Байки
П. П. Гулака-Артемовського.
Життя і творчість

 

Життя і творчість П. П. Гулака-Артемовського (1790—1865)

Гуманний зміст і мораль у байках П. Гулака-Артемовського

Художня самобутність байки «Пан та собака»

«Пан та Собака» Гулака-Артемовського — зразок реалістичної байки

Засудження свавілля й деспотизму в байці "Пан та Собака" П. Гулака-Артемовського

Тема кріпацтва у творі П. Гулака-Артемовського «Пан та Собака»

Майстерність творення алегоричних образів у байках П. Гулака-Артемовського

Петро Гулак-Артемовський — класик нової української літератури

 

 

Байки П. Гулака-Артемовського

 


Життя і творчість
П. П. Гулака-Артемовського (1790—1865)

Петро Петрович Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790р. в м. Городище на Черкащині в сім'ї священика. Вчився в Київській академії (1801—1803), але не закінчив її. Протягом кількох років учителював у приватних поміщицьких пансіонах на Волині. У 1817р. вступає вільним слухачем на словесний факультет Харківського університету, а вже наступного року викладає тут польську мову. В 1821р. Гулак-Артемовський захистив магістерську дисертацію на тему: "О пользе истории вообще и преимущественно отечественной и о способе преподавания последней”, згодом стає професором історії та географії, з 1841р. — ректором університету.
Літературні інтереси П. П. Гулака-Артемовського пробудилися рано, ще в часи навчання в Київській академії. З перших його поетичних спроб збереглися лише два віршових рядки з переспіву поеми Буало "Налой” (1813). Активну літературну діяльність Гулак-Артемовський розпочинає після переїзду до Харкова (1817) — під час навчання і викладацької роботи в університеті. Підтримує дружні стосунки з Г. Квіткою-Основ'яненком, Р. Гонорським, Є. Філомафітським та ін., виступає на сторінках "Украинского вестника” з перекладними й оригінальними творами, написаними у різних жанрах.
У 1818 — 1819pp. Гулак-Артемовський друкує в "Украинском вестнике” переклади прозових творів, критичних статей польських письменників.
1819р. — російський переклад з польської мови "каледонской повести” (шотландської) "Бен-Грианан” ("Украинский вестник”); нарис "Синонимы, задумчивость и размышление (подражание польской прозе)”.
1817р. — "Справжня Добрість (Писулька до Грицька Прокази)”, оригінальний вірш українською мовою.
1818р. — "казка” "Пан та Собака” ("Украинский вестник”), написана на основі фабульної канви чотирирядкової байки І. Красіцького "Pan і Pies” та окремих епізодів іншого його твору — сатири "Pan niewart slugi”. Ця "казка” Гулака-Артемовського відіграла помітну роль в розвитку жанру байки на Україні. Це була, по суті, перша українська літературна (віршова) байка, написана із свідомою орієнтацією поета на фольклор, на живу розмовну мову.
1819р. — письменник опублікував в "Украинском вестнике” ще дві байки — "казку” "Солопій та Хівря, або Горох при дорозі” і "побрехеньку” "Тюхтій та Чванько”.
1820р. — цикл байок-"приказок”: "Дурень і Розумний”, "Цікавий і Мовчун”, "Лікар і Здоров'я” ("першоджерело” — приповідки І. Красіцького).
У 1827р. Гулак-Артемовський написав ще три байки — "Батько та Син”, "Рибка”, "Дві пташки в клітці”. Цей, останній, цикл байок Гулака-Артемовського також пов'язаний з творчістю Красіцького.
Спираючись на літературні зразки попередників в українському і світовому байкарстві та на фольклорні традиції, Гулак-Артемовський творив цілком оригінальні, самобутні вірші, йдучи від просторої байки-"казки” через байку-"приказку” (цю традицію продовжив Л. Боровиковський) до власне байки, з якою згодом успішно виступили в українській літературі Є. Гребінка й особливо Л. Глібов.
