Волос — Бог Міжсвіття і Прикордоння. Слов’янська міфологія

Волос — Бог Міжсвіття і Прикордоння. Слов’янська міфологія

Волос (Велес, Влас, Влес, Велес, Веліяс, Веліас, Веліат, Віл, Скот, Чур, Чурила) — Бог Міжсвіття і Прикордоння, Великий Чур-Охоронець усіляких меж.
Велес — Бог мудрості, багатства і худоби. Покровитель волхвів. Син Рода і Корови Земун. Давній, хтонічний бог. Пов’язаний з Нав’ю, Яв’ю і Прав’ю водночас.
Волос — наставник волхвів і чарівників. Спочатку волхви були виключно священнослужителями Бога Волоса, і лише пізніше назва поширилася і на служителів інших богів. Сама назва «волхв» пішло від слова «волохатий», тобто кошлатий, довговолосий, одягнений в кошлаті шкури.
Корінь «вл» означає «володіти», звідси «вл-асть», «вл-адика» і так далі. У той же час корінь «вл» у поєднанні з голосними «о» і «е» може нести і інші смислові навантаження, наприклад: «вол-я», «вел-икий», «вел-икан»; балтійське «welis» (померлий), «welsi» (душі померлих) і так далі
Він бог мудрості, ремесел і поезії, а тому є Покровителем ремісників і поетів-оповідачів. Він також протегує торговцям і мандрівникам, приносить достаток, добробут і плодючість. У російських громадах досі є весільний звичай саджати молодих на кожух, вивернутий шерстю назовні, а їх ліжко влаштовувати на шкурах тварин, щоб молоді жили багато і мали багато дітей.
Неабиякою мірою Волос протегує тваринам, а тому часто іменується «звіриним», «скотинячим» богом. Вважається, що принесені в жертву богам тварини вільно пасуться на небесних пасовищах під наглядом Волоса, а тому ці криваві жертви не є злою, богопротивною справою.
Велес:
1. «Скотинячий бог» — хазяїн Дикої Природи.
2. Водчий на усіх Дорогах, пан Шляхів, покровитель усіх мандрівників.
3. Хазяїн Наві, володар непізнаного, Чорний бог.
4. Посмертний суддя і прижиттєвий випробувач.
5. Могутній чарівник і повелитель магії, перевертень.
6. Покровитель торгівлі, посередник в договорах і тлумач законів.
7. Подавець багатств.
8. Покровитель тих, хто знає і шукає, учитель мистецтв, у тому числі скальдичного.
9. Бог удачі.
Символи Волоса — довгі патли (волосся), борода і роги.
Символ Мудрості Волоса — змія, яка схопила себе за хвіст.
Сакральні тварини — лось, олень, ведмідь, віл (тур), корова, крокодил і ящірка (ящір).
Зброя Волоса — пастуша сопілка або дуда.
Сакральні цифри — «3» і «5».
День Велеса — середа.
Камінь — опал або обсидіан.
Метал — свинець або ртуть.
Дерево — ялина, сосна, горіх або ясен (тис), саме з них слід робити обереги, палиці, кумирів та інші предмети, пов’язані з культом Велеса.
З прадавніх часів Волос нерозривно пов’язаний із сузір’ям Плеяд — Волосинь і сузір’ям Великої Ведмедиці — Лося. Сяйво Лося надихає поетів і романтиків, а сяйво Волосинь провіщає мисливцям вдале полювання на ведмедя, а волхвам — вірні пророцтва по нутрощах і кістках тварин.
На капище Волоса приносяться перше теля від корови і курча від курки, а також перший сніп хліба. У деяких громадах, після освітлення на капищі, сніп ставили в червоному кутку житла, що означало, ніби Волос гостює у хазяїв і тому стає їх Покровителем.
Кумири Волоса встановлюються на берегах річок, на узліссях лісу і на розвилках доріг, тобто в прикордонних зонах (між водою і землею, між однією стороною та іншою і так далі).
На капищах Велеса могли висіти не лише грамоти з письменами, а також скотинячі черепи або роги. Ймовірно, і самого кумира Велеса увінчували рогами — і звідси його ототожнення з Сатаною, або кривою палицею. Велесу жертвували мідь, бо він — бог благополуччя і достатку, шерстю і хутром, а також возливали пиво і квас — ті напої, які він навчив людей готувати. Зображення кумирів Велеса можуть містити зображення рогу (чи бути рогатими), а також людська мертва голова в руці бога.
