Едіп. Його дитинство, юність і повернення до Фів. Фіванський цикл міфів.
М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

Едіп. Його дитинство, юність і повернення до Фів. Фіванський цикл міфів. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

Викладено за трагедією Софокла «Едіп-цар»

У царя Фів, сина Кадма Полідора і дружини його Нюктіди був син Лабдак, який і дістав у спадщину владу над Фівами. Сином і наступником Лабдака був Лай. Одного разу Лай відвідав царя Пелопса і довго гостював у нього. Чорною невдячністю відплатив Лай Пелопсові за його гостинність. Лай викрав юного сина Пелопса Хрісіппа і повіз до себе в Фіви. Розгніваний і засмучений батько прокляв Лая, а в своїх прокльонах побажав, щоб покарали боги викрадача його сина тим, що згубить його рідний син. Так прокляв Лая батько Хрісіппа, і повинен був справдитися цей батьків прокльон. (Фіванський цикл міфів)
Повернувшись до семибрамних Фів, Лай одружився з дочкою Менойкея Іокастою. Довго жив спокійно в Фівах Лай, і тільки одно тривожило його: він не мав дітей. Нарешті, вирішив Лай вирушити в Дельфи і там запитати бога Аполлона про причину бездітності. Грізну відповідь дала Лаєві жриця Аполлона піфія. Вона сказала:
— Сину Лабдака, боги вволять твоє прохання, матимеш ти сина, але знай: загинеш ти від руки свого сина. Справдиться прокльон Пелопса!
Жах пройняв Лая. Довго думав він, як уникнути йому веління невблаганної долі; нарешті, він вирішив, що уб’є свого сина, як тільки той народиться.(Фіванський цикл міфів)
Незабаром у Лая справді народився син. Жорстокий батько зв’язав ремінням ноги новонародженому синові, проколовши йому ступні гострим залізом, покликав раба і звелів йому кинути немовля в лісі на узгір’ї Кіферону (Гори в середній Греції між Аттікою і Беотією), щоб там розтерзали його дикі звірі. Але раб не виконав наказу Лая. Він пошкодував дитину і передав потай маленького хлопчика рабові корінфського царя Поліба. Цей раб саме на той час пас стадо свого господаря на схилах Кіферону. Раб відніс хлоп’я до царя Поліба, а той, будучи бездітним, вирішив виховати його як свого наступника. Цар Поліб назвав хлопчика Едіпом за його розпухлі від ран ноги. (Фіванський цикл міфів)
Так і виріс Едіп у Поліба і дружини його Меропи, які назвали його своїм сином, і сам Едіп вважав їх за своїх батьків. Але одного разу, коли Едіп уже виріс і змужнів, на бенкеті один з його друзів, захмелівши, назвав його приймаком, що вразило Едіпа. В його душу закралися сумніви. Він пішов до Поліба й Меропи і довго умовляв їх відкрити йому таємницю його народження. Але ні Поліб, ні Меропа нічого не сказали йому. Тоді надумав Едіп вирушити в Дельфи й там дізнатись про таємницю свого народження. (Фіванський цикл міфів)
Як простий мандрівник вирушив Едіп у Дельфи. Прибувши туди, запитав він оракула. Відповів йому світлосяйний Аполлон устами провісниці піфії:
— Жахлива твоя доля, Едіпе! Ти вб’єш батька, оженишся з власною матір’ю, і від цього шлюбу народяться діти, прокляті богами і ненависні всім людям.
Жах пройняв Едіпа. Як уникнути йому лихої долі, як уникнути батьковбивства й шлюбу з матір’ю? Адже оракул не назвав йому батьків. Едіп вирішив не повертатись більше у Корінф. Що, коли Поліб і Меропа його батьки? Невже він стане вбивцею Поліба і чоловіком Меропи? Едіп вирішив залишитись вічним блукачем без роду, без племені, без батьківщини. (Фіванський цикл міфів)
Та хіба можна уникнути веління фатуму? Не знав Едіп, що чим дужче він намагатиметься втекти від своєї долі, тим певніше піде він тим шляхом, який призначено йому долею. (Фіванський цикл міфів)
Бездомним блукачем пішов Едіп із Дельф. Він не знав, куди йому йти, і обрав першу дорогу, яка йому трапилась. Це була дорога, яка вела в Фіви. На цій дорозі, біля підніжжя Парнасу, де сходились три шляхи, у тісній ущелині між гір зустрів Едіп колісницю, в якій їхав сивий, величний з вигляду старець; оповісник правив колісницею, а за нею йшли слуги. Оповісник грубо гукнув на Едіпа, велів йому зійти з дороги і замахнувся на нього бичем. Розсерджений Едіп ударив оповісника й хотів уже минути колісницю, коли старий махнув посохом і вдарив Едіпа по голові.