Виступи письменника в "Украинском журнале” свідчать про пошуки нової естетики. Крім двох віршів "Чаяние души христианской” та перекладу уривка з поеми "Суд Любуши” — "Царский стол (Древнєє чешское предание)”, Гулак-Артемовський опублікував там перекладні статті "О поэзии и красноречии”, "О поэзии и красноречии на Востоке” (продовження першої) і "О поэзии и красноречии в древних и в особенности у греков и римлян”.
Не останню роль у пошуках письменника відіграло читання ним в університеті лекцій з естетики, які він готував один час за книгою О. Галича "Опыт науки изящного”, де були викладені основні положення романтичної теорії, зокрема пропагувалися твори Жуковського, визначалися нові жанри — романтична балада, поема, романс тощо.
1827р. — виступ на сторінках "Вестника Европы” із "малоросійськими баладами” "Твардовський” і "Рибалка”, якими представлено романтичну баладу різних тональностей.
"Твардовський” — це вільна переробка гумористичної балади А. Міцкевича "Пані Твардовська”, основу якої становить досить популярна у слов'янському фольклорі легенда про гульвісу-шляхтича, що запродав душу чортові. Балада "Твардовський” користувалася значним успіхом у читачів. Після публікації у "Вестнике Европы” вона відразу була передрукована в журналах "Славянин”, "Dziennik Warszawski”, у "Малороссийских песнях” Максимовича, вийшла окремим виданням. Балада Міцкевича відома й у перекладі білоруською мовою ("Пані Твардоўская” — 40-ві pp. XIX ст.), причому в опрацюванні її сюжету білоруський автор слідував переважно за баладою українського поета.
"Рибалка” — переспів однойменної балади Гете (ще раніше її переклав російською мовою Жуковський) — має вже виразно романтичний характер.
1827р. в "Вестнике Европы” Гулак-Артемовський друкує дві переробки Горацієвих од "До Пархома” (вперше до Горація Гулак-Артемовський звернувся ще 1819р., надрукувавши в поважному стилі переклад його оди "К Цензорину”. На кінець 20-х pp. і пізніше (1832, 1856) йому належить кілька наслідувань Горацієвих од. Це, передусім, два віршових послання "До Пархома”).
З кінця 20-х pp. Гулак-Артемовський відходить від активної літературної діяльності, пише лише принагідне, здебільшого у зв'язку з пам'ятними подіями в його службовому і родинному житті.
В останні роки Гулак-Артемовський написав ряд ліричних медитацій в народнопісенному дусі (жодна з них за життя автора не друкувалася) — "Не виглядай, матусенько, в віконечко”, "До Любки” (останній вірш перекладений російською мовою О. Фетом), "Текла річка невеличка”.
Помітну увагу приділяє Гулак-Артемовський питанням міжслов'янських мовно-літературних взаємин, фольклорно-етнографічному вивченню слов'янських народів. Показовою з цього погляду є складена ним "Инструкция в руководство г. адъюнкту Срезневскому по случаю назначаемого для него путешествия по славянских землях с целию изучения славянских наречий и их литературы” (1839).
Продовжує цікавитись Гулак-Артемовський в цей останній період і літературним життям, захоплюється творами Шевченка, підтримує зв'язки з російськими, українськими, польськими діячами культури (ще раніше він познайомився в Харкові з А. Міцкевичем, з яким один час підтримував дружні стосунки), турбується про виданая творів окремою книжкою. Його обирають членом кількох науково-літературних товариств, зокрема "Московського товариства аматорів російської словесності”, "Королівського товариства друзів науки” у Варшаві.

