Система общин у Стародавній Індії. Історія Стародавньої Індії

Система общин у Стародавній Індії. Історія Стародавньої Індії

Не згадати про варни та касти значить нічого не сказати про саму Індію. «Візитною карткою» індійського суспільства була також система міських та, особливо, сільських общин.
Про те, якою була община за Хараппської доби, ми можемо лише здогадуватись. Про індійські общини після ведійської Індії джерела розповідають порівняно виразно й докладно.
У Буддійський період Північно-Східна Індія була охоплена процесом урбанізації. Окремі старі й новозбудовані міста були велелюдними й багатими. Серед них виділялася столиця держави Маур’їв Паталіпутра — найбільше місто Північної Індії, а можливо й усього Стародавнього Сходу (в ній мешкало понад 200 тис. городян; вона займала територію 25 кв. км, тобто втроє більшу, ніж Александрія Єгипетська; її, якщо вірити Мегасфену, оточувала оборонна стіна, що мала 60 в’їзних воріт та 570 веж-бійниць). Усе ж більшість міст у долині Гангу були гірше забудовані й упорядковані, аніж хараппські центри.
Китайський мандрівник Сюань Цзан повідомляв у VII ст. н. е., що індійські міста перетинали звивисті й заплутані вулиці та провулки, до того ж дуже брудні. Цегляні будинки мали дерев’яні балкони та тераси, черепичну, очеретяну чи лозову покрівлю.
Своїм зовнішнім виглядом місто майже не відрізнялося від села, по суті являло собою велике чи дуже велике село. Міські общини були самоврядними. Магістрат складався з 30 посадових осіб, згрупованих у шість колегій. Одна колегія здійснювала нагляд за ремеслом, друга — за іноземцями, третя — за народжуваністю та смертю городян, четверта —за торгівлею, п’ята —за торгівлею тими ремісничими виробами, на яких ставилось казенне тавро, шоста — за стягуванням торговельного мита.
Проте провідну роль у формуванні староіндійської. цивілізації відігравала, на думку істориків, не міська, а сільська община. Побудована на багато кастовій основі система землеробських общин в Індії виявилася неймовірно живучою. Вона витримала всі політичні лихоліття і в пережиткових формах збереглася донині.
Чиновник Ост-Індської компанії Т. Марно ділився своїми враженнями про дивовижну стабільність сільського побуту й традицій в Індії:
«Там, де ніщо не вічне, ці общини ніби вічні. Падає династія за династією… а сільські общини залишаються без змін. У неспокійний час вони озброюються й укріплюються: вороже військо обминає їх, села збирають худобу, заганяють її всередину своїх укріплень і пропускають ворога, не чіпаючи його. Якщо їх починають грабувати й розоряти, а дати відсіч ворогові не вистачає сил, село розбігається по дружніх селах; коли ж стихає воєнна буря, всі повертаються на місце й беруться за колишнє заняття. Навіть якщо впродовж ряду років країна зазнає розорення, так що села збезлюдять, селяни все ж повертаються на старе місце, як тільки знову стає безпечно. Може трапитися, що ціле покоління проживе у вигнанні, однак наступне покоління неодмінно повернеться… Це єднання сіл Індії, з яких кожне являє собою ніби особливу невелику державу, більше за будь-що інше сприяло збереженню індійського народу в обстановці всіх найглибших потрясінь і змін, яких він зазнав…».
Сільська община сама забезпечувала себе всім необхідним. У кожній з них були свої ремісники (мідник, столяр, коваль, ювелір, каменяр, ткач, гончар, чинбар, перукар тощо), яким селяни платили здебільшого натурою. Общинники наймали також астролога, жерця, музикантів, танцівників, навіть оповідача, який у період тропічних злив декламував їм улюблені шлоки «Рамаяни» та «Махабхарати».
У Буддійську добу індійські селяни-общинники мали земельну власність і були вільними виробниками. Державним податком їх, звичайно, обкладали, проте не примушували працювати в царсько-храмовому господарстві чи на вельмож. У військо їх також не брали (військові обов’язки виконували лише кшатрії). Індійські общини були незалежними і в адміністративному відношенні. Царські чиновники не втручались у внутрішні справи общин, не обмежували прерогатив органів общинного самоврядування — панчаятів.

Система общин у Стародавній Індії. Історія Стародавньої Індії

Попередня сторінка Історія Стародавнього Сходу

ЗМІСТ

Наступна сторінка Історія Стародавнього Сходу