Фразеологізми. Приклади на букву Г . Значення фразеологізмів на букву Г з прикладами вживання

Фразеологізми. Приклади на букву Г . Значення фразеологізмів на букву Г з прикладами вживання

Гадесові поля

Фразеологізм «Гадесові поля». Гадес, або Аїд (у римській міфології — Плутон), — за старогрецькими міфами, володар підземного світу і царства мертвих. Вважався божеством земних надр і родючості.

Гадесові поля — царство мертвих. За уявленнями греків, воно знаходиться десь на заході, на краю світу (або під землею).

Родина, слава, молодість, кохання
Зосталися далеко за морями,

А я сама на сій чужій чужині,
Неначе тінь забутої людини,
Що по Гадесових полях блукає,
Сумна, бліда, безсила, марна тінь!
(Леся Українка, Іфігенія в Тавріді)

Гамлет

Фразеологізм «Гамлет». Гамлет — герой однойменної трагедії (1601) В. Шекспіра. Доля Гамлета — трагедія благородної людини, що стикається з торжеством зла в житті. Помста за вбитого батька осмислюється Гамлетом як відплата за узурпацію влади і деспотизм, як встановлення справедливості. Сумніви, що мучать його (гамлетівські питання), мають своїм джерелом пошуки відповідних дійових засобів для досягнення мети.

Ім’ям Гамлета називають людину, яка в усьому сумнівається, нездатна діяти швидко й рішуче.

Здавалося б — що натуральнішого могло бути, як одвернути очі од того лиха бездонного… й заплутатися в гамлетовських питаннях, закопатися в безнадійне рефлексування. (С. Єфремов, Історія українського письменства)

Ми ще поялозимо трохи гамлетівське питання,
Ми ще пошукаємо ради в курних закамарках книг,
Ми ще постоїмо трохи на цім острівці останнім —
Хоча підлога, схитнувшись, уже витікає з-під ніг…
(О. Забужко, Самогубне дерево)

Ганнібалова (Аннібалова) присяга

Фразеологізм «Ганнібалова (Аннібалова) присяга». Як розповідає римський історик Полібій (II ст. до н. е.), коли майбутньому карфагенському полководцеві Ганнібалу (Аннібалу, 247—183 до н. е.) сповнилося десять років, батько примусив його заприсягтися завжди бути непримиренним ворогом Риму. Ганнібал додержав присяги, він не раз завдавав римському війську тяжких поразок. Але зазнавши розгрому й переконавшися в неможливості продовжувати боротьбу, Ганнібал покінчив життя самогубством.

У переносному значенні — рішучість боротися до кінця.

До світла він (І. Франко) кликав… і склав Ганнібалову присягу раз у раз нехибно йти «на чесне, праве діло». (С. Єфремов, Історія українського письменства)

О, слава тим, які не піддались
солодкій грі вабливої сопілки,
які, — як гордий Ганнібал колись, —
з смертельним ворогом не склали спілки…
(Юрій Клен, Прокляті роки)

Гарматне м’ясо

Фразеологізм «Гарматне м’ясо». Найбільш раннім літературним джерелом, у якому зустрічається цей вислів, є політичний памфлет французького письменника Ф. Р. Шатобріана (1768—1848) «Про Бонапарта і Бурбонів», опублікований після вступу військ союзників у Париж у 1814 р. Закликаючи до реставрації династії Бурбонів, Шатобріан детально спиняється на темних сторонах наполеонівського режиму. Він твердить, що призови на військову службу були винятково жорстокі: «Зневага до людського життя і до Франції досягла такого ступеня, що новобранців називали сировиною й гарматним м’ясом».

Вислів цей, характеризуючи цинічне ставлення до вартості людського життя взагалі, вживається головним чином у значенні: солдати, яких посилає на смерть жорстока влада.

Так само тягло до православія та білого царя і все поспільство, котре не знало супокою серед козацької завірюхи, а грало ролю гарматного м’яса в руках всіх станів, що були над ним… (П. Грабовський, Лист до Б. Грінченка, 14.ХІІ.1901 р.)

По-друге, — вони (союзні держави) сподівалися.., що ми їм дамо гарматного м’яса, яким би вони на східному фронті могли годувати свого ненажерливого бога імперіалізму. (В. Винниченко, Відродження нації)

Гарпії

Фразеологізм «Гарпії». У грецькій міфології гарпії — архаїчні божества, крилаті напівжінки-напівптахи, жахливі на вигляд. Вони викрадали дітей та людські душі. У міфі про аргонавтів гарпії замучили царя Фінея, забираючи або забруднюючи його їжу.

