• Реклама

Земне життя. Магія і лікування. Єгипетська міфологія

Земне життя. Магія і лікування. Єгипетська міфологія

Коли малюк підросте і стане, завдяки турботам Хатхор, Шаі, Месхент, Таурт, Бесів і покровительки материнства Ісіди, міцним рум’яним хлопчиськом, для нього настане сама безтурботна і щаслива пора. Хоч він вже і досить тямущий для того, щоб допомагати батькам в домашній роботі, але йому ще рано йти вчитися в храмову школу. Найчастіше дитина надана сама собі і з ранку до вечора носиться стрімголов разом з такими як і він, пустотливих хлопченят.
Їм весело, вони грають, — а дорослі, ледве пролунають поблизу крики дітей, переривають свої справи і уважно прислухаються до дитячих голосів. Адже по криках дітей, що грають біля храмів, можна дізнатися про майбутнє: діти мають віщий дар, яким їх наділили боги відколи діти вказали Ісіді, де шукати саркофаг з тілом Осіріса.
Але хлоп’ятам, граючи, не можна бути занадто безтурботними! У густій траві, по якій вони бігають босоніж, водяться отруйні змії і скорпіони. Отруйні тварюки тільки і чекають моменту, щоб встромити смертоносне жало в тіло дитини. Чи дорослого, якщо той зазівається.
Щоб запобігти нещастю, потрібно передусім запастися чудодійними амулетами. Самий кращий захисник — амулет із зображенням Ока Уджат — Ока Хора або Ока Ра: адже сонячний бог свого часу постраждав від укусу отруйної змії, а Харпократа ужалив скорпіон, коли бог-малюк спав в папірусовому курені у болотах Дельти, — і обидва вони благополучно зцілилися від отрути. Так само зцілиться і людина, що має амулет із зображенням Ока. Але перед тим, як надіти його на себе — прикрасити їм намисто, браслет, або просто поставити у себе у будинку, — потрібно віддати цей амулет лікареві або жерцеві, щоб той прочитав над ним чарівне заклинання, — і тоді талісман навіки не втратить сили.
Уявлення, що сказані вголос слова можуть мати сакральну силу і чинити дію на навколишній світ, виникло в глибокій старовині і існувало в тому або іншому вигляді (змови, заклинання, прокляття, благопобажання і т. д.) в усіх народів упродовж усієї історії — аж до наших днів. Легко побачити, що на свідомій або несвідомій вірі у впливаючу силу слова засновані і деякі традиції (вимовляння тостів, урочисте напуття випускникам шкіл, молодожонам, стандартні «формули ввічливості» при спілкуванні і т. п.); і моральні табу говорити на деякі теми (наприклад, про секс), «називаючи речі своїми іменами»; і усі випадки вживання евфемізмів («вирок приведений у виконання» замість відвертого «розстріляний»); і ідеологічні маніпуляції термінами (у СРСР — «розвідники» і «військово-патріотична робота», в США — «шпигуни» і «військова істерія»); і психологічні ситуації, коли вчинити певну дію можна лише вимовивши заздалегідь певні слова (епізод з Кознишевим і Варенькою в «Ганні Кареніній»)… Проте усе це — по-друге і по-третє, а по-перше: здатність слова впливати на світ — реальність настільки самоочевидна, що залишається тільки дивуватися, чому стосовно давніх народів поняття «Впливаюче слово» розглядають зазвичай лише з релігійної точки зору, як предмет віри або забобону.
Прості приклади: якщо результат битви багато в чому залежить від бойового духу солдатів, то мова командира перед боєм, що підняла цей дух, — хіба не «впливаюче слово»? Чи розмови талановитих ораторів, хрестоматійна мова Цицерона проти Каталіни? Передвиборна агітація? Заклики на мітингах? Словом здійснювалися революції, слово міняло долю людини.
Немає ніяких сумнівів, що древні це прекрасно усвідомлювали, і саме тут слід шукати витоки усіх магічних і релігійних ритуалів, пов’язаних з вимовлянням слів.

Добре захистять від отруйних укусів і перстень із зображенням скарабея, і фігурки Бесів, і статуя бога Шеду — хлопчика з «локоном юності». Шеду — «Спаситель»; у одній руці він тримає зігнутий дугою лук, а біля ніг його валяється повержений, бездиханний, пронизаний стрілами скорпіон.
Захищають від змій і статуетки священних звіряток — їжака і іхневмона (мангуста).
Охороняють від бід — і не лише від укусів скорпіонів і змій, але і від усіх інших нещасть — духи Хемсут і Ка, мемфіські втілення заступництва. Ка — чоловічі божества, Хемсут — їх жіночі пари. Цих благих духів, які творять усю їжу, створив на початку творіння своїм Словом великий Птах.
Необхідно також, щоб у будинку була встановлена охоронна стела (мал. 143).

