Одіссей розправляється з женихами. Одіссея.
М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

Одіссей розправляється з женихами. Одіссея. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

Викладено за поемою Гомера «Одіссея»

Уранці юрбою увійшли до бенкетної зали рабині й почали прибирати його для бенкетування женихів. Евріклея послала рабинь по воду, звеліла вимити підлогу, вкрити лави новими пурпуровими покривалами й помити посуд. Незабаром вийшов із своїх покоїв Телемах і, розпитавши в Евріклеї, як провів ніч мандрівник, пішов на міську площу. Пригнали Евмей, Філотій та Мелантій кіз, овець, свиней і корову для бенкету женихів. Евмей і Філотій ласкаво привіталися з мандрівником, жаліючи його, що доводиться йому бездомним блукати по світу. Згадав Філотій Одіссея. Він шкодував свого господаря. Дивлячись на мандрівника, думав він: невже і його господар мусить блукати бездомним на чужині? Евмей і Філотій почали благати богів, щоб повернули вони додому Одіссея. Захотів утішити Одіссей своїх вірних слуг і сказав, обернувшись до Філотія:
— Присягаюсь тобі великим Зевсом і священним вогнищем у палаці Одіссея, що не встигнеш ти ще піти звідси, як повернеться додому Одіссей, і ти побачиш, як помститься він буйним женихам.
Але якщо Евмей і Філотій були привітні з мандрівником, то грубий Мелантій почав знову ображати його і нахвалявся побити, коли не піде він геть з дому Одіссея. Нічого не сказав Мелантієві Одіссей, а лиш грізно насупив брови.
Почали, нарешті, збиратися женихи. Вони замислили вбити Телемаха, але послане богом знамення вдержало їх. Посідали до столу женихи, і почався бенкет. Телемах поставив біля дверей лаву й стіл для Одіссея і звелів подати йому їжі і вина; при цьому грізно сказав юний син Одіссея:
— Мандрівнику! Сиди тут і спокійно бенкетуй з моїми гістьми. Знай, що нікому не дозволю я образити тебе! Мій дім не якась харчевня, де збирається усякий набрід, а палац царя Одіссея.
Почув слова Телемаха Антіной і зухвало вигукнув:
— Друзі! Хай погрожує нам, коли хоче, Телемах! Якби не послав нам грізного знамення Зевс, навіки втихомирили б ми його і не був би він більше таким ненависним балакуном!
Нічого не відповів на цю погрозу Телемах. Мовчки сидів він і чекав, коли подасть йому умовний знак Одіссей. Богиня Афіна ще більше збуджувала буйство женихів, щоб дужче запала жадоба помсти в груди Одіссея. Спонукуваний нею, вигукнув один із женихів — Ктесіпп:
— Слухайте, що я скажу вам! Мандрівник одержав від Телемаха чимало їжі й вина. Повинні й ми дати йому що-небудь. Я вже приготував йому милостиню!
По цих словах схопив Ктесіпп коров’ячу ногу і з силою шпурнув її в Одіссея. Ледве встиг ухилитися він від удару. Грізно крикнув Ктесіппові Телемах:
— Щастя твоє, що ти промахнувся! Я б влучніше попав у тебе моїм списом, і довелось би твоєму батькові готувати для тебе не весілля, а похорон. Усім вам кажу я ще раз, що не дозволю ображати тут, у домі моєму, гостей!
Нічого не відповіли женихи; а Агелай почав радити їм перестати ображати мандрівника.

