Смерть Агамемнона. Агамемнон і син його Орест.
М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

Смерть Агамемнона. Агамемнон і син його Орест. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

Викладено за трагедією Есхіла «Агамемнон»

Агамемнон, вирушаючи в похід під Трою, обіцяв дружині своїй Клітемнестрі негайно сповістити її, коли впаде Троя і закінчиться кровопролитна війна. Послані ним слуги мали розвести вогнища на вершинах гір. Такий сигнал, передаючись з однієї гірської вершини на другу, скоро міг досягти його палацу, і Клітемнестра раніше від інших дізналася б про падіння великої Трої.
Дев’ять років тривала облога Трої. Настав останній, десятий рік, коли, за провіщенням, вона повинна була впасти. Клітемнестра могла тепер кожного дня одержати звістку про падіння Трої і про те, що повертається чоловік її Агамемнон. Щоб не захопило її зненацька повернення чоловіка, Клітемнестра щоночі посилала раба на дах свого високого палацу. Там, не склепляючи повік, цілу ніч стояв раб, утупивши очі в нічну пітьму. І в теплі літні ночі, і під час грози й бурі, і взимку, коли тіло дубіє від холоду й падає сніг, стояв вночі на даху раб. Минали роки, а покірний волі цариці раб кожної ночі чекав умовленного сигналу. Ждала його й Клітемнестра. Але не для того, щоб з великою радістю зустріти свого чоловіка,— ні! Вона забула його заради іншого, заради Егісфа, і замишляла згубу цареві Агамемнону в той день, коли повернеться він на батьківщину із славою переможця.
Була темна ніч. Ось уже почав бліднути схід. Наближався ранок. Раптом побачив раб яскравий вогонь на далекій вершині гори. Це був давно сподіваний сигнал.
Впала велика Троя; скоро повернеться додому Агамемнон. Зрадів раб — тепер скінчилась його важка нічна варта. Поспішив він до Клітемнестри й переказав їй радісну вість. Але чи була вона радісна для Клітемнестри?
Щоб не впало на неї й тіні підозріння, Клітемнестра удала, що й вона радіє звістці, і, скликавши рабинь, пішла, щоб принести богам вдячну жертву. Але глибоко в серці підступна Клітемнестра замишляла згубу Агамемнонові.
Зібрались і жителі міста біля палацу Агамемнона. Швидко дійшла й до них вість, що впала, нарешті, велика Троя.
Хотіли старійшини зустріти біля палацу Агамемнона, хоч іноді й брав їх сумнів, що скоро справді повернеться їх цар. Ці сумніви розвіяв прибулий вісник; він оповістив, що недалеко вже Агамемнон. Знову вдала Клітемнестра, що радіє. Вона поспішала до палацу, мовби для того, щоб приготувати все для зустрічі, але не до зустрічі чоловіка готувалася вона, а до його вбивства.
Нарешті, показався вдалині на колісниці і сам Агамемнон на чолі свого переможного війська. Уквітчані квітами і зеленню йшли воїни, а за ними везли незліченну здобич і велику кількість полонянок. Поруч царя на колісниці сиділа сумна дочка Пріама, віща Кассандра. Голосними криками зустрів народ царя. Вийшла йому назустріч і Клітемнестра. Вона звеліла услати шлях до палацу пурпуровими тканинами. Наче бога, зустрічала вона Агамемнона. Він навіть боявся, що прогнівить богів, якщо прийме такі почесті. Знявши сандалі, пішов Агамемнон до палацу, за ним ішла підступна Клітемнестра, оповідаючи йому, як чекала вона його, як страждала в розлуці з ним; але біля входу до палацу зупинилась дружина Агамемнона й вигукнула:
— Зевсе, Зевсе! Зроби те, що я благаю! Допоможи мені здійснити мій задумі!
З цими словами ввійшла Клітемнестра до палацу.
Мовчки товпились громадяни біля палацу Агамемнона. Тяжке передчуття великої біди гнітило їх, і вони не розходились.
Раптом з палацу почувся жахливий передсмертний крик Агамемнона. Клітемнестра вбила Агамемнона, коли він виходив з ванни. Вона накинула на нього широке довге покривало, в якому він заплутався, немов у сітях, і не міг захищатися. Трьома ударами сокири вбила вона чоловіка.
З закривавленою сокирою в руках, в одязі, забризканому кров’ю, вийшла Клітемнестра до народу. Вжахнулись усі громадяни від злочину, а вона пишалась ним, наче вчинила великий подвиг. Але потроху і її починають опановувати гризоти сумління; лякає її, що доведеться постраждати за це вбивство, лякає, що з’явиться невблаганний месник за Агамемнона.
Вийшов з палацу і Егісф. Він уже вбрався в царські шати і взяв жезл царя в руку. Страшне обурення оволоділо народом. Розтерзали б вони Егісфа, коли б не захистила його Клітемнестра. Потроху почали розходитись пригнічені загибеллю Агамемнона громадяни. А Егісф з Клітемнестрою пішли в палац торжествувати, що захопили вони владу, сподіявши великий злочин. Але не судилося їм утекти від помсти — їм загрожувала за тяжкі злочини жорстока кара, над ними тяжіла невблаганна доля.

Смерть Агамемнона. Агамемнон і син його Орест. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

1. Зміст (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

2. Боги (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

3. Герої (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

4. Давньогрецький епос (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

5. Троянський цикл мифів М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

6. Фіванський цикл мифів (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

7. Аргонавти (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

8. Одіссея (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)