (гроші на лікування зібрали всім селом) — пройшло шість років, Івоніка й Марійка працювали й за Михайлову душу годували обідами бідних, Саву відділили, віддавши йому півхати, а землею не наділили (хай сам заробляє) — Докіїн брат Петро став лісником і одружився з Анною, минуло п’ять років, і в них народився хлопчик — Івоніка потайки від Марійки записав на нього найкращий лан Михайла.
Літературознавці про повість «Земля». Повість «Земля» (1902), написана на основі реальної трагедії братовбивства, що сталася восени 1894 р. в селі Димка неподалік від Чернівців, куди письменниця часто виїжджала на відпочинок.
Уже сам факт розробки авторкою біблійного мотиву братовбивства свідчить про те, що в основі твору морально-етична проблематика, заглиблення у філософську і навіть містичну царину, притчева атмосфера, наскрізна знаковість. Серед проблем, що досліджуються в повісті, у контексті символізму найцікавіші дві: людина і земля та доля людини. Окреслимо кожну з цих проблем.
Перша проблема. Ольга Кобилянська поглиблює, конкретизує уже на той час відому ідею про те, що селянин перебуває, під владою землі. Письменниця розширює діапазон — не лише селянин, а й кожна людина; крім того, виокремлює два різновиди такої влади — духовний і матеріальний.
Аби жити із землі, успішно господарювати на ній, селянин має прийняти її закони. Найголовніші з них: любов як життєва настанова; необхідність керуватися і знаннями, і вірою; життя — найвища краса і самоцінність; сумлінна праця — священний моральний обов’язок, єдиний засіб і виправдання буття людини. Саме за цими законами живуть Івоніка та Михайло, вони перебувають під духовною владою землі. Причому духовна й матеріальна влада землі в їхніх душах зрівноважені: люблячи землю, молячись на неї, милуючись нею, вони дбають і про зиск, і про збагачення зі своїх грунтів.
Одначе рівновага між двома владами землі в душі хлібороба часом порушується, тоді зиск стає головною його метою. Така настанова приносить у світ дисгармонію: Докія нівечить життя своїй доньці, видавши заміж за багатого нелюба; Марійка через свою скнарість мимохіть стає однією з причин трагедії Михайла та Анни; спричиняється до лиха і Рахіра, прагнучи поживитися федорчуківською землею.
Ще страхітливіша духовна катастрофа настає тоді, коли людина цілком зрікається влади землі над собою, пориває з нею зв’язок. Тоді вона пориває і з мораллю, губить совість (здатність розрізняти добро і зло), витісняє Бога зі своєї душі. Такою людиною виступає в повісті Сава. Властиво, Сава повторює комплекс Каїна, ним керують гординя й заздрість. Розкриваючи цей образ, О. Кобилянська досліджує природу каїнізму. Сава — абсолютний бунтар, його головна мета — цілковита свобода, незалежність від усього — від батьків, дому, землі, людей. До світу в цілому Сава настроєний вороже, надто ж до тих моральних виявів світу, що зазіхають на його егоїстичну вседозволеність. Сава затято долає в собі відчуття гріха (він гордиться, що не боїться гріха кохатися з двоюрідною сестрою, навмисне робить це, кидаючи виклик табу, заборонам).
Куди ж веде тата життєва настанова? Зрікаючись влади землі, ширше — влади любові над собою, Сава прагнув вибороти абсолютну свободу, а знайшов абсолютну неволю, став безвідмовним знаряддям у лазурях князя тьми, утратив здатність собою володіти, розпоряджатися. Побачивши під час весняної оранки зайця, парубок блискавичним рухом машинально убив його грудкою, а потім викинув геть. На батькове запитання: «Пощо ти вбив зайця?» — не міг нічого відповісти, бо «в дійсності не знав, пощо вбив його; якесь «щось» у нім приказало йому те вчинити».
Значить, не жадоба землі — причина братовбивства (як досі прийнято вважати), а навпаки, зречення влади землі. На погрозу матері позбавити його спадку Сава якось відповідає: «Чи я жадаю від вас землі?.. Я не жадаю від вас ані крихітки землі! Держіться вашої землі, а я зроблю, що мені схочеться!» Отже, не земля, а якраз оте «щось», що «приказую» Саві вбити зайця, підштовхнуло його і до братовбивства.

