Фразеологізми. Приклади на букву П. Значення фразеологізмів на букву П з прикладами вживання

Фразеологізми. Приклади на букву П. Значення фразеологізмів на букву П з прикладами вживання

Пальміра

Фразеологізм «Пальміра». Прекрасне «місто пальм» у Сирії поблизу Дамаска, зруйноване римлянами у III ст. н. е. Після того як Пальміру відкрили археологи у XVIII ст., її назва стала синонімом надзвичайно гарного міста. «Північною Пальмірою» називали Санкт-Петербург.

Чувай, прибульче! Пишно, мов Пальміра,
Дзвенить, пройнявши Межиріччя шквал,
Дніпровим дзвоном сумерійська ліра.
(Яр Славутич, Сумерійська спадщина)

 

Пам’ятник нерукотворний

Фразеологізм «Пам’ятник нерукотворний». Вірш римського поета Горація (65—8 до н. е.) «Пам’ятник», у якому висловлено певність вічної слави його творчості, викликав численні наслідування поетів різних літератур. В українській поезії відомий «Пам’ятник» (1929) M. Рильського. Епітет «нерукотворний» належить О. Пушкіну.

Вислів означає підсумок творчості.

Тепер сміється він (Шевченко) із своєї щербатої долі й величається її щербиною більше, ніж який інший поет пам’ятником нерукотворним. (П. Куліш, Переднє слово до громади)

Олександр Петрович (Довженко) залишив по собі чудовий нерукотворний пам’ятник не тільки в німому, звуковому чи кольоровому кіно. (А. Бучма, З глибин душі)

Пантеон

Фразеологізм «Пантеон». Грецька назва храму, присвяченого всім богам. Відомий Пантеон у Римі — шедевр античної архітектури — було збудовано у II ст. н. е.

У переносному значенні — місце поховання великих людей, наприклад Пантеон у Парижі (XVIII ст.).

У сучасній мові це слово також набуло значення: зібрання славетних людей.

О друзі! о борці за істину святу!
Почуйте голос мій із-під землі сирої:
Я вашу чистоту і духа правоту
Приношу, як трофей, у пантеон героїв.
(П. Куліш, Дума про курку з курчатами)

Тоді все-таки дозвольте знов висловити своє безмежне здивування: невже-таки в пантеоні не знайшлося місця великому реформаторові (Лютеру) навіть поруч з рядовим соціал-демократом (Бебелем)? (М. Хвильовий, Україна чи Малоросія?)

Сумні у нас селянські пантеони.
Бо першим скульптором був Бог,
А ми вже тільки епігони.
(Л. Костенко, Зоряний інтеграл)

 

Париж вартий меси

Фразеологізм «Париж вартий меси». Автор цього вислову — король Наварри Генріх Бурбонський. Бувши протестантом, він одружився з католичкою Маргаритою де Валуа, наступницею французького трону. 1593 року він зрікся своєї віри і перейшов у католицтво, щоб стати королем Франції Генріхом IV.

Вислів характеризує людей, які задля вигоди раптово змінюють свої погляди.

Католицька Франція не могла визнати королем гугенота. Щоб подолати цю перешкоду, Анрі Наварський зважився стати католиком. «Париж вартий меси», — сказав він. Його афоризм аж надто часто повторюють, але є речі, які від довготривалого вживання не зношуються і не старіють. Така доля судилася віщому слову Анрі IV, бо Париж — завжди вартий меси. (І. Кошелівець, Розмови в дорозі до себе)

 

Парки

Фразеологізм «Парки». У римській міфології — богині долі (відповідні до грецьких мойр): Нона, Деціма і Морта. Перші дві сприяли народженню дитини на дев’ятому чи десятому місяці, а остання була богинею смерті.

В образному вживанні парка — доля.

А поки те, да се, да оне…
Ходімо просто-навпростець
До Ескулапа на ралець —
Чи не одурить він Харона
І Ларку-пряху?..
(Т. Шевченко, Чи не покинуть нам, небого…)

По жилах час тече, а просвітку не видко.
Життя сувору нитку проклята Парка тче.
(В. Стус, Наслання — от і вже…)

 

Парнас. Парнасці

Фразеологізм «Парнас». Парнас — гірський масив у Греції, за міфологічними уявленнями — місце перебування Аполлона і муз.

Набувши переносного значення, слово «Парнас» стало означати світ поезії. У другій половині XIX ст. у Франції утворилася група поетів «Парнас». Вони проголосили культ художньої форми і обстоювали ідею «мистецтва для мистецтва».

Леконт де Ліль, Жозе Ередія,
Парнаських зір незахідне сузір’я
Зведуть тебе на справжні верхогір’я.
(М. Зеров, Pro domo)

Співай собі по злотопіллю,
бо виправдано труд в майстерні світу,
криваву муку, краплями пролиту,
пролиту над колодкою шевця,
що знать не зна Парнасу та вінця.
(В. Барка, Старий поет)

Сам Пушкін, як відомо, є більше європейцем, ніж москалем, і тому він стояв ніби понад цим конфліктом, і цим пояснюється його дружба з великим українцем, який вийшов на російський аристократичний Парнас в постаті пасічника Панька Рудого. (П. Голубенко, Україна і Росія)

 

Парсіфаль

Фразеологізм «Парсіфаль». Герой середньовічних кельтських легенд і лицарського роману німецького письменника Вольфрама фон Ешенбаха «Парсіфаль» (початок XIII ст.) — втілення ідеалів хоробрості й вірності. Значну частину життя він провів у мандрах, сповнених небезпечних пригод, шукаючи містичну чашу — святий Грааль, що зміцнював сили лицарів, вірних заповідям Христа. Популярності легенди сприяла опера Р. Вагнера «Парсіфаль»(1882).

У переносному значенні — невтомний шукач, вірний лицар.

Як другий Парсіфаль старої кельто-романської легенди, він цілу половину життя шукав двох речей, котрі звичайному чоловікові не раз доля, так сказати, кладе в колиску або вони приходять йому без великого труду. К.-Ф. Мейєр шукав своєї національності і свого покликання. (І. Франко, Конрад-Фердінанд Мейєр його твори)

Стріляють серце, стріляють душу — нічого їм не жаль…
Над двадцятим віком кукіль та Парсифаль.
(П. Тичина, Кукіль)

Парфенон

Фразеологізм «Парфенон». Головний храм Афін, присвячений покровительці міста богині Афіні Діві (грецькою мовою «парфенос» — «діва»), — велична споруда з білого мармуру. Попри всі пошкодження, яких Парфенон зазнав протягом віків, він і тепер вражає досконалістю пропорцій і високою майстерністю стародавніх зодчих.

У переносному вживанні Парфенон — символ архітектурної довершеності, недосяжної досконалості.

За густими туманами навіть з вишки маяка Марії не видно було вже ні Кримської стрілки, ні веселої з білими колонами школи на далекім березі материка. Затягло твій Парфенон непролазною млою, нудна, сіра мжичка сіється над морем. (О. Гончар, Щоб світився вогник)

Хата у серці світитися мусить,
Погідною бути при всякій погоді.
Стоять Парфенони солом’яно-русі,
Синькою вмиті, джерельноводі.
(І. Драч, Балада про Сар’янів та Ван-Гогів)

 

Паршива вівця псує всю отару

Фразеологізм «Паршива вівця псує всю отару». Вислів походить з Євангелія (Іван, 10). У сучасній мові вживається тоді, коли йдеться про начебто незначну причину великої шкоди.

Не прогнівайся: замуруємо тебе живцем у печерах, де спасалися печерські преподобники, щоб паршива вівця не псувала отари Христової. (З. Тулуб, Людолови)

Єпископ: Не зачіпайте!
Я стерпів образу,
і ви стерпіть за мене, я благаю.
Одна вівця паршива хай не губить
заразою отари усієї.
(Леся Українка, Руфін і Прісцілла)

 

Пегас

Фразеологізм «Пегас». У грецькій міфології — крилатий кінь, який приносив Зевсові на Олімп грім і блискавку. Згодом Пегаса стали називати конем поетів. Від удару копита Пегаса виникло джерело Іпокрена, вода якого дає поетичне натхнення.

