• Реклама

Байки. Г. Сковорода. Аналіз

Байки. Г. Сковорода. Аналіз

1. Кого і за що засуджує Г. Сковорода у своiх байках

Видатний поет-мислитель Г. С. Сковорода був i зачинателем украiнськоi лiтературноi байки. У 1774 роцi вiн склав збiрку «Баснi Харьковскiя», до якоi увiйшли тридцять байок. У них вiн висмiював гонитву козацькоi старшини за дворянськими титулами, викривав помiщикiв-паразитiв, що живуть за рахунок народу, стверджував повагу до трудящого люду.
Кiлька байок Г. Сковорода присвятив злободеннiй темi про справжню цiннiсть людини. Такою є байка «Ворона i Чиж». Автор показав короткозорiсть i егоiзм Ворони, яка назвала Чижа жабою за те, що вiн зеленого кольору. Хоча Ворона своiм спiвом бiльше нагадує квакання жаби. У кiнцевому афоризмi — мораль байки: про людину слiд судити не за зовнiшнiми якостями, а «Сердце и нравы человеческие, кто он таков, свидетельствовать должны…»
У своiх байках Г. Сковорода доводив, що гiднiсть людини визначають не титули й багатство, а ii праця й чеснiсть. У байцi «Голова i Тулуб» автор засудив паразитизм i чванливiсть панiв. Провiдною темою бiльшостi творiв Г. Сковороди є тема «сродноi працi», бо вiн вважав, що єдиним джерелом людського щастя є вiльна праця за покликанням. Найповнiше розкриває вiру автора у величезне значення працi байка «Пчела i Шершень». Вона виражає погляди Сковороди на життєву необхiднiсть трудитися, прославляє працю на благо суспiльства й засуджує паразитичне iснування ледарiв та нероб. Шершень насмiхається з Бджоли, що вона працює на iнших, а Бджола-трудiвниця засуджує тих, хто живе за рахунок iнших, хто вiд народження лише п’є та iсть. Г. Сковорода рiзко засуджував дармоiдство помiщикiв, називав iх шершнями або трутнями суспiльства.
У своiх байках Г. Сковорода описав мисливського собаку, найвеселiшого i тодi, коли полює зайця; змалював нудьгу бджоли, яка вмирає, хоча й замкнена була в достатку, бо не може лiтати, збираючи мед iз запашних квiтiв.
Отже, у своiх байках Сковорода утверджував високоетичнi iстини, осуджував штативнi явища у суспiльному життi, висмiював недолiки й людськi вади. А ще байкар закликав до чесностi й справедливостi, розсудливостi й працелюбностi.

2. Ідея «сродної праці» у байках Г. Сковороди

Значну частину літературної спадщини Г. Сковороди складають байки. Сковорода був автором першої в українській літературі збірки байок. Зразки цього жанру зустрічались і до нього, але лише він глибоко осмислив і повно розкрий потенціальні можливості байки як літературного жанру в плані зображення суспільного життя. Байки Сковороди, в яких звучать актуальні мотиви часу, вийшли в світ під назвою «Басни харьковскії». У різноманітних за тематикою творах письменнім пропагує свої суспільно-політичні та морально-естетичні погляди, зупиняється на проблемах співжиття людей, підносить благородні риси трудового народу: чесність, розум, добропорядність. Цікавою частиною байок є їхня «сила» (мораль).
Здебільшого мораль висловлена афористично, ритміка часто стилізована під ритміку прислів’їв та приказок. Іноді «сила» набагато більша, ніж основний текст байок. Важливим у байках Сковороди є мотив «сродної праці», якій байкар присип тив чимало творів. Письменник настійно твердив, що праця є природною по. требою кожної людини. Без праці людина не може мати щастя і морального здоволення. Робота дає суспільству матеріальне і духовне багатство. Але праци твердить Сковорода, мусить бути вільною. Кожний громадянин суспільства має працювати за покликанням, за нахилом і обдаруванням виконувати посильну і доступну йому «сродну» працю. Тільки тоді всі люди будуть рівними, щасливими. Сковорода також підніс вимогу самовдосконалення. Він засуджував тих, «високо вгору дмется».

«Природный и честный сапожник милее и почтенние, чем бесприродный штатский советник».

У тогочасних правлячих колах письменник бачив багато людей, яких вважав не гідними свого стану і писав:

«Верный признак несродственности к званню, это гоняться за доходами».