Епілогові сцени повісті разюче засвідчують духовну смерть братовбивці. Пристрасний потяг до Рахіри минув, бо тепер (після законного одруження) це вже не гріх, не долання заборони; батьки, люди загалом відсахнулися від нього, А головне — сам він «не має спокою», «ходить, як зблуджений». тобто відчуває смерть своєї душі, а відтак безцільність свого існування.
Друга проблема, досліджена в повісті, — фатум, влада долі надлюдиною. Авторка наголошує, що кожна людина проходить по життю лише тим шляхом, який їй накреслено згори, і як би не старалася, що б не робила, не зможе звернути з цього шляху. Усе-таки зречення влади землі — лише зовнішня, очевидна причина трагедії, глибинна ж, визначальна — доля. Це підтверджує вже сам епіграф, узятий з писань норвезького містика Юнаса Лі: «Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша». Ольга Кобилянська підкреслює вплив спадковості на характер людини. Але ж саме і тільки доля вирішила, що Михайло вдався в Івоніку, а Сава — у Марійку, а не навпаки; чи так само Анна — у «чесного ґазду» батька, а не в лиху, потворну тілом і душею матір (В. Пахаренко).

Теорія літератури
Модернізм — літературний напрям, що утвердився в мистецтві наприкінці XIX — на початку XX ст. водночас із новим розумінням людини, коли найбільш істотним стає все особистісне, нетипове. Для модернізму характерна пристрасть до зображення дійсності як хаосу й абсурду; особистість описується в контексті її відчуження від соціуму, закони якого вона сприймає як такі, що не пізнаються і є алогічними та ірраціональними. Олена Ляуфлер (повість «Людина» О. Кобилянської) не сприймає усталених міщанських традицій, за якими жінка має бути лише прикрасою чоловіка; у повісті детально змальовано передусім особистість, її боротьбу за право бути людиною — тож цей твір модерний. Ольга Кобилянська — один із перших представників модернізму в українській літературі, до модерністів належать також І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський та ін.

Модерністські течії: неоромантизм, неокласицизм, символізм, імпресіонізм, експресіонізм, футуризм. У своїй подальшій творчості О. Кобилянська тяжіла до символізму й неоромантизму, пов’язаного з мужнім гуманізмом. Автори неоромантичних творів жадали змін у житті й стилі, і тому відмовлялися від лицемірства вікторіанської моралі, психології накопичування. Герой у неоромантичному творі — сильна особистість, яка намагається наблизити дійсність до мрії (повість О. Кобилянської «Людина»).

Символізм (з фр. symbolisme — знак, розпізнавальна прикмета) — мистецький напрям, основним принципом якого було художнє відтворення сутності предметів та ідей, що знаходяться за межею чуттєвого сприйняття, з використанням символу. Символ сприймається як уособлення індивідуального уявлення художника про світ.
Ознаки символізму:
• заміна думок, понять відповідними знаками — символами, що мають прихований смисл («смерть» символісти замінюють словом «ніч», а «молодість» — «ранком»);
• бунт проти надто консервативної суспільної моралі;
• естетство — захоплення витонченою поетичною формою й недооцінка змісту;
• культ екзотичних і заборонених тем;
• увага до позасвідомого з метою вирватися за межі повсякденного. Сутність течії полягає в цілеспрямованій спробі символізувати зовнішні, матеріальні вияви світу з метою в такий спосіб пізнати його внутрішній зміст.

1. Ольга Кобилянська перші свої твори писала мовою
А українською
Б польською
В російською
Г румунською
Д німецькою

2. Повість «Земля» О. Кобилянської належить до творів
А класицизму
Б сентименталізму
В романтизму
Г реалізму
Д модернізму

3. Повість «Земля» О. Кобилянська присвятила
А Наталі Кобринській
Б Лесі Українці
В своєму батькові
Г буковинській землі
Д Тарасові Шевченку

4. Словами «Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі» охарактеризовано
А Тодорику
Б Григорія
В Саву Федорчука
Г Василя Чоп’яка
Д Михайла Федорчука

5. Словами «нічого не мала, була убога, а лиш виставлена на гнів матері і штовханці брата» охарактеризовано
А Докію
Б Парасинку
В Марійку
Г Рахіру
Д Анну