У переносному значенні — поезія. «Осідлати Пегаса» — стати поетом.

Я музу кличу не такую:
Веселу, гарну, молодую, —
Старих нехай брика Пегас.
(І. Котляревський, Енеїда)

Авжеж, немає сумніву, це ти,
Приборканий володар висоти,
Я взнав тебе, нещасний мій Пегасе.
(Д. Паламарчук, Пегас)

Бідні наші Пегасиі Якого їм дати сінця? Де набрати його при теперішніх всіх дефіцитах? Наша карта у плямах, немов у смертельних синцях, Наче хто проказав нам: «А картонька ваша — побита!» (В. Баранов, На баси і альти, на усі, що лиш є, голоси…)

 

Педагогічна поема

Фразеологізм «Педагогічна поема». Назва твору (1933—1935) українського педагога і письменника А. Макаренка. У переносному значенні — найвища оцінка чиєїсь виховної діяльності.

І чим далі Варя втягувалась в роботу, тим більше й до неї самої змінювалось ставлення з боку чабанів, особливо Тоня чомусь вірила в свою педагогічну поему. (О. Гончар, Тронка)

 

Пенати

Фразеологізм «Пенати». У Давньому Римі боги — охоронці хатнього вогнища, культ яких був пов’язаний з обожнюванням предків. Кожна римська родина мала кількох таких богів-покровителів.

У сучасній мові — рідний дім.

Завжди і всюди жінка творила й охороняла домашнє вогнище, під її доглядом і піклуванням були оті «хатні пенати», отже й традиції роду. (С. Єфремов, Історія українського письменства)

Догмати… Істини… Закони… І пенати…
Ну, а для нас — лише один догмат:
Ти будь таким, яким родила мати!
(І. Багряний, Поезії)

 

Пенелопа

Фразеологізм «Пенелопа». У поемі Гомера «Одіссея» (IX ст. до н. е.) розповідається про те, як Пенелопа, дружина Одіссея, двадцять років чекала на його повернення з Троянської війни і зберігала подружню вірність. Вона усякими хитрощами відкладала відповідь своїм численним женихам і дочекалася повернення Одіссея.

Пенелопа — ідеал жіночого благородства і вірності.

Хіба зуміла б Пенелопа
Здолати тюрми й табори?..
Отож не варто хмурить лоба:
Вінець безсмертя твій — бери.
(М. Руденко, Можливо, ти не Пенелопа…)

Його грекиня теж не Пенелопа
і не чекала воїна з боїв.
Не бачив він кикона і циклопа
і в лотофагів лотоса не їв.
(Л. Костенко, Скіфська Одіссея)

 

Первородний гріх

Фразеологізм «Первородний гріх». У юдейській і християнській релігіях — гріх перших людей на землі, Адама і Єви, що порушили заборону Божу і з’їли плід з дерева пізнання добра і зла (Буття, 3).

Вислів набув переносного, часом жартівливого значення: тяжкий злочин.

Є такі уряди, до яких і ангел не йшов би радо, а не то чоловік з первороднім гріхом, що є українцем. (О. Маковей, Мухолап)

Людина в світі поета не має жодних тобі комплексів неповноцінності, жодних відчужень — все це існує так, як існувало до Адама і Єви, до їхнього первородного гріха. (В. Стус, «Зникоме розцвітання»)

 

Пер Гюнт

Фразеологізм «Пер Гюнт». Головний персонаж драми норвезького письменника Г. Ібсена «Пер Гюнт» (1867), відірваний від життя поет-мрійник, який після багатьох десятиліть блукань і духовних пошуків повертається додому зі спустошеною душею.

Хай умерла із піснею Озе,
Хай Пер-Гюнт не лишився собою —
Так же глухо бринітимуть сльози
Самітної моєї любові.
(Борис Тен, Прозористий напровесні вечір…)

Перейти Рубікон

Фразеологізм «Перейти Рубікон». У працях Плутарха, Светонія та інших римських істориків ідеться про те, що в 49 р. до н. е. Юлій Цезар порушив заборону римського сенату і перейшов зі своїм військом річку Рубікон, яка відокремлювала Умбрію від Північної Італії. Після цього почалася громадянська війна, в ході якої Цезар оволодів Римом.

У переносному значенні: зробити безповоротний крок, рішучий вчинок.

Він навіть не сказав йому, що через два дні ступає на свій найбільший рубікон, що післязавтра перевірятимуть результати шестирічної роботи. (Ю. Мушкетик, Біла тінь)

Відома акція в кінотеатрі «Україна» з вересня 1965 p., коли Стус голосно, всім єством підтримав заклик Івана Дзюби до протесту проти репресій («Хто проти тиранії — я встаньте!»), свідчила однозначно: Рубікон перейдено. (М. Коцюбинська, «На цвинтарі розстріляних ілюзій…»)

Нове століття, ба, тисячоліття!
Тривожний історичний Рубікон.
Такий рубіж — це завжди катаклізми.
Держави, не махайте кулаком!
(Л. Костенко, Інкрустації)

 

Перекувати мечі на рала

Фразеологізм «Перекувати мечі на рала». Біблійний вислів: «І перекують мечі свої на рала і списи свої на серпи; не здійме меча народ на народ і не будуть більше воювати» (Книга пророка Ісайї, 2,4).

У сучасній мові вислів має значення: роззброїтися, відмовитися від войовничих планів.

Усе для фронту — хліб ішов з полів,
Усе для фронту — зброю ми кували.
Мечі перекувати на орала —
Боєць життя в ту мрію перелив.
(В. Малишко, Твоє минуле хочу осягнути…)

Я сам брав участь у приготуванні цього паштету. Розкривав консервні банки, зроблені під гаслом «Перекуємо мечі на орала», — з заліза, що призначалось на танки.
(В. Кисельов, Веселий роман)

Існує також похідний від цього вислів «перекувати рала на мечі», що має протилежне значення: заклик до боротьби.

Повстаньмо ж тепера усі, як один,
За діло братерськеє спільне!
Розкуймо на зброю плуги!
Що орать, —
Коли наше поле не вільне?
(Леся Українка, Роберт Брюс)

 

Переоцінка цінностей

Фразеологізм «Переоцінка цінностей». Вислів походить з книжки німецького філософа Ф. Ніцше «Воля до влади. Спроба переоцінки всіх цінностей» (1895).

Значення вислову: докорінний перегляд переконань, ревізія поглядів, теорій, що досі не викликали заперечень.

Ще пізніше… загриміли фанфари революції, що провіщали остаточний здвиг і переоцінку всіх попередніх естетичних цінностей. (М. Вороний, Драматична примадонна)

Настав час переосмислення цінностей, час соціального каяття. Проте ми часто, немов великі грішники на сповіді, признаємося тільки до половини гріхів, і тому наше каяття віддає деколи фальшю. (Р. Іваничук, Відверто про наболіле)

 

Перетворення Савла в Павла

Фразеологізм «Перетворення Савла в Павла». У новозавітній книзі «Дії апостолів» (9, 1-30) є розповідь про те, як переслідувач християн Савл на дорозі з Єрусалима в Дамаск почув голос Божий з неба: «Савле, Савле, чому мене гониш?.. Я Ісус, котрого ти гониш. Трудно тобі проти рожна перти». Вражений Савл утратив зір, а коли прозрів — став палким проповідником слова Христового, а згодом — апостолом Павлом.

У переносному значенні: разюча зміна переконань.

Парвус: Із Савла Бог Павла виявив, то й над тобою ще, може, Бог колись появить чудо. (Леся Українка, Руфін і Прісцілла)

 

Перпетуум мобіле

Фразеологізм «Перпетуум мобіле». Латинською мовою «perpetuum mobile» — «вічний двигун». Ідея вічного двигуна і спроби його побудови (йдеться насамперед про колесо, яке безупинно обертається навколо своєї горизонтальної осі) жваво обговорювалися в Європі протягом XVI—XVIII ст., хоча відповідні креслення можна знайти ще в арабських рукописах XII ст. За законами фізики, існування вічного двигуна неможливе.

