Аналіз твору Чехова «Чайка». Характеристика образів Ніни Зарєчної, Трепльова та Тригоріна

Перейти на головну сторінку розділу «Зарубіжна література. Чехов»

Аналіз твору Чехова «Чайка». Характеристика образів Ніни Зарєчної, Трепльова та Тригоріна

Життєва мета і призначення людини у п’єсі Чехова «Чайка». Аналіз твору

Чехов-драматург і його новаторство у п’єсі «Чайка». Аналіз п’єси «Чайка»

Характеристика головних героїв п’єси Чехова «Чайка»

Конфлікт буденного життя і мистецтва в п’єсі А. П. Чехова «Чайка»

Буденність життя і мистецтво в п’єсі А. П. Чехова «Чайка». Аналіз твору

Світ мистецтва у п’єсі А. Чехова «Чайка». Аналіз п’єси Чехова

Сюжет для роздумів (за п’єсою А. Чехова «Чайка»). Аналіз твору

Слава Чехова-драматурга розпочинається з п’єси «Чайка», яку він почав писати наприкінці 1895 p., а закінчив у червні 1896 р. Це була п’єса про долю митця і служіння мистецтву.

Ніні Зарєчній, актрисі за покликанням, випадають на долю важкі випробування. Живучи у розлуці із коханим чоловіком, який покинув її, і втративши дитину, вона все ж знайшла своє місце в житті. Ніна стала справжньою актрисою, своєю грою вона полонить серця глядачів. Вона говорить Трепльову: «Я вже справжня актриса, я граю з насолодою, з захопленням, п’янію на сцені…». Трепльов не задоволений традиційним мистецтвом і прагне створити яскраву драму, сильну та самобутню. Проте він не йде далі суб’єктивних мрій. Холодна риторика, абстрактність образів гублять його п’єсу. Пошуки Трепльовим нових форм не підкріплені пошуками нових ідей, не мають під собою світоглядних основ. Побачивши непотрібність свого мистецтва, Трепльов переконується у непотрібності свого життя. Не вбивши себе через нещасну любов, Трепльов покінчує з собою, зазнавши поразки в мистецтві.

Інший письменник у п’єсі — Тригорін виступає за правдиве, реалістичне мистецтво. Він висловлює багато правильних думок, проте його не надихає велика ідея, мета. Процес творчості для Тригоріна болючий. У Тригоріна багато доброго, бо ж не випадково його люблять і Ніна, і Аркадіна, з повагою ставиться і Маша, але він людина, у якій поєднується горіння таланту із млявістю і байдужістю.

Якостями справжнього художника наділена Ніна Зарєчна. В її уявленні служіння мистецтву — подвиг, який вимагає всього життя. На такий подвиг вона здатна. Якщо цього немає, якщо талант не проявляється — людина гине, як Трепльов. Чехов перевіряє своїх героїв на їх вірність почуттю, на їхню здатність підпорядковувати своє життя мистецтву.

Помітне місце в п’єсі займає образ Дорна. Це лікар, розумний, проникливий і людяний. Життя він прожив гідно. Це один із найкращих образів-лікаря у лікаря Чехова у якому письменник передає глибокі роздуми про мистецтво, зокрема оцінки твору Трепльова. Можна з певністю сказати, що це думки самого письменника.

Отже, провідний конфлікт п’єси — пошук життєвої мети і сенсу мистецтва в зіткненні з реаліями життя.

Особливості п’єси визначив сам Чехов: «Комедія, три жіночі рол і, шість чоловічих, чотири акти, пейзаж; багато розмов про літературу. Мало дії, п’ять пудів любові». Ослабленість сюжету («мало дії»), лірична наповненість, використання пейзажу з метою розкритті! філософського змісту і звукове оформлення, перехід дії у підтекстовий план — все було новим для театру. Важливим нововведенням Чехова було те, що побут і повсякденне життя героїв подані у ній в такій складності, суперечливості, що за зовнішньою малозначущістю читач і глядач відчувають великі думки.

Для означення цього глибинного життя, що протікало за зовні незначними подіями, видатний режисер Станіславський увів термін «підводна течія».

В історію російської літератури А. Чехов увійшов не тільки як майстер слова, але й людської душі. Він досліджував її тонкі сторони і намагався поділитися своїми спостереженнями із читачем. Він автор оповідань-новел і драм, які мають інтелектуально-філософський характер і велике значення в розвитку драматургії. Творчість Чехова привернула увагу як російських критиків і письменників, так і зарубіжних. У його новаторстві в драматургії і пізній прозі Чехова ставили поруч з драматургом-новатором Г. Ібсеном. Бернард Шоу. послідовник Ібсена, зазначав: «В плеяді великих європейських драматургів, сучасників Ібсена, Чехов сяє як зірка першої величини, навіть поряд із Толстим і Тургенєвим».