АФОРИЗМИ, ВИРАЗИ та КРИЛАТІ ВИСЛОВИ ЛАТИНСЬКОЮ МОВОЮ

АФОРИЗМИ, ВИРАЗИ та КРИЛАТІ ВИСЛОВИ ЛАТИНСЬКОЮ МОВОЮ

І приємне, і корисне — Et prodesse et delectare.

або Цезар, або ніхто — AUT CAESAR AUT NIHIL ( рос. или грудь в крестах, или голова в кустах; укр. або пан, або пропав). Римський диктатор і полководець Гай Юлій Цезар відомий хоробрістю й рішучістю. Ці слова було викарбувано на одному із бюстів Цезаря.

Аврора — подруга муз — AURORA MUSIS AMICA (AURORA HABET AURUM IN ORE) (де Аврора — богиня ранкової зорі). В українській мові адекватним виразом є «хто рано встає, тому Бог дає». В його основу покладено переконання, що ранковий час найпридатніший для занять мистецтвами й наукою, а також іншими видами діяльності.

Адвокат диявола — ADVOCATUS DIABOLI (перен.: людина, що помічає в інших тільки вади). При зарахуванні до лику святих і блаженних у католицькій церкві створювали т. зв. церемоніальну колегію (congregatio rituum) із кардиналів, прелатів і вчених-консультантів для перевірки позитивної і негативної інформації про кандидата. Один із консультантів (promotor fidei — захисник віри) був уповноважений перевіряти достовірність усієї інформації, зібраної колегією. Згодом цю посаду в народі стали називати ADVOCATUS DIABOLI.

Альфа і омега (початок і кінець) — ALPHA ET OMEGA.

Багато води витекло — MULTA PRIUS VASTO LABENTUR FLUMINA PONTO. Вперше його використав у своїх елегіях римський поет Секст Проперцій.

багато, не всяко — MULTUM, NON MULTA. Афоризм належить Плінію Молодшому, римському консулу, автору 9 книг приватних листів («Epistulae»), які характеризують життя римської знаті часів імператора Траяна.

бажання уникнути (однієї) помилки призводить до іншої — IN VITIUM DUCIT CULPAE FUGA (рос. из огня да в полымя). Цю сентенцію вперше зафіксовано у давньогрецького поета Горація («Наука поезії»).

байка (казка) повчає — FABULA DOCET (рос. сказка — ложь, да в ней намек). Цей афоризм вказує на повчальний характер байки (казки), її мораль.

балакучий (говіркий) супутник замінює карету — COMES FACUNDUS IN VIA PRO VEHICULO EST. Афоризм означає, що подорож із балакучим супутником видається коротшою. Одна із моральних сентенцій римського драматурга і актора Публілія Сіра.

бачить (навіть) сліпий — APPARET ID QUIDEM… ETIAM CAECO. Тіт Лівій («Ab Urbe condita») розповідає про переговори між правителем Македонії Філіппом V та представниками федерації давньогрецьких міст Етолії, які боролися на його боці. Наголошуючи, що йдеться про перемогу або поразку, Філіпп V зауважив, що це бачить навіть сліпий, натякаючи на хворобу очей етолійського керманича. Афоризм вживають для того, щоб переконати опонента в очевидності та незаперечності наведених аргументів.

без дружби немає життя — SINE AMICITIA VITA NULLA EST.

Без надії сподіваюсь — CONTRA SPEM SPERO. Назва вірша української письменниці Лесі Українки, що стала крилатим виразом, який містить заклик до терпіння і мужності у подоланні життєвих перешкод, виклик важкій долі.