У переносному значенні гарпія — лиха жінка, а також зло, що мучить людину, терзає її душу.

Я самотній стою.
Наді мною реве хуртовина;

Зграї гарпій проклятих,
що рвуться «навіщо», «куди»,
Мою душу жеруть…
Як покинута в лісі дитина,
Я самотній стою.
Наді мною реве хуртовина,
Замітає сліди.
(М. Вороний, Vaevictis)

— А що ти робитимеш, коли султан тебе розлюбить через оцю гарпію? (3. Тулуб, Людолови)

Не озирайсь! Вгніздившись у сідло,
не потурай, що стежку замело,
де почет друзів із обличчям гарпій.
(В. Стус, Вершник)

Ґаудеамус іґітур

Фразеологізм «Ґаудеамус іґітур». Цитата з пісні латинською мовою, яку, за переказами, склали студенти Гайдельберзького університету в Німеччині в XIV ст. Музику до неї написав у XV ст. фламандський композитор І. Окенгайм. Ця пісня стала міжнародним університетським гімном. Вона починається словами: «Звеселяймося, поки ми молоді!».

Gaudeamus igitur juvenes dum sumus! — надто непримушено скрикнув супутник інженера і підсів до Сердюка. (М. Хвильовий, Зав’язка)

Хоч їхні мрії зниділи у гуркоті пилюг і бур:
Gaudeamus igitur!
(Б. Бойчук, На балі бувших львівських студентів у Нью-Йорку)

Ґвинтик

Фразеологізм «Ґвинтик». Улюблена комуністичними вождями метафора людини та її духовної діяльності. В. Ленін у статті «Партійна організація і партійна література» закликав літературу стати «коліщатком і ґвинтиком загально-пролетарської справи», тобто підпорядкуватися наказам партії. Й. Сталін у «Тості за великий російський народ» (1945) хвалив людей-ґвинтиків, які безвідмовно виконували доручені їм справи.

Вживається у значенні: людина, поневолена бездушною державною машиною.

Не можна суверенну державу будувати з ґвинтиків, — і не є важливо, які це «ґвинтики», за кого вони — «за Сталіна», чи «за Горбачова», чи «за дядька Тараса» з «Мини Мазайла» Миколи Куліша. (Н. Корнієнко, Українська та російська ментальність: проекція в сучасне)

Він числивсь ґвинтиком в державі,
Хоч в грудях людське мав тепло

І чисте серце, неіржаве,
Якому зносу не було.
(М. Василенко, Ґвинтик)

Геба

Фразеологізм «Геба». У грецькій міфології богиня юності, донька Зевса і Гери. У палаці Зевса на Олімпі слугує богам, подаючи їм вино. Стала дружиною Геракла.

В образній мові виступає як втілення молодості.

А ввечері — я знаю — знов буде ясне небо,
Зелено-жовтий захід і місяць-білоріг,

Твоя сріблиста шата, гіперборейська Гебо,
Блисне на перехресті заметених доріг.
(М. Зеров, О, як мене втомили рядки готичних літер…)

Геєна вогненна

Фразеологізм «Геєна вогненна». У юдеїв і християн — метафорична назва пекла, яка походить від назви долини на південь від Єрусалима, де язичники приносили в жертву дітей. Долина звалася Гінном, а згодом — Тофет. У Біблії про неї сказано: «Приходять дні, говорить Господь, коли не називатимуть більше це місце Тофетом і долиною синів Гінномових, а долиною вбивства» (Єремія, 19, 6).

У переносному значенні — місце пекельних мук людини.

М і р і а м : Так слухай же: чи в огняній геєнні, чи в темряві без краю доведеться мені на вік віків з душею пробувати, та радощі моєї не зруйнує сам князь темноти… (Леся Українка, Одержима)

Талант Григора Тютюнника, як і його творчість, був спонтанним, постійно цькованим і все-таки незацькованим протестом проти дій геєнни огненної суспільної облуди та ідеологічного маразму. (Є. Гуцало, Завжди самостійний, завжди незалежний)

П’ять днів пізніше обидві ці інституції (штаб і комендатура) несподівано зірвалися в повітря. До цього додалися інші вибухи, почались пожежі і по часі ввесь Хрещатик уявляв геєнну вогненну. (У. Самчук, На коні вороному)

Гекатомба

Фразеологізм «Гекатомба». Жертвоприношення зі ста биків, які відбувалися в Афінах на початку року. У переносному значенні — велика й кривава жертва.