Раптом богиня Афіна збудила шалений регіт у женихів і затьмарила їм розум. Дико почали вони сміятися. Поблідли їхні обличчя, очі їх затуманились сльозами, туга налягла їм на серце, мов важкий тягар. Неначе дикі звірі, почали вони жерти сире м’ясо. Женихи стали у своєму безумстві глузувати з Телемаха. Але мовчки сидів Телемах, не звертаючи уваги на їхні насмішки. Чула Пенелопа зі своїх покоїв несамовиті крики женихів за багатим бенкетом. Але ніколи ніхто не готував людям такого бенкету, який приготували женихам богиня Афіна і чоловік Пенелопи.
Нарешті, встала Пенелопа й пішла до комори, де переховувались скарби Одіссея. Там дістала вона тугий лук Одіссея. Цей лук належав колись Еврітові (Цар Ойхалії), а Одіссеєві подарував його син Евріта Іфіт. Взявши лук і сагайдак, повний стріл, пішла Пенелопа у бенкетну залу. Ставши там біля колони, сказала вона женихам:
— Вислухайте мене! Я принесла вам лук Одіссея. Хто з вас напне цей лук і пустить стрілу так, щоб вона пролетіла крізь дванадцять кілець, за того я вийду заміж.
Передала Пенелопа лук Одіссея Евмеєві. Гірко заплакав він, побачивши лук свого господаря, і поніс його женихам. Заплакав і вірний Філотій. Розсердились на них женихи за те, що вони ллють сльози за Одіссеєм. А Телемах закріпив у землі жердини з кільцями і вирівняв їх. Він перший хотів спробувати напнути лук; три рази згинав він його, але не міг натягти тятиву. Хотів він зігнути його четвертий раз, але Одіссей кивнув йому головою, і Телемах припинив свої спроби. Женихи вирішили по черзі пробувати напинати тугий лук. Першим спробував Лейод, але не зміг він навіть трохи зігнути лук, такий тугий він був. Антіной покликав тоді Мелантія і звелів йому принести сала, щоб змастити лук. Думав Антіной, що легше зігнеться намащений салом лук. Але даремні були спроби женихів, ніхто з них не міг натягти тятиву.
У цей час Евмей і Філотій вийшли з зали, за ними пішов і Одіссей. Надворі зупинив він вірних слуг і відкрив їм, хто він, показавши шрам на нозі від рани, завданої кабаном. Зраділи Евмей і Філотій і почали вкривати поцілунками його руки й ноги. Заспокоїв їх Одіссей. Він звелів Евмеєві тієї миті, коли він візьме лук, піти до Евріклеї і сказати їй, щоб замкнула вона служниць і не випускала їх. А Філотієві Одіссей звелів міцніше замкнути браму. Віддавши ці накази, Одіссей повернувся до бенкетної зали і спокійно сів на своєму місці біля дверей.
Коли Одіссей повернувся, Еврімах, змастивши лук салом, грів його над вогнем. Розігрівши лук, спробував Еврімах зігнути його, але не міг. Побачивши, що всі їхні спроби марні, женихи вирішили покинути лук і спробувати зігнути його другого дня, а зараз бенкетувати далі. Тоді враз звернувся Одіссей до женихів з проханням дозволити і йому спробувати напнути лук. Женихи, почувши це прохання, почали глузувати з нього. А потай боялися вони, що мандрівник посоромить їх. Але Пенелопа стала наполягати, щоб все-таки мандрівникові дали лук. Її перепинив Телемах: він прохав матір піти до своїх покоїв, а Евмеєві звелів подати лук Одіссеєві. Женихи зчинили шалений крик, коли Евмей поніс лук Одіссею. Злякався Евмей, але Телемах грізно крикнув на нього і звелів віднести лук Одіссеєві. Подавши лук Одіссеєві, Евмей, поспішаючи, пішов до Евріклеї і переказав їй веління Одіссея. А Філотій міцно замкнув браму.
Узяв Одіссей свій лук і почав уважно оглядати його; так оглядає свою кіфару співець, готуючись почати спів. Без найменших зусиль зігнув Одіссей свій лук і натяг тятиву, потім спробував пальцем, чи туга вона. Грізно задзвеніла тятива. Зблідли женихи. Вдарив з неба грім — то Зевс подав знак Одіссеєві. Радість сповнила його серце. Взяв Одіссей стрілу і, не встаючи з свого місця, пустив у ціль. Крізь усі дванадцять кілець пролетіла стріла. Звернувшись до Телемаха, вигукнув Одіссей:
— Телемаху! Не посоромив тебе твій гість! Ти бачив, що недовго трудився я, напинаючи лук. Ні, ще ціла моя сила! Тепер приготуймо нове частування женихам. Хай інша задзвенить у нас на бенкеті кіфара!
Подав Одіссей знак Телемахові, насупивши брови. Оперезався мечем Телемах і, взявши до рук списа, став поряд Одіссея, озброївшись блискучою міддю.
Скинув своє лахміття Одіссей, став на порозі біля самих дверей, висипав з сагайдака стріли на підлогу біля своїх ніг і крикнув женихам:
— У першу ціль влучив я вдало! Тепер я вибрав нову ціль, куди ще ніхто не посилав стріл. Мені допоможе стріловержець Аполлон влучити в неї!
Так вигукнувши, пустив Одіссей стрілу в Антіноя. Влучила йому в горло стріла і пронизала його наскрізь саме в ту хвилину, коли Антіной збирався випити келих вина. Похитнувся Антіной, обливаючись кров’ю, штовхнув він стіл, перекинув його і впав мертвий. Скочили з криком женихи. Кинулись вони до зброї, яка раніше висіла по стінах, але зброї не було. А Одіссей ще раз грізно крикнув їм:
— А, мерзенні пси! Ви гадали, що не повернуся я? Що ви безкарно грабуватимете? Ні, тепер вас усіх чекає смерть!