Велесови дні святкували особливо урочисто 22—24 грудня, 31 грудня, 2 і 6 січня — у дні Миколи Зимового, 24 лютого просили «скотинячого бога» збити роги із Зими. Також шанували його і в дні вшановування Миколи Весняного — 22 травня (Ярилин день, семик). 12 липня — коли ставлять перший сніп і починають косити, заготовлюючи сіно для худоби. Між 18 і 20 серпня Велесу завивали жмут на прибраному полі «на борідку» — Миколина борода.
Раніше, коли належало вибрати місце для будівництва нового поселення, намоленого кумира Волоса викопували з капища, котили до річки, опускали у воду і виштовхували на течію. Там, де кумир приставав до берега і закладалося поселення.
У певні дні уздовж меж своєї земельної ділянки наші предки, під обрядові гімни і заклинання, встановлювали дерев’яні чури Волоса або ставили великі камені і дерев’яні стволи, що носили назви «терми». До ями, в якій затверджувався цур або терм, приносили жертву — клали гаряче вугілля, хлібні зерна, короваї, плоди, лили вино і мед. З моменту здійснення обряду, така земельна ділянка була священною родовою ділянкою, на якій сусіди не могли вже ні сіяти, ні вирубувати кущі або дерева, ні гнати через цю землю свою худобу на випас.
Світ Волоса — Міжсвіття, Річка Мертвих, через яку Він переправляє душі покійних. Один із берегів Ріки Мертвих вважається Яв’їм, інший — Нав’їм. Велесове Міжсвіття іменується ще і як Царство Забуття, в якому, по Волі Всевишнього, знаходяться душі великих грішників і лиходіїв, а Бог Пекленець очищає їх у вічному Сакральному Вогні.
На місяці Волос обертається конем Єдинорога і в такому вигляді іноді спускається на Землю. Людина, яка доторкнулася до рогу Єдинорога, набуває неймовірної сили і здоров’я. Той же, хто удостоїться честі отримати ріг Єдинорога, — набуває мудрості і знання.
Є у Волоса і свій дім на Землі — це Підземелля. Підземний Світ, населений дивовижним народом — чуддю. Цей народ ховає у себе до певного часу багато давніх Писань, Літописи і Веди, в яких знаходяться Вселенські Знання. Коли приходить час, чудь відкриває заховане обраним.
Велес — один із найбільших богів давнього світу. Його головним діянням стало те, що Велес привів створений Родом і Сварогом світ у рух. День став змінювати ніч; за зимою неминуче йшли весна, літо і осінь; за видихом — вдих, після печалі — радощі. Це було не одноманітне повторення одних і тих же циклів, а навчання основам життя. Люди вчилися долати труднощі і цінувати щастя. Кружляння відбувається за вищим законом Праві услід за рухом Сонця по небу — Посолонь. Направляючою силою є Велика Любов, що допомагає у випробуваннях.
Саме про цю силу написав італійський поет Данте в «Божественній комедії»: «Любов, що рухає Сонце і світила». Символом цього руху від Пітьми до Світла, від Наві через Явь до Праві являється знак сонцевороту, або на санскриті — свастика. При цьому дуже важливо знати, куди спрямовані зігнуті промені сонцевороту : якщо верхній промінь дивиться вліво, то рух йтиме «за годинниковою стрілкою» — Посолонь — зліва направо, до Праві.
Якщо ж верхній кінець свастики повернений вправо, то рух життя піде назад — Осолонь, «проти годинникової стрілки», від світу богів — Праві, до чорної Наві, обителі Чорнобога, Седуни і Дія. Такий символ є «гербом» сил Пітьми. Людина, яка ступає від Добра до Зла, все більше озлоблятиметься, чорнітиме душею. Не даремно ж і в наші дні ми тричі плюємо через ліве плече, за яким стоїть зла сила, а про хорошу справу говоримо, що вона права, тобто правильна.
Цей закон правильності руху дав світу Велес. Він записаний у священній «Книзі Велеса»(«Велесовій книзі»). А нагадували про нього і тлумачили людям волхви, служителі великого (це слово утворене від імені Велес) бога.
Таким чином, Велес був не лише помічником в практичному житті, але і первинним, вічноживущим мудрецем, а також учителем Закону.
Великі, багато прикрашені храми Велеса були у багатьох місцях: поблизу Новгорода, в інших місцях Російської Півночі, в Ростові і Києві. У християнську епоху культ Велеса був замінений шануванням покровителя худоби Святого Власія. У Новгороді на місці колишнього храму прокладена Волосова вулиця. У Ростові споруджено храм Святого Власія. На Україні на зимові Святки і Масницю можна зустріти ряджених — людей у «волохатих», хутром назовні, кожухах і в рогатих масках. Це усе, що залишилося від свят Велеса.
