• Реклама

Жаби. Слов’янська міфологія

Жаби. Слов’янська міфологія

Жаби (Дударі) — персонажі давньої української міфології. Легенда розповідає, що в дуже давні часи жили Чоловік і Жінка. Чоловік був ледачий, нічого не робив, лише їв та спав, а ввечері довго й одноманітно грав на дуді, чим сприяв доброму відпочинку й міцному сну своїх односельців. Жінка, навпаки, була роботяща і все господарство тримала на собі. Одного разу вона зібралася у віддалене городище на ярмарок. Чоловік теж поплентався за нею. Коли вона спродала дещицю, Чоловік попросив грошей на пиво, а нажлуктавшись, завалився спати. Жінка спродалася, накупила потрібного краму й стала будити чоловіка, аби йти додому. Але він зажадав, щоби вона несла його. Жінка терпляче звалила Чоловіка собі на плечі й понесла разом з крамом. Але, переходячи вбрід річку, Жінка зупинилася, в неї запаморочилося в голові. Аби не впасти, стала молити Мокошу про порятунок. Богиня — охоронниця жінок — вмить опинилася біля страдниці і в гніві зірвала Чоловіка зі спини Жінки та кинула його у воду, перетворивши на тварину з великим черевцем і слаборозвинутими кінцівками. Цю істоту й було названо Жабою, або Дударем. Звідси й повір’я, що кумкання жаб сприяє доброму сну людей (За М. Кожухар-Плачиндою).
Волхви суворо забороняли вбивати жаб. Культ Жаби відігравав позитивну роль в екологічному вихованні давніх українців.
Давні переселенці «на нові землі» Пелазги та ін. популяризували легенду про Жабу, завдяки чому цей сюжет став знаний у різних країнах.

Інший варіант викладу

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Зозуля — один із найбільш міфологізованих птахів у слов’янській традиції. Згідно із повір’ями, у Зозулі немає пари: чоловік її потонув або вона сама вбила його, зжила зі світу або заховала під міст. Зозуля (Віщунка, Віщуха) — один з найдавніших персонажів української міфології.

Ирій-сад (Вирій) — давня назва раю у східних слов’ян. Світле небесне царство знаходиться по той бік хмар, а може бути, це тепла країна, що лежить далеко на сході, біля самого моря, — там вічне літо, і це — сонячна країна.

Караконджо — у південнослов’янській міфології це водяні демони, які виходять в розпал зими з води на сушу після опівночі.

Жаби. Слов’янська міфологія

Повернутися на сторінку слов’янська міфологія

Комментарии закрыты.