Даремно благав Одіссея Еврімах помилувати їх, прийняти від них багату плату за те, що розграбували женихи, але нічого не хотів слухати Одіссей. Він увесь палав жадобою помсти. Зрозуміли женихи, що доведеться їм боронитися. Оголили вони мечі й намагалися захиститися від стріл Одіссея столами. Еврімах кинувся з мечем у руках на Одіссея, але пробила йому груди стріла, і мертвий упав він на підлогу. Кинувся на Одіссея Амфіном, але його вразив списом Телемах. Убивши Амфінома, побіг по зброю Телемах. Він виніс з комори чотири шоломи, чотири щити і вісім списів для Одіссея, для себе, Евмея та Філотія. А Одіссей, поки Телемах ходив по зброю, посилав стрілу за стрілою в женихів. Кожна випущена ним стріла несла загибель комусь із женихів; один за одним падали вони мертвими на підлогу. Але ось прийшов із зброєю Телемах. Озброївся Одіссей, а поруч нього стали, потрясаючи списами, Телемах, Евмей та Філотій.
Зрадник Мелантій помітив, як ходив по зброю Телемах; потай прокрався він до комори і дістав там дванадцять щитів та списів, бо Телемах, поспішаючи до батька, забув замкнути двері комори. Озброїлись і женихи. Злякався Одіссей, побачивши їх озброєними. Зрозумів він, що хтось дістав їм зброю. На щастя, помітив Евмей Мелантія, як крався він по зброю, і сказав про це Одіссеєві. Звелів він Евмеєві й Філотію схопити Мелантія в коморі й замкнути його там, міцно зв’язавши. Тихо підкрались Евмей і Філотій до комори і, коли Мелантій виносив з неї зброю, схопили його, звалили додолу і, заламавши йому за спину руки, зв’язали, а потім підвісили його до сволока в коморі й сказали насмішкувато:
— Вартуй тепер біля зброї, Мелантію! Ми влаштували тобі м’яке ложе, тепер ти не проспиш зорі.
Сказавши це, захопили вони зброю й поспішили на допомогу Одіссеєві, який у цей час стримував з Телемахом натиск женихів.
У цю хвилину в образі Ментора явилась Одіссеєві Афіна Паллада. Почав кликати на допомогу Ментора Одіссей, а женихи погрожували йому смертю, якщо допоможе він Одіссеєві.
Розгнівалась ще дужче на женихів Афіна. Докоряючи Одіссеєві, що не так хоробро б’ється він із женихами, як бився під Троєю, обернулась вона враз ластівкою, злинула вгору і сіла на бантину над женихами. Три рази нападали на Одіссея женихи, кидаючи списи в нього, у Телемаха і в двох вірних слуг, але відхиляла списи женихів Афіна. А Одіссей і його соратники кожного разу вражали чотирьох женихів. Убив Філотій ударом списа й зухвалого Ктесіппа і, тріумфуючи, вигукнув:
— Тепер замовкнеш ти, грубіяне! Я дав тобі славний подарунок за ту коров’ячу ногу, якою ти люб’язно почастував Одіссея!
Один за одним падали вражені на смерть женихи. Раптом стрясла Афіна над їх головами своєю страшною егідою. Вжахнувшись, почали, як божевільні, кидатися на всі боки женихи; так кидаються по пасовищі бики, коли жалять їх влітку цілі рої оводів. Наче соколи, що б’ють голубів, вибивали женихів Одіссей, Телемах, Евмей і Філотій. Страшний крик зчинили, гинучи, женихи. Ніде не могли вони сховатися. Підбіг до Одіссея Лейод і почав благати його зглянутись, але не помилував його Одіссей і ударом меча відтяв йому голову. Тільки співця Фемія, що співав проти своєї волі женихам, пощадив Одіссей на прохання Телемаха та ще пощадив він оповісника Медонта, що сховався під коров’ячою шкурою. Звелів Одіссей Фемію і Медонтові вийти надвір і чекати його там. Почав оглядатись Одіссей, чи не залишився ще хто з женихів. Але вже всі вони були вбиті, жоден з них не врятувався.
Звелів тоді Одіссей покликати Евріклею. Зараз прийшла вона на поклик свого господаря і побачила його, вкритого кров’ю; він стояв серед трупів женихів, наче лев, що розтерзав биків. Звелів Одіссей Евріклеї покликати тих рабинь, що завинили своїм співчуттям до женихів. Покликала Евріклея дванадцять рабинь. Прийшли вони й, голосно плачучи, почали виносити за наказом Одіссея трупи женихів і класти їх один біля одного в портику палацу. Коли трупи були винесені, рабині вимили всю бенкетну залу. Коли рабині все це виконали, Одіссей звелів їх стратити. Всі рабині, що провинилися, були повішені й своєю смертю спокутували злочин проти Одіссея й Пенелопи. На тяжку страту віддав Одіссей і зрадника Мелантія.
Коли рабині й Мелантій прийняли заслужену кару, Одіссей звелів Евріклеї принести очисного курива і окурив ним бенкетну залу. Зібрались усі рабині Одіссея; вони обступили свого господаря і цілували йому руки й ноги, радіючи, що він повернувся. Плакав і сам Одіссей, побачивши знову своїх домочадців.

Одіссей розправляється з женихами. Одіссея. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

1. Зміст (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

2. Боги (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

3. Герої (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

4. Давньогрецький епос (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

5. Троянський цикл мифів М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

6. Фіванський цикл мифів (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

7. Аргонавти (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

8. Одіссея (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)