Божества і духи слов’янської міфології. Слов’янська міфологія

Божества і духи слов’янської міфології. Слов’янська міфологія

Амбарник  — дух комор і сараїв. Стежить за господарством і господарським достатком.

Анчутка — в східнослов’янській міфології злий дух, одна з російських назв чортенят, яка ймовірно походить від назви балтійської качки.

Аука  — маленький, пузатенький, з надутими щоками незначний дух лісу, який не спить ні взимку, ні літом і любить морочити людину.

Баба — одне з найдавніших і найбільших божеств у прото-українців (кам’яний вік) та давніх українців (палеоліт, неоліт, енеоліт, бронзовий вік).

Бабай — злий нічний дух, старик з торбинкою або великим мішком, в який він нібито забирає неслухняних дітей.

Баган — Дух-покровитель рогатої худоби. Він охороняє тварин від хвороб, множить приплід, а у разі гніву свого робить самиць безплідними або вбиває ягнят і телят при самому їх народженні.

Бадняк  — дух року, що минає, втілений в поліні-колоді. Бадняк — уособлення шкідливого початку.

Банник (Банний, Байник, Баінник, Баенник) — дух лазень, злісний стариган, одягнений в одіяння з опалого з банних віників листя. Досить часто Банники одружуються на Кікіморах, союз з якими породжує Анчуток.

Барабашка — зустрічаються в міфологіях різних народів і зокрема в слов’янській міфології — це хуліганські домашні духи.

Безімень — примара-двійник; привид перед смертю; дух померлого неприродною смертю, утопленика, самовбивці.

Берегині — повітряні діви, які оберігають людей від упирів. Слов’яни вважали, що берегині живуть біля будинку і оберігають будинок і його мешканців від злих духів.

Берегиня — в міфології східних слов’ян — жіночий персонаж, добрий дух. Імовірно, Берегині — хранительки річок, водойм, духи, які мають відношення до води.

Берегиня — найстаровинніша богиня добра і захисту людини від усілякого зла.

Берендей (Дід Лісовик) — дух — повелитель лісів і рослинності, який визначає життя, долю і поведінку усіх мешканців лісової гущавини і забезпечує згоду в природі, уособлення вічно живої природи.

Біла баба — носій хвороби; дух долі; образ смерті.

Біс — голодний дух без притулку-чертога. Загалом Біси населяють світи Наві і Міжсвіття.

Блазень (від «блазить, блазнить, блазниться» — здаватися, увижатися) — видіння, привид, який за формою появи і прояву щонайближче до Домовика, покійників.

Блазня (Мана, Морока) — мана, примара. Може привидітися в будь-якому місці: вдома, в лісі, в полі. Жодна Блазня не обходиться без участі нечистих духів, які затьмарюють розум людини, примушуючи бачити те, чого немає насправді.

Богинки — у західних слов’ян жіночі міфологічні персонажі. Головна функція Богинок — викрадення і підміна дітей.

Божич — за давніми віруваннями, молоде Сонце, що його народжувала богиня неба Коляда щороку в найкоротшу зимову ніч.

Віник (мітла) — «небезпечний» і «нечистий» предмет, знаряддя псування і чаклунства і в той же час оберіг від злих сил.

Вовкулак — кладовищенський пожирач трупів. Протилежність упирям в архаїчній традиції — оберігаючі людину берегині, уособлення усього доброго.

Вогневиця — міфічна потвора, що несла людям високий жар тіла, тиф та інші хвороби.

Водяний — в слов’янській міфології дух, який мешкає у воді, хазяїн вод. Водяні пасуть на дні річок і озер свої стада — сомів, коропів, лящів та іншу рибу. Командує русалками, ундинами та іншими водними жителями.

Водяниха — Русалка — дружина водяного.

Водяниця — дружина водяного, але утоплениця з хрещених, а тому не належить до нежиті.

Водяниця — дуже давній міфологічний образ. Водяна-водяниця — мешканка річкових вод. Є ще моряни — ті, які живуть у морі.

Возило — божество, яке оберігає коней від хвороб та хижого звіра.

Воструха — дух, який мешкає в житлі, прадавній попередник Домовика. Живе він за піччю і вартує злодіїв.

Вриколак — у болгарській міфології невидимий шкідливий дух, що має вигляд велетня з одним величезним оком на лобі. Мешкає в покинутих будівлях, старих млинах, зруйнованих фортецях.

