Ліна Костенко (нар. 1930). Завдання в тестовій формі. Українська література. Підготовка до ЗНО (зовнішнього незалежного оцінювання)

Народилася в м. Ржищеві, що на Київщині, в учительській родині.
Поетеса, належить до шістдесятників.
Найвідоміші твори: роман у віршах «Маруся Чурай», історичний роман «Берестечко»; збірки віршів «Над берегами вічної ріки», «Сад нетанучих скульптур», «Неповторність», «Гіацинтове сонце», прозовий роман «Записки українського самашедшего».

Роман у віршах «Маруся Чурай» (1979)

Літературний рід романа у віршах «Маруся Чурай»: ліро-епос.
Жанр романа у віршах «Маруся Чурай»: історичний роман у віршах (визначення Л. Костенко).
Тема романа у віршах «Маруся Чурай»: зображення нещасливого кохання Марусі та Грицька в поєднанні з широкою картиною життя України XVII ст.
Головна ідея романа у віршах «Маруся Чурай»: незнищенність українського народу (особистості з багатим духовним світом), глибока віра в його (її) духовну силу і могутність.
Головні герої романа у віршах «Маруся Чурай»: Маруся Чурай, Гриць Бобренко, полковий обозний Іван Іскра, полтавський полковник Мартин Пушкар, козак Лесько Черкес, Галя Вишняківна, війт Семен Горбань.
Сюжет і композиція романа у віршах «Маруся Чурай»: дві сюжетні лінії, які переплітаються, — особиста (Маруся Грицько) й історична (боротьба українського народу проти загарбницької політики польської шляхти). Роман складається з дев’яти різних за обсягом розділів.

I розділ «Якби знайшлась неопалима книга». Дощенту знищена пожежею Полтава 1658 р. Суд над Марусею, яку звинувачено в отруєнні коханого Грицька Бобренка. На захист Марусі стають козаки — полковник Мартин Пушкар та Іван Іскра. Марусі виносять смертний вирок.
II розділ «Полтавський полк виходить на зорі». Полтавський полк на зорі вирушає в похід боронити волю свого народу.
ІІІ розділ «Сповідь». Маруся перебуває у в’язниці, вона згадує дитинство, батьків, родинні стосунки; дитинство Гриця, його батьків і їхні сімейні стосунки; далі постає історія кохання Марусі й Гриця і його зрада з Галею Вишняківною. У кінці розділу (він найбільший у творі, центральний) Марусю виводять на страту.
IV розділ «Гінець до гетьмана». Іван Іскра мчить до гетьмана Богдана Хмельницького, щоб сповістити про суд над Марусею. Гетьман своїм універсалом скасовує смертний вирок Марусі.
V розділ «Страта». Марусю виводять на площу для страти, де зібралася чи не вся Полтава, люди по-різному висловлюються щодо Маруснної трагедії. В останній момент перед стратою на площу вривається Іван Іскра з добутим універсалом, у якому наказано скасувати вирок з огляду на пісенний талант Марусі й героїзм її батька Гордія, якого як оборонця України було покарано на горло у Варшаві.
VI розділ «Проща». Маруся вирушає на прощу до Києва і по дорозі знайомиться з мандрівним дяком-філософом, який розповідає їй про Якова Остряницю, Северина Наливайка та Ярему Вишневецького. Маруся глибоко осмислює історію України з розповідей дяка і з побачених у дорозі картин зруйнованої Батьківщини.
VII розділ «Дідова балка». Іван Іскра відвідує старого запорожця, колись визволеного з двадцятилітньої турецької неволі, який оселився під Полтавою й займається різьбярством. Іван попереджає діда про наступ ворожих військ, але той вирішив не покидати свою домівку.
VIII розділ «Облога Полтави». Брами Полтави зачинені, гармати націлені на ворога. Полтава мужньо тримається в польській облозі вже четвертий тиждень. Іван Іскра відвідує самотню Марусю (її мати померла) і пропонує одружитися. Маруся відмовляє парубкові.
IX розділ «Весна, і смерть, і світле воскресіння». Маруся попрощалася з Іскрою, виснажена горем і хворобою, чекає свого кінця. Облогу знято, і місто повертається до звичного життя. Повз будинок Марусі проходять козаки й співають її пісні, а далі дівчата — пісню «Ой не ходи, Грицю».
Літературознавці про твір. Читаючи роман Л. Костенко, постійно відчуваєш його перегук із вчорашнім, зовсім недавнім, і сьогоднішнім днем, У тогочасних типах досить часто пізнаєш теперішні. Окремі проблеми, що були гостро актуальними для України в XVII ст., залишаються такими ж і сьогодні. Саме до них належить проблема патріотизму, що виявляється в готовності безкорисливо служити Україні. У романі створено ряд образів-персонажів, прекрасних завдяки своїм лицарським прагненням здобути волю Батьківщині. Одночасно бачимо й людей безкрилих, зосереджених на власному благополуччі, не запалених високим патріотичним почуттям, — такі люди є зрадниками національної справи…
Тема любові є однією з головних у романі Л. Костенко. Її твір дає змогу кожному з нас відкрити для себе красу й силу людської любові, хай навіть ця любов зазнала зради й призвела до трагічної розв’язки. «Маруся Чурай» збагачує нас своєю «філософією любові», у якій це почуття визнається як особлива духовна цінність. Проблема любові і зради, що теж належить до «вічних» тем, вирішується як складова частина філософії любові.
Найчільніше місце у творі займає інша «вічна» проблема літератури — митець і народ, митець і суспільство. Вочевидь, у світовій літературі немає видатного поета, який би не порушував загальнолюдську проблему і не надавав би їй свого трактування. Головна героїня роману, Маруся Чурай, цілком справедливо показана Л. Костенко як геніально обдарований митець, як один із творців українських пісень, що набули найбільшого поширення й принесли всесвітню славу нашому народу. У часи, коли жила Маруся Чурай, українська писемна література через певні умови була ще слабо розвинутою. Проте народ мав своїх митців, які були його голосом, його душею. Маруся Чурай — одна з них. За Л. Костенко, вона мала своє розуміння завдань власної творчості, її суспільного значення. Як митець, як людина незвичайна, виняткова, вона відчувала й глибоко переживала різне ставлення до себе з боку сучасників — від щирого захоплення й любові до повного нерозуміння і навіть агресивності до себе як до людини, що є «не такою, як усі». Немає сумніву, що Л. Костенко, змальовуючи образ своєї попередниці, української поетеси XVII ст., внесла в нього багато чого зі свого часу, зі своїх особистих стосунків з українським «застійним» суспільством 1970-1980-х років (Г. Клочек).