 

 

Гуманний зміст і мораль
у байках П. Гулака-Артемовського

 

У житті Петра Гулака-Артемовського був період, коли йому довелося працювати вчителем у поміщицьких родинах. І хоча він не був кріпаком, не залежав повністю від панів, все ж таки займав становище слуг, і тому йому не раз доводилося вислуховувати догани панів за кожну пляму в зошитах своїх учнів, за кожну помилку, за кожну недбало написану літеру. А яку кричущу несправедливість, яку нелюдську жорстокість поміщиків не раз доводилося спостерігати молодому вчителеві по відношенню до кріпаків!
Ні Гулак-Артемовський, ні кріпаки, ні мільйони інших поневолених не могли нічого заподіяти панам, бо за ними стояв самодержавний режим, сам цар і численна армія. І коли знаходилися ті, хто закликав до боротьби з кріпосницьким ладом, ті, у кого вистачало сміливості повстати проти своїх гнобителів, — їх переслідували й тяжко карали. Але вільну думку неможливо задушити, як не можна знищити одвічне прагнення людей до правди і свободи.
Несправедливість навколишньої дійсності не давала спокою і Гулаку-Артемовському. Жорстокість, безмежна сваволя панів викликали протест у його душі. Але висловлювати свої думки прямо було дуже небезпечно. Тому молодий письменник вдався до жанру байки. Так, у своєму творі «Дві пташки в клітці» він висловив думку, що свобода дорожча і миліша людині за неволю, навіть, якщо ця неволя є «золотою кліткою».
Широкої популярності в народі здобула байка «Пан та Собака», в якій письменник в гостросатиричному плані характеризує панів, як безмежно жорстоких і свавільних, як розбещених і аморальних. Але робить це Гулак-АртемовсьКий за допомогою алегорії. Молодий письменник уводить читача у світ казки, і цим ніби захищає себе від гніву уряду. Але ж не важко в образі Рябка вгадати звичайного кріпака, який був змушений за крихту хліба працювати на панів, а за це його ще й часто-густо карали. Причому покарати його могли ні за що — за поганий панський настрій, за те, що пан «програвся в карти», а «паню …всю ніч кусали блохи». В алегоричному образі Рябка автор показав безправне становище кріпаків та їх беззахисність перед законом.
Окрім Рябка і Пана автор увів у свою байку ще один алегоричний образ — Явтуха — панського посіпаку, який сам же є кріпаком, але зміг вислужитися чи підлеститися до панів, і тепер вважає, що має право бити свого ж брата-селянина.
«Пан та собака» Петра Гулака-Артемовського є яскравим зразком української класичної байки. Гуманний зміст і мораль, яскраві алегоричні образи, майстерно створені автором, забезпечили цій байці широку популярність в народі, послужили посиленню антикріпосницьких настроїв у тогочасному українському суспільстві.

 

 

Художня самобутність байки
«Пан та собака»

Одним із найяскравіших творів Гулака-Артемовського є байка «Пан та сомка». Жанр байки взагалі був досить поширеним у літературі XIX століття. У своїх байках українські письменники викладали своє ставлення до суспільного ладу, який панував в Україні. В алегоричній формі, часто через образи тварин, птахів, рослин та предметів байкарі зображували панів і простий народ, що іесь час страждав від їх деспотизму та свавілля. Саме такою є і байка Петра Гулака-Артемовського «Пан та собака». Головний персонаж байки — пес Рябко є уособленням простої людини з народу, яка перебуває на службі у панів. Рябко працьовитий та чесний, сам автор наголошує на цьому:

Бо дарма їсти хліб Рябко наш не любив: їв за п’ятьох, але те їв, що заробив.

Рябко хоче вірно служити своєму пану: «Все дума, як би то піддобриться під піна». Але він бачить можливість прислужитися не у підлещуванні, а в чесній ітрці, тому Рябко не спить всю ніч, намагаючись якомога пильніше доглядати панське майно. За це зранку Рябка побили, бо через гарчання Рябка пан не Іпав. Наступної ж ночі, засвоївши «науку», Рябко мовчить, в цей час пана грабують, і Рябка знову побито.

