МІФ «ЗЕМЛЯ». Слов’янська міфологія

МІФ «ЗЕМЛЯ». Слов’янська міфологія

Сидить Сокіл-Род на вершечку Дуба-Стародуба й думу думає. Довго-довго. Багато часу минуло. І тоді сказав Сокіл Білобогові: «Ти пірни на дно озера і набери скільки можеш священного піску і розсій в пітьмі його, аби твердь була».
Тоді пірнув Білобог на дно озера Живої Води, схопив піску в обидві жмені, випірнув з води і пішов чорний світ піском засівати.
І де він сипав — утворилася Земля з долинами і полями.
Тоді Перун мову мовив до Сокола: «Великий Роде, дозволь і мені іти Землю творити».
І сказав Сокіл: «Іди».
І ось пірнув Перун на дно озера, набрав у обидві жмені священного піску, та тільки хотів випірнути, аж озеро Живої Води товстою кригою вкрилося. То Чорнобог підкрався до Вирію і заморозив озеро. Що робити Перунові? Він пісок запхав собі в рот, а в руки схопив з-за пояса вогненні стріли й щосили пробив ними кригу, ще й пустив блискавку в Чорнобога, обпалив його.
Провалився Чорнобог у чорну прірву й зачаївся там до пори до часу.
А Перун кинувся Землю творити. І де він випльовував з рота пісок, там гори утворилися.

МІФ «ЗЕМЛЯ». Слов’янська міфологія

Повернутися на сторінку слов’янська міфологія