Ідею «сродної» праці Сковорода проводить у байках «Орел и Черепаха», «Собака и Кобила», «Жаворонки», «Кукушка и Косик». Серед них особливо виділяється твір «Пчела и Шершень». Помітна непропорційність між основним змістом байки і «силою». Мораль втричі більша за фабулу. Шершень кепкуе з бджоли, які постійно і сумлінно трудиться, збираючи мед. А сам він хвалиться своїм станови щем, яке дозволяє йому жити за рахунок чужої праці. Бджола ж відповідає йомуі що її покликання — збирати мед. А без роботи вона не мислить свого життя. Пропагуючи ідею «сродної праці», Сковорода прагне довести, що такі люди як Шершень — паразити. Вони живуть крадіжкою чужого для того, щоб «їсти, пити». В образі Шершня засуджуються представники панівних кіл. А бджола — це образ мудрої, трудящої людини, яку прикрашає її «сродна» праця. Байкар вшановує Бджіл як символ чесності та працелюбства і поганить Шершнів як нетрудових елементів суспільства. У «силі» на кількох прикладах Сковорода розкриває благородство людей, житі тя яких проходить у «сродній праці». Взяти б, наприклад, пише байкар, студента. Багато людей на зразок Шершня твердять — для чого цей студент так багата вчився, коли не здобув для себе ніякого багатства. Сковорода відповідає, що такі люди забувають, що студент прагне не багатства, а має іншу мету — працювати ц покликанням, яке дасть йому велике моральне задоволення для душі й буде ко риспим для суспільства.
Запитайте в гончого собаки, говорить Сковорода, коли йому весело? Тоді, відповість собака, коли ганяє зайця. Або кіт, — коли він задоволений своїм життям? Безперечно, відповідає байкар, коли сидить біля нори, щоб зловити мишу, хоча може її й не їсти. На цих життєвих і добре зрозумілих прикладах Сковорода стверджує важливість і природність для суспільства ідеї — жити за законами «сродної праці». Письменник у байці твердить, що «нет радостнее, как жить по натуре», тобто трудитися, залежно від здібностей та покликання. Бо коли цього не дотриться, тоді суспільство втрачає дуже багато.

Постать Григорія Савича Сковороди у давній українській літературі — одна з помітніших. Вона належить до тих, що з плином часу дедалі більше ваблять ми поколінь. Письменник і філософ, композитор і співак, знавець багатьох мов, Сковорода дивував сучасників різнобічним талантом, енциклопедичними знаннями, відповідністю духовних устремлінь своїм вчинкам і діям.  Поезія Г. Сковороди оптимістична, життєствердна. Вона пропагувала ідеї праці в ім’я трудового народу, щастя, віру в світле майбутнє. Сковорода не просто наслідував фольклорні твори. Він брав з народної ліріки окремі мотиви, прийоми образності, але майстерно їх інтерпретував і підя рядковував власному задумові, вдало поєднуючи зі своїми думками.

Что то за вольность? Добро в ней какое?
Иньї говорят, будто золотое.
Ах, не златое, если сравнить злато,
Против вольности оно еще блато.
О, когда бьі же мне в дурне не пошитись,
Дабьі вольности не могл как лишитись,
Будь славен вовек, о муже избранне,
Вольности отче, герою Богдане!

Сковорода вважає, що воля є найбільшою цінністю в світі, більшою, ніж «златі ніж багатство. Про волю, до якої прагне все людство, говорить Сковорода у вірши «Голова всяка имеет смисл». Для поета боротьба за волю — це життєве кредо. «Правителів» свого часу письменник порівнює з вовками, що порядкують у «вівчарні». Виступаючи з критикою владарів феодального світу, Сковорода вдавався до їдкого сміху й сатири. У його творах багато сатиричних стріл, спрямовані них проти тиранії, насильства кріпосників, проти їхнього розкішного і розпутногш життя, проти зловживань чиновників тощо. Особливо відзначається сатиричний спрямуванням пісня «Всякому городу нрав и права». Тут  Сковорода виводить цілу галерею образів тогочасного життя.  Поета турбував і тодішній стан освіти в Україні. Схоластична наука була далекою від вимог життя, інтересів народу.
Григорій Сковорода увійшов в історію українського народу як видатний філософ-гуманіст, письменник-демократ. Його кращі твори є життєдайним джерелом, з якого черпатиме наснагу ще не одне покоління.