Гарцюки — чорні духи, підвладні Перуну, назва яких походить від «гарцювати» — гуляти, бігати на перегонки.

Дворовий — дух, який стежить за порядком у дворі і дворових прибудовах.

Дворовик (Дворовий) — добрий дух обійстя; бог, який охороняє від мору, пожежі, грабунку всю живність і все добро у дворі селянина.

Дзеркалиця — душа дзеркала, його мешканка і володарка. Дзеркалиця живе у тому світі відображень, який міняється всякий раз з відбиваною картиною.

Доброгост  — дух добрих вістей. Часто є посланцем богів.

Догода (Погода) — дух тихого, приємного вітру і ясної погоди.

Доля — у східних слов’ян, персоніфікація індивідуальної людської долі, мислимої як частина загального блага, щастя. Подібне розуміння долі порівнянне з образом хліба, розділеного на частини.

Домовий  (Хазяїн, Сусідко, Доможил) — веселий дух будинку, хранитель домівки, незримий помічник хазяїв.

Домовик (Домовий, Хазяїн, Дедо, Дідусь) — «хатнє» божество, що, за повір’ям, опікується життям усієї родини, яка мешкає купно, під одним дахом.

Домовиха — дружина Домовика, яка в усьому допомагає своєму чоловікові, але особливо стежить за жіночими справами: приготуванням їжі і рукоділлям.

Дрімота  — дух сновидінь. Вечірній або нічний дух в образі доброї старенької або дівчини з м’якими, ласкавими руками або ж у вигляді маленького чоловічка з тихим, заколисуючим голосом.

Желя (Журба) і Журба (Карна) — духи похоронного обряду, вічно сумні сестри, супроводжуючі всяку людину на підступах до потойбічного світу.

Жиж — згідно з білоруським переказом, дух вогню, який постійно ходить під землею, випускаючи із себе полум’я.

Жировик — божество, яке мешкає в людській оселі, по коморах та засіках, у льохах та на горищах і сприяє добробуту, достаткам; всіляко охороняє продовольчі запаси від знищення.

Жихар — домашній злий дух (буквально: «житель»). Де живе у будинку — в точності не відомо.

Загибель (Погибель) — підземний дух, який переслідує людину, яка порушила Моральний Закон Бога Рода.

Зевана (Девана, Діана)  — дух-покровителька звірів і мисливців, одягнута в звірині шкури.

Зеркалиця  — дух дзеркал і відображень, здатний відчинити двері в інший світ і реальність.

Зимова дорога  (Мороз Тріскунець, Дід Мороз, Хлющ) — дух зимової холоднечі, омертвіння світу і скотинячого падежу.

Злидень (Злидні) — в східнослов’янській міфології злі духи, маленькі істоти, які, оселившись за піччю (як домовий), залишаються невидимими і приносять будинку нещастя.

Зустрічник (рос. Встречник) — злий дух, який у вигляді вихору мчить по проїжджих дорогах за душею вмираючого злочинця або вбивці.

Ічетік (Ичетик) — злий дух з роду водяних і їх помічник. Не має сили свого могутнього родича, та і сам дрібніший, хоча такий же зелений, увесь обліплений п’явками і водоростями, випливає у супроводі жаб і водяних гадів.

Кікімора  — дух нічних кошмарів і домашньої плісняви. Свою назву дістала від «шишимора», де «шиш» — нечистий дух, а «мора» — уособлення сил Богині Морани.

Кікімора — богиня сновидінь. Донька Мари.

Коровиця (Коров’яча Смерть)  — погибельний дух селянського стада.

Корс — покровитель охочих до пива і меду. Нагий; товстий вінок на ньому сплетений із хмелевих батогів з листям, і перев’язь на ньому хмелева.

Кудельниця — у слов’янській міфології, жіночий дух, який мешкає в житі («Усі говорили, що в житі є кудельниця; дітей лякали: не ходіть, діти, в жито»), в лісах («говорили, що в лісах ходить кудельниця») і, можливо, у будинках. Буквальне значення слова Кудельниця — «пряха» і «льняниця» (від «кужіль» — «льон, льняна пряжа»).

Курдуші — злі духи, які допомагають чаклунам і чародіям в їх роботі.

Ледачий — дух соломи, який весь запух від сну із соломою в голові. Його ніхто ніколи не бачив, тільки чутно, як він позіхає.

