Міфічні істоти, чудовиська, персонажи і предмети слов’янської міфології

Міфічні істоти, чудовиська, персонажи і предмети слов’янської міфології

Алатир — священний «живий» камінь, що лежить у Вирії під «першодеревом світу» Прадубом.

Алконост — дивовижна птиця, мешканка Вирію — слов’янського раю.

Арись-Поле — один із найдревніших образів слов’янської міфології. Казковий сюжет про матір-рись був навіть поширеніший, ніж мотив утоплої красуні і перетворення її на рибу або русалку.

Асилки (осилки, велети) — в східнослов’янській міфології велетні-багатирі. Жили у давні часи, за деякими міфами, створювали річки, споруджували кручі і тому подібне.

Аспід — це жахливий крилатий змій, який має пташиний ніс і два хоботи, крила у нього строкаті і горять-переливаються, немов самоцвітне каміння.

Баба Яга — в слов’янській міфології лісова стара чарівниця, відьма. Згідно з казками східних і західних слов’ян, Баба Яга живе в лісі в «хатинці на курячих ніжках», пожирає людей; огорожа навколо хати — з людських кісток, на огорожі черепа, замість засува — людська нога, замість замків — руки, замість замка — рот з гострими зубами.

Багатирі — казкові персонажи, яких зображував на своїй картині Васнєцов і мали цілком реальних прототипів.

Болотник (Болотник, Болотняник, Багник, Болотняник) — злий дух на болоті, який намагається затягнути людину в трясовину; рід лісовика або водяного, який живе у болоті.

Болотниця (Омутниця, Лапотниця) — водяна діва, яка живе в болоті, у вирах і трясовинах. Молода жінка, яка заманює людей на болото.

Босоркун — вітряний дух посух і хвороб (пошесті), перший син Стрибога (бога вітрів).

Буян — острів, що згадується в казках і заговорах. Знаходиться далеко за морем, наділяється фантастичними властивостями потойбічного світу.

Вазила — дух-покровитель коней, подібність дворового.

Василіск — цар-змій, чудовисько з головою півня, очима жаби, крилами кажана і тілом дракона. Від його погляду кам’яніє усе живе, а від дихання в’януть трави і никнуть дерева.

Велетень — персонаж слов’янської міфології. Велетень відрізнявся величезним зростом (міг взяти на долоню орача з упряжкою) і силою (кидав камені величиною з млинове жорно) і т. п.

Веретено — знаряддя прядіння, що наділяється магічними властивостями.

Вештиця — персонаж південнослов’янської демонології, який поєднує властивості реальної жінки і демона. За сербськими повір’ями, Вештицею ставала жінка, в яку вселився «диявольський дух» або яка уклала угоду з бісом, продала йому свою душу.

Вирій (Буян-острів, Ирій) — за давніми легендами, сонмище богів та померлих душ, острів у всесвіті, першоземля богів і світу.

Вихор-біс — нечиста сила, яка, побачивши, що піднімається гроза, біжить від неї чимдалі, щоб не вразила стріла Іллі-пророка.

Вихревій (Вихревик, Дідусь безрукий) — дух негоди. Син Стрибога.

Відьма (від давньорус. ведь — «знання») — один із основних персонажів демонології східних і західних слов’ян, який поєднує риси реальної жінки і демона.

Відьмак (видьмак, видьмар, видьмун, ведзьмак, ведзьмар) — персонаж східнослов’янської демонології. Як і відьма, Відьмак може бути природженим і навченим.

Вій — персонаж української демонології — грізний старий з бровами і повіками до самої землі. Маючи величезні очі з важкими повіками, Вій вбиває своїм поглядом.

Волкодлак — Волкодлак, вурколак, перевертень, в слов’янській міфології — людина, яка має здатність перетворюватися на вовка, для чого їй треба перекинутися через пень або вбити в землю осиковий кілок чи ніж.

Волх (Волх Всеславич, Вольга) — міфологізований персонаж руських билин, володар чудодійних вовкулацьких властивостей.

Волхви (жерці, ведуни і ведуньї, віщуни і віщунки) — пророки, провісники, які знають минуле, сьогодення і майбутнє. Давні служителі руських богів.

