Змій Горинич. Слов’янська міфологія

Змій Горинич. Слов’янська міфологія

Змій Горинич — в руських билинах і казках представник злого начала, дракон з 3, 6, 9 або 12 головами. Пов’язаний з вогнем і водою, літає по небу, але одночасно співвідноситься і з низом — з річкою, норою, печерою, де в нього заховані багатства, викрадена царівна (чи три царівни), знатна наречена, «росіяни полонені»; там само знаходиться і численне потомство Змія Горинича — «змієнята» (втім, вони часто бувають і «в чистому полі», де їх «топче» своїм конем епічний герой). Змій Горинич не завжди чітко відрізняється від інших схожих образів — Змія Тугарина, Змяулана, Вогняного Змія, просто Змія і тому подібного.
У билинах Змій Горинич («»люта змія» і т. п.) зазвичай з’являється в сюжеті «Добриня і Змій», у двох його кульмінаційних точках: перший раз, коли Добриня Никитич купається в Пучай-річці, і другий раз, коли той самий багатир спускається в нори Змія Горинича і звільняє племінницю князя Володимира Забаву Путятишну. Поява Змія Горинича супроводжується грізним шумом, як «дощ дощить» і «грім гримить». Основна зброя Змія Горинича — вогонь.
Добриня ухитряється завдати Змію Гориничу нищівного удару «шапкою (капелюхом) грецької землі». Змій Горинич ліг на сиру землю і попросив Добриню про пощаду, пропонуючи написати «великі записи чималі» не з’їжджатися в чистому полі і не влаштовувати кровопролиття. Добриня погоджується і відпускає Змія Горинича на свободу. Повертаючись до себе і пролітаючи над Києвом, Змій Горинич, проте, порушує «записи» і викрадає Забаву Путятишну, заховавши її у своїх норах. Князь Володимир посилає Добриню звільнити свою племінницю. По шляху, в чистому полі, Добриня «притоптав» «багато безліч змієнят». Відкинувши залізні підпори і відсунувши мідні замки, він спускається в зміїні нори і раніше всіх звільняє князів і бояр, російських могутніх багатирів. Після цього він виводить з нори від Змія Горинича Забаву Путятишну. Змій Горинич звинувачує Добриню в порушенні «записів» і знищенні «змієнят», вторгненні в «нори зміїні» і не погоджується віддати Забаву Путятишну «без бою, бійки, кроволиття». Але другий поєдинок не відбувся: Добриня вказав, що перше порушення «записів» було справою Змія Горинича.
У казках зі Змієм Гориничем пов’язаний ряд мотивів: Змій Горинич запав в душу царівні; він учить її як загубити брата-царевича, але гине, будучи розірваним «полюванням» Івана-царевича; в іншому сюжеті Змій Горинич служить кухарем у Івана — купецького сина, спокушає дружину Олену Прекрасну, губить з нею Івана — купецького сина, але гине. У народній нижчій міфології Змій Горинич також добре відомий: особливу небезпеку він представляє для жінок, вступаючи з ними у зв’язок.
Ім’я Змій Горинич посилає до образу Вогняного Змія, відомого як в слов’янській (сербський Змій Вогняний Вовк), так і в інших традиціях (іранський Ажи Дахака, букв. — «Змій Горинич», Горинич як Гориня, баба Горининка та ін. — від дієслова «горіти» і лише повторно від слова «гора»: іноді з’являється мотив Змій Горинич на горі).

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Дворовик (Дворовий) — добрий дух обійстя; бог, який охороняє від мору, пожежі, грабунку всю живність і все добро у дворі селянина.

Дзеркалиця — душа дзеркала, його мешканка і володарка. Дзеркалиця живе у тому світі відображень, який міняється всякий раз з відбиваною картиною.

Доброгост  — дух добрих вістей. Часто є посланцем богів.

Догода (Погода) — дух тихого, приємного вітру і ясної погоди.

Змій Горинич. Слов’янська міфологія

Повернутися на сторінку слов’янська міфологія