Лель — перший син Богородиці Лади, золотоволосий дух пристрасті, ніжності і любові.

Лесавки — лісові духи, дід і бабка лісовика. Вони дуже маленькі, сіренькі, схожі на їжаків. Мешкають в торішньому листі, не сплять з кінця літа до середини осені.

Лизун — дух, який мешкає за піччю або в підпіллі будинку, домовий. Лизун — одне із табуїстичних імен будинкового духу, який, за повір’ями, лиже, зализує ночами волосся людей, шерсть худоби, вилизує залишений брудний посуд.

Листин — старий сліпий дух лісу, проводир лісавок. Його дружина і помічниця — баба Листина. Вони не страшні, хоча лякати люблять.

Лихоманка  — дух, який взимку або ранньою весною, вириваючись зі світу Наві, вселяється в людей і при цьому починає їх трясти, розслабляти людські суглоби і ламати кістки.

Лісовик (лісовий, лісун, лісник) — дух лісу в слов’янській міфології. Мешкає лісовик в кожному лісі, особливо любить ялинкові.

Літник — божество теплих літніх вітрів. Син Стрибога.

Луговий (луговичок, щучник) — в слов’янській міфології, дух лугів, дитина польовика, маленький зелений чоловічок в одязі з трави, допомагає косити трави під час сінокосу.

Люб — дух-охоронець шлюбного ложа. Видавався большевухим, волохатим, золотоволосим котом із стеблом стрілолисту в зубах. Люба слід було всіляко ублажати, щоб він відганяв від спальні Нелюба — такого ж кота, тільки чорного і злісного, з гілкою блекоти в роті.

Лягуша (Жаба, Гуша)  — дух ініціації-посвяти. Являється до людей під час переходу їх свідомості в інші світи і реальності, коли паща Лягуші є дверима переходу.

Маросси (Морозці, Тріскуни) — злі духи, які були у підпорядкуванні Мороза. Недаремно їх імена співзвучні.

Матохи — духи занепокоєння, які роблять всякого роду безлади в домашньому житті, сімейних справах, всілякі дрібні неприємності. Якщо вони незримі, устежити за ними дуже важко.

Мерцана — добрий дух, покровителька стиглих хлібів. Ночами пурхає над нивами, що колосяться, оберігаючи зерно від порчі і заговору. Торкаючись колосків, вливає в них живильну силу.

Млість  — дух ліні, розслаблення, спокуси; душевного спокою.

Мороз (Морозко) — божество холоду, віхоли, криги.

Моховик — дух моховитих боліт, являється людям в образі свині або барана. Живиться рослинами, але іноді з’їдає дітей.

Нав’ї  — духи людей, які відійшли в Навь; живатми, чий еволюційний шлях був перерваний насильницьким шляхом; мерці (вовкулаки, упирі і. т. д.), які «ожили», коли позбавлена власного фізичного тіла живатма підселяється в тіло померлого.

Намной — шкідливий дух, подібно нав’ям, навалюється на сплячу людину і терзає її так, що вранці виявляються на тілі синяки і синці.

Насолод  (Ослад, Квасура) — дух приємного сну і сновидінь, а рівно дух веселощів і усілякого блаженства, бенкетів, гулянь і насолод, вірний супутник Лади.

Нечиста Сила (Нечисть) — у східних слов’ян загальна назва для усіх нижчих демонологічних істот і духів, синонімічне таким назвам, як злі духи, біси, дияволи і так далі.

Обдериха — банний дух, який відрізняється незвичайною жорстокістю. За щонайменше порушення банного ритуалу карає.

Овинник — дух-хранитель хліба, господарських прибудов і овина. Він спостерігає за тим, щоб не було пожежі, стежить за укладанням снопів, за тим, щоб кожен робочий інструмент був в порядку і на своєму місці.

Пекун (Щезби) — маленький кровожерний божок, який хутко зростає, більшає до потворних розмірів, намагаючись пожерти якомога більше людей, коли вони сваряться.

Полісун (Лісун) — «вовчий бог», божество, що, згідно з повір’ям, опікувало вовків, сприяло рівномірному розподілу хижаків на землі,

Полкан (Китоврас, Кентавр) — дух з надприродною силою і неймовірною прудкістю, який має до пояса людську статуру, а нижче пояса — статуру коня (напівкінь, прототип грецького Кентавра).

Полудниця — недобрий дух, який породжується в полуденні години Сонцем. Є причиною «сонячного удару» і непритомності від жари.