Вук Вогнезмій — у повір’ях сербів — дивовижний герой, що обертається вовком.

Гамаюн — віщий птах, посланець богів, їх глашатай, який співає людям божественні гімни і провіщає майбутнє тим, хто уміє чути таємне.

Глуханя — міфічна потвора, яка відбирала в людей слух і мову.

Голка (ігла, шпилька) — в народній культурі предмет-оберіг і водночас знаряддя порчі.

Гориня, Дубиня і Усиня — три багатирі — велетні із казок. Вони мають надлюдську силу, яка призводить до порушення природного порядку, що утруднює дії головного героя.

Градівник (хмарник) — персонаж української демонології.

Гризачка — міфічна потвора, що несла людям хворобу серця.

Громислав — велетень-землевпорядник, який допоміг Сварогу-творцеві у створенні планети.

Дабог — в південнослов’янській міфології міфологізований образ земного царя («цар на землі» в сербській казці), який протиставляється Богові на небі.

Денниця — в слов’янській міфології образ полуденної зорі (чи зірки), мати, донька або сестра Сонця, кохана Місяця, до якого її ревнує Сонце (мотив «небесного весілля»).

Додола — в південнослов’янській міфології жіночий персонаж, який згадується в обрядах викликання дощу. Відомий у сербохорватській (Додола, Дудулейка, Додолиця, Додилаш), болгарській (Додола, Дудула, Дудулиця, Дудоле, переважно в західних областях Болгарії), а також в румунській та інших традиціях (польськ. міфологічне ім’я Дзидзиля).

Жаби — це колишні люди, затоплені всесвітнім потопом. У них, як і у людей, по п’ять пальців на руках і ногах: чотири довгих, а один коротенький. Прийде час, і вони знову стануть людьми, а ми перетворимося на жаб.

Жар-квітка — фантастична квітка — метафора блискавки. Коли вона цвіте, ніч буває ясніша за день і море коливється.

Жар-птиця — в східнослов’янській казці дивовижний птах.

Жовтяниця — потвора, яке несла людям жовчну хворобу.

Здухач — за сербськими і чорногорськими повір’ями, людина або тварина з демонічними властивостями, яка має здатність боротися з негодою, захищати свої угіддя від нападу інших атмосферних демонів.

Змій — у південних слов’ян атмосферний демон, борець з алами та іншими проводирями градових хмар, захисник посівів від граду і негоди, покровитель сільських угідь; міфологічний коханець, від зв’язку якого з жінкою народжуються юнаки і борці з градовими хмарами.

Змій Вогняний — втілення зміїної хитрості і сили, який літає над селами і проникає в хати самотніх дівчат і жінок. Якщо Вогняний Змій полюбить дівицю, то любка незцілима довіку.

Змій Горинич — в російських билинах і казках представник злого начала, дракон з 3, 6, 9 або 12 головами. Пов’язаний з вогнем і водою, літає по небу, але одночасно співвідноситься і з низом — з річкою, норою, печерою, де в нього заховані багатства.

Змій-Ящір — Владика підземного нижнього Світу Наві, породжений його надрами. А закони Наві первинні і невід’ємні від законів Природи, означає, що Змій — це мудрість, первинна спіраль сходження.

Зміулан — могутній покровитель чорних хмар, супротивник царя Вогню і цариці Молоньїці, пов’язаний з образами Вогняного Змія і Змія Горинича.

Знич — священний непогасний вогонь. Давні слов’яни шанували його як вічне джерело життя, подавця тепла і світла.

Зозуля — один із найбільш міфологізованих птахів у слов’янській традиції. Згідно із повір’ями, у Зозулі немає пари: чоловік її потонув або вона сама вбила його, зжила зі світу або заховала під міст. Зозуля (Віщунка, Віщуха) — один з найдавніших персонажів української міфології.

Ирій-сад (Вирій) — давня назва раю у східних слов’ян. Світле небесне царство знаходиться по той бік хмар, а може бути, це тепла країна, що лежить далеко на сході, біля самого моря, — там вічне літо, і це — сонячна країна.

Караконджо — у південнослов’янській міфології це водяні демони, які виходять в розпал зими з води на сушу після опівночі.

