М. Вороний, О. Олесь, П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, Б.-І. Антонич. Завдання в тестовій формі. Українська література. Підготовка до ЗНО (зовнішнього незалежного оцінювання)

Микола Вороний (1871—1938).

Народився на Катеринославщині (нині Дніпропетровська область) у родині ремісника, розстріляний (як «ворог народу») в м. Одесі.
Поет, театрознавець, актор театру корифеїв.
Найвідоміші твори: «Євшан-зілля», «Блакитна Панна», «Інфанта», «Іванові Франкові»,

Вірш «Блакитна Панна» (1912)

Літературний рід вірша «Блакитна Панна»: лірика.
Жанр вірша «Блакитна Панна»: ліричний вірш.
Вид лірики вірша «Блакитна Панна»: пейзажна.
Провідні мотиви вірша «Блакитна Панна»: возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом.
Віршовий розмір вірша «Блакитна Панна»: хорей.
Про вірш «Блакитна Панна»: вірш має витончену форму, яскраві тропи. Провідні мотиви твору — возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом. Блакитна Панна — це образ Весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «Осанна!» Для символістів, як і для представників інших модерністських стилів, форма вірша, художні засоби набували дуже великого значення: важливо не стільки що сказати, а як сказати. Микола Вороний став, по суті, новатором у розширенні музичних можливостей українського вірша. «Блакитна Панна» рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що приходить до нас із співом птахів і ручаїв. Сам автор зазначав: «Я писав не так од образу, як од звуку. І дійсно, мелос, спершу примітивний, а далі технічно все більше ускладнений, був джерелом моєї пісні-вірша». Справді, джерелом поезії, її ритму й звучання, є мелодія. Звук для символістів — понад усе. У науці навіть відоме поняття «звукосимволізм».
Не можна не помітити в «Блакитній Панні» Вороного й специфічного розміщення рядків у строфах: вони ніби сходинки, по яких скрапує на весні талий сніг під грою сонячного проміння. Таке розміщення рядків поезії будить особливий темпоритм. Отже, форма у поетів-символістів — це надважливий засіб витворення потужного ліричного струменя.

Олександр Олесь (1878—1944)

Справжнє ім’я: Олександр Іванович Кандиба
Народився на хуторі біля містечка Білопілля (нині Сумська область) у родині дрібного службовця, помер у м. Празі, де й похований.
Поет.
Найвідоміші твори: збірка «З журбою радість обнялась», «Княжа Україна», драматичний етюд «По дорозі в Казку».

Романс «Чари ночі» (1907)

Літературний рід романса «Чари ночі»: лірика.
Жанр романса «Чари ночі»: романс (він став популярною народною піснею).
Вид лірики романса «Чари ночі»: інтимна (любовна).
Провідний мотив романса «Чари ночі»: захоплення красою життя й красою кохання.
Віршовий розмір романса «Чари ночі»: ямб.
Літературознавці про романс «Чари ночі». Вірш належить до збірки «З журбою радість обнялась». Автор закликає читача улити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя від молодості й кохання, тим паче, що щастя — надто швидкоплинне. Отже, краса життя, краса кохання — над усе. Продовжуючи народнопісенну традицію, О. Олесь будує вірш на наскрізному паралелізмі «людина — природа»:

Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
«Цілуй, цічуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!»

Численні персоніфікації (наприклад, у п’ятій строфі) підкреслюють злитість природи й людини в прагненні жити, кохати й бути щасливими. Проступає у вірші і традиційний для поета контраст («Гори! — життя єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла»). Він особливо підсилює, загострює спалах радості, кохання (В. Пахаренко).

Вірш «О слово рідне, орле скутий!..» (1909)

Літературний рід вірша «О слово рідне, орле скутий!..»: лірика.
Жанр вірша «О слово рідне, орле скутий!..»: ліричний вірш.
Вид лірики вірша «О слово рідне, орле скутий!..»: патріотична
Провідні мотиви вірша «О слово рідне, орле скутий!..»: любов до рідної мовн і заклик до її збереження.
Віршовий розмір вірша «О слово рідне, орле скутий!..»: ямб.
Літературознавці про вірш «О слово рідне, орле скутий!..». У збірці «Будь мечем моїм…» О. Олесь, розвиваючи традицію Т. Шевченка та Лесі Українки, гостро порушує проблему рідного слова, щиро захоплюється ним і нищівно картає колонізаторів, які його нищать, і своїх безбатченків, котрі його зневажають. Вірш буквально пульсує потужним патріотичним почуттям, яке особливо посилюють риторичні вигуки й звертання. Красу, мелодійність і багатство української мови О. Олесь розкриває через емоційно насичені пейзажні порівняння, метафоричні епітети (співочий грім, шовковий спів, левій рев Дніпра). Ідея вірша висловлена в міфологічно-біблійних символах меча, сонця, судних дощів. Меч тут символізує войовничу грань українського слова, а отже, і самої нашої національної душі; сонце — миролюбну, окрилену, творчу властивості мови. У будь-якому разі автор переконаний, що мовне, національне відродження України обов’язково стане судними дощами для її ворогів.

