Культура та релігія Стародавньої Аравії. Стародавня Аравія. Історія Східного Середземномор’я та Аравії

Культура та релігія Стародавньої Аравії. Стародавня Аравія. Історія Східного Середземномор’я та Аравії

Населення Південної Аравії створило на базі фінікійського або аротосінайського алфавітів абеткову систему письма з 29 літер. Подібне письмо створили на базі арамейського алфавіту (утворився з фінікійського) також набатеї Північно-Західної Аравії.
Склалася в Стародавній Аравії і монументальна кам’яна архітектура. Міста виростали на штучних пагорбах прямокутними в плані, їх оточували могутні захисні стіни з ретельно припасованих одна до одної кам’яних брил. Уздовж оборонної стіни височіли квадратні вежі. Іноді місто вмонтовували у скелю. Такою була, наприклад, чудова набатейська Петра («Скеля»), храми й гробниці якої майстри-будівельники вирубали в червоних скелях.
Скульптори виробляли із золота, бронзи, алебастру, глини зображення людей і тварин, керуючись при цьому певним каноном. В Аравії з давніх-давен виконувалися наскельні зображення, розмальовувався (здебільшого, геометричним орнаментом) посуд.
Релігія Стародавньої Аравії була політеїстичною, причому єдиного пантеону в ній не існувало. В жителів Південної Аравії найпоширенішими були давньосемітський культ Астара (верховний бог у сабеїв) та місячний культ Алмаках. Алмаках у «золотій Сабі» поступово витіснив інших богів. Така централізація культу сприяла пізнішому наверненню аравійців в іудаїзм і християнство. Вшановувалися в Південній Аравії також боги неба, сонця, інші астральні культи. Набатеї Північно-Західної Аравії мали за верховного бога Душару — «володаря пасма гір». Вшановували вони й інших богів (громовержця, творця світу, бога війни, бога вмираючої й оживаючої природи, покровителя царської влади тощо).
Зрозуміло, серед небожителів Аравії існували й жіночі культи, проте в тамтешній системі релігійно-міфологічних уявлень вони перебували на третіх ролях.
Південноаравійці справляли ритуал у спеціальних храмах, людність же Північно-Західної Аравії використовувала з цією метою т. зв. висоти: святилища на пагорбах і висотах, влаштовані просто неба (вони вважалися водночас і житлом богів і самими богами).
На початку нової ери контакти Аравії з близькосхідним, античним і візантійським світами привели до важливих змін у релігійному житті населення. Частина аравійців навернулася в іудаїзм, частина — у християнську віру, в тому числі в її єретичні форми — аріанство, монофізитство, несторіанство тощо. Трапилося це в першій половині І тис. н. е. Навернення в чужу віру могло обернутися для населення півострова втратою політичної незалежності, призвести до засилля іноземщини. Відразу зазначимо, шо такого лиха не трапилося. Поступово в духовному житті Аравії перемогла ідея єдності тамтешнього люду та протистояння іноземщині. Так у VII ст. з’явився аравійський феномен — ісламська релігія.

Культура та релігія Стародавньої Аравії. Стародавня Аравія. Історія Східного Середземномор’я та Аравії

Попередня сторінка Історія Стародавнього Сходу

ЗМІСТ

Наступна сторінка Історія Стародавнього Сходу