Так під белькіт і безглуздя джазу,
Солодко заламуючись вділ,

Поглинають пристрасть і відразу
Гекатомби вже бездушних тіл.
(Є. Маланюк, Кінець початку)

Вже ми осягнули розумом масштаб репресій, уже задихнулись од жаху й безсилого гніву перед лицем багатомільйонної людської гекатомби, вже навчилися не затинаючись вимовляти слово «тоталітаризм»… (О. Забужко, Література і тоталітаризм)

Геній і злочинство несумісні

Фразеологізм «Геній і злочинство несумісні». Вислів з «маленької трагедії» О. Пушкіна «Моцарт і Сальєрі» (1830). Слова з останнього монологу Сальєрі, який щойно отруїв Моцарта:

Що, як він правий
І я не геній?
Геній і злочинство —
Дві речі несумісні.

Хай завжди буде вища сутність
Вогню святого — не імли,

Бо зроду геній і підступність
Вже несумісними були.
(Р. Третьяков, Лірика правди)

Геракл (Геркулес)

Фразеологізм «Геракл». Геракл (у римлян — Геркулес) — герой старогрецьких міфів, наділений надзвичайною фізичною силою. Відомі легенди про його дванадцять подвигів: очищення Авгієвих стаєнь, перемога над Лернейською гідрою, здобуття золотих яблук Гесперид та ін.

У переносному вживанні Геркулес — могутня людина, «геркулесове тіло» — міцне, м’язисте тіло, «геркулесова праця» — неймовірно тяжка праця.

Павлюк… щоразу посилався на своє прекрасне здоров’я та свої м’язи. А м’язи кочегар мав справді геркулесові. (М. Трублаїні, Лахтак)

Велетень якийсь, Геракл XX віку, бився тут з морем, і зосталось побойовище: багатотонне груддя залізобетону, як після бомбардування, лежить вподовж берега в руїнному хаосі. (О. Гончар, Циклон)

Встане сильний мужчина, як Геркулес,
з вольовим і проясненим з ночі обличчям.
(Б. Олійник, Ніч масок)

Геркулесові стовпи

Фразеологізм «Геркулесові стовпи». Виконуючи один зі своїх подвигів, Геракл дійшов до протоки, що відокремлювала Європу від Африки, і встановив на її північному та південному берегах дві кам’яні стели. Вони одержали назву «Геркулесових стовпів» і позначали межу відомого грекам світу.

У переносному значенні — крайня межа.

Неуцтво дійшло Геркулесових стовпів, бо «сотый ієрей єдва славенскій сразумьет язык», як нарікає одна з сучасних пам’яток. (С. Єфремов, Історія українського письменства)

Герой нашого часу

Фразеологізм «Герой нашого часу». Назва роману (1840) M. Лєрмонтова, головний персонаж якого Печорін став одним з перших образів «зайвих людей».

Вислів часто використовують у буквальному значенні, іноді — іронічно.

1. Фі, так от де ви, герой нашого часу! — скривила губи Валя.

2. Що у вас тут повинно бути — бачок з водою і… посудина? (В. Міняйло, Дзеркальний короп)

Треба думати, що саме в гонитві за інтелектуальним, — і не підозрюючи того, що ця проблема не є якимсь відкриттям у літературі, а постала нині з такою гостротою тільки як реакція на духовне і чуттєве збіднення героя нашого часу, зокрема інтелігента, у нас останнім часом так посилився інтерес до життя людей розумової праці, і в тому числі до художньої. (Б. Буряк, Художник і життя)

Герострат

Фразеологізм «Герострат». Честолюбець Герострат, щоб обезсмертити своє ім’я, спалив у 356 р. до н. е. храм Артеміди в Ефесі, який вважався одним із «семи чудес світу». Герострата судили, стратили. Ім’я його було заборонено згадувати. Ми знаємо про нього з уривків творів його сучасника, грецького історика Феопомпа.