Павло Тичина (1891—1967)

Народився в с. Пісках, що на Чернігівщині, у родині дяка, помер у м. Києві.
Поет, дійсний член Академії наук України (з 1929 р.), міністр освіти України (1943-1948).
Найвідоміші твори: збірки поезій «Соняшні кларнети», «Замість сонетів і октав», «Плуг», «Вітер з України»; поеми «Похорон друга», «Сковорода».

Вірш «Ви знаєте, як липа шелестить…» (1911)

Літературний рід вірша «Ви знаєте, як липа шелестить…»: лірика.
Жанр вірша «Ви знаєте, як липа шелестить…»: ліричний вірш.
Вид лірики вірша «Ви знаєте, як липа шелестить…»: інтимна.
Провідний мотив вірша «Ви знаєте, як липа шелестить…»: світле й радісне почуття кохання весняної ночі.
Віршовий розмір вірша «Ви знаєте, як липа шелестить…»: ямб.
Літературознавці про вірш «Ви знаєте, як липа шелестить…». Неабияку майстерність виявляє поет, щоб передати в кількох граціозних строфах настрій молодої людини, її замріяність, глибоке почуття (П. Хропко).
Риторичні запитання й оклики, звернені до читача, ніби зближують його з поезією. Романтичний нічний весняний пейзаж, звукові й слухові образи емоційно наснажують цей ліричний вірш.

Вірш «Арфами, арфами…» (1914) (Із збірки «Соняшні кларнети»)

Літературний рід вірша «Арфами, арфами…»: лірика.
Жанр вірша «Арфами, арфами…»: ліричний вірш.
Вид лірики вірша «Арфами, арфами…»: пейзажна.
Провідний мотив вірша «Арфами, арфами…»: гімн весні як символу любові, життя й натхнення.
Літературознавці про вірш «Арфами, арфами…»: «Арфами, арфами…» — ніби рука музиканта двічі плавно торкнулась струн, і вони обізвались далеким, тремтливим, ледь чутним звучанням. А потім уже в швидкому темпі «золотими, голосними обізвалися гаї // Самодзвонними» (Г.Клочек).
Вірш наповнений урочистою, весняною мелодією, наснажений оптимістичним пафосом, передчуттям радості від зустрічі з весною й очікуванням змін у суспільстві. «Емоційність настрою забезпечується самобутнім ритмічним ладом, вишуканістю строфічної будови, яскравою метафоричністю, «дзвоном» асонансів й алітерацій» (П. Хропко).

Вірш «О, панно Інно…» (1915)