Єгипетська міфологіяМал. 143. Охоронна стела («Стела Меттерніха»).
Харпократ, який стоїть на крокодилові,
тримає в руках змій, скорпіонів, газель і левицю.
Над Харпократом — маска Беса,
зліва від Харпократа — Ра і Ісіда, справа — Тот.
У вертикальних стовпцях — вислови «Ісіди,
великої матері богів» і «Тота, владики Гермополя»
з благопобажаннями Хору.
На стелі висічені міфи-змови «Ісіда і Хор
у болотах Дельти» і «Ісіда і сім скорпіонів».
Приблизно 250 р. до н. е.;
Музей Метрополітен, Нью-Йорк

Звичай поміщати у будинках охоронні стели поширився в XXVI династію.
На плиті має бути висічена розповідь про який-небудь випадок, як силою магії були зруйновані чари злих сил: про зцілення Харпократа у болотах Дельти або про зцілення Ра, ужаленого коброю. Пробравшись у будинок і прочитавши текст, повелитель змій і скорпіонів згадає свою минулу поразку і прийде в жах. Йому нічого не залишиться робити, як покинути ці місця поки не пізно, і чим скоріше, тим краще.
А щоб ще більше злякати лиходія, потрібно переконати його, що, якщо він все-таки вирішить залишитися у будинку, йому належить мати справу не з людьми, а з богами. Тому текст охоронної стели краще написати від імені кого-небудь з богів (міф «Ісіда і сім скорпіонів»):
«Я — Ісіда, вийшла з будинку рабинь, куди мене помістив брат мій Сет. І сказав мені Тот, великий бог, владика Істини на небі і на землі:
— Прийди, о божественна Ісіда <…>. Сховайся з юним сином, що прийшов до нас. Коли ж зміцніє тіло його і досягне він повної сили, та допоможеш [ти] звести його на престол батька і оволодіти саном владики Обох Земель.
І ось вийшла я у вечірню пору. І вийшли вслід за мною сім скорпіонів, щоб захищати мене своїми жалами. Тефен і Бефен були позаду мене. Местет і Местетеф — під моїми носилками, Петет, Четет і Матет звільняли мені шлях. Я керувала ними суворо-пресуворо, і мова моя досягла їх слуху:
— Не знайте Чорного, не говоріть з Червоним (Чорний — Осіріс (колір родючої землі); Червоний — Сет (колір мертвих пісків пустелі, з якою асоціювався Сет)), не робіть відмінностей між сином знатного і бідняком. Та звернуться ваші обличчя [тільки] на дорогу. Остерігайтеся вказати шлях тому, хто шукає мене (Сету), перш ніж ми дійдемо до <…> боліт Дельти.
Потім підійшла я до будинків заміжніх жінок. Побачила мене здалека одна зі знатних жінок і закрила переді мною двері. Вона здалася злою моїм супутникам. Тоді вони порадилися і зібрали свою отруту в жалі Тефена. [Зате бідна] дівчина з Дельти відкрила мені двері свого убогого дому. Тефен [тим часом] проповз під стулками дверей і ужалив сина багатої жінки. І [немов] спалахнула пожежа в її будинку, і не було води, щоб його погасити: не прийшов ще час небу пролити дощ у будинок її. Засмутилося серце тої, що не відкрила мені двері, бо не знала вона, чи буде живий її син. З плачем бігла вона по місту своєму, але ніхто не вийшов на її ридання.
І тоді серце моє засмутилося із-за [долі її] маленького [сина], і захотілося мені зберегти життя безневинному. Я крикнула їй:
— Прийди до мене, наблизься до мене, бо мої вуста володіють [таємницею повернення] до життя. Я — дочка [бога], відома у своєму місті тим, що можу змусити відступити отруйну змію. Мене навчив цьому заклинанню мій батько, бо я його рідна, улюблена дочка.
[Я поклала руки на вмираючу дитину і сказала:]
— Піди, отрута Тефена, зійди на землю, не просувайся далі. <…> Я Ісіда божественна. Володарка Чар, що творить чари, чудова розмовами. Слухняна мені всяка отруйна тварюка. <…> Відступи, піди, поверни назад, отрута! <…>
О, живе дитя! І мертва отрута! Живий Ра! І мертва отрута! Як був зцілений Хор для матері своїй Ісіди, так зцілиться і той, хто страждає! <…> Ячмінний хліб знищив отруту, і він пішов. Сіль же, [змішана] з часником, відвернула жар і вигнала його з тіла».
Але якщо, незважаючи навіть на усі ці обережності, нещастя все-таки станеться, потрібно посилати за лікарем. На допомогу магові-лікареві і хворому прийдуть Тот, Хор, покровителька магії — «велика чарами» Ісіда, Анубіс — знавець лікарських трав, Хонсу і Неферхотеп. У тому випадку, якщо біда сталася в області Ашера, священному окрузі Карнакського храму, до них приєднається богиня Мут, дружина Амона(-Ра) і матір Хонсу, покровителька Ашеру і втілення Ока Ра (див. мал. 19).
Хонсу (мал. 144) і його іпостась Неферхотеп (мал. 145), — місячні боги. Неферхотеп носить Об’єднану корону, а Хонсу увінчаний срібним місяцем або місячним диском. Бог місяця, Хонсу асоціюється з Тотом і тому теж вважається богом мудрості і владикою часу. Він також бог-лікар, помічник в приготуванні цілющих зіль, і бог правди. У Карнакському святилищі Хонсу знаходиться його оракул.

