Писемність. Наукові знання Стародавньої Палестини. Стародавня Палестина. Історія Східного Середземномор’я та Аравії

Писемність. Наукові знання Стародавньої Палестини. Стародавня Палестина. Історія Східного Середземномор’я та Аравії

Найвидатнішим культурним досягненням східносередземноморських народів вважають створення найдавнішого абеткового письма. Походження його гостро дискутується в науці. Найбільше прихильників має гіпотеза про його єгипетську основу. Згідно з цією гіпотезою, фінікійці запозичили староєгипетську писемність, відповідним чином удосконалили її і передали грекам. Ця гіпотеза ґрунтується на факті відсутності в обох писемностях голосних і свідченнях Платона, Діодора й, особливо, Таціта. Висловлюється також думка (вона спирається на повідомлення Плінія), що семітське письмо походить від месопотамського клинопису чи заразом від нього та староєгипетської ієрогліфіки. Окремі лінгвісти виводять його з хетської ієрогліфіки чи критського малюнкового письма.
Просте й зручне абеткове письмо з’явилося в Східному Середземномор’ї внаслідок нагальної потреби для значної частини населення, зайнятої торгівлею, оперативно фіксувати обіг товарів. Але з’явилося воно, ясна річ, не відразу. Найдавніше тамтешнє письмо (воно виникло в першій половині II тис. до н. е., а можливо ще наприкінці III тис. до н. е.) налічувало близько 115 знаків і було силабічним (складовим), а не абетковим (його виявили в Біблі). У середині II тис. до н. е. ввійшло в ужиток т. зв. Сінайське письмо, що налічувало всього 32 знаки й, очевидно, було літерним. Остаточно семітська абетка сформувалася наприкінці II тис. до н. е., причому склалися два її різновиди: 32-знакова північно фінікійська (в Угариті) та 22-знакова південно фінікійська. Буквені знаки останньої передавали не смисл, а звучання слів. Оскільки на письмі позначалися лише приголосні, доводилося користуватися всілякими пояснювальними знаками (детермінативами). Читалися фінікійські тексти нелегко, проте користуватися семітською абеткою було значно простіше, ніж єгипетською, месопотамською чи хеттською писемностями; її поява стала справжнім переворотом в історії світового письма.
Розташування літер у фінікійській абетці, мабуть, було строго визначене. До речі, самі слова «абетка» та «алфавіт» походять від назви її перших літер — алеф і бет (у візантійську епоху бет вимовлялося як віта).
Матеріалом для письма в Східному Середземномор’ї слугували папірус та пергамент.
Торговий люд Східного Середземномор’я більше віддавався господарським клопотам, аніж науковій діяльності, тим паче, що йому не доводилося винаходити вже відоме, адже він мав чудові можливості запозичувати наукові здобутки своїх торгових партнерів — єгиптян, вавилонців, ассирійців. Недаремно фінікійці вважали своїми вчителями у сфері наукових знань єгиптян. Проте й вони внесли певний вклад у цю важливу галузь культури. Як запевняє антична традиція, сідонець Мох задовго до греків створив учення про атоми. Геродот уважав, що перший грецький математик, фізик, астроном і філософ Фалес із Мілета був фінікійцем. Склалися у східносеред-земноморських народів, передовсім у євреїв, також історичні знання, що їх окремі дослідники схильні вважати мало не «готовою» наукою. Страбон повідомляв, що фінікійці добре зналися на астрономії та арифметиці, почавши з лічби та нічного мореплавання.

Писемність. Наукові знання Стародавньої Палестини. Стародавня Палестина. Історія Східного Середземномор’я та Аравії

Попередня сторінка Історія Стародавнього Сходу

ЗМІСТ

Наступна сторінка Історія Стародавнього Сходу