Григорій Квітка-Основ’яненко (1778—1843). Завдання в тестовій формі. Українська література. Підготовка до ЗНО (зовнішнього незалежного оцінювання)
Справжнє ім’я — Григорій Федорович Квітка.
Народився в с. Основа, що на Харківщині, у дворянській родині, помер у м. Харкові.
Письменник, перший прозаїк нової української літератури.
Найвідоміші твори: повісті «Маруся», «Сердешна Оксана», «Конотопська відьма», «Сватання на Гончарівці».
Повість «Маруся» (1832)
Літературний рід повісті «Маруся»: епос.
Жанр повісті «Маруся»: повість (сентиментально-реалістична, соціально-побутова).
Тема повісті «Маруся»: зображення життя українського селянства, праця, побут і звичаї народу.
Головна ідея повісті «Маруся»: оспівування високих морально-етичних якостей простої людини.
Головні герої повісті «Маруся»: Наум Дрот і його дружина Настя, їхня дочка Маруся; Василь (коханий Марусі), Олена (подруга Марусі).
Сюжет повісті «Маруся»: розповідь про сім’ю Наума Дрота — на весіллі подруги Маруся й Василь знайомляться й закохуються з першого погляду — Василь просить у Наума Дрота руки його дочки, проте дістає відмову — на другий день Наум Дрот пояснює Василеві причину відмови (Василя заберуть у солдати) — хлопець іде на заробітки, щоб на зароблені гроші знайти собі заміну в солдати — Маруся, збираючи в лісі гриби, потрапляє під зливу, застуджується й раптово помирає (за день до повернення Василя) — тяжко переживаючи втрату, Василь іде до Києва в монастир, а згодом помирає — батьки Марусі знаходять утіху в труді й молитвах.
Про повість «Маруся»: естетичним ідеалом Г. Квітки-Основ’яненка став образ головної героїні — Марусі, у якому втілено найкращі риси української дівчини-селянки. Її неймовірна казкова зовнішня і внутрішня врода ідеалізована й змальована в народнопоетичному ключі: «Та що то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрічочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровонька, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте…»; «на все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна та ще ж к тому тиха, і смирна, і усякому покірна». У зображенні Марусі, окрім ознак сентименталізму, письменник широко використав ліризм народної пісенності, засоби фольклорного зображення внутрішнього світу дівчини, сильних і піднесених почуттів. Мова героїні пересипана уснопоетичним народним багатством: пестливого лексикою, опоетизованими звертаннями, емоційними вигуками, прислів’ями, порівняннями (Василечку, голубчику, соколику мій! мій козаченьку; матінко моя рідненька!).
В образі Василя найяскравіше втілені риси сентименталізму — психологічний стан закоханого хлопця, віщування серця під час розставання пари на кладовищі, переживання смерті Марусі, добровільний відхід від мирського життя.
Повість насичена позасюжетними елементами: українські народні звичаї, обряди — весілля, сватання з усталеним текстом, емоційними піснями, дотепними примовками. Вражає сцена похорону, народні голосіння в устах батьків виписані з етнографічною точністю. Майстерно змальовані в традиціях сентименталізму чудові пейзажі української ночі, елегійна картина ранку, що стали взірцем для багатьох поколінь письменників. Розлогі портретні характеристики персонажів, насичені фольклорними елементами, повчальні авторські відступи, репліки — це все становить етнографічне тло твору.
Григорій Квітка-Основ’яненко першим в історії української літератури утвердив оповідну манеру письма, за що Т. Шевченко назвав його «батьком», пізніше це ім’я поширилося і закріпилося надовго: «батько української прози». За словами І. Франка, Квітка — «творець людової повісті, один із перших того роду творців у європейських письменствах» (Г. Дмитренко).