Геростратами називаюсь людей, які домагаються слави, не зупиняючись перед знищенням найвизначніших витворів людського генія. «Геростратова слава» — ганебна слава. В. Самійленко написав монолог у трьох сценах «Герострат»(1888).

Нащо мене засуджено до страти?
Нікчемні люди, ваш нікчемний суд.

Не обезглавте слави Герострата —
Я єсть живий, і я творю свій труд.
(В. Симоненко, Герострат)

І слова «мати» не впізнати,
І слова «син» не воскресить.

Так потрудились Герострати,
Що нічим і поголосить.
(І. Жиленко, Немає більше слів…)

Хіба докажеш, що кожний Герострат — Герострат і не кожному крикунові судилося прославитись в Ефесі?
(М. Хвильовий, Україна чи Малоросія?)

Геть від Москви!

Фразеологізм «Геть від Москви!». Це гасло є видозміненою реплікою Чацького — героя п’єси О. Грибоєдова «Лихо з розуму» (1824): «Геть із Москви». Відмова від однобічної орієнтації на наслідування російської культури і потреба встановлення безпосередніх контактів з «психологічним Заходом» належали до основних положень культурологічної концепції М. Хвильового, сконцентрованих у гаслі «Геть від Москви». За цю концепцію її автора було піддано нещадному цькуванню, організованому Й. Сталіним і його сатрапами.

Гасло Хвильового «Геть «від Москви!» є логічним висновком історичного розвитку російсько-українських взаємин. (П. Голубенко, Україна і Росія)

Гефест

Фразеологізм «Гефест». У грецькій міфології — бог вогню й ковальства (у римлян йому відповідає Вулкан).

У переносному значенні — вправний майстер, неперевершений коваль.

Коли літак знявся з позначеного пунктиром різнобарвних вогників аеродромного поля, Етна ще раз спалахнула під нами жаром своєї невчасної Гефестової кузні. (М. Бажан, Спогади)

Гефсиманський сад

Фразеологізм «Гефсиманський сад». Ісус Христос, за Євангелієм, після останньої зустрічі зі своїми учнями під час Таємної вечері пішов у Гефсиманський сад, щоб на самоті помолитися Богові. Він просив Бога, щоб Його минула мученицька смерть на хресті: «Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ця. Але хай буде не так, як я хочу, а як Ти хочеш» (Матв., 26,39).

Образне значення вислову — місце останньої молитви перед стратою; останні години перед арештом і смертю.

Зворушує згадки
Огонь од лампадки,

Що світять тут люди,
Про факел Іуди
В густім Гефсиманськім саду.
(Г. Чупринка, Перед образом Христа)

Твій смуток, наче дикий виноград, що при шляху в терпкій схилився ваготі. Послухай: це шумить твій гетсиманський сад, де молишся своїй великій самоті. (Б. Нижанківський, Підносиш, пілігриме, смуток свій…)

Йди з-перед очей, відрадо,
почезни, мето моя!
Бреду Гефсиманським садом,
така мені досада,
душа мов не своя.
(В. Стус, Йди з-перед очей, відрадо…)

Гидке каченя

Фразеологізм «Гидке каченя». Назва казки Г. К. Андерсена (1805—1875) про пташеня, несхоже на інших, яке всі вважали гидким. А воно виросло у прекрасного білосніжного лебедя. У переносному значенні вислів застосовується до тих, кого не вміють оцінити по-справжньому і хто кінець кінцем заслуговує на безперечне схвалення.

Циганка-осінь, мов колоду карт,
кленове листя вгору підкидає,

ростуть красуні із гидких качат, —
дитяче ж око з ревнощів страждає.
(С. Йовенко, Вікна у Київ)

Гідра

Фразеологізм «Гідра». У грецькій міфології Лернейська Гідра — багатоголова потвора з тулубом змії, в якої замість однієї відрубаної голови виростали дві нові. її переміг Геракл.

У переносному значенні — ворожа сила, з якою дуже важко боротися. Під час Великої французької революції були поширені метафори «гідра аристократії», «гідра анархії».

Р у ф і н: Уділено вам силу Геркулеса для подвигів — то знищили б ви гідру преторіанську, вигнали б химеру в одежі цезарській геть з Капітоля, стовпи закону міцно встановили б. (Леся Українка, Руфіні Прісцілла)

Гіменей. Пута Гіменея

Фразеологізми «Гіменей» та «Пута Гіменея». Гіменей — бог шлюбу в Давній Греції. Пута Гіменея — подружні зв’язки.