Чим, люде добрі, так оце я провинився?..
За що ж глузуєте?.. — сказав наш неборак. -
За що знущаєтесь ви надо мною так?

Рябко не розуміє, в чому його провина. Так само, напевно, і прості кріпаки, намагаючись виконати свою роботу, все одно зоставалися покараними, не розуміючи, за що вони покарані. їм, напевне, було незрозуміло, що вони покарані просто через те, що панові неможливо догодити, що не роби. Зрештою Рябко доходить такого висновку:

Нехай їм служить більш рябий в болоті біс!
Той дурень, хто дурним іде панам служити,
А більший дурень, хто їм дума угодити!
Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччю спить,
Все випада — таки Рябка притьмом побить.

Байка Гулака-Артемовського — гостра сатира на кріпосний лад в Україні. Вона зображує типове ставлення панів до представників простого народу, які працювали на них. Байкарська спадщина Гулака-Артемовського характеризується рисами новаторства. Письменник широко використовував фольклорні традиції, його мові яскрава та всім зрозуміла, використовує байкар і народні приказки. В алегоричній формі автор зображує у своїх байках типові постаті, які він мав змогу спостерігати кожного дня. Часто у його творах в алегоричних образах ми спостерігаємо певні характери, які не втратили актуальності і за наших часів. У багатьох своїх байках письменник засуджує ставлення панів до кріпаків, несправедливість та принизливість кріпацького ладу, що панував в Україні.
Я вважаю, що байки Гулака-Артемовського мають надзвичайно велике значення для української літератури. Окрім глибокого сенсу, який вклав письменник у прості, на перший погляд, алегоричні образи, його байкам притаманна і’ довершеність художньої форми, прийомів та тропів, що використані Гулаком-Артемовським у байках. Не слід забувати також, що творча спадщина письменника не обмежується байками, ним створені також балади, притчі, казки, поезії, Апе моя думка така, що, незважаючи на смислову та художню довершеність усіх творів письменника, байки є найціннішою частиною з творчого доробку Гулака-Артемовського, усі вони є сміливим сатиричним протестом проти несправедливості та свавілля. На прикладі його байок ми ще раз впевнюємось, що сатиричне перо може бути по-справжньому гострою зброєю у боротьбі за правду.

 

 

«Пан та Собака» Гулака-Артемовського —
зразок реалістичної байки

Творча спадщина одного з визначних поетів передшевченківської доби Гулака — Артемовського порівняно невелика за обсягом, але цікава й різноманітна. Його байки відіграли важливу роль у розвитку української літератури перших десятиліть XIX ст. Письменник П. Білецький-Носенко в 1823 році писав: «Я смело могу уверить, что сказочки г. Артемовского — Гулака читались с таким же неописанным удовольствием, как «Энеида» г. Котляревского, что многие вытвердили напамять целые тирады из них...»
Байка «Пан та Собака» є викриттям самодурства і розбещеності панів. Автор щиро співчуває безправним селянам-кріпакам, над якими жорстоко знущаються кріпосники. В алегоричному образі Рябка Гулак — Артемовський показав виняткову віддданість та чесність простих людей. Собака прагнув догодити поміщику. Але все одно залишається винним і тоді, коли заснув, і тоді, коли охороняв панське добро. Після чергового покарання Рябко вигукує:

«Той дурень, хто дурним іде панам служити,
А більший дурень, хто їм дума догодити!»

На жаль, байкар не виступає з гнівним осудом жорстокості кріпосників, а тільки намагається присоромити їх за нелюдське ставлення до селян, бо «над псом повинно ласку мати».
Байка «Пан та Собака» була творчою удачею молодого поета. Завдяки народному колориту, сатиричним тенденціям у змалюванні кріпосницького ладу твір зіграв певну позитивну роль у розвитку реалістичної байки в Україні.

 

 

 

 


 
 
       
 
 
Яндекс.Метрика