Тема № 2. Давній Єгипет. Історія Стародавнього Світу, 6 клас

Тема № 2. Давній Єгипет. Історія Стародавнього Світу, 6 клас

УРОК 10. ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНІ УМОВИ ДАВНЬОГО ЄГИПТУ

Мета уроку: сформувати в учнів уявлення про Давній Схід, з’ясувати причини виникнення найдавніших держав у цьому регіоні; надати знання про географічні та природні умови Єгипту, дослідити зв’язок між природними умовами та особливостями господарського життя країни; засвоїти нові терміни та поняття: «дельта», «пороги», «шадуф», «бархани», «хамсин», «папірус», «рабство», «живі убиті», «фараон».

Поняття і терміни для вивчення: Східна цивілізація, Ніл, пороги, дельта, іригація, мул, папірус, бархани, хамсін, шадуф, канал, приватна власність, рабство, «живі убиті», влада, фараон

Цивілізація — людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд). Наприклад, Єгипетській цивілізації властиві спорудження пірамід, муміфікація померлих, своєрідне ієрогліфічне письмо тощо. Інколи в одну цивілізацію об’єднують людей однакової віри (Християнська цивілізація, Буддистська та ін.). Цивілізація — такий щабель розвитку людства, коли власні соціальні зв’язки починають домінувати над природними, і коли суспільство починає розвиватися і функціонувати на своєму власному ґрунті.

Стародавній Схід — розділ історичних наук, присвячений вивченню суспільного розвитку людства на етапі зародження, розквіту та загибелі найдавніших цивілізацій. Історія Стародавнього Сходу вивчає історію Стародавнього Єгипту, Східного Середземномор’я, Месопотамії, Малої Азії, Закавказзя, Стародавньої Індії, Китаю. Період вивчення приблизно 3200 р. до н. е. до 4ст. до н. е. Деякі дослідники також відносять до Стародавнього Сходу доколумбові цивілізації Південної Америки, оскільки вбачають їхню подібність з раніше перерахованими стародавніми державами Аравії, Африки та Азії. Саме поняття Стародавнього Сходу є відносним і застосовується виключно для класифікації подібних давніх цивілізацій. Термін «Стародавній Схід» запровадили ще античні автори, Стародавнього Сходу які називали так країни, розташовані на схід від греко римського світу. Приблизність і умовність його очевидна, адже Стародавній Схід виходить за географічні рамки Сходу (Стародавній Єгипет лежить у Північно-Східній Африці), до того ж між старосхідним та античним світами не існувало чітких, сталих кордонів, їхні території частково збігалися. Однак цей недосконалий термін прижився в історичній науці.

Ніл (в Єгипті називається Ель-Бахр) — річка в Єгипті. На ділянці між Асуаном і Каїром Ніл тече через западину у вапняковому плато. Ширина долини змінюється від 1-3 км на півдні до 20-25 км на півночі. Нижче Каїру річище розширюється і переходить у багаторукавну дельту площею приблизно 24 тис. км?. Щорічні розливи Нілу, які супроводжувалися відкладенням на заплаві великої кількості родючого мулу, сприяли ранньому розвитку землеробства. Внаслідок того, що велика кількість мулу осідає на дні та берегах річки, поверхня долини Нілу має нахил від річки, а не до неї. Береги на 1-2 метри вищі за середній рівень долини. Тому під час розливів Ніл заливав своїми водами всю рівнину.

Річковий поріг — мілководна кам’яниста або скеляста ділянка в річищі ріки із прискореною течією. Утворюється внаслідок виходу твердих гірських порід до поверхні Землі.

Дельта (гирло) — район впадіння ріки в море, озеро, океан або іншу ріку (У випадку, коли впадаюча ріка при цьому розгалужується). Як правило, форма гирла ріки має вигляд окремих проток, рукавів, що виникають внаслідок осідання великої кількості наносів, які переносить річка. Зазвичай, дельта ріки є заболоченою.

Іригація (зрошування) — підведення води на поля, що відчувають нестачу вологи, і збільшення її запасів у шарі ґрунту, де знаходяться коріння рослин, з метою збільшення родючості ґрунту. Іригація є одним з видів меліорації. Зрошування покращує постачання корінню рослин вологи і живильних речовин, знижує температуру приземного шару повітря і збільшує його вологість.

Мул – тонкодисперсний водонасичений неущільнений осад, що утворюється на дні водоймищ. Мул – початкова стадія формування багатьох осадових гірських порід.

Папірус — товстий папероподібний матеріал, що виготовлявся в стародавньому Єгипті з стебел рослини циперус папірус родини осокових, яка росла на берегах Нілу. В подальшому використовувалася як основа для письмен. Папірус в перекладі з єгипетської — «дар річки». У Єгипті були бібліотеки, що містили до тридцяти тисяч сувоїв; особливо багата бібліотека була в Олександрії. Папірус настільки був поширений, що єгипетські купці загортали в нього покупцям товар. Найдавнішому свитку папірусу налічувалося понад п’ять з половиною тисяч років.

Бархани — форми рельєфу, нанесені вітром піщані, інколи пилуваті чи глинисті рухливі горби серповидної форми, звернені опуклістю проти вітру і не закріплені рослинністю. Висота барханів 1-10 м, рідко до 30 м і більше, висота високих барханних ланцюгів у Середній Азії становить 60-70 м, в Центральній Азії до 100-150 м, довжина до 20 км.

Хамсин. В Єгипті більш відомий, як «хамасін» — сухий, гарячий, насичений пилом місцевий вітер з Півдня, що дує у країнах Північної Африки та Аравійського півострова. Схожими вітрами на цій території є сироко та самум. Назва походить від арабського слова «п’ятдесят», оскільки у країнах Леванту ці вітри почасти дують п’ятдесят і більше днів. В Єгипет хамсин зазвичай приходить в квітні (зрідка в березні і травні), приносячи велику кількість піску і пилу з пустель, підвищення температури на 20°C протягом 2-х годин, а швидкість вітру при цьому може сягати 40 м/с. Вважається, що ці вітри дують протягом 50 днів, однак це рідко стається більше ніж один раз в тиждень і кожного разу триває кілька годин.

Шадуф — колодязь, з якого вода добувалася ричаговою системою журавля і використовувалась єгиптянами для зрошування.

Канал (водовід) — гідротехнічна споруда у вигляді відкритого штучного русла з безнапірним рухом води. Канал може проходити у відкритій виїмці або в насипах (в дамбах), іноді в напіввиїмці-напівнасипу. Влаштовується зазвичай в ґрунті та створюється для дренажу, іригації, водопостачання, навігації та інших цілей.

Приватна власність — одна з форм власності, що означає абсолютне, захищене законом право громадянина чи юридичної особи на конкретне майно (землю, нерухомість, засоби виробництва, гроші і цінні папери, товари, інтелектуальний продукт), яка полягає в тому, що ці об’єкти власності належать приватним особам, сім’ям, групі осіб.

Рабство — насильницьке підпорядкування однієї людини іншою або однієї групи людей іншою групою людей. Слово походить від старослов’янського слова «раб» або «роб», яким у слов’ян називали робітника, людину, яка виконує ту, чи іншу господарську роботу. Пізніше з появою у світі рабовласництва, це слово стало вживатись у значенні — людина, яка виконує свої обов’язки примусово, яка перебуває у власності інших людей або організацій і яку можна розглядати як таку ж складову господарства як і худобу чи знаряддя праці, можна продати, обміняти, убити без її згоди. Рабовласницькі відносини з’явились у стародавні часи, коли на Близькому Сході почали виникати перші держави і складні господарські системи з кількома рівнями управління (храмові господарства). З часом цей тип відносин поширився по цілому світу, набув більш людських рис і в кінці кінців призвів до появи сучасної системи трудових відносин у світовому господарстві.

Влада — слово, що використовується в українській мові для назви кількох різних, але взаємопов’язаних понять: 1)право та можливість керувати, розпоряджатися чимось або кимось; 2) політичне панування, політичний устрій; 3) керівні державні органи (цивільна влада; судова, законодавча, виконавча), уряд чи особи, що мають урядові повноваження; 4) військова міць (військова влада).

Фараон — титул монарха у Стародавньому Єгипті. Слово «Фараон» — це грецьке спотворення єгипетського «пер о» (високий дім), що значило царський палац. Цим словом почали називати персону царя лише за часів Нового царства після 1580 року до н.е. Фараон вважався живим богом, який після своєї смерті повинен приєднатися до інших Богів. Він носив титул Сина Сонця і мав релігійну, політичну та військову влади у всьому Єгипті. Кожен фараон мав п’ять так званих титульних імен. Помічником фараона був перший міністр (візир), керуючий виконавчою владою.

УРОК 11. УТВОРЕННЯ ЄГИПЕТСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Мета уроку: розглянути процес утворення держави у давньому Єгипті, сформувати в учнів уявлення про владу фараона, розповісти про будівництво пірамід як символів необмеженої царської влади; засвоїти терміни та поняття: «фараон», «вельможа», «жрець», «піраміда».

Поняття і терміни для вивчення: Держава, Верхньоєгипетське та Нижньоєгипетське царства, фараон, вельможа, жрець, піраміда

Держава — здійснюваний за допомогою офіційних органів політико-територіальний спосіб організації публічної влади, покликаний керувати суспільними процесами, шляхом надання своїм велінням загальнообов’язкового характеру та можливістю реалізації цих велінь через примус.

Єгипет виник в районі річки Ніл. Спочатку їх було два — Верхній Єгипет і Нижній Єгипет.У 3000 р. до н. е. цар Верхнього Єгипту Міна об’єднав Єгипет і утворив едину державу із столицею у Мемфісі.

Фараон — титул монарха у Стародавньому Єгипті. Слово «Фараон» — це грецьке спотворення єгипетського «пер о» (високий дім), що значило царський палац. Цим словом почали називати персону царя лише за часів Нового царства після 1580 року до н.е. Фараон вважався живим богом, який після своєї смерті повинен приєднатися до інших Богів. Він носив титул Сина Сонця і мав релігійну, політичну та військову влади у всьому Єгипті. Кожен фараон мав п’ять так званих титульних імен. Помічником фараона був перший міністр (візир), керуючий виконавчою владою.

Вельможа — знатний і багатий чиновник.

Жрецтво — суспільна (станова чи кастова) група людей, що виконували релігійні обряди. Найбільшого розвитку досягло в Єгипті, Індії, Іудеї та ін. Жерці — люди богів були наділені великою владою й могутністю, оскільки тільки вони могли встановлювати зв’язки з потойбічним світом і надавати земному світу стійкість шляхом проведення звичайних та урочистих служб. На відміну від релігій Сходу, в Греції не було ж. в загальноприйнятому розумінні: у полісах кожен громадянин міг приносити жертви, виконувати очищення, узливання та інші священні дії. Жерця, як правило, обирали на рік або на кілька років, часом призначали жеребкуванням.

