• Реклама

Див — божество страху. Слов’янська міфологія

Див — божество страху. Слов’янська міфологія

Див — божество страху й смерті. Зображалося у вигляді великої хижої птиці з потворним жіночим обличчям. Згідно з легендою, Див завше сидить на сухому дереві і свище по-зміїному, кричить по-звірячому, з ніздрів іскри сиплються, з вух дим валить. Віщує смерть, надто перед січею, боєм. Дива вважали людоїдом. Згадується в «Слові о полку Ігоревім» («встрепенулся Дивъ, кликнеть на вершине древа» та ін.). Існувало повір’я про «Дивову планиду» поблизу Дунаю, де в печері проживало буцімто сімдесят Див. В пізніші часи (X—XIII ст.) Див ототожнювався з образом Солов’я-Розбійника, який звив гніздо на дев’яти дубах і не дає нікому пройти чи проїхати до Києва. З XVI ст. образ Див входить до української народної творчості як елемент орнаменту та в примовках («Щоб на тебе Див прийшов» та ін.) (За П. Трощиним).

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Триглав. Згідно з істориком Еббоном, вище божество. В історика Герборда він володарює над трьома світами — небом, землею і підземним світом, причетний до ворожіння за допомогою чорного коня. Трибог (Триглав) — верховний бог неба і світла в укрів (західних українських племен).

Триглава (Тригла). Ця богиня не мала храму в містах і селищах, а знаходився він на полях київських, а істукан її був жінкою в три голови. Слов’яни, здається, розсудливо поступали, не розміщуючи храму богині, яка зображувала землю, серед житла.

Троян — бог місяця, ночі і будівництва.

Див — божество страху. Слов’янська міфологія

Повернутися на сторінку слов’янська міфологія

Комментарии закрыты.