Теорія літератури
Роман у віршах — різновид змішаного жанру, якому властива багатопроблемність, поєднання епічного й ліричного начал; дія у творі цього жанру, як правило, концентрується навколо долі одного чи кількох головних героїв.

Вірш «Страшні слова, коли вони мовчать…» (1980)

Літературний рід вірша «Страшні слова, коли вони мовчать…»: лірика.
Жанр вірша «Страшні слова, коли вони мовчать…»: ліричний вірш.
Вид лірики вірша «Страшні слова, коли вони мовчать…»: філософська.
Провідні мотиви вірша «Страшні слова, коли вони мовчать…»: значення слова в житті людини, сутність поетичного мистецтва.
Віршовий розмір вірша «Страшні слова, коли вони мовчать…»: ямб.
Літературознавці про вірш «Страшні слова, коли вони мовчать…». Квінтесенцією роздумів Л. Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва став вірш «Страшні слова, коли вони мовчать…» (звернімо увагу……саме цим твором завершується збірка «Неповторність»). Авторка звіряється: слова — ніби живі згустки, що ввібрали в себе радощі й болі мільярдів людей, які їх промовляли. Чутлива душа поета все це вловлює, тому з побожним страхом ставиться до слова. Тим наче коли усвідомлює своє надскладне завдання: сказане мільярди разів слово треба вимовити, як уперше, треба сказати так, як до тебе ніхто й ніколи не говорив. Лише тоді це буде справжня поезія — «завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі» (В. Пахаренко).