Піраміда — споруда у формі зазвичай правильної геометричної піраміди, у якої бічні сторони трикутні та сходяться в одній точці. Основа може бути трикутною, чотирикутною або у формі багатокутника з будь-яким числом вершин, хоча найпоширенішою версією є чотирикутна основа. Часто піраміди не є ідеальними геометричними пірамідами, а збудовані у формі окремих терас, розмір яких зменшується з висотою. Протягом тисячоліть найбільшими штучними спорудами на Землі були саме піраміди, зокрема перші піраміди Дахшурського некрополя, піраміди Ґізи (єдине з Семи чудес світу, яке збереглося до наших днів, у тому числі найвища у світі Піраміда Хеопса 136 м заввишки, Велика піраміда Чолули, найбільша за об’ємом у світі, 4,45 млн м?), піраміди Теотіуакана , найвищ з якиха — Піраміда Сонця, 75 м заввишки.

УРОК 12. ГОСПОДАРСЬКЕ І ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ У ЄГИПТІ.
ГОСПОДАРСЬКЕ І ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ У ЄГИПТІ.
ОРГАНІЗАЦІЯ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА У ЄГИПТІ

Мета уроку: познайомити учнів із суспільним ладом Єгипту; удосконалити навички роботи з історичними джерелами.

Поняття і терміни для вивчення: фараон, вельможа, жерці, чиновник, писарі, ремісники, податки, наглядачі, піраміда, Великий Сфінкс

Фараон — титул монарха у Стародавньому Єгипті. Слово «Фараон» — це грецьке спотворення єгипетського «пер о» (високий дім), що значило царський палац. Цим словом почали називати персону царя лише за часів Нового царства після 1580 року до н.е. Фараон вважався живим богом, який після своєї смерті повинен приєднатися до інших Богів. Він носив титул Сина Сонця і мав релігійну, політичну та військову влади у всьому Єгипті. Кожен фараон мав п’ять так званих титульних імен. Помічником фараона був перший міністр (візир), керуючий виконавчою владою.

Вельможа — знатный и богатый чиновник

Жрецтво — суспільна (станова чи кастова) група людей, що виконували релігійні обряди. Найбільшого розвитку досягло в Єгипті, Індії, Іудеї та ін. Жерці — люди богів були наділені великою владою й могутністю, оскільки тільки вони могли встановлювати зв’язки з потойбічним світом і надавати земному світу стійкість шляхом проведення звичайних та урочистих служб. На відміну від релігій Сходу, в Греції не було ж. в загальноприйнятому розумінні: у полісах кожен громадянин міг приносити жертви, виконувати очищення, узливання та інші священні дії. Жерця, як правило, обирали на рік або на кілька років, часом призначали жеребкуванням.

Чиновник — державний службовець, що мав чин. У широкому значенні — назва і нижчих державних службовців, які не мали чинів (канцеляристи, копіїсти). Клас чиновників з’явився з появою «Табеля про ранги» в 1722 році в Російській імперії. Чиновники вищих класів зазвичай називалися сановниками. З ліквідацією «Табеля про ранги» після Жовтневого перевороту в 1917 році клас чиновників ліквідували. Особи, зайняті у сфері держуправління, стали називатися державними службовцями, проте неофіційно термін «чиновник» продовжує існувати й сьогодні. Чиновник— особа, яка перебуває на державній посаді і здійснює управлінську функцію відповідно до компетенції, яка ій надана.

Писар (переписувач) — людина, що її робота пов’язана з писанням, писаниною, веденням записів, письмом. Очевидно, що перші писарі з’явились одразу після винайдення письма. Ще в стародавніх державах Близького Сходу (Шумер, Вавілон, Ассирія), а також в Єгипті, писарі були важливою складовою військової й священницької ієрархії, що керувала державою, належали до стану священиків, оскільки мистецтво письма вважалося священним. У руках писарів було майже все діловодство тих часів, тобто фінансові питання, юриспруденція, бухгалтерія і т. д., вони були першими бюрократами (людьми, «влада яких пов’язана з письмовим столом»). У стародавній Європі писарів називали графами

Ремісник — особа, яка володіє певним ремеслом і виготовляє на продаж та на замовлення вироби ручним кустарним способом, користуючись власними засобами виробництва.

Податки — це встановлені вищим органом законодавчої влади обов’язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбачених законодавством.

Візир — в мусульманських монархіях титул сановника вищого рангу (аналог міністра), політичного або релігійного радника султана або халіфа. Титул Великий візир є приблизним відповідником європейського прем’єр-міністр. Зазвичай, великий візир очолює дорадчу раду при султані, яка виконує функції уряду. Титул вперше з’явився в доісламській Персії, де візир був другою особою в державі після халіфа. Везір-і азам – головний візир. Садразам – великий візир.

Піраміда — споруда у формі зазвичай правильної геометричної піраміди, у якої бічні сторони трикутні та сходяться в одній точці. Основа може бути трикутною, чотирикутною або у формі багатокутника з будь-яким числом вершин, хоча найпоширенішою версією є чотирикутна основа. Часто піраміди не є ідеальними геометричними пірамідами, а збудовані у формі окремих терас, розмір яких зменшується з висотою. Протягом тисячоліть найбільшими штучними спорудами на Землі були саме піраміди, зокрема перші піраміди Дахшурського некрополя, піраміди Ґізи (єдине з Семи чудес світу, яке збереглося до наших днів, у тому числі найвища у світі Піраміда Хеопса 136 м заввишки, Велика піраміда Чолули, найбільша за об’ємом у світі, 4,45 млн м?), піраміди Теотіуакана , найвищ з якиха — Піраміда Сонця, 75 м заввишки.

Великий Сфінкс на західному березі Ніла в Гізі — найдавніша, що збереглася на Землі, монументальна скульптура. Висічена з монолітної вапняної скелі у формі колосального сфінкса — лежачого на піску лева, особі якого — як здавна прийнято вважати — надано портретну схожість з фараоном Хефреном (бл. 2575—2465 рр. до н. е.), похоронна піраміда якого знаходиться поблизу. Довжина статуї — 73 метри, висота — 20 метрів; між передніми лапами колись розташовувалося невелике святилище. Статуя Сфінкса повернута обличчям до Нілу і висхідного сонця. Майже всі давньосхідні цивілізації бачили в леві символ сонячного божества. З найдавніших часів фараона було прийнято зображати у вигляді лева, який нищить своїх ворогів. У світлі цих даних Сфінкса вважають стражником вічного спокою похованих навколо нього фараонів. Навколишні храми були спочатку присвячені сонячному богові Ра, і тільки в період Нового царства скульптуру стали ототожнювати з Хором (точніше — з Хоремахетом), внаслідок чого Аменхотеп II присвятив йому особливий храм на північний схід від Сфінкса. Давньоєгипетська назва Великого Сфінкса залишається невідомою. Слово «сфінкс» — грецьке і означає буквально «Задуха», в чому криється відсилання до відомого міфу, за яким сфінкс задавав мандрівникам загадки і якщо не отримував правильної відповіді, то вбивав невдаху.

УРОК 13. РОЗКВІТ ТА ЗАНЕПАД ДАВНЬОЄГИПЕТСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Мета уроку: ознайомити учнів з історією Давнього Єгипту за часів правління фараонів Тутмоса III, Аменхотепа IV, з’ясувати причини занепаду Єгипту; засвоїти поняття і терміни: «Стародавнє царство», «Середнє царство», «Нове царство», «реформа», «внутрішня політика», «закон», «династія».

Поняття і терміни для вивчення: внутрішня політика, зовнішня політика, закон, право, династія, загарбницька війна, реформа, службова знать

Внутрішня політика — політика, що проводиться в межах держави. Охоплює економіку, політичні партії, вибори президента і парламенту. Внутрішня політика направлена на забезпечення прав і свобод громадян, соціальний захист населення, розвиток гуманітарної сфери, декриміналізацію економіки, реалізацію заходів щодо зміцнення обороноздатності і національної безпеки, охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю тощо.

Зовнішня політика — сукупність стосунків держави з іншими державами світу та міжнародними організаціями. Найважливіший засіб ведення зовнішньої політики — дипломатія. Зовнішня політика нерозривно пов’зана з внутрішньою політикою держави. Головне зовнішньополітичне відомство, яке веде питання зовнішньої політики у багатьох країнах світу має назву Міністерство закордонних справ.

Закон — нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найбільш значущі, найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов’язкових правил (норм); прийнятий в особливому порядку законодавчим органом (парламентом), або безпосередньо народом. Закони обов’язкові до виконання протягом визначеного часу, на визначеній території та у відношенні до конкретного кола осіб, організацій та інших суб’єктів права.

Право — це обумовлена природою людини і суспільства система регулювання суспільних відносин(переважно формально регламентована), що виражає свободу особистості, та якій притаманні нормативність, формальна визначеність в офіційних джерелах і забезпеченість можливістю державного примусу. Термін Право вживається як у юридичних, так і в неюридичних значеннях:

Династія — ряд монархів того самого роду, які заступають один одного на троні шляхом спадкування. Термін династія вживають також щодо періоду часу, коли правила та чи інша династія монархів, як наприклад у фразі «ваза династії Мін». В переносному значені династією також називають родину, яка передає своє ремесло від батька до сина, наприклад, династія акторів.

Війна — складне суспільно-політичне явище, пов’язане з розв’язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя.

Реформа — перетворення, що вводиться законодавчим шляхом. Зокрема процес перетворення держави, розпочатий владою з необхідності. Кінцева мета будь-якої реформи — зміцнення та оновлення державних засад, що, однак, не завжди несе за собою поліпшення рівня життя, скорочення державних витрат і навпаки — збільшення доходів.

УРОК 14. КУЛЬТУРА ДАВНЬОГО ЄГИПТУ

Мета уроку: розглянути культурну спадщину Стародавнього Єгипту, умови та особливості розвитку єгипетської культури, щоб усвідомити значення єгипетської культури в історії Стародавнього Сходу.

Поняття і терміни для вивчення: культ, зооморфізм, переселення душ, культ фараона, гробниця, мумія, саркофаг, «Книга мертвих», Гіза, Місто мертвих, міфологія, жерці, храм, обеліск, ієрогліф, Розеттський камінь, папірус, сувій, астрономія, календар, геометрія, медицина, «червоний рядок», барельєф

Культ — шанування, поклоніння.

Релігійний культ — релігійне шанування предметів, реальних чи фантастичних істот; релігійна обрядовість.

Зооморфізм — представлення богів в образах тварин, а священних тварин — як втілення сутності богів. Є істотним елементом багатьох прадавніх політеїстичних релігій (напр., давньоєгипетської) і деяких сучасних релігій

Антропоморфізм — уподібнення будь-чого до людини або перенесення її фізичних та інтелектуальних властивостей на тварин, рослини, речі та явища навколишнього світу.

Переселення душ, реінкарнація — релігійно-філософська доктрина, згідно з якою безсмертна сутність живої істоти (у деяких варіаціях —тільки людей) перевтілюється знову і знову з одного тіла в інше. Цю безсмертну сутність часто називають духом або душею, «божественної іскрою», «вищим» або «істинним Я». Згідно з подібними віруванням, у кожного життя розвивається нова особистість індивідуум а у фізичному світі, але одночасно певна частина «Я» індивідуума залишається незмінною, переходячи з тіла в тіло у низці перевтілень. Також існують уявлення про те, що ланцюг перевтілень має деяку мету і душа в ній зазнає еволюцію. Подання про переселення душ притаманне ряду релігійних систем.