Йон уже з санкції батькової зазирав у чорні очі присадкуватій Домніці та носив на пальці мідяну каблучку від неї, це перше з пут чигаючого на парубків Гіменея. (М. Коцюбинський, Пекоптьор)

Шлюб закоханих істот —
Справжнє свято Гіменея!
Помічник у них — Ерот,
Помічницею — Псіхея!
(М. Вороний, Епіталама)

Подивувалися тут і ті диваки, котрі зопалу, здуру порвали ланцюг Гіменея, покинули дружин своїх, які вже там вони були… (М. Рудь, Боривітер)

Гіпокрена (Іпокрена)

Фразеологізм «Гіпокрена». У давньогрецькому міфі розповідається, що крилатий кінь Зевса Пегас ударив копитом по каменю на горі Гелікон. Від цього народилося джерело Гіпокрена, яке давало натхнення поетам.

У переносному значенні — поезія.

Я вас намалював, недовірки святині,
Хулителі ключа живого Гіпокрени.

Чудовищем гидким довіку на Вкраїні
Стояти буде образ ваш мерзенний.
(П. Куліш, Абадонна)

Гладіатор

Фразеологізм «Гладіатор». Гладіаторами (від латинського «gladius» — меч) звалися у Давньому Римі озброєні мечами бійці, які змагалися у двобої аж до загибелі одного з них. Бої гладіаторів відбувалися в Колізеї — величезному римському цирку — й були улюбленою розвагою римлян. У сучасній мові — людина, приречена на жорстоку, смертельну боротьбу.

Карманський — це з гладіаторів, той, що не є роджений для борні, котрий умирає, скорений ким-небудь… (X. Алчевська, Майстри слова)

Нишкни, людино, гінкий Орегону завзятче,
Владарю прерій і пущ, у кайданах залізопотопу
Важче бреди, о доби нездоланний варначе,
В юрбах — ти сам — гладіатор, боєць важкостопий.
(Ю. Косач, Американська готика)

Глитай, або ж Павук

Фразеологізм «Глитай». Назва драми (1882) M. Кропивницького. У ній вперше в українській драматургії реалістично відтворено нові процеси в житті пореформеного села. Герой драми, якого односельчани прозвали глитаєм та павуком — уособлення хижацтва й розбещеності, всевладності багатія в селі.

Давно життя минуло старосвітське
І зник з землі Глитай, або ж Павук,

Та знов, мов крила, міліони рук
Стрічають плеском ім’я — Кропивницький.
(М. Рильський, Пам’яті М. Л. Кропивницького)

Гниле багно

Фразеологізм «Гниле багно». Так образно назвав Й. В. Гете (1749—1832) у трагедії «Фауст» сучасну йому німецьку дійсність. І. Франко використав цей образ у XIV вірші циклу «Тюремні сонети».

…Потрібна, справді, велика наївність, щоб зрозуміти дослівно це «гниле багно» (der Pfuhl). Та це ж той самий образ, яким набагато пізніше скористався І. Франко, кажучи про Австрію:

Багно гнилеєміж країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою…
(О. Білецький, «Фауст», трагедія Гете)

Гола істина

Фразеологізм «Гола істина». Вислів належить римському поетові Квінту Горацію Флакку (55-8 до н. е.), який вжив його в першій книзі своїх «Од» (24, І).

Цей вислів, який цитується також латинською мовою — «nuda veritas» — означає неприкрашену дійсність.

Я апелюю до почуття міри і розуміння того, що велика кількість «голих правд», на зразок неголеності, бруду, незачісаності і обшарпаності, може задушити правду мистецтва. (О. Довженко, Про красу)

Голгофа

Фразеологізм «Голгофа». Голгофа — горб на околиці Єрусалима, де, за Євангелієм, було розп’ято на хресті Ісуса Христа.

У переносному слововживанні — страждання, моральні та фізичні муки, подвижництво.

По чреву світа ватаги ходять —
ситі,

п’яні:
п’ють кров.
Розп’яв хтось правду на Голгофі
знов!
(Т. Осьмачка, Хто?)

