Вештиця — персонаж демонології. Слов’янська міфологія

Вештиця — персонаж демонології. Слов’янська міфологія

Вештиця — персонаж південнослов’янської демонології, який поєднує властивості реальної жінки і демона. За сербськими повір’ями, Вештицею ставала жінка, в яку вселився «диявольський дух» або яка уклала угоду з бісом, продала йому свою душу. Вештицею могла стати (після досягнення зрілості) дівчинка, якщо була зачата батьками в «недобру годину», напередодні великого свята або народжена «в сорочці» особливого кривавого кольору, або з’явилася на світ в період останньої місячної фази. Болгари вважали, що небезпека стати Вештицею загрожувала жінкам, які втратили здатність до дітородіння, і якщо в тіло літньої жінки вселився злий дух у вигляді чорного з червоними точками метелика.
Зазвичай Вештиця виглядала як стара жінка, сива, згорблена, кудлата, з волохатими ногами, зі зрощеними бровами, рідкими вусами, косоока або з глибоко поставленими очима, злісним поглядом, довгим носом. Вважалося, що у неї є непомітний хвостик або крила. Вештиця могла мати вигляд нічного метелика, чорного читця, курки, гусака, індички; могла також перетворитися на жабу, кішку, собаку, вовка.
Вештиці приписували здатність відбирати молоко у чужих корів, врожай з полів, мед у бджіл, насилати на людей і худобу псування, хвороби, викликати посуху, град, повінь, управляти стихіями і т. п. Вона могла напустити мор на тварин, розлучити подружжя, посварити людей. За болгарськими повір’ями, Вештиця викрадала місяць або скидала його з неба і доїла, як корову.
Ще небезпечнішими були вампірські властивості Вештиці. Вважалося, що вона поїдає немовлят і людські серця: дивовижною паличкою, лозиною, гілкою Вештиця доторкається до грудей сплячої людини, виймає серце, поїдає його, а тіло сплячого до ранку зростається. Люди, серця яких з’їли Вештиці, надалі неминуче гинуть (наприклад, під деревом, що впало, або від удару блискавки). Особливо часто об’єктами нападів Вештиць були вагітні жінки і новонароджені. Вештиця могла вийняти плід з материнської утроби і з’їсти його, пила кров дітей. Про несподівано померлу дитину, яка раніше не хворіла, говорили: «Прокляті Вештиці випили її серце».
Від шкідливої дії Вештиць намагалися захистити себе і дітей в такі дні, коли вони особливо активно шкодили людям: напередодні дня св. Євдокії, Юрієва дня, Іванова дня (Івана Купали), Страсної п’ятниці, на Різдво, Масницю. Щоб не дати Вештиці проникнути у будинок, встромляли на ніч ніж в двері будинку, натирали дітям п’яти часником, виставляли за двері мітлу, перевернуту вгору лозинами, клали ніж під подушку, поміщали на хлів і кошару кінський або воловий череп, промовляли словесні формули-обереги: «Коли перерахуєш усі трави в поле і усе листя в лісі, тоді умориш мою дитину» або «Коли перерахуєш зірки на небі і пісок на морі, тоді зашкодиш мені і моїй сім’ї» і т. п.
У сербохорватській традиції популярні билички про польоти Вештиць (у календарні дати їх найбільшої активізації) на спільні зборища. Пізно вночі Вештиці мастили тіло чарівною маззю, вимовляли магічне заклинання і вилітали через трубу на мітлі, веретені або верхи на людині. Їх політ супроводжувався гуркотом, свистом, а услід тягнувся вогняний хвіст. Місцями таких зльотів були дерева (груша, горіх, дуб), зарості папороті, ялівцю, перехрестя доріг, покинуті будівлі. На зборищах обирали головну Вештицю, поїдали серця немовлят, намічали чергові жертви, веселилися, водили хороводи, пили із золотих кубків.
Якщо односельцям вдавалося розпізнати, хто із сусідок є Вештицею, і змусити її дати обіцянку більше не завдавати шкоди, то вона втрачала свої магічні здібності і ставала звичайною жінкою. Безліч народних оповідань присвячено темі висліджування і розпізнавання Вештиць. Одна з них в образі курки повадилася відвідувати ночами будинок сусіда, і тому в нього почали помирати діти. Хазяїн вислідив її, упіймав і накрив коритом, а уранці виявив під коритом жінку. Вона почала просити відпустити її, даючи обіцянку, що ніякі напасті не загрожуватимуть цьому будинку. Щоб розпізнати Вештиць, люди ловили увечері метелика, який залітав на світло, обпалювали йому крильця, кажучи: «Приходь завтра, я дам тобі солі». Якщо вранці до будинку приходила яка-небудь із сусідок зі слідами опіку на тілі і просила солі, то її вважали Вештицею.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Карна — Небесна Богиня-покровителька усіх нових народжень і людських перевтілень. Богиня Карна дарує право кожній людині позбавитися зроблених у своєму Яв’єму земному житті помилок, непристойних вчинків і виконати своє призначення, уготоване Вишнім Богом Родом. Карна — божество оплакування померлих, плакальниця.

Кльоцник — домашній бог, охоронець комор та засіків

Коляда — давньоукраїнська богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога (у давніх поляків та литовців — Коленда, молдаван та румунів — Колинда).

Вештиця — персонаж демонології. Слов’янська міфологія

Повернутися на сторінку слов’янська міфологія