6. Головна ідея повісті «Земля» О. Кобилянської
А порушення проблеми батьків і дітей
Б роль землі в житті селянина
В оспівування почуття кохання
Г з’ясування причин братовбивства
Д роль праці людини на землі

7. Сусідній ліс, теля, місяць та зорі, обірвана струна на весіллі, закривавлені вогняні шмати з розжареними очима — усі ці поняття в повісті «Земля» є
А авторськими епітетами
Б елементами пейзажу
В злими силами природи
Г основними символами
Д плодами фантазії героїв

8. Біблійний образ Каїна втілює в собі
А Тодорика
Б Григорій
В Михайло
Г Івоніка
Д Сава

9. Події в повісті «Земля» розгортаються в такій послідовності:
А пригода із Сойкою і телям — пригода з марищем з розжареними очима — випробовування наметів на морозі — одруження Анни з Петром
Б пригода з марищем з розжареними очима — випробовування наметів на морозі — пригода із Сойкою і телям — одруження Анни з Петром
В пригода з марищем з розжареними очима — випробовування наметів на морозі — одруження Анни з Петром — пригода із Сойкою і телям
Г випробовування наметів на морозі — пригода з марищем з розжареними очима — пригода із Сойкою і телям — одруження Анни з Петром
Д одруження Анни з Петром — пригода з марищем з розжареними очима — випробовування наметів на морозі — пригода із Сойкою і телям

10. Найбільше Сава боявся
А Михайла
Б Івоніки
В Анни
Г Рахіри
Д Марійки

11. Установіть відповідність.

ГероїняХарактеристика
1 МарійкаА Їй вічно все щось не в смак. Ходить, як та хмара, але на те не дивиться ніхто, ніхто її балакань не слухає. На те вона жінка, аби язик у неї не стояв за зубами та аби день і ніч стогнала
2 ДомнікаБ На гулянку ходила зрідка й називала всіх хлопців прямо смаркачами. І диво! Помимо її краси й розуму, помимо незвичайної старанності, з якою завсіди одягалася, не викликувала подиву й симпатії в мужеській половині сільських мешканців
3 АннаВ Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали їй п’ятно старості.
4 РахіраГ Середнього росту, з темним, як шовк, волоссям… на око ніжна, таїла в собі силу та вабила до себе, мов музика, гармонією жіночності
Д …на неї ні один порядний хпопець на селі не глядить, її ніхто порядний за жінку не візьме. Вона погана волошка… Чоло волоссям заросло, а очі, як у чортиці або як у голодної собаки!

12. Установіть відповідність.

ДіалектизмЛексичне значення
1 ґаздаА дядько
2 серакаБ господар
3 бурдейВ стежка
4 бадікаГ бідолаха
Д землянка

Відповіді до теми Ольга Кобилянська (1863-1942). Завдання в тестовій формі. Українська література

1 Д;
2 Д;
3 В;
4 В;
5 Д;
6 Г;
7 Г;
8 Д;
9 Б;
10 В;
11 1) В, 2) Б, 3) Г, 4) Д;
12 1) Б, 2) Г, 3) Д, 4) А.

Ольга Кобилянська (1863-1942). Завдання в тестовій формі. Українська література. Підготовка до ЗНО (зовнішнього незалежного оцінювання)

Вас можуть зацікавити  тестові завдання з наступних тем

1. Як готуватися до ЗНО з української літератури. Критерії оцінювання

2. Усна народна творчість

3. Давня українська література. Григорій Сковорода

4. Іван Котляревський

5. Григорій Квітка-Основ’яненко

6. Тарас Шевченко

7. Пантелеймон Куліш

8. Марко Вовчок

9. Іван Нечуй-Левицький

10. Панас Мирний

11. Іван Карпенко-Карий

12. Іван Франко

13. Михайло Коцюбинський

14. Ольга Кобилянська

15. Леся Українка

16. Василь Стефаник

17. Микола Вороний, Олександр Олесь, Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Сосюра, Богдан-Ігор Антонич

18. Володимир Винниченко

19. Микола Хвильовий

20. Юрій Яновський

21. Валер’ян Підмогильний

22. Остап Вишня

23. Микола Куліш

24. Олександр Довженко

25. Андрій Малишко, Василь Симоненко, Василь Стус, Іван Драч, Євген Маланюк

26. Ліна Костенко

27. Олесь Гончар

28. Григір Тютюнник

29. Іван Багряний

 

Комментарии закрыты.