Давно позаду втрачена мета.
Та в порожнечі нам блукати доти,
Аж доки ми тягар того Хреста
Донесемо до нашої Голготи.
(І. Качуровський,І знову ніч. І знову курс зюд-вест…)

Шаную те і вірю тільки в те,
Що у душі Голгофою росте.
(М. Руденко, Я нині весь — немов крутий заміс)

Наближалося щось гірше, ніж героїчне терпіння. Це був уже шлях на Голгофу. Не знаю, чи М. Хвильовий у час ліквідації Пролітфронту ясно усвідомлював уже, куди котиться його особиста зоря. (Г. Костюк, Микола Хвильовий)

Криваві сталінські кати, перш ніж послати на Голгофу 33-го року весь український народ, вирвали в нього душу, розстрілявши найталановитіших синів. (П. Загребельний, Думки нарозхрист)

Голем

Фразеологізм «Голем». Виліплена з глини людська постать, яка начебто оживає під впливом магічних засобів. Легенда про голема прийшла з єврейського фольклору, який розповідає історію празького рабина Лева, що жив у XVI — на початку XVII ст. Він створив голема, але той, набувши величезної фізичної сили, перестав підкорятися рабинові.

Легенду про голема відбито в багатьох творах європейської літератури — у прозі Л. А. фон Арніма, Е. Т. А. Гофмана, Г. Майрінка та ін.

І оком дивлячися мертвим, голим, в екстазі хасид як задеревів. З обличчя вже не цадик він, а Голем, корч захвату йому аж м’язи звів. (Юрій Клен, Попіл імперій)

Голодна воля

Фразеологізм «Голодна воля». Назва повісті Панаса Мирного, написаної наприкінці 70-х років XIX ст. Автор викрив у цьому творі кріпосницький характер реформи 1861 p., назвавши її «голодною волею».

У сучасній літературній мові вислів уживається й у ширшому значенні.

Цю еволюцію слід би простежити в спеціальному дослідженні, яке показало б, як «мужик» — представник релігійно-морального начала… — змінюється «мужиком» — носієм високих моральних якостей, який страждає в ярмі кріпосного рабства, мучиться, але протестує…; як на зміну йому приходить «мужик» — правдошукач, що стає «пропащою силою» в умовах «голодної волі»… (О. Білецький, Українська література серед інших літератур світу)

Голос волаючого у пустелі

Фразеологізм «Голос волаючого у пустелі». Вислів зустрічається в Старому Заповіті (Ісайя, 40, 3) і Євангелії (Матв., 3, 3).

Вживається у значенні: марний заклик, залишений без уваги й без відповіді, а також одинокий виступ, ніким не підтриманий.

Джонатан:
Послухай же тепер! Нехай мій голос

волаючим не буде у пустині.
Кажу тобі, волаю і благаю:
скорися, Річарде!
(Леся Українка, У пущі)

Скрізь по цих губерніях перевага була на боці поміщиків, а виборчий голос крестьян справді буде тим «гласом вопіющого в пустині», якого, мабуть, не почують в третій Державній Думі. (С. Петлюра, Про новий виборчий закон)

Вона (Л. Костенко) спробувала було догукатися до совісті своїх колег, нагадавши їм, як чинили в аналогічних ситуаціях справжні письменники-гуманісти В. Короленко, Е. Золя… Але то був саме той «голос», який називають «волаючим у пустелі». (А. Шевченко, Переднє слово до книжки І. Світличного «Жити без чернеток»)

Голос народу — голос Божий

Фразеологізм «Голос народу — голос Божий». Вислів походить з поеми Гесіода (VIII—VII ст. до н. е.) «Труди і дні», вірші 763—764. Він був широко відомий уже в епоху античності, а також у Середні віки (наприклад, його цитує Алкуїн, вчений при дворі Карла Великого, VIII ст. н. е.). Латиною — «Vox populi — vox Dei».

У сучасній мові вживається як вияв демократичних переконань.

Я хіба що, я навпаки. Я зроду. Я мислі зав’язав на три вузли. Я просто так, глас Божий — глас народу. (Л. Костенко, Сніг у Флоренції)

Ох, яка ж вона (тенденція) спокуслива для поета, завжди в глибині душі самотнього (адже — першопрохідця!), та ще й підпоєного народницькими ідеями (народне «ми» конче «святе», і «vox populi» конче «vox Dei»)… (О. Забужко, Література і тоталітаризм)

Гомер

Фразеологізм «Гомер». Ім’я найвизначнішого поета античності Гомера, автора епічних поем «Іліада» і «Одіссея», набуло розширеного значення й стало синонімом слів «поет», «співець».