Культ фараона — шанування, поклоніння фараону.

Гробниця — одно или несколько помещений, служащих для погребения.

Мумія — збережене бальзамуванням тіло. Мумією називається тіло не тільки людини, але і будь-якої іншої живої істоти, піддане спеціальній хімічній обробці, у результаті якої припиняється чи сповільнюється процес розкладання тканин.

Саркофаг — труна, невелика гробниця. Поширені вже в Давньому Єгипті, античній Греції і Римі, саркофаги часто виготовлялися з цінних матеріалів (дорогих порід дерева або дорогоцінних металів, наприклад, знаменитий золотий саркофаг Тутанхамона) і прикрашалися розписом, скульптурою, написами. Поміщалися в похованнях, храмах. Написи на староєгипетських саркофагах містять ім’я померлого, а також заклинання і молитви звернені до богів і покликаний охороняти і захистити тіло померлого від всякого зла. Староєгипетські саркофаги робили з дерева і покривали мідними позолоченими або золотими листами.

«Давньоєгипетська книга мертвих» (єг. Ер ну перет ем херу) — збірник єгипетських гімнів і релігійних текстів, який вміщували до гробниці з метою допомогти померлому здолати усі небезпеки загробного життя і отримати умиротворення і благополуччя вічного життя. Цей релігійно-містичний твір складається зі 160-190 (в різних варіаціях) непов’язаних між собою глав, різного обсягу, від довгих поетичних гімнів до коротеньких магічних формул. Книга мертвих є твором, який вважався древнім ще за часів правління Сеті I, фараона XXIX династії. Вже тоді вона була настільки об’ємною, що потребувала скорочення і неоднократно преписувалась з покоління в покоління протягом майже 5000 років. Будь-який благочестивий єгиптянин, чи то фараон, чи бідний селянин; жрець, чи слуга другорядного начальника — жили, постійно звертаючись до вчення Книги мертвих.

Гіза або Ґіза — місто в Арабській республіці Єгипет, у Верхньому Єгипті, на лівому березі Нілу, станція на залізниці Каїр — Асуан, південно-західне передмістя Каїру. Третє за чисельністю населення місто Єгипту.
Поблизу Гізи в Лівійській пустелі, зберігся величний комплекс пірамід-гробниць фараонів Хеопса (Хуфу), Хефрена (Хафра) та Мікеріна (Менкаура), побудовані в 1-й половині III тис. до н. е. та відноситься до елліністичної літератури до «семи чудес світу». Поряд з ними — Великий Сфінкс.

Місто Мертвих (альтернативні назви: Східне кладовище, Карафа(т), араб. Qarafa, Arafa, Qarafat el Sharqiyya; англ. City of the Dead) — один з найвідоміших старовинних цвинтарів у столиці Єгипту місті Каїрі. Місто Мертвих або Східне кладовище є великим (завдовжки понад 6,5 км) старовинним цвинтарем в історичній частині Каїра у його східній частині. Мешканці Каїра та інші єгиптяни нерідко називають його просто ель-арафа тобто «цвинтар».
У Каїрському Місті Мертвих поховані деілька великих мамлюцьких султанів, зокрема, і Кайтбей, чий Мавзолей, зведений 1474 року, вважається чудовим взірцем ісламської архітектури.

Міфологія — сукупність міфів, переказів, оповідань, де в наївно персоніфікованій, наочно-образній, несвідомо-художній формі подавалися явища природи й суспільного життя. Міф — це не казка. Найголовніша відмінність міфу від казки полягає у тому, що міф не показує різницю між добром і злом.

Жрецтво — суспільна (станова чи кастова) група людей, що виконували релігійні обряди. Найбільшого розвитку досягло в Єгипті, Індії, Іудеї та ін. Жерці — люди богів були наділені великою владою й могутністю, оскільки тільки вони могли встановлювати зв’язки з потойбічним світом і надавати земному світу стійкість шляхом проведення звичайних та урочистих служб. На відміну від релігій Сходу, в Греції не було ж. в загальноприйнятому розумінні: у полісах кожен громадянин міг приносити жертви, виконувати очищення, узливання та інші священні дії. Жерця, як правило, обирали на рік або на кілька років, часом призначали жеребкуванням.

Храм — архітектурна споруда, призначена для здійснення богослужінь і релігійних обрядів. Значення храмів часто набагато ширше культових функцій, що ними виконуються і релігійних ідей, які він втілює. У символіці архітектури та декоративного оздоблення храмів розкриваються уявлення про Всесвіт, в багатьох епохах.

Обеліск — монументальний гранчастий стовп, який звужується доверху і закінчується на вершині пірамідою. Зазвичай діє як декоративний мотив чи пам’ятник. Його форма походить від давньоєгипетських храмів на честь бога Сонця. Обеліски широко використовувались у європейській архітектурі з Нового часу у якості домінант міського середовища, а також як меморіальні пам’ятки. Звичайно мали чотиригранну форму, нерідко встановлювались на постаментах і п’єдесталах, прикрашались гербами, дошками з присвятними написами.

Єгипетські ієрогліфи — система письма, яка використовувалася в Стародавньому Єгипті для запису текстів релігійного характеру. Ієрогліфічні надписи збереглися у вигляді різьблень на стінах староєгипетських храмів та папірусних текстів.

Розетський камінь — гранітна плита з вибитими на ній трьома ідентичними за змістом текстами, в тому числі двома на староєгипетській мові — написаними староєгипетськими ієрогліфами та єгипетським демотичним письмом, та однією з давньогрецьких мов, койне. Знайдений французьким лейтенантом П’єром Франсуа Бушаром 15 липня 1799 року в Єгипті поблизу невеликого міста Розетта (нині Рашид), недалеко від Александрії. Після того як камінь було знайдено, його відправили до Каїру, де за рік до цього за наказом Наполеона було відкрито Інститут Єгипту (Institut de l’Egypte), потім його переправили до Александрії. Але у 1801 році французи зазнали поразки від англійців і були змушені передати їм камінь разом з низкою інших пам’яток. Розшифровкою єгипетських текстів на камені паралельно займалися французький вчений Сильвестр де Сасі, шведський дипломат Давид Окерблад, англійський учений Томас Янг та французький дослідник Жан-Франсуа Шампольйон, якому врешті і вдалося розшифрувати текст давньоєгипетської пам’ятки. Таємниці демотичного тексту вдалося відкрити досить швидко. Паралельно, в один і той же час, його розшифрували Давид Окерблад та Сильвестр де Сасі. А давньогрецька мова була добре відома тогочасним лінгвістам, тож текст цією мовою було одразу ж прочитано. Складніше було зі староєгипетськими ієрогліфами. У 1822 році Шампольйон зробив прорив у справі дешифрування ієрогліфів, використавши метод, який став ключем до розуміння єгипетських текстів. Розшифровка стародавньої мови стала загальним надбанням після публікації його праці «Єгипетська граматика» у 1841. Це відкриття дало поштовх подальшому активному вивченню єгипетської ієрогліфічної писемності, а французького вченого за відкриття було нагороджено орденом Почесного легіону. Між тим нещодавно стало відомо, що ієрогліфи вперше були розшифровані майже за тисячу літ до Шампольйона. Це зробив середньовічний арабський вчений Ібн Вахшийя ан-Набаті, що написав на початку IX в. н. е. рукопис «Пристрасть пізнання написаних знаків», в якому розкриваються значення деяких староєгипетських ієрогліфів.

Папірус — товстий папероподібний матеріал, що виготовлявся в стародавньому Єгипті з стебел рослини циперус папірус родини осокових, яка росла на берегах Нілу. В подальшому використовувалася як основа для письмен. Папірус в перекладі з єгипетської — «дар річки». У Єгипті були бібліотеки, що містили до тридцяти тисяч сувоїв; особливо багата бібліотека була в Олександрії. Папірус настільки був поширений, що єгипетські купці загортали в нього покупцям товар. Найдавнішому свитку папірусу налічувалося понад п’ять з половиною тисяч років.

Сувій — стародавній рукопис на папірусі чи пергаменті, згорнутий у трубку. У Давньому Єгипті сувій як форма книги відомий з IV тисячоліття до н. е[1]. Звідти сувій, за свідченням Геродота, був запозичений греками, які з часом перейшли з папірусу на пергамент. У Давній Греції пергаментні сувої набули поширення з V—IV століття до н. е., у Давньому Римі — з III—II століття до н. е. В античні та пізньоантичні часи сувій був основною формою рукописної книги. Така книга зазвичай складалася з багатьох склеєних між собою аркушів папірусу. Пергаментні аркуші зазвичай зшивалися у сувій. У IV—V столітті сувій поступово був витіснений такою формою книжки, як кодекс, тобто зшиток пергаментних чи папірусних аркушів. Коли в VII столітті Єгипет був завойований арабами, папірус став дедалі рідкіснішим матеріалом для письма. Проте папірусні сувої зустрічаються аж до XI століття.

Астрономія — одна з найдавніших наук, що включає спостереження і пояснення подій, які відбуваються за межами Землі та її атмосфери. Астрономія вивчає походження, розвиток і властивості об’єктів, що спостерігаються на небі та перебувають за межами Землі, а також процеси, пов’язані з ними.

Календар — термін, що може використовуватися, в залежності від контексту, в різних значеннях: система відліку днів і довших відрізків часу, що базується на 2 періодичних астрономічних явищах: циклі зміни пір року, пов’язаних із обертанням Землі навколо Сонця і зміні фаз Місяця; cписок днів усього року з поділом на тижні та місяці й позначенням свят; періодичне довідкове видання з послідовним переліком днів, тижнів, місяців даного року, а також іншими відомостями різного характеру. Слово календар походить від лат. сalendae, цим словом римляни називали перші і останні числа місяця. Відповідно, боргові списки зі строками сплати боргів називались лат. calendarium.

Геометрія — розділ математики, наука про просторові форми, відносини і їхні узагальнення.

Медицина — галузь наукової та практичної діяльності, що вивчає нормальні та патологічні процеси в організмі людини, різноманітні захворювання, патологічні стани, методи їх запобігання та зміцнення здоров’я людини.

«Червоний рядок». Текст у давнину писали у два кольори: чорним і червоним. Червоним — перші рядки, звідси вираз «червоний рядок», а також окремі слова або речення, на які читач повинен був звернути особливу увагу.

Барельєф — скульптурна композиція, виконана на площині і пов’язана з тлом.

УРОК 15. УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗА ТЕМОЮ «ДАВНІЙ ЄГИПЕТ»

Мета уроку: узагальнити знання, отримані на уроках з історії Давнього Єгипту.

УРОК 16. ТЕМАТИЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ ЗА ТЕМОЮ «ДАВНІЙ ЄГИПЕТ»

Мета уроку: перевірити рівень засвоєння знань, понять і термінів теми, ступінь розвиненості умінь та навичок за темою «Давній Єгипет».

