ДОДАТОК ДО УРОКУ № 34. Уроки української літератури, 10 клас

    ДОДАТОК ДО УРОКУ № 34. Уроки української літератури, 10 клас

    Спадщина П. Грабовського

    Основну частину творчої спадщини П. Грабовського становлять поетичні твори. За його життя вийшли друком збірки оригінальних поезій — «Пролісок» (1894), «З Півночі» (1896), «Кобза» (1898), переклади й переспіви — «Твори Івана Сурика», «З чужого поля», «Доля», поема «Хома Баглай». Переважний зміст творів — пристрасна суспільно-політична лірика, бо письменник назавжди пов’язав своє життя з революційною діяльністю і вважав літературну творчість однією з форм політичної боротьби.
    У творах Грабовського поєдналися громадянська пристрасність з глибоким ліризмом. Тематика віршів різноманітна: відстоювання високої ролі поета і поезії в суспільному житті, показ нужденного існування трудящих мас, оспівування героїки революційного подвигу, піднесення національної самосвідомості. Є в нього й інтимна, і пейзажна лірика, є твори для дітей.
    У віршах «Поетам-українцям», «Я не співець чудовної природи», «Співець» поет виступає проти занепадницьких настроїв і вва жає, що не час оспівувати природу «з холодною байдужістю її», коли скрізь «стогін мужика» і «люд без житнього шматка». Ліричний герой твору закликає: «Карай насильство», «стань проти зла, доки його не знищили».
    Глибоке співчуття до знедолених людей праці авучит у віршах «Робітникові», «Швачка», «Трудівниця». Лаконічні й виразні картини цих поезій змальовують цілий світ, типові життєві історії, коли одні працюють «з раннього ранку до пізньої ноченьки», а інші із зневагою ставляться до їх праці («що паненя, вередливе, зманіжене вишвирне геть на сміття»). У вірші «Справжні герої» П. Грабовський декларує свої погляди на революційну боротьбу, її учасників виступає проти перекручення історичної правди, продовжуючи традиції Шевченка у викритті відступництва і національної йради. У ряді віршів — «Уперед», «Надія», «Не раз ми ходили в дорогу» та ін. — підкреслюється ясність мети, за яку боролися революціонери, яка додавала їм сил у жорстоких умовах Сибіру. «Щастя всіх», «панство свободи», «щоб людиною став чоловік»,— ось що кликало їх на «шлях святої боротьби».
    Низку віршів Грабовський присвятив Надії Костянтинівні Сигиді — мужній жінці, політичному засланцеві, близькій подрузі («Квітка», «Над могилою», «До сестри», «До Н.К.С.» та ін.).
    Поет з любов’ю і повагою ставився до всіх народів (а йому на засланні довелося познайомитися з представниками багатьох національностей), але особливе місце в його душ займала «Русь-Україна», рідний край. Йому він присвячує найщир ші рядки вірша «До Русі-України»: «Бажав би я, мій рідний краю, щоб ти на волі здобувавсь», щоб піднявся з колін і возвеличився «простий народ», чиєю працею створене усе багатство.
    У поезії П. Грабовськии змальовує образ України, яка для нього — святиня. Поет виразив у поетичній формі споконвічне прагнення українського народу до волі, незалежності, рівності серед народів піту. Він проголошує велич простого люду, його законне право на щастя, «щоб чарівна селянська врода росла в коханні і красі».

    У віршах «До Русі-України» і «До українців» немає вишуканих ооразів, ускладнених художніх прийомів. Емоційність творів досягається завдяки зв ртанням, вигукам, окличним та питальним реченням. Любов до народу передається епітетами «милі» (браття), «рідний» (край), «чарівна» (вода), метафорою «розквітати повним квітом». Уся трагічність історичної долі України передається метафорою «до краю спита чаша».
    (Під час пояснення звучить грамзапис поезій П. Грабовського за вибором учителя.)

    Кросворд «Життєвий і творчий шлях П. Грабовського».

    19

    1. Місяць у 1882 році, коли було вперше заарештовано П. Грабовського.
    2. Посада батька П. Грабовського.
    3. Назва села, де народився П. Грабовський.
    4. Навчальний заклад, де навчався Грабовський з 1874 року.
    5. Назва першої збірки поета, виданої 1894 року за сприяння І. Франка.
    6. Назва містечка, де знаходився 62-й піхотний батальон, солдатом якого став П. Грабовський у листопаді 1885 року.
    7. Прізвище жінки, якій П. Грабовський присвятив вірш «Квітка».
    8. Останнє місце заслання поета.
    9. Назва збірки, що вийшла друком у 1898 році.
    10. Назва однієї зі збірок, допрацьованих поетом в Якутську, які не побачили світ за життя поета.
    11. Назва народницької організації, активним членом якої бум П. Грабовський.

    Спадщина Б. Грінченка.

    Напис на дошці:

    Борис Дмитрович Грінченко
    (1863—1910)
    письменник публіцист фольклорист
    етнограф мовознавець критик
    історик педагог організатор багатьох видань

    1. Доля відміряла Борису Дмитровичу Грінченку короткий шевченківський вік — лише 47 років. Його життя і творчість, напружена праця на ниві рідної культури освячені любов’ю до рідного краю рідного народу. У спадок нам залиши ись його поезія, 50 оповідань, низка повістей, 4-томний «Словарь у раїнської мови». Через жорстокі утиски царизму і тяжкі цензурні умови письменник був змушений виступати під багатьма літературними псевдонімами: Василь Чайченко, П. Вартовий, І. Перекотиполе, Б. Вільхівський, М. Гримич, Л. Яворенко. Однією з важливих сторінок біографії Б. Грінченка є його дружба і листування з поетом-революціонером П. Грабовським. Б. Грінченко народився, виріс і сформувався як особистість на Харківщині. Ви вже деякою мірою знайомі з життям і творчістю митця а тому поясніть, чому ми називаємо Б. Грінченка письменником, публіцистом, фольклористом, етнографом, мовознавцем, критиком, істориком, педагогом, організатором багатьох видань.

    2. Поетичні збірки Б. Грінченка.
    1884 р. — «Пісні Василя Чайченка».
    1886 р. — «Під сільською стріхою».
    1893 р. — «Під хмарним небом».
    1895 р. — «Пісні та думи».
    1903 р. — «Хвилини».
    (Підготовлена група учнів читає і аналізує кілька віршів Б. Грінченка.)

    3. Тематика малої прози письменника.
    1) Відтворення труднощів селянського життя. («Украла», «Соняшний промінь», «На розпутті», «Серед темної ночі», «Під тихими вербами».)
    2) Показ побуту донецьких шахтарів, робітників. («Серед чужих людей», «Батько й дочка».)
    3) Показ життя і прагнень української інтелігенції. («Непокірливий».)
    4) Життя школи та твори про дітей. («Сама, зовсім сама», «Дзвоник», «Олеся».)

    4. Моральні настанови за оповіданнями Б. Грінченка.
    «Олеся» — Кожен повинен боронити свій край, не шкодуючи життя.
    «Грицько» — Не лишай друга в біді.
    «Дзвоник» — Умій долати труднощі.
    «Каторжна» — Ніколи нікого не ображай.
    «Украла» — Ніколи не кради.

    ДОДАТОК ДО УРОКУ № 34. Уроки української літератури, 10 клас

    Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 10 клас

    Комментарии закрыты.