• Реклама

Упир — живий або мертвий чаклун. Слов’янська міфологія

Упир — живий або мертвий чаклун. Слов’янська міфологія

Упир (у слов’янській міфології) — живий або мертвий чаклун, який вбиває людей і смокче з них кров. Також цим словом можуть називати злу і ворожу людину.
Також упирями називали «нечистих» покійників. Ховали їх чимдалі від селищ. Вважалося, що вони можуть викликати голод, мор, посуху.
Упиря представляли досить міцним фізично, рум’яним і жадібним.
Упирі ділили на вроджених (від матері-відьми) і створених (навчених). За деякими повір’ями, живий упир повинен був тягати на спині мертвого упиря, бо мертвий не міг ходити.
Упирі — блукаючі мерці, які за життя були перевертнями, чаклунами або ж були відлучені від церкви і прокляті (єретики, боговідступники, деякі злочинці, наприклад маніяки і т. п.).
Вночі упирі встають зі своїх могил і ходять по землі, завдяки своєму людиноподібному виду легко проникають у будинки і смокчуть кров у сплячих (тим і живляться), потім повертаються у свої могили — обов’язково до крику третіх півнів.
Вбити упиря, за повір’ям, можна було, проткнувши його труп осиковим кілком. Якщо і це не допомагало, то труп зазвичай спалювали. Вважалося, що упирі викликають морові пошесті, неврожаї, посухи.

Інший варіант викладу

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Припікало. Заміжні жінки не шанували цього божка, бо він змушував чоловіків раптом забувати свої сімейні обов’язки, свій обов’язок перед дружиною і дітьми.

Проводи  — ангели-хранительки душ людей, які померли.

Пущевик — лісовий дух, який живе в непрохідній гущавині — пущі. У нього руки, як суччя, якими він зачіпляє подорожнього, зриває одяг, намагається виколоти очі — не пускає у свої володіння.

Упир — живий або мертвий чаклун. Слов’янська міфологія

Повернутися на сторінку слов’янська міфологія

Комментарии закрыты.