Вислів, крім свого буквального значення, має ще й переносне: абсурдна ідея, нісенітниця.

Це ті. Ті самі. Саме ті, которі
тебе вбивали. В тому весь і сміх —
перпетуум мобіле історії:
мої убивці — правнуки твоїх.
(Л. Костенко, …І натовпом розтерзана Гіпатія…)

Вважався гвинтиком… Частина
Перпетуум мобіле. Деталь.
І тільки ймення мав людини,
А решта все, усе метал.
(М. Василенко, Гвинтик)

 

Персона ґрата

Фразеологізм «Персона ґрата». Латинською мовою — «бажана особа». У практиці міжнародних відносин — особа, призначення якої на посаду дипломатичного представника схвалюється урядом країни, де вона має бути акредитована.

У мові художньої літератури вислів часом вживається з іронічним забарвленням.

Пливуть різні доноси, анонімки в усякі місця, і кожне дає їм хід, думаючи, що стає на захист правди. Отак і сходиться правда і кривда. Людина терпить, мучиться, а донощикові що? Не вигоріло в одному місці — строчить у друге. За донос у нас не карають, донощик почуває себе майже недоторканною особою — персона грота. (М. Стельмах, Правда і Кривда)

Хто зна, можливо, я хочу перетворитись із persona grata в людину елементарну, яка живе й бореться за своє існування, радіє, коли їй радісно, і сумує, коли б’ють її невдачі. (Вал. Шевчук, Три листки за вікном)

Закинуто мені було згадки в програмі про М. Грушевського, що був уже тоді persona non grata, але формально закид був безпідставний, бо на праці Грушевського ще були посилання в офіційних програмах Наркомосу. (І. Кошелівець, Розмови в дорозі до себе)

 

Перстень Полікрата

Фразеологізм «Перстень Полікрата». Назва балади (1797) німецького письменника Ф. Шіллера. У ній ідеться про загрозу, що нависла над улюбленцем богів Полікратом, самоським тираном. Щоб її відвернути, він кинув у море коштовний перстень, але море повернуло його.

В образному вживанні — символ майбутніх нещасть.

Весною віє запашна кімната,
Дзвенить розмова і парує чай.
Віддайся їм і в серце не пускай
Щемливих забобонів Полікрата.
(М. Зеров, Superstitio)

Не квітне заповідний сад.
Не бачу ні сестри, ні брата.
Ти все вертаєшся назад,
Як рік, як перстень Полікрата.
(Є. Маланюк, Доля)

 

Перун

Фразеологізм «Перун». Один з головних слов’янських богів доби язичництва, бог грому, блискавки та життєдайної зливи.

У переносному значенні — ідол; іноді — синонім до слова «блискавка».

Він хотів би всім довести, що в такому ділі тільки він, Урядник, держить у руках усі перуни, але, на превеликий жаль, нагай, яким він частенько списував селянам спини, слухався його краще, ніж язик. (Б. Грінченко, Без хліба)

Перуне, зглянься ти над нами!..
Упевнитись, дізнатись де б,
Що він червоними щитами
Заслонить половецький степ?
(Ю. Дараган, Малуша)

Сам же старий жодного разу не виявив бодай крихти страху, навіть під час літніх розклекотаних гроз, коли Дерун кидав на землю вогненні блискавиці. (П. Загребельний, Диво)

П’єро

Фразеологізм «П’єро». Персонаж італійської комедії масок, розквіт якої припадає на XVI—XVIII ст. Закоханий невдаха.

Якщо не старосвітські інтимності, то непереконливі екстравагантності, вибрики і ескапади ново вигаданого П’єро приваблювали поета, примушували його викривлятися, гримасувати, удавати з себе ексцентрика. (М. Бажан, Вступне слово до «Поезій» М. Семенка)

Ну що мені з нею було до тісного пасажу,
Вальяжних кав’ярень, і джазу,
і навіть сумного П’єро?
Ми знову сідали в зелені твої діліжанси,
І нас, ніби давніх знайомих,
ти вкотре приймало, метро.
(В. Терен, Спасибі, метро…)

 

Півцарства за коня

Фразеологізм «Півцарства за коня». Неточна цитата з трагедії В. Шекспіра (1564—1616) «Король Річард III». В оригіналі Річард, який намагається втекти з поля бою після розгрому свого війська, вигукує: «Все царство за коня!».

Вислів означає крайню межу розпачу.

Нехай сміється вся моя рідня,
що марно гроші трачу на коня…
А що ті гроші?! Дай мені коня!
Півцарства? Царство! Душу — за коня!
(О. Орач, Коня!)

І пера мого хмільний балет
не кінчатиметься — вічно, вічно…
О, півцарства — за любов і злет!
Залишок — за відступи ліричні.
(І. Жиленко, От історія — так історія)

 

Пігмаліон і Галатея

Фразеологізм «Пігмаліон і Галатея». За грецьким міфом, Пігмаліон — цар Кіпру — створив таку досконалу статую дівчини Галатеї, що закохався в неї. Він вмолив Афродіту оживити статую, і Галатея стала його дружиною.

У переносному значенні Пігмаліон — той, хто силою своєї волі перероджує іншу людину.

Об мармур наших душ обламано долот!
Спрацьовано долонь, проллято поту — ріки…
Шедеври — упідряд? Такого не було.
В цеху ремісників Пігмаліони рідкість…
Це страшно й уявить: гряде, гряде, гряде
суцільна тиснява ожилих Галатей…
(Б. Нечерда, Оскарження Пігмаліона)

Місяць, безсмертний Хірам, відлив з найчистішого срібла
Білу твою наготу.
Пігмаліонове чудо — здалося мені на хвилину —
Сталося тут навпаки.
(І. Качуровський, Скоро півроку, мабуть…)

Міф не відбувся. Бо Пігмаліон
своє творіння вже кохать не годен.
(С. Йовенко, Ніч Галатеї)

 

Пігмеї

Фразеологізм «Пігмеї». У поемі Гомера «Іліада» (IX ст. до н. е.) розповідається про міфічне плем’я карликів-пігмеїв, що нібито живуть на південному березі Океану і кожної осені воюють із журавлями, які прилітають у їхню країну. В антропології та етнографії пігмеї — це термін, умовне позначення низькорослих народів Центральної Африки.

Гомерівський образ покладено в основу переносного значення цього слова — нікчемні, жалюгідні людці.

О, наш король, пігмей сліпорожденний, безсилець боязкий, уміє зручно неславою і ганьбою боротись. (Леся Українка, Осіння казка)

Тобі не вільно називатися власним ім’ям
Тільки тому, що інші безликі від ницості.
Тобі не вільно ходити на весь зріст,
Бо навколо закони пігмеїв.
(Е. Андієвська, Тобі не вільно…)

Як тільки з’являється здібний, талановитий чоловік, відразу зроджуються його запеклі антагоністи у вигляді нездар, посередностей, пігмеїв якихось. (П. Загребельний, 3 погляду вічності)

 

Підпільна людина

Фразеологізм «Підпільна людина». Персонаж «Записок з підпілля» (1864) Ф. Достоєвського, ірраціоналіст, який прагне абсолютної свободи.

Справді, грою часто вимірюється спосіб здійснення потаємних задумів «підпільної» людини. Акти помсти, самозвеличення і компенсації дрібних поразок розігруються насамперед в уяві. (О. Білий, Нарцис, або Спроба побудови «теорії пошлості»)

 

Підстав другу щоку

Фразеологізм «Підстав другу щоку». Вислів походить з Євангелія, з Нагірної проповіді Ісуса Христа: «Не противтеся лихому, а як хто вдарить тебе у праву щоку, то підстав йому й другу» (Матв., 5,39).

Ці слова вживаються як формула непротивленства злу, заперечення агресивності.