Він (М. Рильський) являє собою зразок справді культурного поета, в одному рядкові якого більше змісту, ніж у цілих купах задрукованого паперу в декого з галасливих «Гомерів революції». (С. Єфремов, Історія українського письменства)

Гомер наш польовий, славетний Вересай
У Петербурзі мав співати на концерті.
(М. Рильський, Мандрівка в молодість)

Твою славу щури розтягли по світах,
і немає у тебе Гомера.
Лиш застогне вночі недострелений птах
від заблуканих куль браконьєра.
(Л. Костенко, Карташинський лиман…)

Гомеричний сміх

Фразеологізм «Гомеричний сміх». Вислів виник з опису сміху богів у поемах Гомера «Іліада» (1, 599) і «Одіссея» (8,326 і 20,346). Вживається у значенні: нестримний, голосний сміх. Епітет «гомеричний» трапляється й в інших висловах, позначаючи щось величезне, значно більше за звичні розміри.

Виступ на захист законності цієї старої, злої, обкаляної всякими беззаконіями та злочинствами мацапури (сенату) викликав гомеричний регіт у всієї України та й навіть у Росії. (В. Винниченко, Відродження нації)

Навіть «гомеричні» описи вечер, обідів, бенкетів підкорені у поета тій самій патріотичній меті. (М. Рильський, Поезія Адама Міцкевича)

Гомо сапієнс

Фразеологізм «Гомо сапієнс». У перекладі з латини цей вислів означає «людина розумна»: термін у науковій класифікації біологічних видів.

У наш час вживається здебільшого з іронічним забарвленням.

— Циц! — тупає перед моїм носом дамочка. — Славця в мене нервовий, бо на педагогічній роботі… А вам сором, ви ж гомо сапієнс.. (А. Крижанівський, Гомо сапієнс)

Гомункул

Фразеологізм «Гомункул». Латинською мовою «homunculus» — чоловічок. Середньовічні алхіміки вірили, що штучним шляхом можна з людської сперми виростити в реторті істоту, схожу на людину.

Слово вживається для характеристики людини фізично й морально неповноцінної.

Гомункулом не замінить людини,
Хоч вірю в міць і творчий дух реторт.

(М. Рильський, Чумаки)

Гордіїв вузол

Фразеологізм «Гордіїв вузол». Грецький історик Плутарх (І—ІІ ст. н. е.) розповідає, що фрігійці, послухавши поради оракула, обрали царем першого, хто зустрівся їм з возом біля храму Зевса. Це був простий хлібороб Гордій. На згадку про своє несподіване звеличення Гордій поставив у храмі свій віз, прив’язавши ярмо до нього дуже заплутаним вузлом. Олександр Македонський, дізнавшися про пророцтво оракула («той, хто розплутає Гордіїв вузол, стане володарем усієї Азії»), розрубав вузол мечем.

У переносному вживанні вислів означає заплутану справу. «Розрубати Гордіїв вузол» — розв’язати складну проблему швидко й несподіваним способом.

Молодиці прозорливіші від мене і гордіїв вузол рубають відразу влучними словами. (Г. Хоткевич, Гуцульські образки)

Як часто ми вже зустрічалися з літературними «гордієвими вузлами», які запросто розрубували «вищестоящі»… (В. Брюховецький, Без строку давності…)

Горе переможеним!

Фразеологізм «Горе переможеним!». «Vae victis!» — вигук Бренна, ватажка галльського племені сенонів. Він пообіцяв зняти облогу Рима, якщо римляни дадуть йому юоо фунтів золота. Коли римляни відважували йому золото, Бренн кинув на терези свій меч. На запитання римлян, що це означає, він глузливо пояснив: «Це означає — горе переможеним!».

Та царські упадуть чертоги,
І правда кривду спопелить,

Коли навчиться люд убогий
Громадою обух сталить.
(М. Рильський, Зустріч у Нижньому)

Ґрона гніву

Фразеологізм «Ґрона гніву». Назва роману (1939) американського письменника Дж. Стейнбека, що походить від розповіді в XIV розділі Апокаліпсиса про янгола, який зрізав ґрона винограду й кидав їх у «велике точило гніву Божого», і з них потекла кров «аж по узди кінські на тисячу шістсот стадій». Гнівався Господь на людей, які поклонялися «перед звіром і образом його», а заповідей Божих не визнавали. У переносному значенні вислів дає образну характеристику усвідомлення людиною тяжкої ситуації, в якій вона перебуває, і наростання протесту проти неї.