Ймовірно, Велес і подавець багатства (через худобу, основне багатство кочових племен — «бог худоби»), а пізніше і просто бог достатку, який заробляється працею упродовж усього життя. Є усі підстави вважати, що саме Велес стежить за виконанням законів і договорів, він батько і розсудник істини, подібний до Гермеса і Одина.
Поряд із ним, Велесом, в переліку стоять Троян (згідно із сербськими легендами, він побоюється сонячного світла і є велетнем, який має цапині вуха), а також Хорс. «Слово про Ігорів похід» свідчить про деякий нічний шлях Хорса, бо Всеслав нишпорив в образі вовка саме вночі: «Всеслав князь людем судяше, князем гради рядяше, а сам в ноч вовком рыскаше; з Киева дорискаше до курей Тмутороканя, великому Хорсови вовком шлях прерыскаше».
Чехи, навіть прийнявши християнство, пам’ятали Велеса, як одного з наймогутніших «демонів», приносили в жертву йому чорних курей і голубів. У «Слові св. Григорія» сказано про поклоніння слов’ян «скотинячому богові і попутнику і лісному богові». Тобто Велесу — богові скотинячому, покровителеві мандрівників, богові лісів.
На Землі Велес часто обертається лосем, ящером, ведмедем або навіть крокодилом. Волос є родоначальником давнього народа-великана волотів (велетів). А будучи у ведмедячому вигляді, від простої ведмедиці у нього народився син Росомаха, який поклав тваринне родоначаліє слов’янському роду росів-росичей.
Досить часто багато сучасних «дослідників старовини» протиставляють Волоса Перуну, проте це абсолютно не так, бо і Волос і Перун у ранніх уявленнях слов’ян не ворогували, а навпаки, завжди взаємодіяли і доповнювали один одного. Якщо Перун надихав на захоплення чужих стад і нових пасовищ, то Волос оберігав і множив добро русичів; якщо Перун був богом змін, то Волос — богом меж між старим і новим. Якщо Перуном присягалися представники воїнства, то Волосом — купці і села; якщо Перун дав людям руни і рунічні письмена, то Волос — змійовики, які лягли в основу слов’янського вузликового письма.
Бог-перевертень, хазяїн магії і сокровенного, володар перехресть. Одне з його імен Мокос — чоловік Мокоши, богині долі (нам відоме щонайменше чотири згадки Мокоша-Мокоса в чоловічому роді) — таким чином і сам Велес, який виступає в казках як старий з дороговказним клубком, — бог Удачі. Зазначимо, що в індоєвропейській традиції боги, які мають схожі імена, мають і схожі функції.
У приільменських словенів, Волос-Велес, ймовірно, виступав також під ім’ям Ящера або Волхова. Шанування припадало на 19 грудня — Миколу Водяного. Волх, Волхов, Волховець — також і син Ящера, бог-перевертень, бог полювання і здобичі подібний Велесу, ймовірно, власник вод і, можливо, покровитель воїнів, вказівки на нього є в «Слові про Ігорів похід», билинах про Волха Всеславича і Садко, Перших Новгородських літописах, як Вук-Огненний Змій описаний у сербів. Першопредок — Сірий віщий Вовк із казок.

Інший варіант викладу

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Гонило — давньоукраїнський бог чередників та чабанів.

Дажьбог (ДайБог, Великий Дид родів ярийських (арійських), син Білбога і Лади). Дажьбог дарує Землі і людям такі великі блага як світло і тепло, тому і отримав своє ім’я-приставку «дажь» (що дає). З цієї ж причини Дажьбог є єдиним з богів, кого можна просити про що завгодно, а саме Його ім’я міцно увійшло до розмовного ужитку у виразі «Дай Бог». Дажбог (Даждьбог, Сонце-бог) — за найдавніших часів бог Сонця, світла й добра.

Дана — богиня води; вічно юна, чарівна Діва і водночас дружина Вогню (Світла, Світовида), що породила на світ Любов, Землю та різні речі на ній (ліси, трави, струмки, ріки і т. п.).

Волос — Бог Міжсвіття і Прикордоння. Слов’янська міфологія

Повернутися на сторінку слов’янська міфологія