• Реклама

Орест. Міфологія Давньої Греції

Орест. Міфологія Давньої Греції

Орест (за грецькою міфологією) — син Агамемнона і Клітемнестри, брат Електри і Іфігенії. Оресту було десять років, коли його батько був вбитий своєю дружиною і її коханцем Егісфом. Самого Ореста врятувала від смерті сестра Електра. Він виріс у Фокиді при дворі царя Строфія. Коли Орест став повнолітнім, він отримав від дельфійського оракула веління помститися за смерть батька. При цьому оракул сповістив, що у разі покарання вбивць Агамемнона Орест перетвориться на відщепенця і його переслідуватимуть Еринії. Він таємно відправився до Мікени, але Клітемнестра не впізнала сина, і він назвався вісником від Строфія, сказавши що Орест помер. Не приховуючи радості Клітемнестра покликала свого коханця Егісфа. Орест проколов їх обох мечем. У першу ж ніч Оресту стали дошкуляти Еринії. Тіндарей і Менелай зажадали суду над вбивцею, який ухвалив йому смертний вирок, але у цей момент втрутився Аполлон і Орест залишився живим.
Переслідуваний Ериніями він прийшов у Дельфи, де оракул повідомив, що йому треба рік бути у вигнанні, а згодом благати про захист Афіну. За допомогою Богині Афіни ареопаг виправдав Ореста, проте Еринії не погодилися із таким вироком суду. Оракул порадив привезти із Таврії статую Артеміди Таврійської (так званий Палладіон). У Таврії Орест зустрів свою сестру Іфігенію, яка врятувала його і допомогла викрасти Палладіон (Еврипід). Доправивши дерев’яну статую Богині Артеміди Таврійською до Мікени, Орес нарешті позбавився від Ериній. Він вбив сина Егісфа і Клітемнестри і став царем. Одружився на своїй двоюрідній сестрі Герміоні, яка народила йому Тісамена. Після смерті Менелая спартанці запросили Ореста, як онука Тіндарея, зайняти їх трон. Він став також владикою Аргоса після смерті царя Кілараба, що не залишив спадкоємців. У поважному віці сімдесяти років Орест помер від укусу змії і був похований у Тегеї (Аполлодор). Вважалось, що останки Ореста зберігались в аркадському місті Тегея ще в історичний час, а в 6 столітті до нашої ери, всупереч волі місцевих мешканців, були перенесені до Спарти (Геродот).
Матеревбивство, здійснене Орестом у помсту за насильницьку смерть батька, його душевні муки, розлад його із Богами і несамовитість, під тягарем провини — все це багато раз слугувало для афінських драматургів сюжетом трагедій. Трилогія Есхіла («Агамемнон», «Хоефори» і «Евменіди») має назву Орестії. Переслідуваний примарою вбитої матері і Ериніями, Орест у творах Есхіла знаходить примирення з совістю і з Богинями помсти лише за участю Богів — Аполлона, Афіни, Зевса. У композиції Есхіла панувала думка про неминучість божої відплати за злочини. У трагедії Софокла «Електра» Орест є переконаним в правоті своєї справи. Сам Аполлон закликає його до помсти. У Еврипіда, в трагедії «Орест», центр тяжіння переноситься до сфери душевного стану, що безпосередньо наступив за похованням вбитої матері. Орест безсилий звільнитись від терзань свідомості за свою провину. Розум його затьмарився. Еринії, що його переслідували, уявляються самому Герою голосом обуреної совісті. Він шість днів не приймає їжі, не омиває тіла. Часом свідомість Ореста прояснюється, і він плаче. При щонайменшому нагадуванні про матеревбивство він має тривогу, бачить грізні примари, вірить у їх реальність.
У такі моменти він закликає Електру не допускати до нього жінок із кривавими очима, із зміями у волоссі. Він гонить від себе сестру, приймаючи її за одну із Фурій, вимагає лук Аполлона, аби стрілами вразити страшних Ериній. Лише сон, чуйний і тривожний, приносить Оресту короткотривале заспокоєння. Він переконаний, що хвороба, яка зжирає його, — не більше, як муки совісті. Він благає свого друга Пілада приховати від нього могилу матері. Побачивши батька Клітемнестри, Тіндарея, у ньому прокидається думка про матір, і він впевнений, що сам батько, за якого він мстив, заклинав би його, якщо б міг, не вбивати матір. Сам акт матеревбивства, як він змальований Еврипідом в трагедії «Електра», здійснений Орестом проти волі, за наполяганням сестри. Він встромив ніж у материнські груди, закривши обличчя плащем, підштовхуваний Електрою, і докоряє сестру за те, що вона змусила його зробити такий злочин. Наприкінці трагедії Діоскури засуджують божество за його поведінку, звернену до дітей Агамемнона і Клітемнестри, і одного Аполлона називають відповідальним за те, що сталося. Доля Ореста слугувала сюжетом декількох новітніх трагедій (Вольтера, Торбі).

Орест. Міфологія Давньої Греції

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Аврора — Богиня ранішньої зорі. Древні греки іменували Аврору рум’яною зорею, рожевоперстою богинею Еос. Аврора була донькою Титана Гіпперіона і Тейі. За іншою версією Сонця — Геліоса і Луни (Місяця) — Селени.

Аїд — Бог царства мертвих, а також само царство. Син Кроноса, або Сатурну і Реї, брат Зевса, володар пекла, де царює над тінями зі своєю дружиною Персефоною (Прозерпіною). У римській міфології Плутон.

Амур — Бог кохання, супутник і помічник Афродіти, уособлення любовного потягу, що забезпечує продовження життя на Землі.

Аполлон — Бог-стріловержець, Бог передбачень і оракулів, світлоносний заступник мистецтв. Син Зевса і Лети (Латони), заступник поезії, музики і співу, також заступник стад.


ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?

Селена — грецька Богиня місяця. У римській міфології їй відповідає… дізнатися

Тіхе (Тіха, Тюхе) — грецька Богиня випадку і долі. У римській міфології їй відповідає… дізнатися

Харити — грецькі Богині краси і витонченості. У римській міфології їм відповідають… дізнатися

Комментарии закрыты.