Він, наче плід, важніє й дозріває,
наллятий плином невідомих лон,

і темний сік, буруючи, співає,
немов вино Господніх грон.
(Юрій Клен, Софія)

Гроші не пахнуть

Фразеологізм «Гроші не пахнуть». Першоджерелом вислову є розмова римського імператора (69—79 н. е.) Веспасіана з сином Титом з приводу запровадження податку на міські вбиральні. Коли Тит почав дорікати за це батькові, Веспасіан підніс до його носа перші гроші, що надійшли від податку, і спитав, чи ж пахнуть вони. Тит заперечив, і Веспасіан вигукнув: «А вони ж — від сечі!». Пізніше вислів «Гроші не пахнуть» використав у XIV сатирі римський поет Ювенал (І—ІІ ст. н. е.).

Який це дурень сказав, що гроші без запаху! Гроші мають, стверджує Катерина, своєрідний, непідмінний запах. (І. Вільде, Сестри Річинські)

Грядущий Хам

Фразеологізм «Грядущий Хам». Назва статті (1906) російського письменника і філософа Д. Мережковського. Автор твердив, що в Росії цей Хам має три обличчя: самодержавство, православіє і «третє обличчя, майбутнє, — під нами, обличчя хамства, яке йде знизу — хуліганства, босяцтва, чорної сотні — найстрашніше з усіх трьох облич».

Вислів широко цитується у зв’язку з численними проявами вандалізму, які ведуть до руйнування культури.

Негідно бути речником юрби
Раби рабів ще гірше ніж раби

Грядущий хам вже навіть не гряде
Уже він сам в грядуще нас веде
(Л. Костенко, Летючі катрени)

Одним із наслідків цієї революції є наступ грядущого хама на культуру й духовність — войовничий нігілізм заідеологізованого неуцтва, культ безпам’ятності як ознака лояльності та «ідейної чистоти». (Є. Сверстюк, Блудні сини України)

Бреде кладовищем словесним, ридаючи, поет останній, і голові його біліть… І попеліть німій скрижалі… Регоче із його печалі грядущий хам нових століть. (І. Жиленко, Немає більше слів…)

Гулівер і ліліпути

Фразеологізм «Гулівер і ліліпути». Гулівер — герой сатиричного роману Дж. Свіфта «Подорожі Гулівера» (1726). Під час першої подорожі він потрапляє до країни ліліпутів — малесеньких людців. Налякані появою велетня, ліліпути вдаються до різноманітних, часом підступних, засобів убезпечення проти можливого нападу Гулівера.

Вислів використовується при характеристиці кричущих крайнощів, при порівнянні чогось великого з незначним та жалюгідним.

…Ці люди чують переляк
Чужий — немов собаки: нюхом.

Мов Гулівера ліліпути,
Тебе нитками обплетуть,
Як павутиною липкою.
(Л. Таран, Мораль, прочитана сусідом)

Гуси Рим урятували

Фразеологізм «Гуси Рим урятували». Під час війни між галлами і Римом галльське військо здобуло місто й оточило римську цитадель Капітолій, що стояла на стрімкій горі. Вночі перед штурмом Капітолія галли хотіли обеззброїти варту. їх ніхто не почув, крім гусей, які голосно заґелґотали і збудили римських воїнів. Наступ галлів було відбито.

У переносному вживанні — незначна річ, яка несподівано може мати істотні наслідки.

Праправнуки отих гусей,
Що плавали у верболози

І смакували вогкий ґлей,
Тепер марніють у колхозі,
Бо дружно криком сторожким
Не врятували України,
Як їхні давні предки Рим.
(Ю. Клен, Майже елегія)

Які врятують тебе гуси,
О найнещасніший народ,
Що, переживши такі струси,
Не пережив своїх глупот?!
(Л. Костенко, Місто Ур)

Фразеологізми. Приклади на букву Г . Значення фразеологізмів на букву Г з прикладами вживання

Фразеологічний словник

Фразеологізми приклади

Найцікавіші та найпопулярніші фразеологізми