• Реклама

Стрибог — Батько Вітрів. Слов’янська міфологія

Стрибог — Батько Вітрів. Слов’янська міфологія

Стрибог (Стриба, Стривер, Вітровій, Вітродув, Вітрило) — Батько Вітрів.
Він віддалений від людини і байдужий до усього людського, тому може шкодити людям без усяких на те причин. І в той же час Стрибог — винищувач усіляких злочинів і руйнівник злочинних намірів.
Символи Стрибога — усі види спіралей, пружина, труба (трубний ріг), батіг і вітрило.
Ім’я «Стрибог» від староруського слова «стри» — повітря, пошесть.
Досвідчені волхви своїм співом або свистом завжди могли викликати (запросити) потрібний вітер. А це часто було потрібно при сівбі, під час засухи і при безперервних дощах.
Особливо шанували Стрибога моряки, рибалки і мірошники. Піднявшись на щоглу або верх млина, вони пригощали, підгодовували вітер жменями борошна, пшеничними або житніми зернами і чекали вітряної підтримки і заступництва.
Щоб задобрити вітер, йому приносяться і жертовні треби у вигляді ворон, хлібних крихт, м’яса, а у свята — залишків святкових блюд.
Вітер приносить людям хвороби — пошесть, але він же може і винести їх, розсіяти або перенести на ворога. Важливо лише «упіймати» потрібний вітер, вийшовши на перехрестя доріг або на височину.
Щоб позбавитися хвороб, за вітром розсіюють попіл старого одягу або взуття хворого. Щоб наслати хворобу-пошесть на ворога — розсіюється заговорений попіл померлого від смертельної хвороби (чуми, віспи, тифу і так далі).
Попіл покійного родича після кради також розсіюється за вітром. Вважається, що після цього земля знаходиться під заступництвом душі покійного і краще родить (дає кращі врожаї і трави). Згідно з відданнями, розвіяний за вітром попіл арійського князя-витязя Сканда навіть дав назву землі, що належала йому, — Скандинавія.
Сини Стрибога:
Босоркун — вітряний дух посух і хвороб (пошесті).
Посвист (Позвизд, Похвист) — дух холодного, лютого вітру.
Догода — дух тихого, приємного вітру і ясної погоди.
Ураган (Ломовик) — стрімкий дух бур і руйнувань.
Вихревій (Вихревик, Дідусь безрукий) — дух негоди.
Вітер, вітри і ветровичі (рос.) — дух вітру, що може бути як шкідливим і смертельно небезпечним, так і милостивим, рятівним. Вітер, який гуляє на просторах землі, неба і моря, усе бачить і знає. До нього нерідко звертається багатир або витязь з питанням про місцезнаходження зниклої нареченої. Вітри і ветровичі вважалися онуками язичницького бога Стрибога.

Інший варіант викладу

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Род— Сущий, Єдиний, прародитель богів і творець світу.

Сварог — втілення Рода Вишнього (син Живі і Жива), чотирьохликий Вселенський Бог, Державний Хранитель трьох Великих Вселенських Світів Сварги — Праві, Наві і Яві. Сварог — бог неба, заліза, ковальства і шлюбу. Один з найголовніших богів давньоукраїнського язичницького пантеону.

Семаргл (Вогонь-Сварожич) — вогонь, Симаргл, Огонь-Сварожич, Агни, Огневід, Семиглавий Вогнекрилий Вовк (Пес), втілення Сили Сварога (Небесного Вогню) на Землі, природна Сила Всесвіту. Симарьгл або Семаргл — божество у вигляді священного крилатого пса, пантеро-грифона.

Стрибог — Батько Вітрів. Слов’янська міфологія

Повернутися на сторінку слов’янська міфологія

Комментарии закрыты.