Ні, не прийшов він на цю землю тихий, покірливий, благий, не підставить він щоку другу, коли його вдарять. Він прийшов, щоб цей люд і край завоювати. (Вал. Шевчук, Мислене дерево)

 

Під трояндою. Sub rosa

Фразеологізм «Під трояндою». У Давньому Римі існував звичай: коли розмови за столом торкалися таємних справ, над столом вішали квітку троянди. Це означало, що про предмет розмови не можна розповідати стороннім особам.

— Задля неї (справи) досі, — скажу се sub rosa, хоч се урядова тайна, — я був два рази у президента краєвого суду і раз у намісника. (І. Франко, Перехрест стежки)

 

Пізнай самого себе

Фразеологізм «Пізнай самого себе». Цю думку поширював і пояснював Сократ (469—399 до н. е.), але Платон у діалозі «Протагор» наводить переказ, за яким її сформулювали сім мудреців, що зійшлися у храмі Аполлона в Дельфах.

Значення вислову: найбільшою загадкою для людини залишається сама людина; найважче у процесі пізнання — зрозуміти саму людину.

Олімпіада Іванівна: Нащо ви, Якове Григоровичу, дратуєте Мілевського старістю, він цього не любить.

Лікар: Ба, не любить! А нащо сказано: пізнай самого себе! (Леся Українка, Блакитна троянда)

Було і страшно, й солодко. Лякала густа самотність, а веселила душу та філософська, незрима єдність між ним і світом, яку збагнув допіру. Воістину, пізнай себе, і ти пізнаєш усе! Не пам’ятав, чия це мудрість, але був певен в її правдивості. (Вас. Шевчук, Григорій Сковорода)

 

Пілат

Фразеологізм «Пілат». Понтій Пілат — римський прокуратор (намісник) Юдеї, що, за Євангелієм, видав юрбі Ісуса Христа на розп’яття (Матв., 27).

У переносному значенні — нещира людина, яка своєю бездіяльністю свідомо сприяє злочинові; лицемір.

О горе! горенько мені!
І де я в світі заховаюсь?
Щодень пілоти, розпинають,
Морозять, шкварять на огні!
(Т. Шевченко, Колись, дурною головою…)

А пояснень не треба,
Було досить тих свідчень,
Що в свій час їх отримав
Знаний Понтій Пілот.
(Є. Сверстюк, СВУ)

І знов те ж саме знову за своє
І дух людський знемігся одкрилатів
Христос не знаю може де і є
Зате в очах рябіє од Пілатів.
(Л. Костенко, Летючі катрени)

 

Піонери

Фразеологізм «Піонери». Так звалися перші переселенці з Європи до Північної Америки (XVII—XVIII ст.), де вони змушені були прорубати собі дорогу крізь хащі незайманих лісів. «Піонер» — синонім слова «першопроходець».

Я не поет і не історик, ні!
Я — піонер з сокирою важкою:
Терен колючий в рідній стороні
Вирубую трудящою рукою.
(П. Куліш, Піонер)

В нашій республіці піонерами духовного оновлення могли стати здебільшого реставратори — історичні романісти, які у своїй творчості піднялися на захист пам’яті й моралі і які спроектували історичний народний досвід на проблеми сучасності… (Р. Іваничук, Відверто про наболіле)

 

Піррова перемога

Фразеологізм «Піррова перемога». У битві при Аускулі (279 до н. е.) епірський цар Пірр здобув перемогу над римлянами, втративши значну частину свого війська. Сам Пірр так оцінив її: «Ще одна така перемога, — і ми загинули!». Він не помилився: через рік римляни розгромили військо Пірра.

Вислів уживається у значенні: сумнівна перемога, що не виправдовує жертв.

Поляки можуть тішитися тим, що вони здобули стільки сили, щоб покарати Січинського. Але це побіда Піррова. Рокотом розпуки і глибокого одчаю пролунають слова присуду над Січинським по цілому краю і, певно, стануть за ту гарячу краплю, яка може переповнити чашу терпіння і страждання. (С. Петлюра, Помста)

П’ятий день, як він у Парижі. А чого домігся? Єдине, що не пустили сюди китайську делегацію. Це була Піррова перемога. (Н. Рибак, Час сподівань і звершень)

 

Після нас хоч потоп

Фразеологізм «Після нас хоч потоп». Деякі дослідники приписують цей вислів французькому королю Людовікові XV. Проте мемуаристи твердять, що авторка його — фаворитка цього короля маркіза Помпадур. Вона вжила цей вислів, щоб потішити короля після поразки французької армії при Росбаху в 1757 р.

І такі вони всі, — розмірковує упевнено Бугор. — Нам нотації пудами, правила тисячами, а для себе в них одне: «Поживем! Після нас хоч потоп, хоч атомна пустеля. (Н. Рибак, Скриня Пандори)

 

Пісня пісень (Пісня над піснями)

Фразеологізм «Пісня пісень». Назва найпоетичнішої книги Старого Заповіту, написаної царем Соломоном у X ст. до н. е. Цей твір, в основі якого лежать староєврейські весільні пісні, І уславлює кохання Соломона і Суламіфі.

Набувши переносного значення, вислів характеризує найдовершеніший твір, а також прекрасні наслідки діяльності людини.

Так! Я хочу проспівати степову бур’янову пісню цим сіреньким муралям. Я дуже хочу, але — я не можу: треба, щоб була пісня пісень, треба, щоб був — Гімн. (М. Хвильовий, Кіт у чоботях)

Моя Пісне Пісень! Золоте пташеня мого саду.
Корабель попливе, я не вдержу його в берегах.
«Фрам» — це значить «Вперед».
Ви залишитесь, Єво, позаду.
Бо до серця підступить вічний пошук у вічних снігах.
(Л. Костенко, Любов Нансена)

 

Піфагор

Фразеологізм «Піфагор». Грецький філософ і математик (VI ст. до н. е.), винахідник таблиці множення, десяткової системи та ін.

Ім’я Піфагора набуло переносного значення і вживається як синонім слова «мудрець».

Колись шукали істин Піфагори,
І для жерців горів огонь наук, —
Тепер всесвітні перелоги оре
У вбогу свиту вдягнений селюк.
(М. Рильський, Лягла зима. Завіяло дороги…)

Піфагор ти чи Бруно, а слово і серце одно.
Ти — мов голка, що вводить до вени призначені ліки.
Шлях твій страдницький в зорях уже загубився давно,
А попереду — муки та болі. Назавжди, навіки.
(М. Руденко, Світло й темрява)

 

Піфія

Фразеологізм «Піфія». Жриця у храмі Аполлона, яка повідомляла смертних про волю бога. Вона сиділа на золотому триніжку над розщелиною скелі, з якої підіймалися отруйні випари. Задурманена ними Піфія вигукувала окремі слова, значення яких і сама не розуміла, а інші жерці тлумачили потім її пророцтва.

У сучасній мові — людина, що з таємничим багатозначним виглядом робить двозначні натяки або туманні висновки.

Чаклунське замкнуте обличчя Піфії, Сивіли, воно якраз чомусь і викликало довіру: оця врятує, ця допоможе. (О. Гончар, Тронка)

Там холодно. Там високо і сніг.
Там чорний Всесвіт наляга на плечі.
Там крижаної Піфїі триніг
Куриться димом білої хуртечі.
(Л. Костенко, Шпиль туги)

Плач і скрегіт зубовний

Фразеологізм «Плач і скрегіт зубовний». Вислів, що неодноразово трапляється у Старому Заповіті та Євангелії, наприклад: «Прийде пан раба того в день, коли він не чекає, і в годину, якої не відає. І відлучить його, і покарає, як лицемірів; там буде плач і скрегіт зубів» (Матв., 24, 50—51).

Означає крайній ступінь розпачу.