МАТЕРІАЛ ДО ТЕМИ № 2. ДАВНІЙ ЄГИПЕТ

Давній Схід

Давнім Сходом називають величезний географічний регіон, який тягнеться із заходу на схід від Північної Африки (Карфаген) до Далекого Сходу — Китаю та Японії. З півночі на південь Давній Схід охоплює територію від Центральної Африки до Кавказьких гір.
Природні умови різних територій Давнього Сходу мають свої особливості, проте існують й загальні риси: клімат з досить жарким сухим літом та м’якою зимою. Величезну роль відіграли в житті народів Давнього Сходу річки: Ніл — у Єгипті, Евфрат і Тигр — у Месопотамії, Інд та Ганг — в Індії, Хуанхе та Янцзи — в Китаї. Саме ці річки забезпечили умови населенню займатися землеробством.
Дійсно родючий ґрунт в дельтах сприяв розвитку землеробства. Річки поєднували різні райони країни та створювали можливість для торгівлі усередині та поза межами країни. Але використовувати ці переваги було дуже непросто. Пониззя річок зазвичай заболочувалися, а трохи подалі земля вже висихала від спеки, перетворюючись на пустелю. Крім того, русло річок часто мінялося, а розливи легко знищували посіви. Була потрібна праця багатьох поколінь, щоб осушити болота, провести канали для рівномірного постачання водою усієї країни, вміти протистояти повеням.
Саме тут виникла перша в історії людства цивілізація — спільнота людей, поєднаних самобутніми рисами культури. На території Давнього Сходу з’явилися перші держави — спільноти людей, які проживають на певній території та мають певне управління, яке здійснюється або органами влади, або правителями.
Історія держав, розташованих на Сході, починається із IV тис. до н. е. та закінчується початком ІV—V ст. н. е.
Зазвичай держави на Стародавньому Сході утворювалися як міста-держави. Місто, оточене каналами та полями, ставало центром управління та релігії і контролювало сільську общину, яка містилася навколо міста.
Необхідність об’єднання зусиль міста та сільської общини призвело до посилення ролі держави й появи особливої форми держави-деспотії. Деспотія у перекладі з грецької означає «необмежена влада». На чолі держави стояв правитель, який мав всю повноту влади і вважався власником усієї землі. У правителя були помічники-урядовці, які не тільки стягували податки з населення, але й організовували спільні сільськогосподарські роботи, будівництво, стежили за станом каналів, набирали воїнів для військових походів, судили.
Такий державний устрій був дуже довговічним та стійким.

Єгипет і Ніл

Єгиптяни називали свою країну «Чорна земля», підкреслюючи родючість її ґрунтів завдяки розливам Нілу та мулу, чого не можна було сказати про «Червону землю», тобто пустелю. Смуга «Чорної землі» була вкрай вузька — лише 12—15 км. Що стосується назви країни «Єгипет», то так її назвали стародавні греки. Грецька назва згодом була замінена поетичною назвою стародавньої столиці Мемфіса — Хет-ка-Пта, тобто «Фортеця бога Пта».
Землеробство не одразу стало головним заняттям єгиптян. В Єгипті було мало земель, придатних для землеробства: країна затиснена з двох сторін пустелями, горами, непрохідні болота вкривали значну територію країни. Для осушення цих земель необхідна була організація великої кількості людей, координація їх дій. Крім осушення, землю необхідно було зрошувати. Особливістю землеробського господарства в Єгипті була іригація — система зрошування («зрошувати» — просочувати водою), полив за допомогою штучних каналів, гребель, водосховищ, шадуфіф та ін. Це було необхідне тому, що не всі ділянки землі зволожувалися розливом Нілу. На узвишшя вода не доходила, тому її подавали спеціальними пристроями (шадуф), схожими на український журавель.
Для зрошення ланів, розташованих далеко від річки, селяни викопували від русла Нілу канали, а від них невеликі канавки, які підводили воду до полів. Лани та канали перетинали земляні стіни — дамби, зроблені з глини та папірусу. Вся країна за давніх часів була вкрита густою сіткою насипів і каналів. Таке землеробство називали іригаційним.
Спостереження за розливами Нілу, оскільки вони відбувалися з однаковими проміжками часу, спонукало єгиптян створити власний календар. Вони першими розділили рік на 365 днів. Єгипетський рік складався з трьох етапів:
¦ «ахет» — «розлив» (липень, серпень, вересень, жовтень);
¦ «перт» — «сходи» (листопад, грудень, січень, лютий);
¦ «шему» — «сухість» (березень, квітень, травень, червень).
Тому посівний сезон єгиптяни проводили після розливу Нілу, коли поля були добре зволожені та вкривалися родючим мулом (листопад, грудень). Зазвичай тут сіяли пшеницю та ячмінь. На засіяне поле виганяли худобу, щоб тварини своїми ратицями втоптали зерно в землю. Урожай збирали серпами. Молотили ж колоски, кидаючи їх під ноги худобі. Потім жінки провіювали обмолочене зерно, підкидаючи його вгору. Використання на сільгоспроботах тварин вимагало дуже добре розвиненого скотарства.
Окрім землеробів, серед єгиптян були ремісники — гончарі, ткалі, ковалі та інші. Ковалі, додаючи до міді олово, кували бронзові мотики, мечі, ножі; склярі виготовляли різнокольорове скло, успішно розвивалася торгівля.
До нашого часу науці не відомо, які племена утворили народ Єгипту, адже слово «єгиптянин» перекладалося як «людина». Єгиптяни були середнього зросту, смагляві, широкоплечі, з чорним прямим волоссям. Часто голови голили й одягали перуку, заплетену у численні косички. Одяг був дуже простим — у чоловіків невеликий фартух або коротка спідниця. У жінок довге плаття.

Розташування Єгипту

Єгипет тягнеться в основному з півночі на південь і, здається, значною мірою перевершує природною красою країни всі інші місцевості Римської імперії. З заходу він захищений Лівійською пустелею, повною диких звірів, що тягнеться на велику відстань… З частин країни, звернених до сходу, одні захищені річкою, інші — оточені пустелею та болотистими місцями, названими «безоднями». Четверта сторона вся омивається Єгипетським (Середземним) морем, що захищає її, майже не має пристаней; плавання вздовж берега цього моря вкрай тривале, а висадка вкрай важка, оскільки не можна знайти безпечної гавані, окрім Фороса. Окрім цього, майже біля всього побережжя Єгипту знаходиться вузька піщана смуга землі, прихована водою та невиразна для тих, хто підпливає, не знаючи місцевості.

Розливи Нілу

Тим, хто бачить повінь Нілу, вона здається дивною… Бо в той час, як усі інші річки починають висихати під час літнього сонцестояння, а в подальшому ще більше міліють, тільки він один у цей час починає підійматися і день у день збільшується настільки, що під кінець затопляє майже весь Єгипет. У такий же спосіб він повертається до колишнього положення, знижуючись за певний час доти, доки не повернеться до попереднього стану. Й оскільки країна має рівнинний характер і міста і села лежать на штучних насипах, то вони на вигляд нагадують острови. Безліч сухопутних тварин, захоплених річкою, гине, деякі ж, вибігши на більш піднесені місця, рятуються; худоба ж під час розливу годується в селищах заготовленим для неї кормом. Для запобігання негараздів під час повені в Мемфісі встановлено царями спостереження за Нілом; люди, яким це доручено, точно виміряють рівень води у ньому й відправляють до міст повідомлення, чітко кажучи, на скільки ліктів або пальців піднялася річка та коли почала спадати. За допомогою цього способу весь народ, дізнавшись про початок спаду річки, позбавляється турботи і водночас дізнається про розмір майбутнього врожаю, оскільки ці спостереження точно записувалися протягом багатьох часів.

Об’єднання Єгипту

Спочатку в Єгипті було близько 40 держав. Їх правителі часто воювали один з одним — переможці захоплювали переможених. Деякі правителі стали називати себе царями. Цар — правитель, що уособлював вищу законодавчу, військову, судову та релігійну влади. Шанували його, як бога Ра. Врешті-решт, долину Нілу було поділено між двома великими царствами: в пониззі річки, тобто дельті, утворився Нижній Єгипет, а вище за течією — Верхній Єгипет.
Щоб займатися землеробством, єгиптянам потрібно було постійно проводити іригаційні роботи, що було важко для окремої родини, тому вони об’єднувалися в общини на чолі з вождями. Такі общини називалися номи, а вожді — номархами. У кожній частині Єгипту було приблизно по 20 номів.
Цар Верхнього Єгипту носив білу корону, схожу на високий шолом, а символом цієї держави була квітка лотосу. Корона царя Нижнього Єгипту була червоного кольору і мала плоске піднесення іззаду, а державним символом — папірус. Між двома царствами відбувалися тривалі запеклі війни. Про цю епоху розповідає знаменитий єгипетський рельєф (опукле зображення на камені), що зображував царя Верхнього Єгипту, який замахнувся на свого супротивника. Нижче показані вороги, що рятуються втечею.
Приблизно за три тисячі років до нашої ери цар Верхнього Єгипту Нармер остаточно підкорив Нижній Єгипет та об’єднав всю країну. Він став носити подвійну корону. Повелителів всього Єгипту стали називати фараонами. Першою столицею єгипетської держави стало місто Мемфіс.

Управління державою Єгипет

Величезний обсяг робіт вимагав не лише знань з астрономії, землевпорядкування, механіки та будівництва, а й досконалої організації праці. Укріплювати греблі, чистити канали треба було у точно зазначений час на великій площі. Це вимагало цілої армії робітників, яка охоплювала б десятки тисяч людей і діяла б за чітко визначеними завданнями, під єдиним керівництвом. Ця армія повинна була мати безліч вищих і нижчих начальників, безліч загонів, які б виконували різні роботи, підпорядковані одній меті. Цій армії, зазвичай потрібні були величезні запаси продовольства, допоміжних сил і знарядь праці.
Єгипет зумів організувати таку армію трударів, і їй завдячує він своїми безсмертними ділами. Вочевидь, створили цю армію й визначали плани її роботи жерці — єгипетські мудреці; а виконували ці плани за наказами царів чи фараонів. Саме тому єгипетський народ за часів своєї величі являв собою ніби єдиний організм, в якому жерці були мозком, фараон — волею, народ — тілом, а покірність — цементом.
Так саме природа Єгипту, що вимагала великої, постійної та старанної праці, допомогла створити кістяк суспільної організації цієї країни. Народ працював, фараон правив, жерці складали плани.
І, поки ці три чинники узгоджено вели до мети, підказані природою, доти суспільство могло розвиватися й творити свої невмирущі справи.
Спокійний та веселий, аж ніяк не войовничий єгипетський народ поділявся на два прошарки: селян і ремісників. Серед хліборобів, мабуть, дехто мав невеличкі власні клаптики землі, але більшість орендувала поля, що належали фараонові, жерцям та вельможам. Ремісники, які виробляли одяг, меблі, посуд, діяли самостійно, ті, хто працював на великих будовах, утворювали щось на зразок армії.
Кожна з цих спеціальностей, а головне — будівництво, вимагала тяглової сили і засобів виробництва: хтось мусив цілоденно черпати воду з каналів або переносити каміння з каменоломень туди, де воно було потрібне. Найважчі механічні операції, насамперед роботу в каменоломнях, виконували засуджені злочинці та захоплені в битвах невільники.
Фараон правив державою за допомогою регулярного війська та міліції, чи поліції, а також величезної кількості чиновників, з яких поступово утворилася родова знать. Фараон був законодавцем, верховним головнокомандувачем, найбагатшим землевласником, верховним суддею й жерцем, навіть сином богів і самим богом. Поряд з фараоном, часто навіть вище від нього, стояли жерці. Це був стан мудреців-законників, що вершили долю країни.