Польовик (Житній Дід, Гречуха) — дух, який охороняє хлібні поля. Його улюблений час — полудень. Живе він в полі тільки навесні і літом, під час сходу, росту і дозрівання хлібів.

Посвист (Позвизд, Похвист) — дух холодного, лютого вітру, син Стрибога.

Припікало. Заміжні жінки не шанували цього божка, бо він змушував чоловіків раптом забувати свої сімейні обов’язки, свій обов’язок перед дружиною і дітьми.

Проводи  — ангели-хранительки душ людей, які померли.

Пущевик — лісовий дух, який живе в непрохідній гущавині — пущі. У нього руки, як суччя, якими він зачіпляє подорожнього, зриває одяг, намагається виколоти очі — не пускає у свої володіння.

Радегаст (Ратегаст) — Ратний Гість, дух війни, ворожнечі, сварки, а також бранної слави, військової доблесті, перемоги і нещадний до ворогів.

Рарог — променистий вогненосний дух, пов’язаний із давнім поклонінням вогню, вогнищу.

Родомисл  — дух мудрості і красномовства, покровитель законів і подавець добрих рад.

Розпуста — дух подружньої невірності, а рівно дух людських помилок. Звідси розпусничати — зраджувати дружині або чоловікові; блукати — поневірятися, збившись з дороги; обманюватися — помилятися.

Сарайник — дух, місцем проживання якого є сарай.

Святобор (Светобор)  — дух-владика священних гаїв і дібров.

Стодольник — божество, що охороняє стодолу, сприяє багатству і добробуту українців.

Сур’я (Сурій, Гурій, Гуру, Турила) — третя іпостась Дажьбога, чоловік Літа-Додоли, бог мудрості і учитель аріїв-слов’ян.

Табунник — божество, що охороняло табуни коней від звіра та хвороб.

Тур — божество плодотворного начала, бик бога-громовика. Народні пісні, які співаються при зустрічі весни, згадують Тура — молодецького молодця і сполучають його ім’я з іншими прозваннями Перуна: «Ой, Тур-Дид-Ладо!».

Уд  — одне з найдавніших і потаємних слов’янських божеств, дух-покровитель любовного зв’язку, любострастя.

Удільниця — дух-викрадач долі, щастя, який дає іншу долю в житті: хворобу, смерть, потворність. Геній лихої долі: чорний, волохатий, розпатланий.

Умрун (умран) — шкідливий дух, споріднений упирям. Ночами він встає з могили, проникає в спальню до вагітних жінок і лякає їх.

Ураган (Ломовик) — стрімкий дух бур і руйнувань.

Усуд. У міфології південних слов’ян так зветься божество — вершитель долі. За своєю примхою воно розсипає в розкішному палаці то золото, то глиняні живці — так народжуються багаті і бідні, щасливі і нещасні.

Хвацько Однооке (Однооконьке)— нерозбірливий, несправедливий дух горя і біди.

Хлібник — домашнє божество, що оберігало зерно і борошно в засіках від псування та гризунів.

Хлопотун (Клопотун) — дух мертвого чаклуна. Диявол, який використовує зовнішню оболонку, шкіру трупа чаклуна, щоб по ночами пити кров і заїдати живих людей.

Хмелун (Хміль-Похміль)  — дволикий дух застілля: перше його лице — веселе і молодецьке, друге — сумне, хворобливе і зле.

Хованець (Годованець, Вихованок) — в слов’янській демонології дух, який збагачує хазяїна. Хованець уявляється у вигляді маленького хлопчика або курчати.

Чур — у наших предків-язичників був божеством не найвищого рангу, проте ім’я його досі всюди знають і вшановують. Він вважався покровителем і зберігачем меж поземельних володінь.

Шиши (Шишкар) — дух статевої сили. Часто Шиші розбещують жінок і дівчат, схиляючи їх до непристойних занять і ігор.

Щучник  — маленький, зелений дух лугів і лісових узлісь, який допомагає людям під час сінокосів.

Яга (Ягиня, Йагиня)  — похідне від давньорус. «Йага» (добро), Дух (внутрішня духовна сила) людського добра.

Яма  — Син Вія, Дух вічної смерті, який перешкоджає переродженню живатми.

Божества і духи слов’янської міфології. Слов’янська міфологія

Повернутися на сторінку слов’янська міфологія