Єгипетська міфологіяМал. 144. Хонсу. Гранітна статуя з храму Хонсу
в Карнакському храмовому комплексі;
XVIII династія; Єгипетський музей, Каїр

Єгипетська міфологіяМал. 145. Неферхотеп.
Бронзова статуетка; VII ст. до н. е.;
Ермітаж

Так прославився бог Хонсу своїм мистецтвом цілителя, що одного разу, за часів фараона Рамсеса II, цар чужоземної країни Бехтен (Бехтен — Хеттське царство), дочка якого була «великою дружиною» Рамсеса, прислав до владики Обох Земель гінця з проханням доставити у Бехтен статую бога-цілителя, бо ніякий лікар не може зцілити від недуги його дочку Бентреш, рідну сестру великої фараонової дружини (текст легенди висічено на стелі Карнакського храму Хонсу, яка нині зберігається в Національній бібліотеці Парижу; датується греко-римським часом).
Рамсес скликав мудреців на раду. Не вперше звертався цар Бехтена з проханням про допомогу, і у Бехтен вже посилали майстерного лікаря, але і він не зміг своїми заклинаннями зруйнувати чари злих сил і вилікувати Бентреш. І було вирішено звернутися до Хонсу-Неферхотепу.
— О великий бог! Чи виявиш ти згоду відправитися у Бехтен, щоб зцілити Бентреш, уражену невідомою недугою? — запитали мудреці статую бога в храмі, і бог у відповідь двічі кивнув.
Процесія, супроводжуюча статую Хонсу, урочисто прибула у Бехтен. Бог створив над Бентреш заклинання, і царівна відразу зцілилася.
Так уражений був цар Бехтена могутністю Хонсу, що вирішив не повертати його статую владиці Єгипту. «Да будеш ти у Бехтені, о могутній Хонсу-Неферхотеп! — вигукнув він. — Тут тебе шануватимуть, як годиться шанувати найбільшого бога».
Минуло три роки і дев’ять місяців, а статуя Хонсу все ще стояла в храмі Бехтена. І ось побачив цар Бехтена уві сні, як обернувся Хонсу-Неферхотеп золотим соколом, злетів в небеса і полетів в Єгипет.
У жаху схопився віроломний цар зі свого ложа посеред ночі. Зрозумів він, що сильно гнівається бог на нього. Ледве почав світати світанок, статую Хонсу поставили на носилки, і процесія попрямувала в Єгипет, щоб якнайскоріше повернути могутнє зображення бога в його храм у Фівах.
…При заступництві Ісіди та інших богів, лікар-чародій прочитає над хворим магічний текст — про Ісіду і Ра, якщо хворий постраждав від укусу змії, або про Харпократі у болотах Дельти, якщо його ужалив скорпіон. Щоб повелитель жалячих тварюк злякався і віддалився геть, потрібно переконати його, що перед ним не простий смертний, а бог. Для цього читання магічного тексту треба закінчити так:
«Йди, отрута, вийди з Ра. Нехай Око Хора, що виходить з бога, засіяє золотом на його вустах. Я роблю так, щоб отрута впала на землю, бо він переможений. <…> Хай житиме Ра, і хай загине отрута. Нехай загине отрута і житиме Ра».
Можна застосувати і інший засіб: написати заклинання на шматку полотна і повісити, як амулет, на шию. Чи розчинити зроблений фарбою напис в ячмінному пиві і дати випити потерпілому.

Земне життя

Магія і лікування

Навчання. Робота. Одруження

Охота і війна

Подорожі на чужину

Земне життя. Магія і лікування. Єгипетська міфологія

Читати далі «Єгипетська міфологія»

Повернутися до змісту «Єгипетська міфологія»

 

Комментарии закрыты.