Розлютився Едіп, у гніві вдарив він старого своєю палицею так, що той мертвий упав навзнак на землю. Кинувся на провожатих Едіп і перебив їх усіх, тільки одному рабові вдалося непомітно зникнути. Так справдилося веління фатуму: Едіп убив, не знаючи того, батька свого Лая. Адже цей старець був Лай, він їхав у Дельфи, щоб запитати оракула, як визволити йому Фіви від кровожерного Сфінкса. (Фіванський цикл міфів)
Едіп спокійно пішов далі. Він вважав себе невинним в убивстві: адже не він напав перший, адже він тільки захищався. Все далі й далі йшов Едіп обраним шляхом і прийшов, нарешті, до Фів.
Великий смуток панував у Фівах. Дві біди вразили місто Кадма. Страшний Сфінкс, породження Тіфона і Єхидни, оселився біля Фів на горі Сфінгіоні й вимагав усе нових і нових жертв, а тут ще раб приніс звістку, що царя Лая вбив якийсь невідомий. Бачачи горе громадян, Едіп вирішив визволити їх з біди він надумав сам іти до Сфінкса.
Сфінкс був жахливою потворою з головою жінки, з тулубом величезного лева, з лапами, озброєними гострими лев’ячими пазурами, і з величезними крилами. Боги вирішили, що Сфінкс доти залишиться біля Фів, поки не розв’яже хтось його загадку. Цю загадку повідали Сфінксу музи. Всіх мандрівників, що проходили повз нього, змушував Сфінкс відгадувати цю загадку, але ніхто не міг розгадати її, і всі гинули лютою смертю в залізних обіймах пазуристих лап Сфінкса. Багато хоробрих фіванців пробували врятувати Фіви від Сфінкса, але всі вони загинули. (Фіванський цикл міфів)
Прийшов Едіп до Сфінкса, той загадав йому свою загадку: «Скажи мені, хто ходить уранці на чотирьох ногах, удень на двох, а ввечері на трьох? Ніхто з усіх істот, що живуть на землі, не змінюється так, як він. Коли ходить він на чотирьох ногах, тоді менше в нього сил і повільніше рухається він, ніж в інший час.»
На одну мить задумався Едіп, зараз же відповівши:
— Це людина! Коли вона мала, коли ще тільки ранок її віку, вона слабка й помалу повзає рачки. Удень, тобто в зрілому віці, вона ходить на двох ногах, а ввечері, тобто в старості, вона стає немічною і, потребуючи опори, бере костур: тоді ходить вона на трьох ногах. (Фіванський цикл міфів)
Так розв’язав Едіп загадку Сфінкса. А Сфінкс, махнувши крилами, кинувся зі скелі в море. Вирішено було богами, що Сфінкс мусить загинути, якщо хтось відгадає його загадку. Так визволив Едіп Фіви з біди.
Коли Едіп вернувся до Фів, то фіванці проголосили його царем, бо ще раніше постановлено було Креонтом, який правив замість убитого Лая, що царем Фів повинен стати той, хто врятує їх від Сфінкса. Царюючи в Фівах, Едіп одружився з удовою Лея Іокастою і мав від неї двох дочок — Антігону та Ісмену та двох синів — Етеокла й Полініка. Так справдилося і друге веління долі: Едіп став чоловіком рідної матері, і від неї народились його діти.

Едіп. Його дитинство, юність і повернення до Фів. Фіванський цикл міфів. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

Повернутися на сторінку Зміст (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

Повернутися на сторінку Боги (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

Повернутися на сторінку Герої (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

Повернутися на сторінку Давньогрецький епос (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

Повернутися на сторінку Троянський цикл мифів М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

Повернутися на сторінку Фіванський цикл мифів (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

Повернутися на сторінку Аргонавти (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

Повернутися на сторінку Одіссея (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)