Змій Вогняний — втілення хитрості і сили. Слов’янська міфологія

Змій Вогняний — втілення хитрості і сили. Слов’янська міфологія

Змій Вогняний — втілення зміїної хитрості і сили, який літає над селами і проникає в хати самотніх дівчат і жінок. Якщо Вогняний Змій полюбить дівицю, то любка незцілима довіку. Такої любки ні відчитати, ні заговорити, ні відпоїти ніхто не береться. Всякий бачить, як Вогняний Змій літає по повітрю і горить вогнем непогасним, а не всякій знає, що він, як скоро спуститься в трубу, то опиниться в хаті молодцем невимовної краси. Не люблячи, полюбиш, не хвалячи, похвалиш, говорять старенькі про такого молодця. Вміє заморочити він, лиходій, душу Красної дівиці привітами. Тішитиме він, згубник, мовою лебединою молоду молодицю; заграє він, безжальний, завзятим серцем дівочим; затомить він, ненаситний, ненаглядну в горючих обіймах; розтопить він, варвар, вуста яскраво-червоні на меду, на цукрі. Від його поцілунків горить красна дівиця рум’яною зорею; від його привітів цвіте червона дівиця червоним сонечком. Без Змія червона дівиця сидить в тузі, в журбі; без нього вона не дивиться на Боже світло; без нього вона сушить, сушить себе! А насправді у Вогняного Змія голова кулею, спина коритом, і довгий-предовгий хвіст — іноді до п’яти сажень. Прилітаючи на своє місце, він розсипається іскрами, які вилітають як би з решета, а літає він так низько, що буває видний від землі не вище сажені. Відвідує він тільки таких жінок, які довго і сильно сумують про відсутніх або померлих чоловіків.
Самого відвідувача стороннім людям не видно, але в хаті чутний його голос; він і на питання відповідає, і сам говорити починає. Крім того, відвідування його помітні і тому, що кохані його починають багатіти на очах у людей, хоча в той же час всяка баба, до якої повадився Змій, неодмінно починає худнути і чахнути (говорять: «Полуночник напущений»); а інша переводиться до того, що помирає або кінчає самогубством (усі випадки жіночих самогубств приписуються Вогняному Змієві).
Є, втім, засоби позбавитися від відвідування Змія. Сумлінна і сором’язлива баба схопиться і звернеться до чаклунок за порадою, а вже ті вкажуть, як дізнатися, хто ночами приходить: чи справжній чоловік або сам нечистий. Для цього вони веліли в той час, як обраниця сидить за столом з Вогняним Змієм і пригощає усім, що він приносить і виставляє, впустити зі столу яку-небудь річ і потім, піднімаючи її, нахилитися і подивитися: чи не копитами ноги, чи не видно між ними кінчика хвоста? Якщо потім виявиться, що прилетів достовірно нечистий, то, щоб позбавитися його, потрібно сісти на поріг, окреслитися колом, розчесати волосся і в той же час їсти коноплі. Коли ж Змій запитає: «Що їси?» — потрібно відповідати: «Воші». Це йому так не по душі, що він пихну у бік або ударить, але з того разу більше літати не стане.
Для дівиці, зачарованої Змієм, існує надійний спосіб позбавитися лютих чар. Потрібно у безмісячну ніч накидати в котел віщих трав: тирличу, чемерицю, ірис, буркун — а під ранок облити себе відваром — і Змій назавжди забуде дорогу до будинку. Але слід пам’ятати: трави мають бути зібрані тільки в русальний тиждень, не раніше, не пізніше.
Ходять всюди чутки про те, що від Вогняних Зміїв жінки народжують дітей, але переважно недовговічних («як народився, так і пішов під підлогу») або прямо мертвих.
Народження виродків так само приписуються участі Змія, причому бабки-повитухи, які ходили приймати таких дітей, зачатих від нечистої сили, розповідають, що діти народяться «черненькія, легонькія, з коротеньким хвостиком і маленькими ріжками»: кікімора.
Бували, за словами сивої старовини, і випадки, що народилися від такої любові відразу по дванадцяти змієнят, які засмоктували до смерті красуню, яка породила їх на білий світ. Зберіг народ у своїх оповідях віщу пам’ять і про таких дітей, як Тугарин Змієвич, на якого перенесені були багато рис жахливого батька.
На допомогу прибігають мандрівники, які вештаються по селах. Вони від усіх подібних пустощів нечистої сили в образі Вогняних Зміїв пишуть на папірцях 40 разів псалом: «Та воскресне Бог» — і велять надіти на хрест і носити, не знімаючи.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Дрімота  — дух сновидінь. Вечірній або нічний дух в образі доброї старенької або дівчини з м’якими, ласкавими руками або ж у вигляді маленького чоловічка з тихим, заколисуючим голосом.

Желя (Журба) і Журба (Карна) — духи похоронного обряду, вічно сумні сестри, супроводжуючі всяку людину на підступах до потойбічного світу.

Жиж — згідно з білоруським переказом, дух вогню, який постійно ходить під землею, випускаючи із себе полум’я.

Жировик — божество, яке мешкає в людській оселі, по коморах та засіках, у льохах та на горищах і сприяє добробуту, достаткам; всіляко охороняє продовольчі запаси від знищення.

Змій Вогняний — втілення хитрості і сили. Слов’янська міфологія

Повернутися на сторінку слов’янська міфологія