«Повчання царя своєму сину» (XXII ст. до н. е.).

Шкідлива людина для міста — це підбурювач. Пригнічуй натовп, знищуй полум’я, яке йде від нього. Той, хто бідний, — він ворог. Будь ворожий до бідняка. Хай скажуть люди: «Нема нічого, чого ти не знаєш». Ти карай згідно з твоїми законами.

Фараон

Фараон був всесильним владикою Єгипту. Йому підкорялися вельможі, знатні люди, царські радники, воєначальники. На службі у фараона та вельмож перебували численні писарі. Вони записували накази, наглядали за роботами землеробів і ремісників, підраховували податки, що йдуть до казни. Добре навчене військо забезпечувало могутність фараона.
Під час урочистих прийомів фараон сидів на троні, тримаючи у руках батіг та жезл. Це вказувало на те, що у нього було право володарювати та карати усіх своїх підлеглих. До правителя Єгипту вони наближалися, піднявши руки на знак захоплення. Підійшовши до трону, підлеглі ставали на коліна і падали ниць, залишаючись у такій позі, поки фараон не накаже піднятися та говорити. Усі падали перед ним на землю й цілували слід його ноги. За велику честь вважалося, якщо фараон дозволяв цілувати свою сандалю. Мало кому випадала честь знаходитися перед лицем самого фараона. Бувало, при його погляді у вельможі від хвилювання підкошувалися ноги, він втрачав дар мови й не розумів, живий він чи мертвий. Адже перед його очима сидів сам правитель Єгипту.
Правитель Єгипту вселяв такий страх, що навіть ім’я його не можна було вимовляти. Замість імені єгиптяни говорили «Пер-о» (звідти пішло слово фараон). «Пер-о» означає «великий будинок». Замість того, щоб, наприклад, сказати «Хеопс повелівав…», говорили: «Великий будинок повелівав…».
Стародавні єгиптяни обожнювали фараона. Вони вірили, що він не просто людина, а земний Бог, і називали його сином Сонця — Ра. Бог Сонця — цар серед богів, а його син фараон — цар серед людей. За їхніми уявленнями, життя без фараона, так само, як і без сонця на землі, неможливе. Розливи Нілу відбувалися регулярно у певну пору року, але єгиптяни вірили, що розливу не буде, якщо фараон не накаже річці розлитися. Все повинно підкорятися волі фараона — не тільки люди, але й природа.

Культ фараона. Будівництво пірамід

Давні єгиптяни вірили, що фараон не просто людина, а земний бог, і називали його сином Сонця — Ра. За уявленнями стародавніх єгиптян, без фараона, як і без сонця, неможливе життя на землі. Все підкоряється волі фараона: і люди, і природа.
Як втілення божественної сили фараон брав участь в усіх найважливіших подіях країни: перед початком розливу Ніла кидав у воду папірус з «наказом» річці почати розлив, відкривав оранку, зрізав перший сніп урожаю, брав участь у релігійних святах як верховний жрець. Символічним втіленням божественної сили фараона був сфінкс — лев з головою фараона.
Єгиптяни вірили, що у людини є душа. По смерті вона залишає тіло та відправляється у підземне царство, де править бог Осиріс. Але час від часу душа повинна повертатися на землю. Для цього тіло треба зберігати.
Тому єгиптяни особливим способом обробляли тіло померлої людини, перетворюючи його на мумію. Тіло клали у гробницю, що мала назву «будинок вічності», побудовану з каменя або вириту в землі.
Найпрекрасніші гробниці — піраміди — будували для фараонів. Їх наповнювали предметами, які оточували царя за життя. Піраміди мали зробити їх імена безсмертними, а душам забезпечити гідне існування по смерті фараона.
Перша піраміда була збудована в 2700 р. до н. е. для фараона Джосера його першим міністром, відомим архітектором, астрономом та лікарем — Імхотепом. Населення країни становило тоді декілька мільйонів чоловік, більшість з яких були селяни, які вважали за почесний обов’язок працювати на спорудженні пірамід.
Найбільшу з пірамід побудували близько 2 600 р. до н. е. для фараона Хеопса. Заввишки вона становила майже 146 метрів, її площа сягала 5 га. Піраміда складалася з 2 млн 300 тис. кам’яних блоків середньою вагою в 2,5 т. Кам’яні блоки обтесували та відшліфовували так, що між ними не проходило лезо ножа.
У серце піраміди вів тісний прохід. Там знаходилося приміщення з мумією фараона. Його внутрішні стіни прикрашали рельєфи, написи, фрески. Фараон покоївся в золотому саркофагу.

Порядок у палаці понад усе (уривок з документа «Розпорядження про службові обов’язки верховного сановника» (XVI—ХV ст. до н. е.).
Коли візир перебуватиме в палаці, він сидітиме на кріслі зі спинкою, на підлозі буде рогожа, на ньому плетінка, за його спиною та під його ногами шкіряні подушки, поряд з ним жезл. Перед ним буде розкладено сорок шкіряних сувоїв із законами, по обидві сторони перед ним стоятимуть вельможі, з правого боку від нього буде начальник приймальної; з лівого — завідуючий прийомом, поряд з ним — писарі верховного сановника.
Вислуховуватимуть одного за одним, не допускаючи, щоб того, хто прийшов останнім, вислухали раніше за того, хто прийшов першим.
Йому доповідатимуть про свої справи урядовці та начальники.
Потім він піде вітати владику, нехай буде він живий, неушкоджений та здоровий. Він докладатиме йому про становище обох єгипетських країн у його будинку щодня. Він увійде до палацу одночасно з начальником казни. Той зупиниться у північного стовпа для прапорців. Потім візир вийде з дверей палацу. Тоді начальник казни зустріне його та доповість йому наступне: «Всі твої справи у повному порядку; всі посадовці доповіли мені наступне: «Всі твої справи у повному порядку, палац цілий та не-ушкоджений»». Тоді верховний сановник доповість начальникові казни наступне: «Всі твої справи у повному порядку, всі установи резиденції цілі та неушкоджені»». Після того, як ці двоє сановників зроблять доповідь один одному, візир надішле людей відкривати всі двері палацу, щоб впустити всіх, хто має доступ, і випустити всіх, хто має право на вихід. Його довірений піклуватиметься, щоб все було записано.
Всі посадовці, від першого до останнього, з’являються до палати верховного сановника, щоб вітати його.

Уривок з роману Болеслава Пруса «Фараон»

У наш час майже не можливо уявити собі, яку надзвичайну роль відігравали жерці в Єгипті. Вони були наставниками молодих поколінь, ворожбитами, а отже, порадниками старших людей, суддями померлих, яким волею й прозорливістю жерців гарантувалось безсмертя. Жерці не лише виконували щоденні релігійні обряди, вони служили богам і фараонам, лікували хворих як лікарі, впливали на перебіг громадських будівельних та земляних робіт як інженери, визначали політику держави як астрологи і насамперед досконало знали власну країну та її сусідів.
В історії Єгипту першочергове значення мали відносини між жерцями та фараонами. Найчастіше фараон слухняно корився жерцям, приносив богам щедрі пожертви, будував храми. Тоді він жив довго, а його ім’я та зображення, викарбувані на пам’ятниках, переходили з покоління в покоління, овіяні славою. Проте багато фараонів володарювало недовго, а часом з пам’яті народу зникали не лише їхні діяння, зникали навіть імена. Кілька разів траплялося так, що занепадала ціла династія, а головний убір фараонів, оповитий змією, надягав жрець.

«Доля простої людини»

Коли людина народжується, вона працює на свого начальника: хлопчик — він слуга воїна, хлопець-новобранець; старий — відданий в землероби; чоловік — він буде воїном, якщо він кульгавий каліка — буде відданий в сторожі, щоб годувати худобу.

«Доля землероба»

Горе землеробу! Бере черв’як половину ячменю, гіпопотам з’їдає залишок. Миші численні в полі, сарана опускається, худоба їсть, горобці крадуть. Горе землеробу! Залишок на току. Він для злодіїв. Упряжка волів подихає при молотьбі.
Писар причалює до берега. Він записує врожай. Його помічники з палицями, кнутами із жил пальмового листя. Вони говорять: «Дай ячмінь».
Немає його. Вони б’ють його. Він зв’язаний та кинутий до колодязя. Він занурений у воду вниз головою, його дружина зв’язана перед ним, його діти скручені. Його сусіди залишають їх, тікаючи, і пропав їх ячмінь.

«Писар не буде бідним»
(уривок з «Повчання Ахтоя,
сина Дуауфа, своєму сину Піопі»)

«Повчання, зроблені єгиптянином своєму сину, коли він плив на південь до столиці, щоб віддати його до школи писань» Тоді сказав він сину: «Бачив я побої, бачив я побої. Оберни ж серце твоє на писання! Бачив я звільненого від повинностей писаря. Дивись, немає надлишку писань!
Ти знайдеш вислів: «Що стосується писаря, то місце його всяке — в столиці, і не буде він бідним».
Дивись, немає посади, вільної від керівника, окрім посади писаря, — сам він керівник! Будь писарем! Звільнить ця посада тебе від податків, захистить вона тебе від робіт всяких. Усуне вона тебе від мотики, і не будеш ти носити корзину. Вона віддалить тебе від веслування і весла, усуне вона тебе від клопотів. Не будеш ти під владиками і під начальниками численними».

«Обов’язки сановника»
(уривок з документа
«Розпорядження про службові
обов’язки верховного сановника»
(XVI—XV ст. до н. е.))

Він буде слухати кожного прохача згідно з законом, що у нього в руці. Він викликатиме окружних урядовців, щоб вони доповідали йому про справи у своїх округах.
Йому доставлятимуться усі заповіти; він буде їх запечатувати. Це він відводитиме наділи на всіх земельних ділянках.
Це він призначатиме виконуючих посади сановників Верхнього та Нижнього Єгипту.
Це він посилатиме рубати смоковниці.
Це він посилатиме окружних урядовців проводити обнесені дамбами канали в усій країні.
Це він посилатиме воїнів і писарів виконувати розпорядження владики. Це він встановлюватиме межі кожної області кожного пасовища, кожного храмового господарства, кожного володіння.
Це він вислуховуватиме скарги. До нього надходитимуть з палацу всі справи. Це він слухатиме кожний наказ. Це він накладатиме всі податі. Це він слухатиме всі справи.
Це він відкриватиме скарбницю спільно з начальником казни. Це він складатиме списки всіх биків, що підлягають внесенню до списку.
Це він оглядатиме пиття кожні десять днів. Це він слухатиме про кожну справу судової присутності. Місцеві князі, градоправителі та всі простолюдини повідомлятимуть йому про всі свої податі.
Йому докладатимуть схід Сиріуса та рівень Нілу. Йому докладатимуть про дощ.
Це він надаватиме судна кожному, хто має право на їх надання. Це він запечатуватиме накази посильного з дорученням палацу.

