Боги і герої
М. А. Кун.
Легенди і міфи Давньої Греції
(Троянський цикл)

ЗМІСТ
БОГІ І ГЕРОЇ
ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ЕПОС
Легенди і міфи Давньої Греції
Легенды и мифы Древней Греци


Троянський цикл

Подвиги і смерть Патрокла

 

Викладено за поемою Гомера «Іліада»

Коли вдерлися до грецького табору троянці, Патрокл, що сидів у той час біля пораненого Евріпіла, з жахом скочив, голосно скрикнув і поспішив швидше до шатра Ахілла. Проливаючи гіркі сльози, прийшов до Ахілла Патрокл. Запитав його Ахілл:
— Чого плачеш ти, Патрокле, неначе дівчатко-малятко, яке біжить за матір’ю і просить її, щоб узяла вона його на руки? Чи не дістав часом поганих вістей із Фтії? Чи, може, плачеш ти тому, що гинуть греки біля своїх кораблів? Повідай мені твій смуток, не ховай нічого.
— О сину Пелея! — відповів Патрокл.— Велике горе спіткало греків! Найхоробріших з них поранено. Невже ти не допоможеш грекам? Якщо не хочеш допомогти, то відпусти мене зі своїми мірмідонянами. Дай мені твою зброю. Може, приймуть мене троянці за тебе і припинять бій. Із свіжими силами відіб’ємо ми троянців від кораблів.
Так благав Патрокл Ахілла, не знаючи, що сам ви- прошує собі смерть.
Бачив Ахілл, як скрутно доводиться грекам. Він чув тільки голос Гектора. Отже, не брав участі в бою жоден великий герой Греції. Не хотів загибелі греків Ахілл. Погодився він дати Патроклові своє озброєння і дозволив стати до бою з троянцями, та тільки в тому разі, коли буде загроза кораблям; тоді нехай Патрокл відіб’є троянців, не дасть їм спалити кораблі. Але заборонив Ахілл Патроклові вести мірмідонян до троянських мурів, боявся він, що може загинути його улюблений друг.
Так розмовляли друзі. Раптом побачив Ахілл, як запалав один з його кораблів, підпалений Гектором. У гніві скрикнув він:
— Поспішай, Патрокле! Я бачу, вже бурхає полум’я серед кораблів. Озброюйся швидше! Я сам вишикую до бою мірмідонян!
Швидко озброївся Патрокл зброєю Ахілла, він не взяв тільки його списа; цим списом міг битися лише Ахілл, такий важкий він був. Запріг в Ахіллову колісницю коней його візничий Автомедонт, а Ахілл вишикував своїх мірмідонян. Вони, неначе ті хижі вовки, готові кинутись на оленя, жадібно прагнули бою. Запалив Ахілл своїх воїнів на ратний подвиг і звелів їм відважно битися, щоб зрозумів цар Агамемнон, як необачно вчинив він, образивши найславнішого з грецьких героїв. Кинулися в бій мірмідоняни з голосним криком, по всьому табору пролунав їх грізний крик. Побачили троянці Патрокла в озброєнні Ахілла і подумали, що це сам Ахілл, забувши про ворожнечу з Агамемноном, спішить на допомогу грекам. Кожен троянець почав уже думати про втечу. А Патрокл кинувся у саму гущу бою і вражав своїм списом троянців, які билися коло корабля Протесілая. Відступили злякані троянці.
Але троянці не покинули відразу табору, вони відійшли спочатку тільки від кораблів. Переслідували греки троянців, і багато загинуло троянських героїв. Але не вдержались у таборі троянці. Мов люті вовки, кинулись на них грецькі герої. Побігли через рів у поле троянці, і багато їх загинуло. Герой Теламонід Аякс палав бажанням уразити Гектора. Гектор, хоч і бачив, що вислизає з рук троянців перемога, але не відступав ще; він намагався всіма силами затримати греків, що переслідували троянців. Нарешті відступив і Гектор, коні швидко перенесли його через рів у поле.

