Єгипетський Бог Мін. Міфологія Давнього Єгипту

Єгипетський Бог Мін. Міфологія Давнього Єгипту

Мін (за єгипетською міфологією) — Бог дощу, родючості, виробник врожаїв, чоловічої потенції, хазяїн усіх жінок. Мін — ітифалічне божество, зображається з прямовисно ерегованим членом, голівка якого відкрита, немов приготувавшись до злягання із всесвітом за допомогою своєї руки. Мін зображувався бородатим чоловіком із зімкнутими ногами і головним убором (таким як у Амона). Права рука Міна розгорнута вгору, в неї вкладений батіг у формі сузір’я Оріону, ліва — на єгипетських фресках зазвичай не зображається, але на статуях вона обхоплює фалос біля основи, повністю відтягуючи плоть з голівки члена, яка в результаті виглядає як обрізана. Навколо лоба зазвичай червона стрічечка і прямовисно спускається зі спини, яка майже доходить до самої землі. Деякі на малюнках бачать не стрічку, а магічний жезл, який встановлений на підставці і торкається потилиці, в місці виходу третього ока. Статуя Міна, є найбільш раннім антропоморфним зображенням Богів Стародавнього Єгипту. Досить часто зображається чорним, в якості уособлення родючості землі в нільській долині — до цього Бога навіть іноді вживається епітет «чорний».
Мін був покровителем розмноження людей і худоби. Вважалося, що саме він наділяє чоловіків сексуальною силою, силою дати народження синові. Один з епітетів Бога — що «піднімає зброю».
Священною твариною Міна був білий бик, який також був образом щедрого сім’я і родючості. Іншим символом був довгий латук, який в Єгипті вважався афродизіаком і яким живилися чоловіки в надії зробити себе мужнішими. Салат-латук був символом Міна не лише через форму, пружність і прямоту, але також і завдяки білому соку, який нагадував сперму. Цей сік виступав при здавлюванні стебла салату. Найпершим символом Міна була загострена стріла, головоногий молюск або блискавка. У честь Міна зводили фалічні стовпи. Вважають, що величезний стовп був опорою для намету, який натягували чоловіки. Святковий хід очолював у свято Міна білий бик.
Фараон зрізував серпом перший сніп і вкладав його перед статуєю Бога. Свято Міна святкували на початку сезону землеробства, коли фараон мотижив поле сапою і поливав водою під особистим наглядом Бога Міна. Коли фараон вступав на царювання, він також вважався і спадкоємцем Міна. Під час свят, присвячених Міну, голі чоловіки брали участь в змаганнях, іграх, присвячених Богові, а також публічно займалися мастурбацією, що цього дня вважалося найсприятливішим заняттям для усіх єгипетських чоловіків.
Мін вважався додинастичним божеством. У самі ранні роки він був Богом неба, і був сузір’ям Оріону, з яким давні люди пов’язували дощ і блискавку. Культ божества виконувався в Коптосі, Омбосі, Хеммісі і Нубії. З розвитком Коптоса Мін почав приймати риси справжнього Бога — покровителя торгівлі, пустелі і караванів. Був захисником караванів від Комптоса і до Червоного моря. В якості божества «зарубіжних країн» Мін протегував купцям, паломникам, кочівникам і мисливцям. Міну робили честь також шахтарі і працівники в каменоломнях.
Мін ототожнювався з іншими Богами, щоб показати їх продуктивну потужність. Під час Середнього царства його ототожнювали з Гором, називали сином Шу і Ра, Мін-Гором, «месником за батька». Також як і Гор він був хазяїном об’єднаного Єгипту. У деяких текстах Гор є сином Міна.
Іноді з Міном ототожнюється Бог Себек. Ісіда вважалася і матір’ю Міна і його дружиною. Під час Нового Царства Мін зливається з Амоном і набуває риси «царя Богів», творця Всесвіту. У цей час Бог стає особливо популярним і на честь його проводяться пишні оргії. У місті Омбос він виступає Богом місяця Мін-Яхом, який керує усіма земними рідинами, починаючи від води в океані і закінчуючи спермою. Його свята справляли в дні молодика. Останній день місячного місяця вважався присвяченим Міну. Також вважали, що Мін був сином і чоловіком східної Богині Іабет.
Періодично навіть Богині зображуються з тілом Міна. Наприклад, Богиня Сехмет, яка спопеляла усіх ворогів своїм поглядом. Її зображували з головою левиці і тілом Міна. Ерогований член був символом перемоги над ворогами, а блискавка в руці — непохитну потужність.
Відома також божа тріада Некбет, Мін і Ісіда. «Велика мати», яка була крилатим божеством з ногами лева, ерогованим пенісом і трьома головами, — левовою, жіночою і головою грифа.
Греки вважали Міна прообразом Бога Пана, Бога родючості, який із-за своїх надмірних сексуальних потреб, на думку греків, винайшов мастурбацію.
Мусульмани і християни ретельно знищували усі зображення і статуї божества, розстрілюючи зі зброї. Особливо вони намагалися вибити фалос. Єгиптологи Англії фотографували статуї Бога лише до пояса, обходячи геніталії, або знаходили різні способи прикрити плоть. Проте для самих єгиптянам в цьому образі не було нічого особливого: при їх жаркому кліматі робітники на полях, танцівниці і прислужники були голими, діти не носили ніякого одягу навіть в підлітковому віці, аж до вступу в перший статевий контакт або одруження.

Єгипетський Бог Мін. Міфологія Давнього Єгипту

Повернутись на сторінку Міфи Давнього Єгипту. Міфологія Давнього Єгипту