Річард: Що ж, годі вже мені нещасним бути! Доволі вже того «плачу, й ридання, і стогону, і скреготу зубів». (Леся Українка, У пущі)

Діставайте! Кожному по ділах його: одні життя вічне в Бозі, а другі — плач і скрегіт зубів, геєну вогненну… і назавжди, навіки? (М. Могилянський, Честь)

 

Плач на ріках вавилонських

Фразеологізм «Плач на ріках вавилонських». Вислів походить з біблійної Книги Псалмів. У136 псалмі йдеться про поневіряння юдеїв у вавилонському полоні: «На ріках Вавилонських сиділи ми й плакали…».

У переносному значенні — розпач, відчай.

І так, як євреї на ріках вавілонських, так вони (поляки) заголосили тоді на весь світ своїм Міцкевичем і іншими поетами. (П. Куліш, Григорій Квітка-Основ’яненко і його повісті)

Гриміли славою і зброєю батьки;
Пройшли віки…
Як у сільці ворони,
Сини гнусавлять думи і байки,
Старі й малі, поети й жебраки,
Немов жиди на ріках Вавілону.
(І. Багряний, Скелька)

 

Плеяда

Фразеологізм «Плеяда». У грецькій міфології Плеяди — сім дочок титана Атланта й німфи-океаніди Плейони. Рятуючи їх від переслідування мисливця Оріона, боги перенесли їх на небо у вигляді сузір’я Плеяд.

У переносному значенні — група видатних людей — це слово було вжите ще у III ст. до н. е. на окреслення семи видатних грецьких драматургів. «Плеядою» називалася також французька поетична школа доби Відродження (XVI ст.), до складу якої належало сім поетів-гуманістів на чолі з П. Ронсаром і Ж. Дю Белле.

У наш час переносне вживання цього слова не пов’язане з певною кількістю.

Невідомо, чим закінчилась їхня розмова, тільки той талановитий письменник міг би сказати редакторові: я так написав і так писатиме моя плеяда, мої наслідувачі й епігони. (О. Кундзіч, Не втрачайте відчуття народу)

Кращі вірші цілої плеяди наймолодших наших поетів також свідчать, що у справжньої поезії громадянське й інтимне, суспільне й особисте перебувають в нерозривній і природній єдності. (О. Гончар, За правдиве і високохудожнє відтворення життя народу)

 

Плоть і кров

Фразеологізм «Плоть і кров». За Біблією, Адам після створення Єви з його ребра сказав: «Це кость від кості моєї і плоть від плоті моєї» (Буття, 2, 23).

У переносному вживанні вислів характеризує кровну й духовну близькість між людьми, іноді — органічні зв’язки між предметами, поняттями, ідеями. Іноді виступає як антонім до слів «дух», «душа».

Ми не іконописці, а історики. Ставимо не іконостас, а галерею типових представників нашого громадського руху, в плоті і крові, в сильних і слабих формах їх діяльності. (М. Грушевський, Костомаров і новітня Україна)

На очах історії сильна, освічена і культурна інтелігенція України прийняла в XVI і XVII віках польську національність, і усі оті Четвертинські, Чорторийські, Вишневенькі та Тишкевичі — плоть від плоті нашої і кість від костей наших. (М. Міхновський, Самостійна Україна)

Плюшкін

Фразеологізм «Плюшкін». Персонаж поеми М. Гоголя «Мертві душі» (1842) — скнара, що втратив людську подобу. Ім’я його набуло узагальненого значення.

«Скупий, як Гарпагон», — кажуть французи. Не знаю, чи часто вони говорять це сьогодні — і про кого саме говорять, і які саме французи. «Скупий, як Плюшкін» — хто у нас, навіть із молодших учнів середньої школи, не зрозуміє цього? (М. Рильський, Наш Гоголь)

 

Побити камінням

Фразеологізм «Побити камінням». У Давній Юдеї побивання камінням було способом покарання людей, які вчинили тяжкий злочин. У Біблії знаходимо таке попередження від Бога блудниці: «І скличуть проти тебе громаду, і поб’ють тебе камінням, і порубають тебе мечами своїми» (Книга пророка Єзекіїля, 16, 40). Темна юрба також побивала камінням пророків, що закликали людей до праведного життя.

В образному слововживанні «побити камінням» — по-звірячому розправитися з людиною.

Господнюю святую славу Розтлили…
І чужим богам
Пожерли жертву! Омерзились!
І мужа свята… горе вам!
На стогнах каменем побили.
(Т. Шевченко, Пророк)

І хто мене розуміє серцем, той, може, не кине на мене каменем за змальованих мною досі осіб з низів чи трудових інтелігентів. (О. Кобилянська, Автобіографія)

 

Повернімося до наших баранів

Фразеологізм «Повернімося до наших баранів». Цей вислів (французькою мовою — «Revenons a nos moutons») походить з анонімного французького фарсу XV ст. «Адвокат П’єр Патлен», персонаж якого щоразу перериває свою мову, забуваючи про свою мету — оскарження пастуха, який украв у нього баранів. Вислів набув поширення завдяки тому, що його цитує Ф. Рабле в романі «Гаргантюа і Пантагрюель».

Вживається в переносному значенні, коли жартівливо нагадують про потребу повернутися до раніше зачепленого питання.

Відбилась від теми, revenons a nos moutons; приходить мама, ідемо обідати. (Леся Українка, Лист до М. Косача, березень 1891 р.)

 

Поділяй і владарюй

Фразеологізм «Поділяй і владарюй». Політичний принцип, який застосовувався у Давньому Римі (проте відповідного вислову в античних авторів не знайдено). Уперше ця формула у вигляді «Поділяй, щоб царювати» була висловлена, очевидно, французьким королем Людовіком XI у XV ст. Г. Гайне вважав автором вислову македонського царя Філіппа (IV ст. до н. е.).

Рішуче протестуємо проти брутальних спроб роз’єднати народ і демократів, проти імперських намагань і далі діяти за принципом «Розділяй і владарюй». (Заява Центрального проводу Народного руху України, 25.07.1991 р.)

 

По кігтях пізнають лева. Ex ungue leonem

Фразеологізм «По кігтях пізнають лева». Латинське прислів’я, що виникло з вислову грецького поета Алкея (VII—VI ст. до н. е.) «По кігтю намалювати лева», тобто за якоюсь однією ознакою зрозуміти характер людини. Грецький поет Лукіан вважає автором вислову скульптора Фідія (V ст. до н. е.). Серед українських авторів першим ужив цей вислів Дмитро Туптало, єпископ Ростовський (XVII ст.).

Усе там і правильне і не без вартостей, але ніде не чути іскри генія, не видко цього ex ungue leonem, дякуючи чому можна і без підпису впізнати кожний із попередніх творів Толстого. (І. Франко, Лев Толстой)

Він, торкнувши вуса, відповів молодиці з спокійною статечною гідністю: — Лева по кігтях пізнають… А ви що хотіли? (О. Гончар, Бригантина)

 

Покивати головою

Фразеологізм «Покивати головою». Біблійний вислів: «Ти віддав нас на погорду сусідам нашим, на посміховище й наругу тим, хто живе навколо нас. Зробив нас притчею в народів, предметом покивання головою для чужоземців» (Псалом 44. 13-14).

У переносному значенні: осуд, зневага.

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!…
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.
(Т. Шевченко, І мертвим, і живим…)

 

Поліфем

Фразеологізм «Поліфем». У поемі Гомера «Одіссея» так зветься одноокий велетень-циклоп, який мешкав у печері на острові, до якого пристав корабель Одіссея. Він мало не знищив і Одіссея, і його супутників, але хитромудрому Одіссеєві вдалося випекти єдине око Поліфема, завдяки чому життя мореплавців було врятоване.

В образному слововживанні — жахлива й небезпечна потвора.

Шлях Одіссея перейдено,
І десь скінчиться міт сторіч:
День однооким Поліфемом
Всіх звабить у печеру-ніч.
(Є. Маланюк, Доба)

Глухо постогнували сонні лицедії, і оком Поліфема угорі світив червоний місяць без’язикий. (В. Стус, Ця п’єса почалася вже давно…)

 

Помпея. Останній день Помпеї

Фразеологізм «Помпея». Помпея — римське місто, розташоване біля підніжжя вулкана Везувія, знищене протягом кількох годин, спалене й засипане попелом під час виверження вулкана у 79 р. н. е. На тему загибелі Помпеї російський художник К. Брюллов, учитель Т. Шевченка в Академії художеств у Петербурзі, намалював відому картину «Останній день Помпеї».