Літературний рід вірша «О, панно Інно…»: лірика.
Жанр вірша «О, панно Інно…»: ліричний вірш.
Вид лірики вірша «О, панно Інно…»: інтимна (любовна).
Провідний мотив вірша «О, панно Інно…»: нестерпна туга за втраченим коханням, поєднана зі світлим спогадом про нього.
Віршовий розмір вірша «О, панно Інно…»: ямб.
Літературознавці про вірш «О, панно Інно…». Спробуємо розгадати асоціативний ланцюжок твору (звичайно, це лише одне з можливих прочитань). Ще в ранній юності Тичина романтично закохався одночасно у двох чарівних сестер Полю та Інну — доньок чернігівського поета Івана Вороньківського. У його домі часто відбувалися літературні вечори, куди приходив і двадцятилітній семінарист П. Тичина. Особливо запала в серце поетові Поля. Але вона не відповіла взаємністю. Ця нерозділена любов стала одним з найболючіших потрясінь молодої митцевої душі. І ось через якийсь час поет, можливо, побачив на вулиці дівчину, чимось схожу на Інну. Одразу ж у серці завирували спогади, що лягли на папір у відповідних асоціативних образах. «Я — сам» — відчуття внутрішньої порожнечі після розриву з коханою. Але як пов’язати з мотивом вірша образи «вікно, сніги»? Вікно, вочевидь, асоціюється з розлукою: у вікно дивляться вслід дорогій людині, що іде геть, у вікно виглядають цю людину. Сніги — це холод на душі, смерть. Для характеристики своєї закоханості ліричний герой добирає неологізми, аби підкреслити унікальність свого кохання, його первозданність, несхожість на будь-чиє ще. Чому ж «дитинно»? Бо саме для дитини найбільш характерні наївність, щирість, захват. «Злотоцінно», тобто цінувалася ця любов вище за будь-який скарб. Далі ліричний герой запитує себе, чи була то справжня любов. Проте ланцюжок асоціацій швидко розгортається і манить за собою (відповідь на це запитання буде дана лише останнім словом вірша). Пригадується атмосфера того давнього кохання, воно асоціюється з красою різнобарв’я, з тонкощами аромату квітучого лугу. А цей уже образ (кохання — квітучий луг) підказує висловити думку про неповторність і скороминущість спалаху почуття в такій інакомовній формі — «Любові усміх квітне раз — ще й тлінно». Після згасання ж спалаху любові особливо разюче відчувається самотність, безнадія, фатальність існування, це відчуття митець увиразнює рефреном «сніги, сніги, сніги…» (В. Пахаренко).

Теорія літератури
Алітерація — повторення однакових або подібних за звучанням приголосних звуків у віршовому рядку чи строфі для підсилення звукової або інтонаційної виразності й музичності:

Хмари хмарять хвилі —
Сумно сам я, світлий сон… (П. Тичина).

Асонанс — повторення однакових голосних звуків у рядку чи строфі, що надає рядку благозвучності, підсилює музичність:

Не милуй мене шовково,
Ясно-соколово… (П. Тичина).

Анафора — єдинопочаток; повторення окремих слів чи словосполучень на початку віршових рядків, строф чи речень:

О, я не невільник,
Я ваш беззаконник.
Я — сонцеприхильник,
Я — вогнепоклонник (П. Тичина).

Епіфора — прийом, який полягає в повторенні однакових висловів, слів чи звукових сполучень у кінці віршових рядків або строф із метою посилення виразності й музичності:

Ми Дзвіночки,
Лісові Дзвіночки,
Славим день.
Ми співаєм.
Дзвоном зустрічаєм:
День!
День (П. Тичина).

Звуконаслідування — використання слів, зокрема й вигуків, фонетично близьких до природних звуків:

А я у гай ходила
по квітку ось яку
а там дерева люлі
і все отак зозулі
ку
ку (П. Тичина).

Кларнетизм — світоглядно-естетична концепція П. Тичини, унікально виражена за допомогою багатьох поетичних засобів: звукових (асонанс, алітерація, звуконаслідування, анафора й епіфора), зорових (епітет, метафора, індивідуально-авторські слова), формальних (розміщення строф і рядків у них) тощо. Кларнетизм характеризують такі поняття: «кольоровий слух», «слуховий колір», аристократичність духу, поетичний всесвіт, філософська ідея всеєдності тощо.

Максим Рильський (1895—1964)

Народився в м. Києві в родині вченого, помер у м. Києві після тяжкої хвороби, похований на Байковому цвинтарі.
Поет, перекладач, літературознавець, представник київської школи неокласиків («п’ятірного грона»).
Найвідоміші твори: збірки поезій «На білих островах», «Під осінніми зорями», «Крізь бурю і сніг», «Троянди й виноград», «Голосіївська осінь».

Вірш «Молюсь і вірю…»

Літературний рід вірша «Молюсь і вірю…»: лірика.
Жанр вірша «Молюсь і вірю…»: ліричний вірш.
Вид лірики вірша «Молюсь і вірю…»: філософська.
Провідний мотив вірша «Молюсь і вірю…»: молодечий оптимізм, відчуття польоту.
Віршовий розмір вірша «Молюсь і вірю…»: ямб.
Про вірш «Молюсь і вірю…»: вірш сповнений молодечого оптимізму, кожен рядок наснажений світлими тонами, ліричний герой клянеться, що буде жити, доки дозволить йому «дух життя». Підсилюють світлі відчуття життя пейзажні штрихи: «грає вітер», «голуби ясної вроди черкають неба береги». Анафори, риторичні звертання й оклики, інверсії, епітети — це той арсенал художніх засобів, якими щедро наснажив поезію М. Рильський.

