Антігона. Міфологія Давньої Греції

Антігона. Міфологія Давньої Греції

Антігона (за грецькою міфологією) — донька фіванського царя Едіпа і Іокасти. Супроводжувала вигнаного із Фів сліпого батька у його поневіряннях. Після смерті Едіпа повернулась на батьківщину якраз на початок облоги Фів сім’ю вождями (міф Семеро вождів проти Фів). Коли цар Фів Креонт після загибелі в єдиноборстві братів Антігони Етеокла і Полініка велить поховати першого зі всіма почестями, а другого, як зрадника, залишити незахороненим, вона, не дивлячись на царську заборону, під загрозою смерті наважується поховати тіло брата. Слабка і нерішуча сестра Антігони Ісмена боїться порушити заборону Креонта, і Антігона одна здійснює над Полініком символічний обряд поховання, засипавши його тіло тонким шаром землі. Схоплена стражниками, Антігона відстоює перед Креонтом свою правоту: наказ смертного (яким є Креонт) не може відмінити «не писаних, але міцних божих законів», що повелівають їй виконати священний родинний обов’язок і зрадити похованню рідної по крові людини. Розгніваного Креонта ці аргументи не переконують, і за порушення його волі Антігону закривають в печері, де вона повинна загинути з голоду. Бажаючи уникнути настільки болісної смерті, Антігона, опинившись в ув’язненні, закінчує життя самогубством. Її приклад наслідує Гемон, син Креонта, що проник до печери і з яким вона була заручена. Цей варіант міфу набув найбільшого поширення, сходить до трагедії Софокла «Антігона». Разом з ним існували і інші версії. За однією з них, Антігона разом із Ісменою поховали Полініка і після цього намагалися втекти до Аргосу, але були наздогнані сином Етеокла Лаодамантом (за цим варіантом, у обох синів Едіпа були дорослі діти) і шукали від нього порятунку у храмі Гери в Платеях. Лаодамант підпалив храм, і сестри згоріли у ньому живцем. За іншою версією, Антігона разом із дружиною Полініка Аргією викрали його тіло у варти, що заснула, і поклали на похоронне вогнище, де вже лежало тіло Етеокла. Аргії вдалося після цього втекти, а Антігону схопила варта. Варіантом цієї версії є викрадення тіла Полініка однією Антігоною: оскільки їй не під силу нести його, вона тягне тіло волоком, тому ще в історичну епоху ділянка від місця єдиноборства братів до похоронного кострища називалось «Волок Антігони» (Павсаній). Основою цього варіанту є фіванська оповідь, згідно з якою полум’я над похоронним вогнищем синів Едіпа розділилось на два і не зливалось одне з одним. Першої літературної обробки цей епізод отримав у Каллімаха в «Причинах» (перша половина 3 століття до нашої ери). Згодом він повторюється у багатьох грецьких і римських авторів. Інакше був викладений міф у трагедії «Антігона» Еврипіда: якщо судити за свідоцтвами і фрагментами, Антігона скористалась при похованні Полініка допомогою Гемона і тому Креонт чи то засудив їх обох на смерть, чи то доручив Гемону стратити Антігону. Розв’язкою була поява Бога Діоніса, який звелівав Креонту одружити молодих і, ймовірно, передбачав народження у них сина. До трагедії 4 століття до нашої ери сходить варіант, за яким Гемон отримав наказ стратити Антігону і повідомляв батька про виконання наказу, але насправді сховав Антігону у пастухів і жив з нею як з дружиною. Син, що народився у них, досягнувши юнацького віку, був упізнаний Креонтом, коли прибув до Фів, аби брати участь у змаганнях. Не дивлячись на втручання Геракла, Креонт вимагав страти Антігони, і Гемон вбив її, а згодом себе (Гігін).

Міфологія Давньої ГреціїАмур (Джошуа Рейнольдс, 1773)

Міфологія Давньої Греції

Аполлон і Марсій (Хосе де Рібера, 1637)

Повернутися на сторінку «Міфологія у мистецтві»

Антігона. Міфологія Давньої Греції

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

ЛетоТитаніда, донька Титану Кея і Феби, дружина Зевса, з якою він розлучився заради Гери, або ж його кохана поза шлюбом, мати близнят Аполлона і Артеміди.

Менетій (Менетій, Менойтій) — син Титану Іапета і Клімени, брат Прометея, Атланта і Епіметея. Під час Титаномахії Менетій був вражений перуном Зевса і скинутий в Тартар (або відправлений до Ереб).

Паллант — син Геї і Урану. Під час Гігантомахії Афіна скрушила хтивого Палланта уламком скелі, а потім зідрала з нього, ще живого, шкіру, щоб зробити собі егіду.

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?

Аїд — грецький Бог царства мертвих. У римській міфології йому відповідає… дізнатися

Арес — грецький Бог війни. У римській міфології йому відповідає… дізнатися

Артеміда — грецька Богиня полювання. У римській міфології їй відповідає… дізнатися