Девкаліон. Міфологія Давньої Греції

Девкаліон. Міфологія Давньої Греції

Девкаліон (за грецькою міфологією) — цар фессалійської Фтії, прародитель людей, син Прометея, чоловік доньки Епіметея і пандори Пірри. Коли розгніваний на людей «мідного століття» (за іншою версією: на весь рід людський) Зевс вирішив знищити всіх людей і наслати на землю потоп, Девкаліон, що правив містом Фтія у Фессалії і його дружина Пірра були єдиними праведниками, яким цар Богів дозволив врятуватись. За порадою Прометея, Девкаліон збудував великий ящик («ковчег»), на якому він і Пірра врятувались під час дев’ятиденного потопу, що знищив все людство. На десятий день Девкаліон побачив гору і висадився на ній. Це місце зупинки у різних оповідях вказується суперечливо: головні з них називають Парнас або Фессалійський Офріс або гору Етна (Гігін). Принісши жертви Зевсу-Фіксію («Що дає притулок»), Девкаліон отримав від нього пораду, як відродити людський рід (за іншою версією: ця порада була надана йому оракулом Феміди біля підніжжя Парнасу (Овідій). Закутавши голови і розпустивши пояси, Девкаліон і Пірра повинні були кидати через голову «кістки праматері». Здогадавшись, що «кістками праматері» божество називає камені-кістки загальної матері людей Землі, Девкаліон виконав наказ. З каменів, кинутих Девкаліоном, виникали чоловіки, Піррою — жінки (Овідій). Ці оповіді є народно-етимологічним зближенням слів камінь і народ.
У Девкаліона і Пірри після потопу народились діти: Еллін (епонім і родоначальник усіх еллінів), Амфіктіон (засновник союзу племен) і Протогенея (Аполлодор). Згодом Девкаліон зійшов з гір, оселився у Опунті, в східній Локріді і став царювати у Фоїотіді. Девкаліон заснував святилище Зевса в Локріді, а також у Афінах, де і був похований, біля святилища Зевса Олімпійського (Павсаній). У Гомера не згадується оповідь про потоп. Прадавньою батьківщиною цієї розповіді слід вважати Додону епірську. Але згодом вона видозмінювалось і локалізовувалось у багатьох інших місцях, і називали ім’я інших людей, що врятувались від потопу у горах. Не дивлячись на відмінність у локальних варіантах, міф про Девкаліона за основними ознаками єдиний і вельми близький до поширених по всьому Середземномор’ю міфів про страшні потопи (біблейський міф про Ноя, шумерський епос про Ут-Напішті і інші міфи).
Міф про Девкаліона слугував сюжетом творів європейської драматургії («Девкаліон» Вагнера, Рейфіша та інші). У музично-драматургічному мистецтві 18 століття опери «Девкаліон і Пірра» Бернасконі, Бертона, Жіро, Сарті, Бертоні. У європейському образотворчому мистецтві 15—18 століть — рельєф Петро Філареті на дверях собору святого Петра в Римі, фрески і картини Перуцці, Скьявоне та інших художників.

Девкаліон (за грецькою міфологією) — син Міноса і Пасіфаї, царевич Криту, учасник Калідонского полювання і Походу аргонавтів (Гомер, «Іліада»; Аполлодор; Гігін), батько Ідоменея, ватажка критян у Троянській війні. Не зважаючи на невдалий союз Тесея і Аріадни, Девкаліон, аби зміцнити дружні взаємини із могутнім афінським царем, віддав Тесею у дружини другу свою сестру, Федру.

Міфологія Давньої ГреціїГеракл і Омфала (Лукас Кранах Старший, 1537)

Міфологія Давньої ГреціїТри Грації (Корреджо, 1519)

 

Повернутися на сторінку «Міфологія у мистецтві»

Девкаліон. Міфологія Давньої Греції

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Аврора — Богиня ранішньої зорі. Древні греки іменували Аврору рум’яною зорею, рожевоперстою богинею Еос. Аврора була донькою Титана Гіпперіона і Тейі. За іншою версією Сонця — Геліоса і Луни (Місяця) — Селени.

Аїд — Бог царства мертвих, а також само царство. Син Кроноса, або Сатурну і Реї, брат Зевса, володар пекла, де царює над тінями зі своєю дружиною Персефоною (Прозерпіною). У римській міфології Плутон.

Амур — Бог кохання, супутник і помічник Афродіти, уособлення любовного потягу, що забезпечує продовження життя на Землі.

Аполлон — Бог-стріловержець, Бог передбачень і оракулів, світлоносний заступник мистецтв. Син Зевса і Лети (Латони), заступник поезії, музики і співу, також заступник стад.

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?

Божество світла, спочатку, власне «полудень», «початок кінця дня» і навіть «світло, що вже згасло» (за грецькою міфологією) — дізнатися

Богиня правосуддя (за римською міфологією) — дізнатися

Богині, що втілювали радісне, добре і вічно молодий початок (за грецькою міфологією) — дізнатися

Богиня рослинності, квітів (за грецькою міфологією) — дізнатися