Заохочуючи греків переслідувати утікаючих, Патрокл швидко погнав коней до рову. Перескочили безсмертні коні Пелея з колісницею через рів і помчали полем. Патрокл шукав Гектора, але врятувався той на своїй колісниці. Курява знялася в полі від утікаючих юрб троянських воїнів. Поспішали заховатися за мурами Трої троянці. Але Патрокл багатьом відрізав відступ. Він погнав їх назад до кораблів і багатьох з них уразив на смерть своїм важким списом. Побачив Сарпедон загибель такої великої кількості героїв від руки Патрокла і звернувся до своїх лікійців, закликаючи їх зупинитись. Хотів Сарпедон зітнутися з Патроклом. Скочив він з колісниці і став чекати Патрокла. Друг Ахілла також зійшов з колісниці. Кинулися один на одного герої, наче два шуліки, що б’ються з криком за здобич на високій скелі. Побачив Зевс цей герць. Шкода йому стало Сарпедона, хотів він урятувати свого сина. Гера почула жалкування Зевса. Вона не радила йому рятувати сина. Нагадала Зевсові, що сини багатьох богів б’ються під Троєю, що багато з них уже загинуло. Якщо врятує Зевс Сарпедона, то побажають і інші боги врятувати своїх синів. Мусить Зевс допустити загибель Сарпедона від руки Патрокла, коли так присудила доля. Зважив на пораду Гери Зевс. Послав він криваву росу на поля троянські, шануючи цим сина, який мав загинути від руки Патрокла.
Перший метнув списа Патрокл і вбив вірного слугу Сарпедона. Кинув списа і Сарпедон, але не влучив у Патрокла; мимо пролетів спис і вбив одного з коней, запряжених у колісницю друга Ахілла. Удруге зітнулися герої. Знову не вцілив Сарпедон. А Патрокл уразив Сарпедона прямо в груди. Упав цар лікійський, як падає дуб, підтятий під корінь дроворубом. Голосно гукнув Сарпедон до друга свого Главка:
— Друже Главку, запали лікійців хоробро битися за царя їх Сарпедона і сам ти бийся за мене. Вічною ганьбою буде тобі те, що здіймуть з мене зброю греки!
Передсмертний стогін вирвався з грудей Сарпедона, і склепив йому очі бог смерті Танат. Жаль охопив Главка, коли він почув голос друга. Тяжко мучився він тим, що не може допомогти йому, бо сам страждав від рани. Звернувся він до бога і благав його зцілити рану. Почув Аполлон благання Главка і зцілив його рану. Зібрав Главк лікійців і героїв Трої — Енея, Агенора, Полідаманта й самого блискучошоломного Гектора битися за тіло Сарпедона. Зібралися герої і поспішили на допомогу Главкові. Покликав на допомогу грецьких героїв і Патрокл; першими прийшли Аякси. Закипів бій навколо тіла Сарпедона. А Зевс розпростер пітьму над тілом сина, щоб іще жахливіший був бій.
Знявся такий страшенний гуркіт зброї, неначе юрба дроворубів рубала дерева в нагірних лісах. А труп Сарпедона лежав, припалий пилом та скривавлений, весь засипаний стрілами. Не зводив очей з поля битви Зевс; він розмірковував, чи згубити Патрокла біля тіла сина, чи дати йому ще вчинити великі подвиги і прогнати троянців аж до мурів. Вирішив Зевс продовжити віку Патроклові. Він наслав страх на Гектора. Першим кинувся він утікати, за ним слідом і інші воїни. Зірвали панцир з Сарпедона греки, а Патрокл наказав віднести його до кораблів. Покликав тоді Аполлона громовержець Зевс і звелів йому взяти тіло Сарпедона, обмити його від пилу й крові, умастити запашним маслом і убрати в пишні шати. Потім мали боги-брати — Сон і Смерть — віднести тіло Сарпедона в Лікію, щоб там поховали Сарпедона брати і друзі з великою шаною. Виконав Зевсове веління Аполлон.