Історія літератури
Неокласицизм виник як опозиція до романтизму й неоромантизму з їхньою часом надмірною емоційністю, стихійною розкутістю, порушенням законів художньої форми тощо.
Серед основних рис неокласицистичного стилю:
• використання тем, сюжетів, образів, мотивів міфології, античності, ренесансу, класицизму;
• споглядання гармонії природи, краси витворів мистецтва;
• культ чітко унормованої, вишуканої форми (сонет, рондель, тріолет, віртуозна ритміка, різноманітні системи віршування, увага до перекладів);
• розміреність інтонацій, предметність, конкретність образів, стрункість і прозорість синтаксису,
• відстороненість від прозаїчних, хоч і злободенних, проблем довколишньої реальності;
• інколи — епікурейство (культ земних насолод).
В українській літературі неокласицизм започаткувала Леся Українка, Продовжили й розвинули цю традицію М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович, М. Драй-Хмара. Юрій Клен, Б.-І. Антонич, Є. Маланюк, О. Теліга та інші автори. Окрему групу в межах неокласицистичної течії створили в 1920-х роках п’ять київських поетів і науковців — Максим Рильський, Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, Юрій Клен, визнаним лідером цього об’єднання був Микола Зеров (київська школа неокласиків, або «п’ятірне гроно»). Неокласики радикально змінили сам тип вітчизняної поезії. Від часів романтиків і Т. Шевченка в нас переважала поезія звукового, музичного, мелодійного типу, неокласики ж започаткували поезію зорового, кольористичного, живописного типу; доти була панівною фольклорна традиція, неокласики ж відродили традицію книжну (ренесансово-барокову). Як згадуватиме пізніше М. Рильський, естетичною платформою цього кола митців «була любов до слова, до строгої форми, до великої спадщини світової літератури».

Володимир Сосюра (1898—1965)

Народився на ст. Дебальцеве, що на Донеччині, у родині вчителя, помер у м. Києві.
Поет.
Найвідоміші твори: роман «Третя Рота»; збірки поезій «Поезії», «Червона зима»; поеми «Червона зима», «Мазепа», «Розстріляне безсмертя»; вірші «Любіть Україну!», «Так ніхто не кохав».

Вірш «Любіть Україну!» (1944)

Літературний рід вірша «Любіть Україну!»: лірика.
Жанр вірша «Любіть Україну!»: ліричний вірш.
Вид лірики вірша «Любіть Україну!»: патріотична.
Провідний мотив вірша «Любіть Україну!»: щира любов до рідної України.
Віршовий розмір вірша «Любіть Україну!»: амфібрахій.
З історії вірша «Любіть Україну!»: 1951 р. в газеті «Правда» з’явилася стаття «Против идеологических извращений в литературе», у якій В. Сосюру за цей вірш засуджено як буржуазного націоналіста, адже «страшними» для тодішніх інтернаціоналістів видалися такі рядки з вірша; «Без неї ніщо ми, як порох і дим!»
Літературознавці про вірш «Любіть Україну!». У цьому вірші поєдналися пристрасть поета-патріота і ніжність поета-лірика, що дало йому змогу виразити найзаповітніші думки, почуття й переконання людської душі…
Цей вірш став хрестоматійним, проте й досі друкується не за першою публікацією 1944 р., а за «причесаною» радянською цензурою. Порівняймо, наприклад, різні варіанти п’ятої строфи: донедавна її текст звучав так: вона, тобто Україна, «…у квітці, в пташині, в електровогнях…», натомість у В. Сосюри: «…у квітці й пташині, в кривеньких тинах…». Здавалося б, зміна лише кількох слів, але вона спотворювала пафос твору, думку поета, його справжні почуття до України. Електровогні символ радянської влади, її здобутків, кривенькі тини — символ споконвічного селянського хліборобського краю, не завжди щасливого, але свого, рідного, єдиного, наділеного щедрою долею і Божою ласкою.
Простота художніх засобів і їхня довершеність, непідробна щирість і схвильованість інтонацій дали поетові змогу втілити глибокий загальнолюдський зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрим серцем на добро, добрі вчинки — цим ти звеличиш і прославиш своє ім’я, свою Україну у віках (Н. Бернадська).

