Археологічне вивчення Китаю. Історія Стародавнього Китаю

Археологічне вивчення Китаю. Історія Стародавнього Китаю

Археологи почали працювати в Китаї вже після Сіньхайської революції 1911—1913 рр. і майже відразу зробили важливі відкриття. Так, на початку 20-х років шведський геолог Ю. Г. Андерсон виявив у басейні середньої течії Хуанхе неолітичну культуру Яншао, яка разом з іще давнішою культурою Хуншань (її нещодавно виявили на північному сході Китаю — в Ляоніні) стояла біля колиски китайської цивілізації.
Далеко не просто працювалося археологам у Китаї. Копати доводилось вкрай обережно, дбаючи більше не про самі розкопки, а про їхнє ретельне маскування від місцевого населення, яке зберегло архаїчну віру в те, що порушення спокою мертвих неминуче зашкодить живим.
Сенсацією для науковців стали палеоантропологічні знахідки в Китаї. Зокрема, в 1927 р. Пей Веньчжун виявив у карстових печерах поблизу Пекіна рештки близько 40 скелетів первісної людини, що її назвали «пекінським синантропом* (аналогічні знахідки мали місце також у 60—80-х роках). Тож палеоантропологи довели, що територія Китаю була зоною формування людини сучасного типу. Але чи саме «пекінський синантроп», який жив півмільйона років тому,— першопредок китайців? Виявлений нещодавно в Китаї кістяк архантропа, істотно відмінний від «пекінського синантропа», свідчить не на користь такого припущення.
У 20—30-х роках археологи розкопали в Сяотуні, тобто в долині середньої течії Хуанхе, «Велике місто Шан» — столицю держави Шан-Інь, в існування якої не вірили прихильники «гіперкритичного методу». Було розкопано 10 царських гробниць, багатих на похоронне начиння (майже тисяча бронзових і нефритових предметів), із слідами людських жертвоприношень. На початку 60-х років в Брлітоу (провінція Хенань) очам археологів відкрився чи то палац гданського володаря, чи то столиця держави Ся, історичність якої ще не підтверджена епіграфікою. У кількох могильниках Ерлітоу було виявлено тисячі обезглавлених людей із зв’язаними за спиною руками, а неподалік в окремих ямах лежали й відтяті голови. Зяючі порожнечі інших архаїчних могильників наповнені ще більшою кількістю людських тіл (часом понад 14,2 тис). Історики ще не розкрили моторошну таємницю цих поховань.
Найбагатший похоронний інвентар археологи виявили в могилах давньокитайських імператорів останніх століть старої ери — перших століть нової ери. Так, у багатих могильниках Маньченя та Мавандуя було знайдено предмети художнього ремесла, поцятковані ієрогліфами дерев’яні дощечки та шовкові стрічки, одяг, прикраси, предмети хатнього вжитку, карійони з повним набором дзвонів, оригінальний поховальний костюм імператора, «зшитий» золотим дротом з яшмових пластинок (таких костюмів археологи виявили в Китаї вже кілька десятків), тощо. Слідами масових людських жертвоприношень гробниці археологів не вжахнули, бо на той час китайці вже наповнювали їх не тілами вбитих імператорових родичів і слуг, а їхніми бронзовими та глиняними імітаціями. Щоправда, в могилі удільного князя І виявлено 21 дівчачий скелет. Мабуть, вони належали двірцевим музиканткам і танцівницям, які мали потішати своїм мистецтвом вельможного меломана й на тому світі.
Археологічною сенсацією XX ст. стала знахідка в 1974 р. в долині р. Увей (провінція Шаньсі) велетенської (її площа становить 56 кв. км) могили першого китайського імператора Цінь Шіхуана.
Сима Цянь описав похорон цього імператора-деспота. Цінь Шіхуан повелів, щоб 700 тис. китайських «зеків» побудували йому мавзолей. Будівельники викопали в горі Лішань глибоку й простору яму, залили її стіни бронзою, на дні ями відтворили контури земної поверхні, зробили ртутні ріки та моря, а стелю розписали під зоряне небо. Вони заповнили підземний склеп макетами палаців, статуями чиновників, занесли туди безліч коштовностей, налаштували проти можливих грабіжників луки-самостріли, поставили масляні світильники (їх заправили риб’ячим жиром, щоб вони горіли якомога довше), а вже потім опустили в могилу масивний саркофаг. На похороні імператора повбивали його наложниць і живими замурували будівельників підземного склепу. «Загинуло дуже багато»,— похмуро констатував Сима Цянь. Могилу потім старанно замаскували, надавши їй вигляду звичайної гори. Під час соціального вибуху в Китаї наприкінці III ст. до н. е. могилу Цінь Шіхуана було сплюндровано, пожежа в ній тривала 90 діб.
Археологи вже виявили в підземній галереї та трьох сусідніх ямах, розташованих за три кілометри від гори, вісім тисяч пофарбованих глиняних статуй імператорових гвардійців (статуї зроблено в натуральну величину), близько сотні четвірок глиняних коней, запряжених у бойові колісниці (дерев’яні колісниці не збереглися), а також дві бронзові колісниці, запряжені четвіркою бронзових позолочених коней і керовані бронзовим візником (ці бронзові вироби зроблено в половину натуральної величини).
Останні археологічні відкриття на території Китаю також дуже цікаві. Так, наприкінці 80-х років у провінції Сичуань розкопано столицю царства Шу. В ній знайдено чимало нефритових та бронзових виробів, у тому числі — бронзові гротескні маски. Царство Шу лежало далеко від басейну Хуанхе, де виникла найдавніша китайська цивілізація, тому вчені припускають, що цивілізація могла виникнути в Китаї відразу в кількох місцях. 1990 р. у провінції Шенсі археологи розкопали могилу ханьського імператора Цзіна (вона завбільшки в 12 футбольних полів), у підземному склепі якої виявили близько тисячі 60-сан-тиметрових глиняних голих і безруких піхотинців і кіннотників.
Археологічні роботи в KHP здійснюються масштабно й кваліфіковано, виявлені під час розкопок історико-культурні пам’ятки ретельно опрацьовуються і дбайливо зберігаються. Немає сумніву, що китайська археологія ще зробить чимало цікавих відкриттів.
На жаль, навіть запровадження урядом смертної кари за вивіз до Китаю історико-культурних цінностей не завадило їхньому масовому пограбуванню. Лише на початку 90-х років у країні, відбулося понад 40 тис. пограбувань могил та музейних колекцій.

Археологічне вивчення Китаю. Історія Стародавнього Китаю

Попередня сторінка Історія Стародавнього Сходу

ЗМІСТ

Наступна сторінка Історія Стародавнього Сходу