Вислів означає грандіозну катастрофу.

А як тепер тут мертво! Ані звуку.
Мовчать майдани, ні душі в алеях.
І крок розвідника дзвенить по бруку,
Як десь дзвенів би в спалених Помпеях.
(В. Мисик, На Одері)

…А там пустеля. Чорний день Помпеї.
Останній день Помпеї. Чорний дим.
І згарище під поглядом твоїм,
І чорний попіл з-під руки твоєї…
(М. Фішбейн, А там пустеля…)

 

Попелюшка

Фразеологізм «Попелюшка». Персонаж однойменної казки (1697) французького письменника Ш. Перро — переслідувана жорстокою мачухою бідна дівчина, яка після багатьох поневірянь одружується з принцом.

У переносному значенні — безправна істота, яка увесь час працює на інших, смиренно сприймаючи образи.

В останній розмові з Ольгою Завадка пророчив їй незавидне майбуття з ласки швагра і лякав, що їй, Олі, доведеться жити там на правах попелюшки, а тим часом перед нею зовсім закрили двері. (І. Вільдє, Сестри Річинські)

Щоб в коси — любисток і м’яту
І неба хоч смужку!
А де пропадала, то, мабуть, не варто питати.
Хай Панною стане остання твоя Попелюшка.
(А. Листопад, І прийде, немов волоцюга, твоя незалежність…)

На хвилі часу навантаженими баржами кудись у безвість пливуть багатотомні збірки віршів, а талант стоїть на березі й дивиться очима Попелюшки. (Є. Сверстюк, Блудні сини України)

 

Попіл Клааса б’є в серце

Фразеологізм «Попіл Клааса б’є в серце». Вислів, що не раз повторюється в романі бельгійського письменника Ш. де Костера «Легенда про Уленшпігеля» (1867), дія якого відбувається в XVII ст. Тіль Уленшпігель, син спаленого інквізиторами на вогнищі Клааса, носить на грудях торбинку з попелом батька. Він присягається помститися вбивцям і боротися за визволення своєї батьківщини Фландрії: «Попіл Клааса б’є в моє серце. Смерть панує над Фландрією і в ім’я папи косить найсильніших чоловіків і найкрасивіших дівчат. Права Фландрії розтоптано, її вольності відібрано, голод гризе країну… Якщо не прийти на допомогу Фландрії, вона загине».

Значення вислову: нагадування про важливий обов’язок; заклик до помсти.

Усе життя і прагнення моє,
Мов попіл Клааса, у серце б’є,
Пробуджуючи сни несамовиті.
(Л. Первомайський, Земля)

Ніколи не бризне світло
Із вікон кварталу-мерця.
Твій попіл, замучене житло,
Суворо стучить в серця.
(М. Бажан, Будівничий)

 

Посейдон

Фразеологізм «Посейдон». У грецькій міфології один з головних олімпійських богів, володар морів, брат Зевса. Посейдона зображували з тризубом, яким він вибивав з надр землі прісноводні джерела.

В образному вживанні — символ морської стихії.

Нам Посейдонів жезл тримати не дано,
Й нащадкам не з руки важка його трійчатка,
За днями губиться остання віра — гадка,
А згадка, загадка затягує на дно.
(В. Стус, Сковорода. Хвилеві трени)

 

Посипати попелом (порохом) голову

Фразеологізм «Посипати попелом голову». Вислів походить з Біблії: «Споглянувши на нього з віддалі, не пізнали його та й заплакали вголос; і роздер кожен одяг на собі, та й почали вони кидати порох проти неба понад головами своїми» (Книга Йова, 2,12).

Значення вислову: дуже сумувати, журитися.

Тут — перехрестя: або чорний відпад, або смирись до рештки. Посип голову попелом і проси, як жебрачка, хто себе зграбувала і пустила димом свою хату, — проси кусник хліба і на прожиток денний для серця. (В. Барка, Спокутник)

Я не належу до катастрофістів, які розводять плачі й посипають голову попелом: о, горе, гине українська мова! (П. Загребельний, Думки нарозхрист)

 

По той бік добра і зла

Фразеологізм «По той бік добра і зла». Назва книжки (1886) німецького філософа Ф. Ніцше, який проповідував культ сильної особи, не зв’язаної приписами моралі, одержимої волею до влади «надлюдини».

У сучасній мові іноді цитується без зв’язку з первісним значенням, характеризуючи безсторонню, байдужу людину.

Освячений, в солодкій муці я
Був по той бік добра і зла…
А наді мною Революція
В червоній заграві пливла.
(М. Вороний, Інфанта)

Це дяка за послугу. І нічого в цьому жахливого немає ні для мене, ні для тебе, ні для Костяшкіна, ані для кого, хто вміє розуміти, хто ступив по той бік добра й зла. (В. Винниченко, Хочу!)

 

Потьомкінські села

Фразеологізм «Потьомкінські села». Під час першої подорожі Катерини II в 1787 р. до Криму князь Г. Потьомкін (1739—1791), бажаючи показати цариці «процвітання» щойно приєднаного до Росії краю, наказав спорудити на дніпровських берегах декоративні села, палаци, фортеці, які мали цілком «справжній» вигляд. Потьомкін насаджував парки, які гинули через кілька днів після проїзду Катерини, одягав селян, зігнаних для зустрічі цариці, у святкове вбрання.

У переносному значенні — окозамилювання.

Ми вже лаштунками маскуєм розпад.
Тепер і стиль, і розмах вже не той…
І як би ворог вороном не кромкав, —
нехай живе вигадливий Потьомкін.
(Юрій Клен, Прокляті роки)

— Коли ти, Володько, оте своє потьомкінське риштовання обновиш? — кивнула Вірунька на собор. Володька вловив критику, але не образився. (О. Гончар, Собор)

 

Починаймо від яйця. Ab ovo

Фразеологізм «Починаймо від яйця». Вислів з «Науки поезії» римського поета Горація (65—8 до н. е.). Горацій хвалить Гомера за те, що він починає розповідь про Троянську війну одразу з суті справи, не заглиблюючись у передісторію подій (прекрасна Олена, викрадення якої Парісом було причиною Троянської війни, за грецькими міфами, народилася з яйця).

У переносному значенні: з давніх-давен, від самого початку.

Колеги, ми відбилися від теми.
Почнім ab ovo і приймім ad hoc
без доказу, що і скульптура вічна.
(Леся Українка, У пущі)

 

Почому хліб і сіль почім

Фразеологізм «Почому хліб і сіль почім». Цитата з поеми Т. Шевченка «Кавказ» (1845):

До нас в науку! Ми навчим,
Почому хліб і сіль почім!

Вживається у значенні: справжня вартість чогось.

— Ведеться… А душа моя і тіло моє завжди зранені, неначе для мене ніколи не скінчалася війна. Тобі це не збагнути. Я не сліпець, знаю і бачу, почім хліб і сіль почім. На все ціна буває різна: тривала і тимчасова, виправдана. (В. Логвиненко, Росава)

Правду говори вчасно і невчасно

Цитата з Другого послання апостола Павла до Тимофія: «Проповідуй слово, обстоюй вчасно і невчасно, докоряй, погрожуй, благай з усяким довготерпінням і повчанням» (4, 2).

Переносне значення вислову: істину треба проголошувати безбоязно, за всяких обставин.

Жаль, дуже жаль, що д. Куліш, хоч і як багато напитував місць із Святого Письма перед кожним своїм віршем, а і тут забув на слова св. Павла про говорення правди, — а тут якраз правда була б дуже «благовременна». (І. Франко, Хуторна поезія П. А. Куліша)

 

Предтеча

Фразеологізм «Предтеча». Євангеліє розповідає про прихід Івана Хрестителя, який проповідував появу Ісуса Христа (Матв., 3, 3). Івана Хрестителя іменують також Іваном Предтечею. Старослов’янське «предтеча» означає: «той, хто йде попереду».