Вірш «Українське альфреско» (1989)

Літературний рід вірша «Українське альфреско»: лірика.
Жанр вірша «Українське альфреско»: ліричний вірш.
Вид лірики вірша «Українське альфреско»: філософська.
Провідні мотиви вірша «Українське альфреско»: розрив живого зв’язку між поколіннями, між селом і містом.
Віршовий розмір вірша «Українське альфреско»: ямб.
Літературознавці про вірш «Українське альфреско». Альфреско — це фреска, виконана водяними фарбами по сирій штукатурці, часто з ідилічним сюжетом. Ось і тут постає нібито ідилія традиційного українського сільського світу. Щоб змалювати його, авторка використовує відомі кожному українцеві з дитинства фольклорні образи-архетипи — шлях, долина, біла хатка, дід і баба, курочка ряба, лелека та інші.
Одначе поступово в цій лагідній, милій картині вгадуємо страшну трагедію героїв, усієї нашої нації — розрив живого зв’язку між поколіннями, між селом і містом. У діда й баби «сусідські діти шовковицю їдять», свої ж діти й онуки не приїжджають, гордують, цураються. Світ, у якому живуть старенькі, казково чарівний, світлий, затишний. Але нема кому розказувати казку про курочку рябу, «остання в світі казка сидить під образами» — з відходом господарів увесь цей дивосвіт, це осердя української душі зникне.
Трагізм ситуації підкреслює останнє щемливе уособлення: «Навшпиньки виглядають жоржини через тин» (В. Пахаренко).

1. Ліна Костенко належить до
А київської школи поетів
Б нью-йоркської групи
В шістдесятників
Г «празької школи поетів»
Д київської школи неокласиків

2. Прочитайте уривок із роману «Маруся Чурай» Л. Костенко.
Ото як вийде, як заграє брівками,
очима стрельне і туди, й сюди,
у чобітках із мідними підківками,
зелений верх, козлові переди.

У цих рядках описано
А Галю Вишняківну
Б Галину матір
В Марусю Чурай
Г Марусину матір
Д Бобренчиху

3. Прочитайте уривок із роману «Маруся Чурай» Л. Костенко.
Які тоді були ми безтурботні!
Який він був ласкавий і палкий!
А вже в Полтаві набирали сотні.
А вже Хмельницький зазивав полки.

У цих рядках Маруся згадує
А свого батька
Б Івана Іскру
В Семена Черкеса
Г Грицька Бобренка
Д Якима Шибилиста

4. У кінці твору Марусі Чурай пропонує одружитися
А Семен Черкес
Б Грицько Бобренко
В Мартин Пушкар
Г Яким Шибилист
Д Іван Іскра

5. Події в романі «Маруся Чурай» розгортаються в такій послідовності:
А Іван Іскра в Богдана Хмельницького — суд над Марусею — проща Марусі в Києві — облога Полтави
Б суд над Марусею — Іван Іскра в Богдана Хмельницького — проща Марусі в Києві — облога Полтави
В облога Полтави — суд над Марусею — Іван Іскра в Богдана Хмельницького — проща Марусі в Києві
Г суд над Марусею — Іван Іскра в Богдана Хмельницького — облога Полтави — проща Марусі в Києві
Д Іван Іскра в Богдана Хмельницького — проща Марусі в Києві — облога Полтави — суд над Марусею

6. Найбільший і центральний за змістом розділ роману, у якому найширше розкрито образ Марусі Чурай, має назву
А «Якби знайшлась неопалима книга»
Б «Сповідь»
В «Страта»
Г «Проща»
Д «Облога Полтави»

7. Епілогом у романі «Маруся Чурай» є розділ
А «Сповідь»
Б «Страта»
В «Дідова балка»
Г «Якби знайшлась неопалима книга»
Д «Весна, і смерть, і світле воскресіння»

8. Головна тема роману «Маруся Чурай» — зображення
А життя українських жінок у зруйнованій Полтаві середини XVII ст.
Б облоги Полтави польською шляхтою в 1659 р.
В передумов для створення пісень, які стали народними
Г нещасливого кохання Марусі й Грицька на тлі картин життя України XVII ст.
Д нерозділеного кохання Марусі Чурай та Івана Іскри, його жертовності заради любові

9. Стосунки Марусі й Грицька («Маруся Чурай») подібні до взаємин
А Лесі й Петра Шраменка («Чорна рада» Пантелеймона Куліша)
Б Мелашки й Лавріна («Кайдашеїю сім’я» Івана Нечуя-Левицького)
В Галі й Чіпки («Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика)
Г Мавки й Лукаша («Лісова пісня» Лесі Українки)
Д Олесі й Василя («Україна в огні» Олександра Довженка)

10. До проблем роману «Маруся Чурай» НЕ НАЛЕЖИТЬ
А патріотизм
Б любов і зрада
В митець і суспільство
Г індивідуальна свобода людини
Д фанатизм і гуманізм

11. Прочитайте рядки поезії «Українське альфреско» Л. Костенко.
Дорога і дорога лежить за гарбузами.
І хтось до когось їде тим шляхом золотим.
Остання в світі казка сидить під образами.
Навшпиньки виглядають жоржини через тин.