3. Художнє втілення в байках філософських роздумів Г. Сковороди

Сковорода був особливою людиною. Він свідомо відмовився від усіх принад світу, щоб споглядати життя, людей, повільний плин часу, перетворення у природі. Це дозволило йому виробити свій оригінальний філософський погляд на життя. У всьому, що він споглядав, Сковорода бачив величний задум Господа. Існування всього живого давало йому поживу для роздумів і узагальнень. Сковорода умів бути щасливим без умовностей світу. Він не переобтяжував своє існування речами, не гнався за славою, не зважав на чужу думку і наклепи людей, які не розуміли його, жаліли, дивувалися з його життя. Усе, що пересічна людина вважала цінним для себе, Сковорода зневажав. Він їв, що давали добрі люди, спав там, де його зморював сон, говорив те, що передумав, і обирав таку форму оповіді, яку вважав найдоцільнішою.
Байка давала письменникові можливість точно і влучно висловити свої філософські погляди, адже в розумінні Сковороди вона — «мудра іграшка», «розумная сила» і мало чим відрізняється від притчі, якими рясніє його найулюбленіша книга — Біблія. Філософ не мав свого дому, не обробляв поле, не вирощував хліб. Він робив те, що умів і знав, те, що було необхідно людям — учив їх бути щасливими. Сковорода вважав, що людина може бути щасливою тільки тоді, коли займається «сродною» працею. Кожній людині Бог дає якийсь талант. Але людина сама повинна пізнати його, а пізнавши, розкрити і жити відповідно до нахилів і бажань. Григорій Сковорода вважав працю і потребою людини, і одночасно — шляхом до щастя. Вільна праця, що відповідає нахилам, дає людині насолоду, задоволення, йде на користь, додає сил, «потрібне робить неважким, а важке — непотрібним».
Темі «сродної» праці письменник присвятив декілька байок, але найповніше розкрив її у байці «Пчела и Шершень». Паразит Шершень насміхається з бджоли, що вона працює не так на себе, як на інших: «Много у вас голов, но безмозгіє. Видно, что вн без толку влюбились в мед». Бджола називає «господина советника» дурним і засуджує тих, хто «воровски добьівает мед», і пояснює, що для неї солодкий не мед, а праця, сам процес добування солодкого продукту, який забезпечує життя і трудівницям-бджолам, і трутням, і хижакам шершням. На підтвердження цієї думки Сковорода наводить цілу низку прикладів, посилаючись на мисливського собаку, найвеселішого тоді, коли полює зайця; на кота, який, зловивши мишу, не їсть її; на замкнену бджолу, яка гине з нудьги, бо не може літати з квітки на квітку і збирати мед. А вже з цього і читач має дійти висновку про важливість для людини праці до душі. Зрозумієш це — будеш щасливий, не зрозумієш — ніякі статки, цінності, можливості не дадуть задоволення від життя. Сковорода вчить, що не варто потерпати через те, що Бог одному дав мале, а іншому велике («изрядное дело»), бо праця без таланту, іскри Божої — ніщо. Можна літати у високостях і бути нещасливим, в можна ходити по землі — і відчувати радість і задоволення від життя.
Не треба зазіхати на чуже, неприродне для тебе. Черепаха, що вчилася в Орлів літати, і це літання закінчилося падінням на камінь «с великим шумом и треском» («Орел і Черепаха»). Отож, необхідно задовольнятися своїм, тим, що природа призначила саме тобі, не треба «обучаться, к чему не рожден» («Алфавит…»). Як же досягти людині щастя в житті, як знайти ту єдину справу, якій можна присвятити всього себе? Єдиний шлях до пізнання самого себе — освіта і навчання. Кожній людині треба якомога раніше замислюватись над пошуками своєї справи, своєї «сродної» праці, щоб бути щасливим самому і давати користь Батьківщині.

Байки. Г. Сковорода Аналіз, Кого і за що засуджує Г. Сковорода у своiх байках, Ідея «сродної праці» у байках Г. Сковороди, Художнє втілення в байках філософських роздумів Г. Сковороди

1. Григорій Сковорода. Біографія

2. Життя і творчість Григорія Сковороди

3. Григорій Сковорода. Афоризми

4. Кого і за що засуджує Г. Сковорода у своiх байках

5. Ідея «сродної праці» у байках Г. Сковороди

6. Художнє втілення в байках філософських роздумів Г. Сковороди

7. Велич і безсмертя Григорія Сковороди

8. Григорій Сковорода й українське письменство 1920-х років

9. Література рідного краю: Григорiй Сковорода

10. Аналіз байки Григорія Сковороди «Бджола та Шершень»

11. Повчальний зміст байок Г. Сковороди

12. Філософські погляди Григорія Сковороди

13. Поезія Григорія Сковороди як спосіб вираження світоглядних думок

14. Внесок Григорія Сковороди в утвердження жанру байки

15. Афористика Григорія Сковороди

16. Феномен Григорія Сковороди у художньо-літературних колізіях ХІХ—ХХ ст.

17. Він мудрий словом, розумом, життям (Про творчість Григорія Сковороди)

18. Філософські погляди Г. С. Сковороди

19. Морально-етичні ідеали творчості поета-філософа Григорія Сковороди

20. Значення алегоричних образів байок Г. Сковороди

 

Повернутись на сторінку Байки Езопа, Федра, Ла Фонтена, І. А. Крилова, Г. Сковороди, Л. Глібова, Є. Гребінки, П. Гулак-Артемовсього, Народні байки

Комментарии закрыты.