Карачун (Корочун, Керечун) — в народній традиції термін, закріплений головним чином за різдвяним циклом обрядів і вірувань.

Карлики — західнослов’янські міфологічні персонажі у вигляді маленьких чоловічків, які мешкають по сусідству з людьми і вступають з ними в різні відносини, характер яких залежить від ставлення до них людей.

Китоврас— у староруських книжкових легендах кентавр. У рукописних текстах Китоврас фігурує з XIV ст., що означає або ім’я чудовиська, або власну назву, пов’язану з персонажем апокрифічної оповіді.

Кликуші — чаклуни і чаклунки напускають на людей і худобу порчу, тобто стомлюють, сушать, виснажують хворобливими припадками.

Клітник (Клетник) — істота, яка живе в кліті-коморі, помічник Домовика. Ночами влаштовує огляд речам, перекладає їх з місця на місце, шумить.

Коркуша — потвора, яка заражала людей коростою, віспою, обкидала чиряками і струпами тощо.

Кострома — міфічний образ весни у давніх росіян. Свято утворилося на ґрунті давньоукраїнського свята Тополі.

Кострома (Коструб, Кострубонька) — в традиційній культурі росіян і українців персонажі календарного обряду і хороводної гри, приурочених до весняно-літнього часу.

Кострубонька — чоловіче втілення родючості, як би Кострома чоловічого роду.

Лешачиха (Лешиха, Лесовиха) — дружина лісовика, яка має вигляд звичайної жінки з розпатланим волоссям, в яке вплетені зелені гілки. Лешихи — це душі занепащених дівчат, які були прокляті батьками або підняли на них руку.

Лихо (Хвацько Однооке) — зосліпу кидається на кого попало, не розбираючи ні багатого, ні бідного, ні правого, ні винуватого. Лихо — втілення нерозбірливості, несправедливості долі, року.

Лідниця — міфічна потвора, що несла простуду, відморожувала людям кінцівки тощо.

Ломота — міфічна потвора, що несла людям хворобу кісток, кінцівок, нарости на суглобах тощо.

Лякливиця — міфічна потвора, що несла людям переляк, боязкість тощо.

Магура — донька громовержця Перуна, хмарна діва — прекрасна, крилата, войовнича. Магура схожа на скандинавську валькірію. Серце її навіки віддане ратникам, богатирям.

Межевик — брат Луговичка, синок Полевичка. Він такий же маленький, в одязі з трави, але не зелений, а чорний.

Микула Селянинович — міфологізований орач-багатир в російських билинах. У билинах про Микулу і Вольгу селянин Микула Селянинович осоромлює князя з його дружиною, які на конях не можуть поспіти за його плугом, не можуть витягнути залишений їм у землі сошник і т. д.

Мороз (Морозко) — персонаж слов’янського казкового і обрядового фольклору. Культ Мороза побічно відбито в усіх слов’янських традиціях (головним чином в прислів’ях і приказках).

Морський Цар — верховний владика усіх вод, що омивають землю. Коли він веселиться у своїх пишних підводних чертогах, то розігрується негода і бурхлива стихія топить кораблі.

Навія — міфічна потвора, що несла людям божевілля.

Наліт (Мрія) — літає ночами до людей, які сумують за покійникам, щоб винищити їх.  Мрія, або Наліт, може бути видима тільки для тих, кого вона відвідує, інші помічають лише сяйво.

Нічниці — нічні демони. Нападають головним чином на дітей (іноді тільки на новонароджених, до хрещення) і не дають їм спати. Нічниці — невизначеного виду істоти, невидимі або схожі на птахів, кажанів, черв’яків; привиди, блукаючі вогні; рідше — жінки з довгим волоссям у чорному одязі.

Обереги — магічні засоби, що оберігають людину і її світ (будинок, худобу, врожай, знаряддя виробництва і тому подібне) від потенційної небезпеки: нечистої сили, хвороб (у тому числі порчі), хижих тварин, змій, градових хмар і так далі.

Овсень (Авсень Баусень, Таусень, Говсень, Овсень, Овсей, Усень) — в східнослов’янській міфології ритуальний персонаж, пов’язаний з Новим роком (чи Різдвом), з початком весняного сонячного циклу і зростанням родючості; персоніфікований початок року — прибутку (врожаю).