Патрокл у цей час гнав троянців до міських мурів. Він мчав назустріч своїй загибелі. Багатьох героїв убив він. Здобув би й Трою Патрокл, якби бог Аполлон, виконавши веління Зевса, не став на високій башті Трої. Три рази підіймався Патрокл на мур, і тричі відбивав його Аполлон. Коли ж у четвертий раз кинувся на мур Патрокл, грізно крикнув йому Аполлон:
— Відступи від муру, хоробрий Патрокле! Не тобі, а Ахіллові судилося зруйнувати велику Трою!
Відступив Патрокл, не насмілився він розгнівити бога Аполлона, що далеко разить своїми золотими стрілами.
Аж біля Скейської брами зупинив Гектор своїх коней; він вагався, чи напасти йому на Патрокла, чи звеліти всім заховатись за мурами Трої. Тут явився йому Аполлон в образі брата Гекаби і порадив напасти на Патрокла в чистім полі. Послухав поради Гектор і звелів своєму візничому Кебріонові повернути коней. Побачивши Гектора на колісниці, зіскочив Патрокл на землю і, схопивши в праву руку величезний камінь, а лівою замахнувшись списом, став чекати його наближення. Коли вже близько був Гектор, метнув Патрокл камінь і поцілив ним у голову візничого Кебріона. Неначе нирець, що кидається в море, стрімголов упав Кебріон з колісниці. Насміхаючись, вигукнув Патрокл:
— Як швидко пірнув Кебріон! Якби це було в морі, він багато здобув би устриць, поринаючи з корабля. Є, я бачу, і між троянцями нирці!
Так вигукнувши, кинувся Патрокл до тіла Кебріона. Скочив Гектор до колісниці і став до бою з Патроклом за труп свого візничого. Знову почався кровопролитний бій навколо тіла Кебріона. Греки й троянці бились так, як б’ються східний і південний вітер, Евр і Нот, в лісистій долині; з шумом гнуться тоді дерева, шурхочучи одне об одне віттям, і тріщать дуби, сосни та ялини.
Довго билися троянці і греки. Сонце вже хилилося до заходу. Тричі кидався на троянців Патрокл, тричі вражав він списом по дев’ять героїв, коли ж він кинувся четвертого разу на троянців, виступив проти нього бог Аполлон, огорнутий великою пітьмою. Він став позаду Патрокла і вдарив його по плечах. Потьмарилося Патроклові в очах. Здер з голови Патрокла бог Аполлон шолом, який колись сяяв на голові великого Пелея, і покотився шолом по землі. Зламався в руках Патрокла спис, і додолу впав важкий його щит. Розстебнув Аполлон панцир Патрокла, і він, знесилений і беззбройний, стояв перед троянцями. Але й на беззбройного Патрокла не посмів напасти спереду герой Евфорб — він ударив його ззаду списом межи плечі і заховався в натовпі троянців. Утікаючи від загибелі, почав відступати Патрокл до грецьких лав. Побачив Гектор пораненого Патрокла і вразив його списом на смерть. Мов лев, що в змаганні за водопій убиває дикого кабана на березі невеликого струмка, так убив Гектор Патрокла. Зрадів син Пріама; він убив друга Ахілла, який похвалявся зруйнувати велику Трою. Упав на землю Патрокл і, вмираючи, сказав Гекторові:
— Тепер ти можеш пишатися, Гекторе, перемогою! З допомогою Зевса й Аполлона здобув ти її. Боги перемогли мене, вони відібрали в мене зброю. Богам це легко. Але якби двадцять таких, як ти, напали на мене, я б усіх вас повбивав своїм списом. Згубив мене бог Аполлон та Евфорб, а ти — третій з них, що мене повалили. Запам’ятай же, що скажу я тобі: недовго тобі вже жити на білому світі, і близько-близько стоїть біля тебе смерть. Сувора доля присудила тобі загинути від руки Ахілла.
Сказавши це, помер Патрокл. Тихо відлинула душа його в царство похмурого Аїда, тужачи, що покинула вона юне, дуже тіло.
Уже мертвому крикнув Гектор:
— Навіщо ти віщуєш смерть мені, Патрокле? Хто знає: може, спершу розлучиться з життям Ахілл, уражений моїм списом.
Вирвав Гектор з тіла Патрокла свій спис і кинувся на Автомедонта, прагнучи заволодіти Ахілловими кіньми.



 

 

 


 
 
       
 
 
  Яндекс.Метрика