У переносному слововживанні — людина, що своєю діяльністю сприяє настанню певних змін; попередник.

Ми мусимо пам’ятати, що ми тільки предтечі того великого, що йде за нами, ми тільки оповіщуємо його силу, ми тільки його посланці. Сей великий — увесь народ український. (М. Міхновський, Самостійна Україна)

Завжди напружено, бо завжди — проти течій. Завжди заслуханий: музика, самота. Так, без шляху, без батька, без предтечі. Так — навпростець — де спалює мета. (Є. Маланюк, Біографія)

 

Прекрасна Олена

Фразеологізм «Прекрасна Олена». Героїня старогрецького епосу, дружина спартанського царя Менелая, що славилася надзвичайною красою. Викрадення її Парісом, сином троянського царя Пріама, було причиною Троянської війни, змальованої Гомером в «Іліаді» (IX ст. до н. е.). Легенда про прекрасну Олену відображена в багатьох літературних творах — Софокла, Евріпіда, Гете, Лесі Українки, у живописі та музиці.

У переносному розумінні вислів означає ідеал жіночої краси, а також іноді — причину незгод.

Ця оселя, ця земля з усім її живим і неживим майном, є головним і єдиним героєм цього роману, вона є тією «вродливою Оленою», за яку розгортається епічна боротьба. (І. Франко, Польський селянин в освітленні польської літератури)

 

Принцеса на горошині

Фразеологізм «Принцеса на горошині». Персонаж однойменної казки (1835) Г. К. Андерсена. Для того, щоб дізнатися, чи є наречена королевича справжньою принцесою, її кладуть на ліжко, застелене дванадцятьма матрацами й дванадцятьма перинами, під якими сховано горошину. Коли вранці принцеса заявила, що цілу ніч не могла спати, бо лежала на чомусь дуже твердому, усі розуміють, що перед ними справжня принцеса.

Вислів уживається для характеристики капризної, розніженої людини.

Голос: «П’ятеро з одного стручка, та п’ятеро — з другого, п’ятеро — з третього, та ще горошина, на якій спала принцеса, — це вже цілий гороховий суп для поета (і для поетеси)». (І. Жиленко, От історія — так історія)

 

Притча во язицех

Фразеологізм «Притча во язицех». Цитата з Біблії: «Зробив (Бог) нас притчею во язицех, предметом покивання головою для чужоземців» (Псалом 44,14). Вислів трапляється також у Второзаконні (28,37).

Значення вислову: предмет загального осуду й глузування; те, про що всі говорять.

Перше були ми те, що тепер московці: влада, першенство і сама назва Руси від нас до них перейшли. Але ми тепер у них яко притча во язиціх… (Історія Русів)

Стане притчею в язиціх
Слово те: дурний, як Цап!
(І. Франко, Лис Микита)

Він стояв на дверях першого поверху, напнутий своєю вічною плащ-палаткою, якої ніколи не скидав відтоді, як одержав її зі складу. На КП серед офіцерів ця палатка давно вже стала притчею во язицех. Говорили, що Іван Антонович присягнув скинути її тільки після повної капітуляції ворога. (О. Гончар, Прапороносці)

 

Провідна зірка

Фразеологізм «Провідна зірка». Вислів походить з Євангелія. Коли волхви вирішили піти поклонитися новонародженому Ісусові, вони побачили, що зоря, яка зійшла на сході, «йде перед ними і нарешті прийшла і стала над тим місцем, де було Дитя» (Матв., 2,9).

Значення вислову в сучасній мові: важливий орієнтир.

Я у темную нічку невидную
Не стулю ні на хвильку очей,
Все шукатиму зірку провідную,
Ясну владарку темних ночей.
(Леся Українка, Contra spem spero)

 

Провідна нитка. Нитка Аріадни

Фразеологізм «Провідна нитка». За грецьким міфом, дочка критського царя Міноса Аріадна дала клубок ниток героєві Тесею, що йшов у глибину лабіринту на бій з потворою Мінотавром. Тримаючися за нитку, кінець якої було закріплено біля входу до лабіринту, Тесей знайшов дорогу назад. Цей міф було викладено в «Метаморфозах» римського поета Овідія (43 до н. е. — 17н. е.).

Переносне значення висловів: надійний дороговказ.

На якусь мить Глухов розгубився, втратив свою провідну нитку. (І. Рябокляч, Жайворонки)

Як їх зносили з поля!
Набрякли від крові рядна.
Троє їх, пастушків. Павло, Сашко і Степан.
Розбирали гранату. І ніяка в житті Аріадна
вже не виведе з горя отих матерів.
(Л. Костенко, Пастораль XX сторіччя)

Як нерозумно: рук не простягнуть.
І аскетично: в думку не пустити…
А нитку Аріаднину тягнуть
через стіну, немов з-потойбік світу.
(С. Йовенко, Стіна)

 

Продати за миску сочевиці

Фразеологізм «Продати за миску сочевиці». Вислів походить з Біблії, яка розповідає про те, як Ісав продав своєму молодшому братові Якову первородство, тобто права старшого, першого в роді, за миску сочевичної юшки (Буття, 25, 31—34).

У переносному значенні вислів означає зраду великої ідеї, запроданство.

Народ? Магнати продають
Народ за юшку сочевичну.
Останній день. Остання путь.
Вперед, під шаблю блискавичну!
(Л. Первомайський, Угорські рапсодії)

Усе комусь щось пишуть на догоду,
та чечевиці хочуть, як Ісав.
А хто напише або написав
велику книгу нашого народу?
(Ліна Костенко, Інкрустації)

 

Прокрустове ложе

Фразеологізм «Прокрустове ложе». Ліжко, на яке, за старогрецькою легендою, розбійник Прокруст укладав спійманих ним мандрівників. Тим, для кого ліжко було завелике, Прокруст витягав ноги, а тим, кому замале, — укорочував.

У переносному вживанні вислів означає штучну мірку, формальний шаблон, під який силоміць підганяють реальне життя: факти та явища, творчість, ідеї тощо.

Ти, правдолюбне юродивий,
Вже попадавсь у западню;
І на Прокрустовому ложі,
Забувши заповіді божі,
Тебе самого клав брехун…
(П. Куліш, Куліш у пеклі)

Чи не тому було так боляче саме за нього (В. Стуса), що він, великий і народжений для великих діянь, так мучився в прокрустовому ложі й ніяк не міг зійтися з тими, що навчились у цьому ложі спати й співати. (Є. Сверстюк, Блудні сини України)

Розумів і Филипович, тому активно обстоював самоцінність фактів, які не вкладаються у ці прокрустові схеми, — самоцінність, а не об’єктивістську самодостатність… (С. Гречанюк, Щоб давнє слово на чатах стояло)

 

Про мертвих або добре, або нічого

Фразеологізм «Про мертвих або добре, або нічого». Першоджерелом латинського вислову «De mortuis aut bene, aut nihil» вважається твір Діогена Лаертського (III ст. н. е.) «Життя, вчення й думки славетних філософів», де грецькому філософові VI ст. до н. е. Хілону — одному з «семи мудреців» давнього світу — приписано слова: «Про мертвих не слід казати погане».

Як скінчу життя стражденне,
Спогадайте інший раз —
Чи там nihil, чи там bene…
Як скінчу життя стражденне,
Щоб не чути більш образ, —
Киньте часом і про мене
Пару щирих, теплих фраз!
(П. Грабовський, До товариства)

Щоб сказати правдиве слово про такого діяча (як В. Антонович), не треба перш за все йти слідком за отим латинським прислів’ям, по якому «de mortuis aut bene, aut nihil». (C. Петлюра, Записки українського наукового товариства в Києві)

 

Прометей

Фразеологізм «Прометей». У грецькій міфології — син титана Япета, який, маючи жаль до беззахисних людей, викрав для них вогонь з неба, навчив їх користуватися вогнем, застосовувати здобутки науки та мистецтва. Цим він протиставив себе олімпійським богам і самому Зевсові, який жорстоко покарав Прометея, наказавши прикувати його до кавказької скелі. Щоранку орел прилітав дзьобати печінку Прометея, але за ніч вона знову відростала. Муки Прометея тривали тисячоліття, доки Геракл не вбив орла й не визволив благородного героя.