Богдан-Ігор Антонич (1909—1937)

Народився на Лемківщині в родині сільського священика, помер через хворобу, похований на Яновському цвинтарі в м. Львові.
Поет.
Найвідоміші твори: збірки поезій «Привітання життя», «Три перстені», «Книга Лева», «Зелена Євангелія», «Ротації».

Вірш «Різдво»

Літературний рід вірша «Різдво»: лірика.
Жанр вірша «Різдво»: ліричний вірш.
Вид лірики вірша «Різдво»: філософська.
Провідний мотив вірша «Різдво»: таїнство різдвяного вечора (переплетення християнських і язичницьких мотивів).
Віршовий розмір вірша «Різдво»: хорей.
Літературознавці про вірш «Різдво». Б.-І. Антонич не вдавався до «оязичнення християнства» чи — навпаки. Він уміло взаємодоповнював дві однаково рідні українцям релігійні системи. Як-от у вірші «Різдво», де християнське таїнство народження Спасителя тонко помережане язичницькими мотивами. Саме воно відбувається в українському, лемківському середовищі. І навіть волфи уподібнюються до лемків: «Прийшли лемки у кресанях і принесли місяць круглий». Образ місяця, що проймає увесь твір, — теж праукраїнський, язичницький символ Різдва, народження нового світу. Отже, залучаючи творчу фантазію, уяву, автор щільно переплітає християнську й українську традиції, робить інтимним переживання віри.

1. Вірш «Арфами, арфами…» П. Тичини написаний
А ямбом
Б хореєм
В дактилем
Г анапестом
Д різними віршовими розмірами

2. Прочитайте подані рядки («Арфами, арфами…»).
Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними…

В уривку наявні такі художні засоби
А епітет, інверсія, метонімія
Б синекдоха, повтор, епітет
В інверсія, неологізм, оксиморон
Г персоніфікація, неологізм, епітет
Д епітет, епіфора, інверсія

3. Прочитайте подані рядки («Арфами, арфами,,.»).
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.

Для підсилення музичності в уривку використано
А анафору
Б епіфору
В асонанс
Г алітерацію
Д звуконаслідування

4. Провідний мотив вірша «Арфами, арфами…» — це
А оспівування краси людських стосунків
Б гімн весні як символу любові, життя й натхнення
В пробудження кохання у весняну пору
Г прощання з холодною зимою
Д захоплення співом гаїв навесні

5. Прочитайте подані рядки («Арфами, арфами…» П. Тичини).
Любая, милая, —
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай
Там за нивами:
Ой одкрий
Колос вій!

Цими словами ліричний герой звертається до коханої із закликом
А прокинутися від сну
Б побачити назрілі зміни в суспільстві
В впустити у своє серце весну
Г засівати благодатну весняну землю
Д відповісти взаємним коханням

6. У вірші «Ви знаєте, як липа шелестить…» П. Тичини поєднано такі види лірики
А пейзажна й громадянська
Б філософська й інтимна
В пейзажна й філософська
Г інтимна й філософська
Д інтимна й пейзажна

7. Прочитайте подані рядки («Ви знаєте, як липа шелестить…» П. Тичини).
Ви знаєте, як сплять старі гаї? —
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов’ї…
«Я твій» — десь чують дідугани.
А солов’ї!..

В уривку наявні такі художні засоби
А риторичне запитання, оксиморон, персоніфікація
Б персоніфікація, символ, анафора
В символ, риторичне запитання, синекдоха
Г риторичне запитання, символ, персоніфікація
Д епітет, паралелізм, порівняння

8. Провідний мотив вірша «Ви знаєте, як липа шелестить,,,» — це
А замилування красою весняної ночі
Б сум з приводу нерозділеного кохання
В оспівування краси природи
Г зміни в природі в нічну пору
Д світле й радісне почуття кохання весняної ночі

9. У вірші «Ви знаєте, як липа шелестить…» все бачать крізь тумани
А гаї
Б зорі
В солов’ї
Г дідугани
Д очі коханої

10. Прочитайте уривок з вірша «Любіть Україну!» В. Сосюри.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Вірш написаний
А ямбом
Б хореєм
В дактилем
Г амфібрахієм
Д анапестом

11. Римування у вірші «Любіть Україну!»
А суміжне
Б перехресне
В кільцеве
Г монорим
Д білий вірш