Віршовий розмір поезії
А ямб
Б хорей
В дактиль
Г анапест
Д амфібрахій

12. Тип римування в поезії «Українське альфреско»
А перехресне
Б суміжне
В кільцеве
Г монорима
Д білий вірш

13. Мотив розриву живого зв’язку між поколіннями звучить у рядках
А живе там дід і баба, і курочка в них ряба,
вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.
Б Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,
і вишні чорноокі стоять до холодів.
В Хитаються патлашки уздовж всієї стежини,
і стомлений лелека спускається на хлів.
Г Я знаю, дід та баба — це коли є онуки,
а в них сусідські діти шовковицю їдять.
Д Над шляхом при долині, біля старого граба,
Де біла-біла хатка стоїть на самоті…

14. Вірш «Страшні слова, коли вони мовчать..,» Л. Костенко належить до лірики
А патріотичної
Б громадянської
В пейзажної
Г любовної
Д філософської

15. Прочитайте рядки.
Остання в світі казка сидить під образами.
Навшпиньки виглядають жоржини через тин.

У цьому уривку використано
А епітет
Б алітерацію
В персоніфікацію
Г порівняння
Д оксиморон

16. У вірші «Страшні слова, коли вони мовчать…» наявні всі названі мотиви, ОКРІМ
А важливості слова в житті людини
Б сутності поетичного мистецтва
В пошуків свіжого, оригінального
Г творчості як категорія краси
Д збереження української мови.

17. Установіть відповідність.

Герой	Характеристика
1 Ярема Вишневецький	А Був молодий і гарний був на вроду. І жив, і вмер, як личить козаку. За те, що він боровся за свободу, Його спалили в мідному бику!
2 Грицько Бобренко	Б Як я крізь землю там не провалився? Не збив кулак об стіни об оті?! І як я потім у шинку напився, на матір вперше крикнув у житті!
3 Мартин Пушкар	В …То — козак. Таке нещастя хоч кого знеможе. Це ж можна тут рішитися ума. Любив же він Марусю, не дай Боже! Тепер сидить, лиця на нім нема.
4 Іван Іскра	Г Бенкетував, сідав на шию хлопу, пускав дівчат по світу без коси. Стріляв козуль, возив пшоно в Європу і на поташ випалював ліси.
	Д Ще не старий. ! славу мав, і силу. (Про нього потім думу іскладуть. Мине сій літ — і голову цю сиву Виговському на списі подадуть)

18. Установіть відповідність.

Художній засіб	Приклад
1 омоніми	А І знову степ. Ізнову даль розлога. І я мовчу. І дяк уже мовчить. Ідеш, ідеш… дорога та й дорога. Ідеш, ідеш… Хоч би вже відпочить.
2 оксиморон	Б … про це писали так і в риму, зучили вздовж: і вперехрест. Але ж ота дорога з Риму якихось кілька сотень верст.
3 фразеологізми	В Із тих усіх дякових балачок усе частіше згадую єдину, — ту найсумнігиу втіху, далебі: комусь на світі гірше, як тобі.
4 анафора	Г Іду. Бреду. Захочу, то й спочину. Розбиті ноги остуджу в росі Ніхто мені не дивиться у спину. Я йду. Людина. Я така, як всі.
	Д Бенкетував, сідав на шию хлопу, пускав дівчат по світу без коси. Стріляв козуль, возив пшоно в Європу і на поташ випалював ліси.

Відповіді до теми Ліна Костенко (нар. 1930). Завдання в тестовій формі. Українська література

1 В;
2 А;
З Г;
4 Д;
5 Б;
6 Б;
7 Д:
8 Г;
9 Г;
10 Д;
11 А;
12 А;
13 Г;
14 Д;
15 В;
16 Д;
17 1) Г, 2) Б, 3) Д, 4) В;
18 1) Б, 2) В, 3) Д, 4) А.