Теорія літератури
Сентименталізм — ідейно-художній напрям у європейській літературі другої половини XVIII ст., якому властиве звернення до переживань і почуттів простих людей, до їхнього внутрішнього світу. Для сентименталізму характерні такі ознаки:
• підвищений інтерес до людського почуття, співчутливий тон розповіді, який змушує читача розчулитися;
• проста композиція твору, у якій сюжет розгортається послідовно;
• герої ідеальні, наділені зовнішньою і внутрішньою вродою, позбавлені негативних рис;
• змалювання побуту і звичаїв простих людей, підкреслення їхньої моральної вищості над панами;
• на шляху закоханих виникає низка нездоланних перешкод, остання з яких фатальна;
• велика увага приділяється описам природи;
• наявна пророча деталь чи епізод, що натякають на трагічний кінець;
• смерть героя неминуча від стихійного лиха, хвороби, нещасного випадку.
В українській літературі сентименталізм представлено більшою чи меншою мірою повістями Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся», «Сердешна Оксана», п’єсою І, Котляревського «Наталка Полтавка».
Ліричний (авторський) відступ — такий відступ від розгортання сюжету, у якому письменник, перериваючи розповідь про події, виявляє своє ставлення до героїв, висловлює їм співчуття чи дає поради тощо.
1. Яскравою ознакою сентименталізму як ідейно-художнього напряму є зображення
А типового героя в типових обставинах
Б незвичайного героя в незвичайних обставинах
В мінливості відчуттів і вражень героя через слухові й зорові образи
Г подій і характерів, які розкриваються через діалог дійових осіб
Д переживань і почуттів простих людей, їхнього внутрішнього світу
2. Григорій Квітка-Основ’яненко заснував у новій українській літературі
А роман як літературний жанр
Б жанр повісті
В ліро-епічні жанри баладу й поему
Г історичну повість
Д соціально-психологічну повість
3. Маруся познайомилася з Василем
А біля церкви
Б у місті на ярмарку
В на весіллі подруги
Г на вечорницях
Д біля річки
4. Наум Дрот не дав дозволу на одруження Марусі через те, що Василь
А не розповів йому при першій зустрічі про свої стосунки з Марусею
Б буде змушений піти в солдати на двадцять п’ять років
В наймит
Г не має ні кола ні двора
Д не їхнього соціального статусу, городянин
5. Завдяки чесній праці, набожності й дотриманню норм християнської моралі стає заможною і щасливою людиною
А Василь
Б Наум Дрот
В Настя
Г Олена
Д Денис
6. Сюжетним елементом у композиції твору є
А присвята
Б портрет героя
В інтер’єр
Г ліричний відступ
Д кульмінація
7. До позасюжетних елементів повісті «Маруся» належить уривок
А Отам-то Настя, дивлячись на худобу, та й журилась: що кому
то воно, каже, після нас достанеться?
Б Аж ось за отцовські і материнські молитви дав їм Бог і дочечку. Та й раді ж були обоє, і Наум, і Настя….
В Ось вийшов і Василь із садка. Він добре чув, що Маруся з Оленою змовились укупі йти на місто, так він і не пішов вже додому у город…
Г От і рідесенький туманець пав на річеньку, мов парубок приголубивсь до дівчиноньки й укупі з нею побігли ховатись меж крутими берегами.
Далі і хмарочки стали розходитись… .
