• Реклама

Хаос. Міфологія Давньої Греції

Хаос. Міфологія Давньої Греції

Хаос (за грецькою міфологією) — безмежна первозданна порожнеча, поняття космогонії «зяючого» простору, всесвіту, що існував раніше: матеріальним вмістом його були туман і морок. За вченням орфіків, Хаос і Ефір виникли з безвладного часу, причому під Хаосом розумілася глибока безодня, в якій мешкали ніч і туман. Завдяки дії часу туман Хаос від обертального руху набув яйцевидної форми, вміщає в свою середину ефір, причому від швидкого руху яйце дозріло і розкололося на дві половини, з яких виникли земля і піднебіння. Інші бачили в Хаосі водну стихію. За Овідієм, Хаос був «грубою безладною громадою (moles), нерухомим тягарем, зібраними в одне місце різнорідними початками погано сполучених стихій», звідки виділилися земля, піднебіння, вода, густе повітря. Крім того, під Хаосом мали на увазі повітряний і туманний світовий простір, що поміщається між піднебінням і землею, а також наповнену мороком підземну зяючу безодню. Породженнями Хаосу в давній гесіодівскій космогонії вважалися Ереб, Нікта, Ерот, Гея, Тартар, а також Мойри (Гесіод).
У схоліастів Хаос мислиться то як вода, то як розлите повітря (із засланням на Вакхіліда і Зенодота), то по-платонівськи як місце розділення і розчленовування стихій. З досократиків Акусілай і Ферекід вважали Хаос початком всякого буття. При цьому Ферекід ототожнював Хаос з водою, тобто із заповненим простором. Ні Гомер, ні Піндар, ні Есхіл, ні Софокл жодного разу не використовували цього терміну. У Еврипіда Хаос є простором між піднебінням і землею, а Марк Валерій Проб рахував Хаос, повітрям, що заповнює місце між піднебінням і землею. У космогонії Арістофана Хаос фігурує як первопотенціал разом з Еребом, Ніктой і Тартар. Від Ереба і Нікти виникло світове яйце, а зі світового яйця з’явився Ерос. Ерос же з суміші всього породжує землю, піднебіння, море, Богів і людей. Від Хаосу Ерос породжує в Тартар птахів, які теж, вочевидь, розуміються як один із перших початків космогоній. Або це власна космогонія Арістофана, або це пародія на орфічну космогонію, де теж фігурує світове яйце.
У подальшому розвитку античної філософської думки, Xаос розуміється як безладний стан матерії. Цей момент в прихованому вигляді знаходився у всіх тих вченнях, які взагалі розуміли Xаос як принцип становлення. Досократіки Емпедокл або Анаксагор і поет Аполлоній Родоський вже оперують з первозданною безладною сумішшю матеріальних стихій. У Овідія його Всесвіт прямо починається з хаосу речей і сам Xаос трактується як rudis indigestaque moles, «нерозчленована і груба глиба», хоча вже з життєдайними функціями. У Овідія є також образ Xаоса у вигляді дволикого Януса, промовця як творчий початок (Овідій). У трагедіях Сенеки Хаос з абстрактної космічної картини перетворився на предмет трагічного пафосу, в той міфологічний образ, який одночасно і універсальний, і космічний, і переживається глибоко інтимно, похмуро і екстатичний.
Хаос отримав яскравий розвиток і як міфологічний персонаж, починаючи ще з Гесіода. У орфіків Хаос разом з Ефіром був породженням Хроноса, але сам Хронос малювався як крилатий дракон з головою бика і лева і з обличчям Бога, який до того ж іменувався ще і Гераклом. З іншого боку, Хаос і Ефір породжували з себе деякого Андрогіна, жіночий для чоловіка початок, що був початком усіх речей, сам же Хаос в орфіків трактувався як «страшна безодня» (chasma pelorion). Звідси вже дуже близько до того нового значення слова «хаосу», яке зустрічається по перевазі в римській літературі і яке або дуже близько пов’язує Хаос з Аїдом, або прямо ототожнює його з ним. Хаос є та безодня, в якій руйнується все оформлене і перетворюється на деякого роду суцільне і невиразне становлення, в ту «жахливу безодню», де кореняться лише первинні витоки життя, але не саме життя.
Хаос представляється як величний, трагічний образ космічної першоєдності, де розплавлено все буття, з якого воно з’являється і в якому воно гине. Тому Хаос є універсальний принцип суцільного і безперервного, безкінечного і безмежного становлення. Античний Хаос є граничним розрядженням і розпиленням матерії, і тому він — вічна смерть для всього живого. Але він є також і граничним згущуванням всякої матерії. Він — континуум, позбавлений всяких розривів, всяких порожніх проміжків і навіть взагалі всяких відмінностей. І тому він — принцип і джерело всякого становлення, живе лоно, що вічно творить, для всіх життєвих оформлень. Античний Хаос всемогутній і безликий, він все оформляє, але сам безформний. Він — світове чудовисько, єство якого є порожнеча і ніщо. Але це таке ніщо, яке стало світовим чудовиськом, це — нескінченність і нуль одночасно. Всі елементи злиті в одне неподільне ціле, в цьому і полягає розгадка одного з найоригінальніших образів античного міфологічно-філософського мислення.

Хаос. Міфологія Давньої Греції

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Рея — в античній міфології грецька Богиня, одна із Титанід, донька Урану і Геї, дружина Кроноса. Культ Реї вважався одним із древніх, але був мало поширений у Греції.

Сатурн (за римською міфологією) — одвічний давньоримський бог, культ якого був одним із найпоширеніших в Італії. Відповідає грецькому Кроносу.

Стікс — старша донька Океана і Тефіди, божество однойменної річки у царстві мертвих, уособлення первісного жаху і мороку.

Селена — одне із божеств, відоме також під ім’ям Мене. Селена, в грецькій міфології уособлення місяця, донька Гіперіона і Титаніди Теї, сестра Геліоса і Еос.

Тефіда — вважалася Богинею, що дає життя всьому, що існує. Одне із прадавніх божеств, Титаніда, донька Геї і Урану, сестра і дружина Океана, мати потоків, річок і трьох тисяч Океанід.


ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?

Зефір — грецький Бог бог західного вітру. У римській міфології йому відповідає… дізнатися

Кронос — грецький Бог часу. У римській міфології йому відповідає… дізнатися

Мойри — грецькі Богині людської долі. У римській міфології їм відповідають… дізнатися

 

Комментарии закрыты.