Єгипетська народна пісенька

Молотіть собі, молотіть собі,
Гей ви, волики, молотіть собі!
Дбайте соломи собі на обрік,
А господарю пшениці на рік.
Не приставайте, не спочивайте,
Бо не гаряче, сонце не пече.

Цариця Хатшепсут

Навпроти Фів, на тлі скелястих гір, і нині можна побачити величні руїни храму-гробниці Хатшепсут (XV ст. до н. е.). На терасах навколо храму колись росли рідкісні дерева, що їх єгиптяни привезли з країни Пунт. Цариця організувала експедицію до цієї країни, щоб дістати пахощі і золото. Вона звеліла скульпторам увічнити цей похід на барельєфах свого храму-усипальниці.
Хатшепсут — «перша серед найвродливіших» — правила Єгиптом 22 роки, не підпускаючи свого пасинка Тутмоса до трону. Надівши подвійну корону Верхнього й Нижнього Єгипту і підв’язавши штучну борідку, цариця з’являлася в тронному залі, де вона приймала послів і сановників. Та ось юрби плакальниць оголосили про смерть цариці. Розкішний саркофаг з її тілом поставили на полоззя, і бики повезли його по гарячому піску пустелі до вже готової гробниці.

Фараон Тутмос III

Великим завойовником був цар Нового царства Тутмос III. За його правління кордони Єгипту збільшилися втричі. Він мав могутню армію (схема 3) і завоював країни Східного Середземномор’я — Палестину й Сирію, країну на південних кордонах Єгипту — Нубію та ін.
Завойовані держави виплачували Єгипту данину. З Нубії єгиптяни привозили золото, слонову кістку, гнали полонених. У завойованих країнах будували фортеці й розміщували єгипетські військові гарнізони. Усього Тутмос здійснив 17 походів. Він перетворив Єгипет на могутню світову державу.

Фараон-реформатор Ехнатон

Серед фараонів не всі були завойовниками. У XIV ст. до н. е. царем став юний Аменхотеп IV. Він відмовився від старих богів Єгипту, посварився із жерцями і встановив новий культ бога сонця Атона. Аменхотеп побудував для себе на новому місці столицю, яку назвав «Ахетатон», тобто «Місто сонячного обрію», а собі взяв нове ім’я — Ехнатон, тобто «любий Атону». Ехнатон складав гімни на честь бога сонця.
Дружиною Ехнатона була цариця Нефертіті (це ім’я означає «прекрасна прийшла»). Її скульптурний портрет знайдено в руїнах Ахетатона під час розкопок. Вона постає перед нами як молода жінка з ніжними рисами обличчя, лебединою шиєю, великими видовженими очима, сповненими мрійливості та чарівності.
Ехнатон царював 17 років. Поки фараон-рефор- матор тішився радощами сімейного життя і складав вірші, його держава почала потроху занепадати. Підкорені народи вже не відчували «залізної руки» фараона. Після його смерті в 1347 р. до н. е. жерці поновили колишні порядки. Столицею знову стали Фіви. Жителі Ахетатона розійшлися, і пісок пустелі засипав будинки та храми. Жерці стерли з усіх написів ім’я ненависного їм царя. А для єгиптянина не було страшнішої кари, ніж позбутися написаного імені.

Рамзес ІІ — воїн і будівничий

Фараон Рамзес II, який жив у XIII ст. до н. е., ще за життя заслужив титул «Великий». Силою зброї він повернув Єгипту втрачені землі. Подібно до інших фараонів він використовував велику армію полонених на примусових державних роботах.
Про це ми дізнаємося з Біблії. У ній розповідається, як примушував Рамзес працювати в Єгипті жителів Палестини — євреїв. Коли євреям було дозволено нарешті повернутися додому, то кілька тисяч чоловік залишили Єгипет.
Рамзес II прославився також як будівничий. За його царювання було побудовано нові храми, що вражають своїми велетенськими розмірами, і прикрашено багато старих.
До нас дійшло кілька сотень зображень фараона. Рамзес був справжнім велетнем, понад 2 м на зріст. Він прожив довге життя, майже 90 років, і мав близько 200 дітей. А царем він був упродовж 66 років.

Гірка доля єгипетського воїна

Його приводять ще маленьким, щоб замкнути до казарми. Удар наносять по животу його і ще удар по бровах його. Голова його розбита до крові. Кидають його на землю, причому б’ють, як лист папірусу. Я розповім тобі про його похід у Сирію, як він ішов гірськими хребтами, причому його харч і вода на плечах його, подібно до вантажу осла. Хребет спини його розбитий, і він п’є протухлу воду. Він не може спати. Наздоганяє він ворога, як підстрелений птах. Коли йому пощастить повернутися до Єгипту, він уже як палиця, яку проїв черв’як. Його привозять на ослі, а одяг його вкрадено, і його провожатий утік.

Геродот про будівництво пірамід

Хеопс вкинув країну в безодню лиха. Перш за все він звелів замкнути всі святилища і заборонив приносити жертви. Потім він примусив усіх єгиптян працювати на нього. Одні повинні були тягнути до Нілу величезні кам’яні брили з каменоломень в Аравійських горах, а іншим було наказано тягти їх далі — до Лівійських гір. Сто тисяч людей виконували цю роботу безперервно, змінюючись через кожні три місяці.
Хеопс царював упродовж 50 років, а після його смерті престол посів його брат Хефрен. Він у всьому наслідував брата і також збудував піраміду. А царював Хефрен, за словами жерців, 56 років.
Ці 106 років уважаються часом найтяжчих страждань для Єгипту. Єгиптяни так ненавидять цих царів, що дуже неохоче називають їхні імена.

Як знайшли гробницю фараона Тутанхамона

Спочатку для єгипетських фараонів споруджували величезні піраміди. Але згодом люди переконалися, що товсті стіни не можуть захистити мумії та скарби від грабіжників. Тоді Почали будувати підземні гробниці в таємних місцях у Долині Царів. Однак злодії і там знаходили й викрадали скарби. На долю вчених залишалися самі лише порожні гробниці.
У 1922 р. археолог Г. Картер та англійський лорд Карнарвон знайшли цілу, непограбовану гробницю фараона Тутанхамона. Це було визначне археологічне відкриття XX століття.
Довгі шість років копали вони в Долині Царів і нічого не знаходили. Працювати було дуже важко. Пекло сонце, вітер ніс хмари піску. Долина Царів давно вже була перекопана іншими археологами та шукачами скарбів, і тому ніхто не сподівався, що Картер і Карнарвон щось знайдуть. Серед куп піску і землі у скелях чорніли отвори — входи до старих гробниць. Одного разу, коли робітники розібрали гору каміння, вони раптом побачили сходи, що вели вниз. У кінці сходів були запечатані двері. На печатці археологи побачили зображення шакала і дев’яти зв’язаних полонених. Це була печатка хра- нителя «Міста мертвих». Не було сумніву, що знайдено царську гробницю.
Картер зробив у дверях дірку, просунув туди руку зі свічкою і заглянув усередину. Спочатку він нічого не міг розгледіти в темряві, а потім почали вимальовуватися різні речі — статуї, колісниці, ліжка, скрині, глечики. Це все так вразило Картера, що він просто занімів. Карнарвон спитав його:
«Чого ви мовчите, чи ви там щось бачите?!». Картер відповів: «Так, дивовижні речі!».
Коли вчені зайшли до першої кімнати, їх охопило глибоке хвилювання, адже минуло три тисячі років відтоді, як сюди востаннє заходили люди. У гробниці було багато скарбів. На ліжках і під ними лежали скриньки та коробки з намистами, браслетами, перснями, з їжею, яку дали на той світ фараонові.
Речей було так багато, що вчені розбирали їх цілий рік. Діяли вони дуже обережно, бо речі постаріли, дерев’яні стільчики і колісниці струхлявіли, нитки від намиста зітліли. Отож мусили все це гарно закріпити, склеїти, сфотографувати, аж тоді тільки можна було виносити речі та відправляти їх до музею.
У кам’яний саркофаг було вкладено один в один кілька ящиків, зроблених за формою людського тіла,— труни. Із чотирьох боків саркофага було висічено фігурки богинь, які руками начебто захищали фараона від усякого зла. Останню труну, в якій лежала мумія Тутанхамона, було викуто з чистого золота вагою кілька тонн. Її прикрашала портретна маска фараона. Але Картера найбільше вразило не золото, а віночок сухих польових квітів, який поклала в гробницю молода вдова Тутанхамона.
Фараон Тутанхамон помер, коли йому було вісімнадцять років, від якоїсь хвороби. Він ще не встиг здійснити нічого важливого, проте в його гробниці знайшли стільки скарбів! Які ж тоді були скарби в гробницях знаменитих фараонів? Мабуть, ще більші. Але їх пограбували злодії ще в давнину. Гробниця Тутанхамона — єдина, що випадково вціліла від грабіжників. Тепер кожен, хто приїздить до Єгипту, може побачити ці скарби в національному музеї у місті Каїрі.

На чому писали стародавні єгиптяни

У дельті Нілу росте багато єгипетського очерету — папірусу. Його зарості піднімаються на висоту від трьох до шести метрів. З папірусу єгиптяни здавна робили легенькі човни, а потім навчилися виготовляти з нього матеріал для письма, який також називали папірусом.
Спочатку папірус косили, потім розрізали кожне стебло на довгі смужки і накладали їх краями одну на одну. Рубці сплющували дерев’яним молотком. На цей шматок накладали другий шар папірусу, перпендикулярно до першого, і знову стукали по ньому молотком. Сік, що виділявся, склеював смужки. Щоб одержати довгий папірус, окремі шматки склеювали між собою. Коли папірус був готовий, його скручували в сувій — згорток. Найдовший з відомих папірусів завдовжки 40,5 м. Це список подарунків, які фараон Рамзес III передав різним храмам.
Українське слово «папір» походить від слова «папірус».
Папірус був дорогим матеріалом, і єгиптяни його берегли. Часом вони використовували старі папіруси, попередньо змивши з них фарбу, для нових записів.