Образ Прометея привертав увагу письменників різних епох і країн (трагедія Есхіла «Прометей прикутий», поезія Й. В. Гете «Прометей», поема П. Б. Шеллі «Визволений Прометей», поема А. Малишка «Прометей»та ін.). У поемі Т. Шевченка «Кавказ» образ Прометея символізує опір кавказьких народів загарбницькій політиці Російської імперії.

Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвітив не словом, а вогнем, боровся не в покорі, а завзято… (Леся Українка, В катакомбах)

Бачиш оці зелені пагони цибулі? В них сонце. Вони росли, перетворюючи його енергію. «Рослина — це Прометей, що краде вогонь з неба». Це сказав Тімірязєв. (Ю. Мушкетик, Біла тінь)

Бути Давидом — єднати народи,
Де є неправда — встати супроти,
З попелу встати як спаленим бути,
І Прометеєм шаліти прикутим
На степовому моєму роздоллі.
(І. Драч, Бути Давидом Гурамішвілі)

 

Пропаща сила

Фразеологізм «Пропаща сила». Під такою назвою вийшов у 1903 р. на Україні роман Панаса Мирного та І. Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1875). «Пропаща сила» — це насамперед головний герой роману селянин Чіпка, що став на хибний шлях розбійництва, а також злодій Гудзь і товариші Чіпки — Матня, Пацюк, Люшня. Вислів уживається також у розширеному значенні.

Горе тій країні, де цькують таких людей, як І. Дзюба, де їх прагнуть обернути на пропащу силу, де безмозкі чорні чоловічки вбивають при цвіті тисячі талантів, так трудно народжуваних матерями. (В. Стус, 3 приводу статті Л. Дмитерка «Місце в бою»)

Микола мав чуття слова й добру культуру, щоб розвинутися, я певен цього, на справжнього майстра в поезії, а скінчив пропащою силою. (І. Кошелівець, Розмови в дорозі до себе)

 

Пророк

Фразеологізм «Пророк». У давніх юдеїв пророки — проповідники та провозвісники волі Божої, які не належали до жерців. Пророки Ісайя, Єремія та ін. виступали проти рабовласників, лихварів, віщували загибель Ізраїльського та Юдейського царств і прихід месії, який встановить справедливість.

У сучасній мові «пророк» — визначна людина, яка бачить далі за інших. Слово вживається ще й з іронічним забарвленням: людина, що береться судити про майбутнє, не маючи для цього даних.

Восплач, пророче,
Сине Божий!
І о князях, і о вельможах,
І о царях отих.
(Т. Шевченко, Подражаніє Ієзекіїлю)

Долон : Пророчице, скажи, чи я верну живий з моєї справи?
Кассандра: Чого ти, власне, в мене се питаєш? Питай в Гелена, та чи мало ж є у нас у Трої віщунів? (Леся Українка, Кассандра)

 

Про тебе мовлено, тільки під іншим іменем

Фразеологізм «Про тебе мовлено, тільки під іншим іменем». Вислів походить з першої сатири римського поета Горація (65—8 до н. е.):

Чому ж ти смієшся?
Ім’я замінити —
І вся ця історія буде про тебе.

Значення вислову: сказане повною мірою стосується не тільки того, хто згаданий у розповіді, а й інших людей.

Досхочу нареготавшись з Олімпу Котляревського, він (Микола І) і в думках собі не покладав, що «de tefabula» — про тебе байку тую складено. (С. Єфремов, Історія українського письменства)

— Кепські твої справи, Берестовський, якщо вже й до цього дійшло. «Жодне добре діло не лишається невідплаченим заздрістю або ненавистю» — хто це сказав? Хто б не сказав — про тебе мовлено. (Л. Первомайський, Дикий мед)

 

Протей

Фразеологізм «Протей». У грецькій міфології — син володаря морів бога Посейдона, здатний перевтілюватися в різних тварин, у рослини та речі.

У переносному значенні — людина, якій властива часта зміна настроїв чи думок.

Верлен був дуже щирий поет і таки справжній поет, хоч вдача його, а через те й поезія була протеївська по змінливості і значно психопатична… (Леся Українка, Лист до О. Косач, 21.І.1903 р.)

Палац — штангіст із вдачею Протея,
То — до зірок, то — майже в плейстоцен.
(Е. Андієвська, Палац із рештками риштування)

 

Проти рожна перти

Фразеологізм «Проти рожна перти». Вислів походить з новозавітних Діянь апостолів (9, 4-5), де розповідається про те, що Савл, який був гонителем християн, почув голос з неба: «Савле, Савле! Чому ти переслідуєш мене?». Він спитав: «Хто ти, Господи?». Господь же сказав: «Я Ісус, якого ти переслідуєш. Важко тобі йти проти рожна». Старослов’янською мовою — «Жестоко ті єсть против рожна прати». Рожен — гострий кілок.

У сучасній мові — відвага, здатність людини виступити проти значно переважаючих сил.

Против рожна перти,
Против хвиль плисти,
Сміло аж до смерті
Хрест важкий нести!
(І. Франко, Semper idem!)

Так, все життя він лізтиме проти рожна, буде обстоювати те, у що вірить… (І. Муратов, Свіже повітря для матері)

Пузир

Фразеологізм «Пузир». Персонаж комедії І. Тобілевича «Хазяїн» (1900). У характері Пузиря сполучаються холодний розрахунок і гарячкова енергія набувача.

У переносному значенні — хижак-експлуататор.

Усе ж дехто з пузирів Ланового докірливо похитував головою, упереджав Дороша: — І з ким ти боротись насміливсь, проти кого пішов? (Є. Кротевич, Сини землі)

 

Пуп землі

Фразеологізм «Пуп землі». У міфологічних системах різних народів світу наявний образ пупа землі — центра Всесвіту. Одна з найдавніших традицій шанування пупа землі пов’язана з фольклорними переказами Талмуда, в яких розповідається, що в центрі світу знаходиться Палестина, в центрі Палестини — Єрусалим, у центрі Єрусалима — храм, у центрі храму — святая святих, вівтар, а в центрі вівтаря — камінь перед ковчегом заповіту, що містив заповіді, які Бог дав Мойсееві. З цього каменя, який Бог кинув у море, почалося сотворіння світу. За іншою версією, Бог закрив цим каменем отвір безодні, водного хаосу.

У сучасній мові вислів уживається іронічно, як характеристика людини, що безпідставно претендує на головну роль, на центральне місце.

Це коли не вважати (а дехто з нас явно схильний до цього!) — коли не вважати богоспасаємий наш Славгород за пуп землі. (А. Головко, Артем Гармаш)

Самопал: Я тебе, Антоне, сорок років знаю… Ти як вийшов у передовики, то тобі, соответственно, і замакітрилась голова… Здалось тобі, що ти — пуп землі… (М. Зарудний, Антеї)

 

П’ята колона

Фразеологізм «П’ята колона». Цитата з промови іспанського генерала-франкіста Е. Мола, який заявив у 1936 p., під час громадянської війни, що крім чотирьох армійських колон, які насту пають під його командуванням на Мадрид, він має ще й п’яту колону в самому Мадриді — шпигунів, диверсантів, змовників.

У наші дні «п’ята колона» — метафорична назва таємних агентів ворога.

Крім «п’ятих» комуністичних колон у країнах вільного світу, Москва має сьогодні велику кількість своїх симпатиків і поплентачів серед європейської еліти і діячів культури. (П. Голубенко, Україна і Росія)

Фразеологізми. Приклади на букву П. Значення фразеологізмів на букву П з прикладами вживання

Фразеологічний словник

Фразеологізми приклади

Найцікавіші та найпопулярніші фразеологізми