Олена Прекрасна — героїня чарівних слов’янських казок названа так, звичайно, на честь старогрецької Олени, через яку втрачали голову усі чоловіки і була до основи зруйнована Троя.

Очниця — міфічна потвора, що осліплювала людей, несла їм хворобу очей.

Посох (палиця) — один із основних атрибутів учасників різних обрядів, у т.ч. ритуальних обходів (колядників, полазника, кукерів та ін.), демонів; аналогічний жезлу, палиці, лозині, гілці, а також деяким предметам домашнього начиння (коцюбі, рогачу, помелу, лопаті).

Ржаниця (Ржиця) — подібність Полудниці, тільки живе вона в житі. Із злісних мотивів може сплести декілька стебел жита, і тоді поле вважається проклятим.

Русалки (Мавки, Лоскітниці) — водяні божества. За народними уявленнями, Русалки — жінки та діти, які померли неприродною смертю (серед них чимало самогубців).

Руслан Лазарович (Руслан, Уруслан Залазарович) — герой староруської книжкової казкової повісті і фольклору.

Самовіли — згідно з повір’ями південних слов’ян, це подібність добрих русалок. Вони молоді, красиві, на голові у деяких Віл корони.

Самодіви — у міфології південних слов’ян — лісові німфи, рідні сестри Самовілам — німфам гірським. У народному уявленні це русокосі, чорноокі красуні, що з весни до осені живуть в річках, озерах, джерелах, серед лісів, полів, долин.

Сирін  — один з райських птахів, навіть сама назва співзвучна з назвою раю: Вирій. Проте це зовсім не світлі Алконост і Гамаюн. Сирін — темна птиця, темна сила.

Стратим-птиця — усім птицям мати. Живе Стратим-птиця на океані-морі. І дітей робить на океані-морі.

Таласим  — перевертень, який вічно живе. Перетворюючись на собаку, кішку, будь-яку іншу тварину, він нападає глухою ніччю на людей і душить їх. Якщо не дати йому відсічі, захворієш або навіть помреш.

Тодорці — персонажі сербської міфології. Їх представляють у вигляді коней, вершників або істот із кінськими тілами і людськими головами.

Трясовиця (Пропасниця) — міфічна потвора, що несла людям гарячку, смерть.

Упир — у слов’янській міфології — живий або мертвий чаклун, який вбиває людей і смокче з них кров. Також цим словом можуть називати злу і ворожу людину.

Фараонки — в російському фольклорі назва напівриб-напівдів. Назва Фараонки пов’язана з вторинним осмисленням традиційного образу русалки під впливом легендарного циклу, що склався навколо біблійних міфів.

Фініст — ясний сокіл — персонаж казки, дивовижний чоловік у вигляді сокола, який таємно відвідував кохану.

Хала — у південних слов’ян дракон або змій. Відомий в сербській, болгарській і македонській традиціях.

Ховала — істота з дванадцятьма очима, розташованими як би на невидимому обручі навколо голови.

Черевуха — міфічна потвора, що несла людям хворобу шлунка та інших нутрощів.

Чорт (Нечистий, Дідько, Біс. Диявол, Сатана, Щезник, Той, Злий) — один з найрозповсюдженіших негативних персонажів давньої української міфології та демонології християнської доби.

Чудинко — те саме, що й Кікімора, втілення злого начала. Погані люди закладають його у вигляді маленької ганчіркової або дерев’яної ляльки під колоду будинку під час будівництва.

Чудь білоока — давній народ, який населяв північ Східної Європи до часу російського заселення. Чудь зображається як дикий народ («білоокі племена»), який жив грабіжництвом, іноді як велетні (на місці битв з Чуддю знаходять величезні кістки) і людоїди.

Шишига (або Лешенька) — маленька горбата істота жіночої статі в російському фольклорі, живе в очеретах, віддає перевагу дрібним річкам і водоймам.

Шутовка — водяна діва в міфології російської півночі. Всяка водяниця колись була дівчиною, але або сама потонула, ненавмисно, або була занапащена чиєюсь злою волею.

Міфічні істоти, чудовиська, персонажи і предмети слов’янської міфології

Повернутися на сторінку слов’янська міфологія