Єгипетська школа

В єгипетських школах навчалися хлопчики, а іноді й дівчатка. Вони вчилися писати спочатку на черепках глиняного посуду, а потім — на старих, змитих папірусах. Якщо учень навчався успішно, йому давали новий папірус. Діти переписували різні повчальні тексти, вірші й казки. Вчитися в єгипетській школі було важко, адже ієрогліфів було кілька тисяч (з них використовували 750). Траплялося, що неслухняних учнів били. Недарма виникла приказка: «Вухо хлопчика на його спині».
Зберігся папірус, на якому записано повчання мудреця Ахтоя для свого сина. Батько переконує хлопчика не лінуватися і добре вчитися, щоб ста ти писарем, бо писарям живеться набагато краще, ніж ремісникам чи землеробам.
Єгипетські писарі писали загостреними очеретинками. При собі вони завжди мали дерев’яний пенал з двома чашечками для чорної та червоної фарб і приладдя для письма. Працювали вони, сидячи на підлозі й схрестивши ноги. Згорток папірусу клали на коліна. Писали чорною фарбою, яку робили із сажі. Початок нового рядка або дату позначали червоною фарбою.

Повчання мудреця Ахтоя,
сина Дуау, для свого сина Пепі

Зверни ж серце своє до книжок. Немає нічого кращого за книжку. О, коли б я міг змусити тебе полюбити книжки більше, ніж свою матір, якби я міг розкрити їх красоти перед тобою!

Прославлення писарів

Мудрі писарі! їхні імена збережуться навіки! Вони не будували собі пірамід і надгробків. Вони залишили свою спадщину в письменах і повчаннях. Людина вмирає, її тіло стає прахом. Усі родичі її сходять з лиця землі. Лише написане слово змушує згадувати людину, слово, мовлене тими, хто передає знання. Книга потрібніша, ніж будинок, краща, ніж гробниця на Заході, краща за розкішний палац, краща за статую у храмі.

Етапи історії Давнього Єгипту

ІІ пол. IV тис. до н. е. У долині Нілу існує близько 40 держав. Внаслідок воєн утворилося дві держави: Верхній (долина Нілу) та Нижній Єгипет (дельта Нілу)

III тис. до н. е. Раннє царство. Об’єднання Єгипту. Столиця — Мемфіс

2900—270 рр. до н. е. Час існування давнього царства

2100—1700 рр. до н. е. Час існування Середнього царства. Єгипет — могутня держава. Столиця — Фіви. Завоювання Єгипту гіксосами

1555—1090 рр. до н. е. Час існування Нового царства. Підкорення Нубії, Сирії, Палестини

712—525 рр. до н. е. Час існування Пізнього царства. Єгипет тричі зазнав завоювань: Лівією, Нубією, Ассирією

525 р. до н. е. Єгипет захопила Персія

332 р. до н. е. Греко-македонське панування

з 30 р. н. е. Єгипет — провінція Рим

Основні особливості епохи Середнього царства

а) розвиток господарства;
б) призначення на державні посади людей незнатного походження;
в) загарбницькі походи;
г) втрата влади над номархами, послаблення країни;
д) панування гіксосів.

Причини занепаду Єгипетської держави:

а) постійні загарбницькі походи виснажували державу;
б) розорення селянських господарств;
в) загострення ворожнечі між Верхнім і Нижнім Єгиптом;
г) послаблення влади фараона;
д) вторгнення лівійців і «народів моря».

ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ № 2. ДАВНІЙ ЄГИПЕТ

1. Від чого залежав добробут жителів долини Нілу?

2. Чого жителі Єгипту мали вдосталь і що могли продавати?

3. Що жителі Єгипту вимушені були купувати?

4. Давній Єгипет був розташований:
а) у Центральній Африці;
б) у Північно-Східній Африці;
в) на заході Африки.

5. Головним заняттям стародавніх єгиптян було:
а) скотарство;
б) землеробство;
в) рибальство;
г) полювання.

6. Ніл впадає:
а) у Чорне море;
б) у Середземне море;
в) у Червоне море.

7. Головна зернова культура Єгипту:
а) ячмінь;
б) пшениця;
в) рис.

8. Давні єгиптяни називали свою країну:
а) «Червона земля»;
б) «Чорна земля»;
в) Єгипет.

9. Шадуф — це … :
а) канал для зрошування;
б) особливий пристрій для подачі води на узвишшя.

10. Чому іригаційні роботи вимагали участі усього дорослого населення
общини?

11. Хто повинен був контролювати виконання іригаційних робіт?

12. Чому в Єгипті виникла держава?

13. На які групи можна поділити єгипетське суспільство?

14. Яким чином фараон керував державою?

15. Ким був фараон у державі?

16. Поясніть, кого фараон вважає головним ворогом і чому.

17. Як ставилися єгиптяни до свого правителя?

18. Хто перебував на службі у фараона?

19. Чому єгиптяни зводили піраміди лише на лівому березі Нілу і ніколи — на правому березі?

20. Якими були причини утворення держави в Давньому Єгипті?

21. Коли і яким чином утворилася єдина держава в Єгипті?

22. Хто допомагав фараону утримувати владу?

23. Ким був фараон для єгиптян?

24. Яка церемонія обов’язково відбувалася щоранку в палаці фараона?

25. Поясніть, про що доповідали один одному візир і начальник казни.

26. Розкрийте положення, яке в палаці називали «порядком».

27. Покажіть на прикладах яке становище посідав візир.

28. Розкажіть, яким чином вшановували фараона.

29. Розкажіть, якими справами займалися жерці.

30. Поясніть, які відносини були між фараонами та жерцями.

31. Розкажіть, яка доля чекала просту людину в Давньому Єгипті.

32. Поясніть, чому в Давньому Єгипті прості люди вважали військову службу небезпечною та важкою роботою.

33. Розкажіть, які неприємності чатували на землероба в Давньому Єгипті.

34. Розкажіть, яке становище займали писарі в Давньому Єгипті.

35. Поясніть, чому писаря називають керівником.

36. Поясніть, чому стародавні єгиптяни вважали, що «писар не буде бідним».

37. Розкажіть, які справи вважалися державними у Єгипті.

38. Покажіть на прикладах, що верховний сановник мав значну владу. Що доручалося робити сановнику?

39. Назвіть, які справи сановника, на вашу думку, допомагали підтримувати порядок у державі.

40. Відомо, що Новому царству в Єгипті передувало завоювання гіксосів. Назвіть хронологічні рамки їх панування в Єгипті, якщо ми знаємо, що період їх панування тривав 100—150 років.

41. Фараон Аменхотеп IV володарював у Єгипті з 1372 по 1354 р. до н. е. Відомо, що цей фараон провів релігійну реформу та оголосив бога сонця Атона єдиним божеством. Підрахуйте:
а) скільки часу правив фараон Аменхотеп IV?
б) скільки століть пройшло від початку епохи Нового царства до реформи Аменхотепа IV?
в) скільки часу відділяє нас від цієї події?

42. Фараон Нармер (Менес) об’єднав Єгипет у III тис. до н. е. Скільки часу пройшло від утворення єдиної Єгипетської держави до наступного періоду єгипетської історії?

43. Скільки тисячоліть нараховує історія Давнього Єгипту?

44. Цей фараон провів реформу в армії. Щедро нагороджував жерців і тим самим викликав незадоволення знаті, в результаті заколоту був убитий.

45. Цей фараон був наймолодшим правителем. При владі перебував всього вісім років. Помер за загадкових обставин, не доживши до двадцяти років. Скасував всі релігійні реформи Аменхотепа IV, повернув столицю до Фів. (Тутанхамон)

46. Яке значення в історії Стародавнього Сходу має єгипетська культура?

47. Як називається фігура лева з людською головою.

48. Як називається забальзамоване тіло померлої людини.

49. Як називаються верхні частини колони.

50. Як називаються прикраси на стінах храмів.

51. Наука про зірки — це…

52. Який матеріал використовували для письма?

53. Як називається знаки-малюнки єгиптян?

54. Як називається культова споруда.

55. Єгипет розташований:
а) у Південній Африці;
б) у Північно-Східній Африці;
в) в екваторіальній Африці.

56. У Єгипті тече ріка:
а) Ніл;
б) Євфрат;
в) Ганг.

57. Головним заняттям населення у Стародавньому Єгипті було:
а) скотарство;
б) землеробство;
в) шовківництво.

58. Стародавні єгиптяни називали свою країну:
а) «Червона земля»;
б) «Жовта земля»;
в) «Чорна земля».

59. Мул це — … :
а) частинки напівзогнилих рослин;
б) частинки глини та піску;
в) вода та пісок.

60. Вітер, що приносить спеку з пустелі:
а) торнадо;
б) бриз;
в) хамсин.

61. Течію Нілу перетинають:
а) греблі;
б) пороги;
в) дамби.

62. У Єгипті водилися тварини:
а) крокодили;
б) пінгвіни;
в) леви;
д) кити;
е) мавпи.

63. Ніл впадає в:
а) Чорне море;
б) Червоне море;
в) Середземне море.

64. Один з притоків Нілу називається:
а) Червоний Ніл;
б) Жовтий Ніл;
в) Голубий Ніл.

65. По берегах Нілу ростуть:
а) олива;
б) папірус;
в) кедри.

66. Першим правителем єдиної Єгипетської держави був:
а) Нармер (Менес);
б) Тутмос I;
в) Рамсес II.

67. Найближчим помічником фараона був:
а) урядовець;
б) візир;
в) писар.

68. Першою столицею об’єднаного Єгипту було місто:
а) Фіви;
б) Мемфіс;
в) Ахетамон.

69. Найбільша піраміда була побудована для фараона:
а) Хеопса;
б) Тутмоса III;
в) Аменхотепа IV.

70. Фараон об’єднаного Єгипту носив:
а) білу корону;
б) подвійну біло-червону корону;
в) червону корону.

71. Найбільші завоювання здійснив:
а) Хеопс;
б) Тутмос III;
в) Аменхотеп IV.

72. Єгипетський фараон, чия гробниця виявилася єдиною непошкодже-ною грабіжниками:
а) Аменхотеп IV;
б) Тутмос III;
в) Тутанхамон.

73. Хто в давньому Єгипті обіймав посаду «носія царських сандалій»:
а) жерці;
б) вельможі;
в) раби?

74. Що тримав у руках фараон, сидячи на троні:
а) меч;
б) посох;
в) жезл і батіг?

75. Хто охороняв фараона в Давньому Єгипті:
а) раби;
б) найманці;
в) жерці?

76. Вища влада в Давньому Єгипті належала:
а) жерцям;
б) вельможам;
в) фараону?

77. «Житлом» богів у Стародавньому Єгипті вважалися:
а) храми;
б) мастаби;
в) піраміди.

78. Верховним жерцем у Стародавньому Єгипті був:
а) фараон;
б) візир;
в) жрець Амон-Ра.

79. Спробу релігійної реформи у Стародавньому Єгипті здійснив:
а) Тутмос III;
б) Ехнатон;
в) Тутанхамон.

80. Служителями богів у храмі були:
а) жерці;
б) номархи;
в) писарі.

81. Кого в Давньому Єгипті вважали живим богом:
а) верховного жерця Амон-Ра;
б) Осиріса;
в) фараона?

82. З якими природними явищами пов’язували єгиптяни смерть Осиріса:
а) з розливом Нілу;
б) із посухою;
в) із сонячним затемненням?