12. Вірш «Любіть Україну!» В. Сосюри 1951 р. зазнав нищівної критики через
А недосконалість форми
Б непоступливість поета перед радянською владою
В нібито наявний у ньому буржуазний націоналізм
Г заздрість наближених до Сталіна поетів до таланту автора
Д відсутність у ньому уславлення тодішніх вождів

13. Прочитайте подані рядки з вірша «Любіть Україну!» В. Сосюри.
Любіть Україну усні й наяву,
вишневу свою Україну

Виділене слово є
А алегорією
Б символом
В гіперболою
Г метонімією
Д персоніфікацією

14. Християнські та язичницькі мотиви переплетено у творі
А «Блакитна панна»
Б «Молюсь і вірю. Вітер грає…»
В «Чари ночі»
Г «О, панно Інно..,»
Д «Різдво»

15. Тематично спорідненими є твори
А «Різдво» і «Молюсь і вірю»
Б «Чари ночі» і «Любіть Україну!»
В «Арфами, арфами…» і «Блакитна Панна»
Г «О слово рідне! Орле скутий!..» і «Різдво»
Д «Ви знаєте, як липа шелестить…» і «Молюсь і вірю»

16. Романсом є твір
А «О, панно Інно…»
Б «Чари ночі»
В «Блакитна Панна»
Г «Молюсь і вірю»
Д «Ви знаєте, як липа шелестить…»

17. Блавати, камеї, фрески — ці образи емоційно наснажують поезію
А «Арфами, арфами…»
Б «Ви знаєте, як липа шелестить…»
В «Блакитна Панна»
Г «Чари ночі»
Д «Різдво»

18. До патріотичної лірики належать твори
А «Різдво» і «Ви знаєте, як липи шелестить…»
Б «Молюсь і вірю. Вітер грає…» і «О, панно Інно…»
В «Любіть Україну!» і «Чари иочі»
Г «О слово рідне! Орле скутий!.,» і «Арфами, арфами…»
Д «О слово рідне! Орле скутий!..» і «Любіть Україну!»

19. Справжнє прізвище Олександра Олеся
А Кандиба
Б Губенко
В Рудченко
Г Тобілевич
Д Стрілець

20. До неокласиків належить
А Павло Тичина
Б Максим Рильський
В Микола Вороний
Г Олександр Олесь
Д Богдан-Ігор Антонич

21. Установіть відповідність.

Символ («Любіть Україну!»)	Значення
1 електровогні	А перемога над ворогами
2 грім канонад	Б недосяжна мрія
3 верби	В радянська дійсність
4 пурпурові хмари	Г українська природа
	Д індустріальні здобутки радянської влади

22. Установіть відповідність

Автор	Поява твору
1 Микола Вороний	А «Молюсь і вірю. Вітер грає…»
2 Олександр Олесь	Б «Чари ночі»
3 Павло Тичина	В «Любіть Україну!»
4 Максим Рильський	Г «Блакитна Панна»
	Д «Арфами, арфами…»

23. Установіть відповідність.

Назва твору	Уривок
1 «Чари ночі»	А Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий.
2 «Блакитна Панна»	Б О ні, то очі Ваші. — Я ридаю. Сестра чи Ви? — Любив…
3 «Молюсь і вірю. Вітер грає,..»	В Ходім! Шумлять щасливі води, І грає вітер навкруги, І голуби ясної вроди Черкають неба береги!
4 «Різдво»	Г Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада.
	Д Ось вона вже крізь блакить майорить, Довгождана, нездоланна…

24. Установіть відповідність.

Назва твору	Мотив
1 «Чари ночі»	А возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом
2 «О, панно Інно…»	Б захоплення красою життя й красою кохання
3 «Молюсь і вірю. Вітер грає…»	В нестерпна туга за втраченим коханням
4 «Блакитна Панна»	Г таїнство різдвяного вечора
	Д молодечий оптимізм, відчуття польоту

Відповіді до теми М. Вороний, О. Олесь, П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, Б.-І. Антонич. Завдання в тестовій формі. Українська література

1 Д;
2 Г;
3 В;
4 Б;
5 В;
6 Д;
7 Г;
6 Д;
9 А;
10 Г;
11 Б;
12 В;
13 Б;
14 Д;
15 В;
16 Б;
17 В;
18 Д;
19 А;
20 Б;
21 1) Д, 2) А, 3) Г, 4) В;
22 1) Г, 2) Б, 3) Д, 4) А;
23 1) Г, 2) Д, 3) В, 4) А;
24 1) Б, 2) В, 3) Д, 4) А.