Д Та й Марусі ж добре було! Як заговорив до неї Василь, так вона так злякалась, як тогді, як мати на неї розсердилась…
8. Події в повісті «Маруся» розвиваються в такій послідовності
А прощання на кладовищі — відмова Наума Дрота віддати Василеві дочку — смерть Марусі — Василь у монастирі
Б прощання на кладовищі — смерть Марусі — відмова Наума Дрота віддати Василеві дочку — Василь у монастирі
В смерть Марусі — прощання на кладовищі — відмова Наума Дрота віддати Василеві дочку — Василь у монастирі
Г Василь у монастирі — відмова Наума Дрота віддати Василеві дочку — прощання на кладовищі — смерть Марусі
Д відмова Наума Дрота віддати Василеві дочку — прощання на кладовищі — смерть Марусі — Василь у монастирі
9. Одну з ознак сентименталізму — перешкоду на шляху до щастя закоханих — передає уривок
А Старший староста і каже: — Ми є люди німецькі, а йдемо із землі турецької. Ми собі ловці, удалії молодці. Раз дома, у нашій землі, випала пороша…
Б …а як прийде набор, то, певно, тобі лоб забриють, бо ти сирота, за тебе нікому заступитись,.. А що тоді буде з Марусею? Ні жінка, ні удова…
В Схаменулась травонька, як скропила її небесна рісочка; піднялись стеблинки… Далі й хмарочки стали розходитись, порідшали й стали звертатись купками, мов клубочки.
Г — Та хто його зна, чи спіткнулась чи що, — каже Маруся, сама ж ні з місця, хоч так би і летіла до Василя, бо вже й забула, що, мабуть, він не її любить, що він вже посватаний на хазяйській дочці…
Д Як ти вернешся, Василечку, то, може, мене на сім кладовищі будеш так поминати.
10. Прочитайте уривок з повісті «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка
Та що то за дівка булаІ Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки, неначе жарнівки, як одна, на ниточці нанизані
В описі зовнішності Марусі наявні ознаки
А міфологічні
Б етнографічні
В біблійні
Г фольклорні
Д малярські
11. Установіть відповідність.
Художній засіб | Уривок |
1 епітет | А …вітерець заснув, і гічочки по садках, дрімаючи,.. |
2 порівняння | Б А що ми люди чеснії і без худої науки, то от вам хліб святий у руки. |
3 фразеологізм | В …а слізонькі з очиць так і капотять! |
4 персоніфікація | Г Зоставсь Василь і стоїть сам не свій |
Д Ось і зачервоніло на тій дорозі, де йому треба йти, і розіслалось, мов сукно… |
12. Установіть відповідність.
Сюжетний елемент | Подія |
1 зав’язка | А смерть Марусі |
2 розвиток дії | Б смерть Василя |
3 кульмінація | В знайомство Марусі й Василя |
4 розв’язка | Г розповідь про родину Наума Дрота |
Д знайомство й освідчення Василя Марусі |
Відповіді до теми Григорій Квітка-Основ’яненко
1 Д;
2 Б;
3 В;
4 Б;
5 Б;
6 Д;
7 Г;
8 Д;
9 Б;
10 Г;
11 1) Б, 2) Д, 3) Г, 4) А;
12 1) В, 2) Д, 3) А, 4) Б.
Григорій Квітка-Основ’яненко (1778—1843). Завдання в тестовій формі. Українська література. Підготовка до ЗНО (зовнішнього незалежного оцінювання)
Вас можуть зацікавити тестові завдання з наступних тем
1. Як готуватися до ЗНО з української літератури. Критерії оцінювання
2. Усна народна творчість
3. Давня українська література. Григорій Сковорода
4. Іван Котляревський
5. Григорій Квітка-Основ’яненко
6. Тарас Шевченко
7. Пантелеймон Куліш
8. Марко Вовчок
9. Іван Нечуй-Левицький
10. Панас Мирний
11. Іван Карпенко-Карий
12. Іван Франко
13. Михайло Коцюбинський
14. Ольга Кобилянська
15. Леся Українка
16. Василь Стефаник
17. Микола Вороний, Олександр Олесь, Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Сосюра, Богдан-Ігор Антонич
18. Володимир Винниченко
19. Микола Хвильовий
20. Юрій Яновський
21. Валер’ян Підмогильний
22. Остап Вишня
23. Микола Куліш
24. Олександр Довженко
25. Андрій Малишко, Василь Симоненко, Василь Стус, Іван Драч, Євген Маланюк
26. Ліна Костенко
27. Олесь Гончар
28. Григір Тютюнник
29. Іван Багряний