83. Наймогутнішим богом у Стародавньому Єгипті вважався:
а) бог землі;
б) бог царства мертвих;
в) бог сонця.

84. У Давньому Єгипті висушене тіло, обмотане бинтами, називалося:
а) мумія;
б) мастаба;
в) саркофаг.

85. Давньоєгипетський бог, якого фараон Ехнатон оголосив єдиним богом царства:
а) Атон;
б) Осиріс;
в) Амон-Ра.

86. Істота з тілом лева та головою людини, що охороняє гробниці фараонів:
а) Апіс;
б) Хеопс;
в) Сфінкс.

87. Бог мудрості у Стародавньому Єгипті, що навчив людей читати і писати:
а) Той;
б) Геб;
в) Амон-Ра.

88. Священними тваринами у Стародавньому Єгипті були:
а) кішка;
б) крокодил;
в) бегемот;
д) бик;
е) слон.

89. Матеріалом для письма в Стародавньому Єгипті служив:
а) пергамент;
б) папірус;
в) шовк.

90. Лікуванням у Стародавньому Єгипті займалися:
а) писарі;
б) жерці;
в) номархи.

91. Що ввозилося до Стародавнього Єгипту:
а) вовна;
б) метали;
в) камінь;
г) зерно?

92. Писемність Стародавнього Єгипту називається:
а) клинопис;
б) ієрогліфи;
в) лінійне письмо.

93. У Стародавньому Єгипті існували роди військ:
а) кіннота;
б) стрільці;
в) колісничі;
г) артилерія.

94. Стародавні єгиптяни вирощували на своїх полях:
а) пшеницю;
б) ячмінь;
в) виноград;
г) картоплю.

95. В сер. II ст. до н. е. єгипетське військо мало на озброєнні:
а) металеві кольчуги;
б) лук і стріли;
в) арбалети;
г) дротики.

96. Тутмос III завоював:
а) Фінікію;
б) Нубію;
в) Грецію;
г) Палестину;
д) Персію.

97. Богами Стародавнього Єгипту були:
а) Зевс;
б) Хапі;
в) Нут;
г) Юнона.

98. Чому стародавні єгиптяни називали свою землю чорною?

99. Де знаходяться витоки Нілу?

100. Чому стародавні єгиптяни не знали, звідки тече Ніл?

101. Яку користь приносила єгиптянам кішка?

102. Де, за уявленнями єгиптян, жили боги?

103. Як називали єгиптяни свою країну?

104. Як називали єгиптяни пристрій для підйому води.

105. Як називали єгиптяни вітер, що дме з пустелі.

106. Як називається велика трав’яниста рослина, листя якої використовували в Єгипті для письма?

107. Як називається єгиптяни Природна перешкода в течії Нілу?

108. Як називається ділянка серед пустелі, вкрита рослинністю?

109. Як називаються частки напівзогнилих рослин і гірських порід, що залишаються на берегах Нілу після розливу.

110. Як називається священна квітка єгиптян.

111. «Батько жаху» у єгиптян.

112. Чому західний берег Нілу єгиптяни називали «Країною мертвих»?

113. Що означає слово «фараон»?

114. Хто будував піраміди — раби, селяни, воїни, жерці чи військовополонені?

115. Як в Єгипті ховали бідняків?

116. Чому в Єгипті срібло коштувало дорожче за золото?

117. Чому стародавні єгиптяни не стали відомими мореплавцями?

118. Письменний єгиптянин, що перебуває на службі фараона — це …

119. Чи платили раби податки?

120. Назвіть правителя Давнього Єгипту, на честь якого була побудована найбільша піраміда.

121. Єгипетський фараон, відомий своїми загарбницькими походами.

122. Чи була в історії Стародавнього Єгипту жінка-фараон?

123. Які відкриття зробили єгиптяни в астрономії?

124. Основні заняття стародавніх єгиптян.

125. Чому єгиптяни ділили свій рік на три сезони?

126. Назвіть француза, що розгадав таємницю ієрогліфів.

127. Бог мертвих з головою шакала.

128. Назвіть дружину фараона, чий скульптурний портрет дійшов до наших днів.

129. Кому належала вища влада в Єгипті?

130. Які були основні обов’язки підданих в Єгипті?

131. Що таке номи?

132. Що таке династія?

133. З якого часу єгипетські царі стали носити подвійну корону?

134. Що означала подвійна корона?

135. Чому єгиптяни боялися вимовляти ім’я свого царя?

136. Як єгиптяни поводилися в присутності свого царя?

137. Чим становище грамотної людини відрізнялося від становища неграмотної?

138. На які періоди вчені поділяють історію Стародавнього Єгипту?

139. Доведи, що Єгипет був державою.

140. Яка влада була в руках писаря? Чому люди боялися його?

141. Ким єгиптяни вважали свого царя?

142. Як готувалися царі до «вічного життя»?

143. Чому в давнину єгипетські піраміди відносили до чудес світу?

144. Назви три найвищі піраміди.

145. Що розповідає Геродот про будівництво пірамід?

146. Що зображували на малюнках у гробницях?

147. Як малювали людину?

148. Як робили мумії?

149. Які дві душі, на думку єгиптян, мала людина?

150. Як будували храми богам?

151. Як знайшли гробницю Тутанхамона?

152. Зберігся напис жерців про те, що вони «будують царю сходи на небо». Використай цей факт для пояснення розмірів і форми пірамід. Знайди додаткові пояснення.

153. Як ти вважаєш, для чого в гробницях робили малюнки, які ніхто з людей все одно ніколи не побачить?

154. Чому більшість скульптур царів і цариць були велетенських розмірів?

155. Чому знахідка гробниці Тутанхамона вважається великим науковим відкриттям?

156. Яким був дім знатного єгиптянина? Хто входив до складу сім’ї, яка тут жила? Як одягалися єгиптяни? Що вони їли? Як вони проводили дозвілля? На яких музичних інструментах грали єгиптяни?

157. Доведи, що єгиптяни тонко відчували красу і намагались напов- нювати нею свій побут.

158. Як ти думаєш, чому єгиптяни голили голови і носили перуки?

159. Чим будинки єгиптян відрізнялися від сучасних європейських?

160. Як називають писемні знаки стародавніх єгиптян? Як їх розшифрували? 161. На чому писали єгиптяни?

162. Як виготовляли папірус для письма?

163. Чого навчали в єгипетських школах? Які там були порядки?

164. Як єгиптяни спостерігали за небом?

165. Чим прославилися єгипетські лікарі?

166. Чому в Єгипті розвивалася математика?

167. Що спільного в календарях стародавніх єгиптян і сучасних та яка між ними відмінність?

168. Чому єгиптяни вважали, що «книга краща, ніж гробниця»?

169. На чому ґрунтується твердження, що єгиптяни високо цінували грамотність?

170. «Текст з пропусками»

По … Африці тягнуться величезні пустелі. Червонуваті піски лише іноді перетинають суворі скелі. Цією землею несе свої води одна з найбільших річок в світі — … Долина річки вкрита зеленню, берегами ростуть фінікові пальми, запашні акації і високий очерет — . У водах Нілу мешкали . і безліч риби. По берегах у заростях чагарників можна було побачити бегемота, дику кішку, качок, гусаків, пеліканів. Де вода, там і життя.
Лише іноді течію Нілу перетинали … — небезпечні кам’янисті перешкоди. Впадаючи в … море, річка ділилася на декілька …, створюючи величезний трикутник — . Неподалік від Нілу серед пісків пустелі лише зрідка зустрічалися острівці зелені — … Там росли пальми і чагарник навкруги води, що б’є ключем з-під землі.
Витоки Нілу знаходяться в … Африці. На початку літа там йдуть про-ливні дощі і починається танення снігу на вершинах гір. Бурхливі потоки води прямують до річки, підмиваючи ґрунт і несучи з собою … — частки напівзогнилих рослин і червонуватих гірських порід. Щороку в липні починався . Нілу.
… — так називалася країна, що розташовувалася по берегах Нілу північніше першого порогу і до його впадіння у Середземне море.

171. «Боги Давнього Єгипту»

А … н — бог сонця;
А … п — бог пітьми;
Г … б — бог землі;
Н … т — богиня неба;
Т … т — бог мудрості;
Б … т — покровителька жінок та їхньої краси;
А … с — священний бик;
С …к — священний крокодил;
С … т — бог пустелі;
О… с — фараон і суддя в царстві мертвих;
Г … р — бог-покровитель правлячого в Єгипті фараона;
І… а — богиня, дружина Осиріса; М … т — богиня правди.

172. «Портретна галерея»

1. Цей єгипетський фараон перебував при владі 18 років. Він відмовився шанувати традиційних богів Єгипту і проголосив бога сонця Атона єдиним божеством, якому слід вклонятися. Щоб послабити позиції знаті й жерців фараон вирішив побудувати нову столицю, яку назвав Ахетатон.
2. У цього фараона була штучна борода. Він не любив військові походи, але спорядив експедицію до далекої країни Пунт. Багатства, привезені звідти, були подаровані жерцям за їхню підтримку. За часів правління цього фараона розгорнулося грандіозне будівництво Карнак-ського храму, який і сьогодні вражає своєю величчю.
3. Цей фараон був хоробрим воїном і талановитим полководцем. Він здійснював загарбницькі походи. Правителі Сирії були вимушені визнати владу фараона. Цей фараон щорічно особисто об’їжджав свої володіння й карав непокірних.

173. «Про що йде мова»
1. Цього єгипетського бога постійно мучили заздрість та злість. Той, кому він заздрив, був красивий, добрий, керував тисячами людей. Щоб захопити владу, він був готовий піти на все, навіть на убивство.
2. Цей пристрій був необхідний землеробу. За його допомогою вони зрошували сади та городи, до яких не доходила вода під час розливів Нілу.
3. У правій руці у них тростинка для письма, а запасна «ручка» — за вухом. Вони перерахують і запишуть усе, що їм накажуть: і скільки зерна в казні, і скільки днів знадобиться, щоб побудувати палац або канал.
4. Вони виконували найважчу роботу — рили канали, працювали на рудниках і каменоломнях, були веслярами на кораблях. Їх називали «живі убиті».
5. Лікар, астроном, жрець бога мудрості Тота, архітектор, який побудував першу піраміду.
6. Назва цієї рослини, заростями якої густо вкрита долина Нілу, перекладається з давньоєгипетської як «царська». Якби єгиптяни не навчилися її так використовувати, то частина відомостей з історії цієї країни б була остаточно втрачена для нащадків.

174. Вирішіть задачу, яка пропонувалася єгипетським школярам.

«Було 7 будинків, у кожному 7 кішок, кожна кішка з’їла 7 мишей, кожна миша з’їла 7 колосків, кожний колос може дати 7 мір зерна. Знайдіть суму загального числа будинків, кішок, мишей, колосів і мір зерна».

Тема № 2. Давній Єгипет. Історія Стародавнього Світу, 6 клас

Попередня сторінка з Історії Стародавнього Світу 6 клас

Повернутися до змісту Історія Стародавнього Світу 6 клас

Наступна сторінка з Історії Стародавнього Світу 6 клас