без Церери і Венера байдужа (тобто: без їжі/матеріального добробуту любові немає) — SINE CERERE ET LIBERO FRIGET VENUS. Афоризм-алегорія, героями якого є античні богині Церера і Венера. Культ Церери був поширений серед римських хліборобів. Щороку у квітні в Римі на честь Церери відбувалися свята, що називалися цереалії. «Дари Церери» — перен.: земні плоди. Венера спочатку також була богинею родючості і рослинництва. Зі становленням релігії вона стає богинею подружнього життя. Афоризм наголошує на приматі матеріального над духовним. Римському комедіографу Теренцію належить такий варіант виразу: «Без Церери і Вакха Венера байдужа».

бездіяльність — початок усіх бід — OMNIUM MALORUM ORIGO OTIUM (рос. безделие — мать всех пороков).Латинська фразеологія фіксує також інші вирази, наближені до наведеного: «Оmnium malorum stultitia est mater» — «Дурість — мати всіх бід».

бити іншого його ж зброєю — SUO SIBI GLADIO JUGULARE. Відома наднаціональна сентенція, що втілює ідею помсти або відплати. При цьому постраждалий застосовує проти кривдника його ж методи боротьби. Джерелом є комедія Теренція «Брати».

бідність не вада — PAUPERTAS VITIUM NON EST (рос. бедность — не порок).

біла ворона — CORVUS ALBUS. Римський поет Ювенал у «Сатирах» писав про відсутність належної поваги до деяких розумових професій, зокрема наставника, зазначаючи, що лише деякі вчителі мають добрі умови життя і роботи: «Такий щасливчик зустрічається рідше, ніж біла ворона».

благо народу хай буде вищим законом! — SALUS POPULI SUPREMA LEX ESTO! Цей заклик уживає Цицерон у творі «Про закони». Праця була спробою сформувати законодавство, яке ґрунтувалося на ідеях Платона. Наведене гасло відображало одну з головних вимог грецького правосуддя та один з постулатів грецьких мислителів.

блискавка б’є у високе дерево — FERIUNT SUMMOS FULGURA MONTES. Образний вираз доносить думку про підвищену чутливість і вразливість відомих людей, непересічних особистостей, які часто незахищені від найбільших випробувань долі.

блискавка б’є у високе дерево — SAEVIUS VENTIS AGITATUR INGENS POPULUS. Ідеться про те, що видатні, непересічні особистості є найвразливішими і найменш захищеними в житті.

бліде (обличчя) означає: або закоханий, або (наполегливо) вчиться — PALLET: AUT AMAT, AUT STUDET (рос. бледен, значит, влюблён или усердствует в науках).

Бог — завжди світло — DEUS SEMPER LUX EST. Цей відомий афоризм неодноразово в різних варіантах повторюється в Біблії.

Бог є любов — DEUS AMOR EST. Джерелом афоризму є Біблія.

Бог з машини — DEUS EX MACHINA. Афоризм вживають на позначення несподіваного виходу (рішення) із заплутаної ситуації. У драмах Софокла і Еврипіда для подолання конфлікту часто застосовували «Бога з машини» — фігуру бога, яку за допомогою підйомного пристрою опускали на сцену.

Бог ходить повільно, але надійно — LENTA IRA DEORUM EST (рос. Бог долго ждeт, да больно бьeт). Основою виразу є ідея довготерпіння та поблажливості Бога, а також неминучої кари боговідступникам. Його започаткував римський сатирик Ювенал.

Боже, захисти мене від моїх друзів, а від недругів я захищу себе сам — CAVE ME, DOMINE, AB AMICO, AB INIMICO VERO ME IPSE CAVEBO. Парадоксальний вислів стверджує, що людина є вразливішою з боку своїх друзів, ніж із боку ворогів, до яких вона ставиться із пересторогою. Може бути жартівливим натяком на те, що нaдмір дружніх виявів небажаний і обтяжливий. Джерелом є збірка латинських оповідей про царя Антигонія І.

борода росте, а голова не розуміє — BARBA CRESCIT, CAPUT NESCIT (BARBA NON FACIT PHILОSOPHUM) (рос. мудрость в голове, а не в бороде; укр. борода не робить чоловіка мудрим; не питай старого, а питай бувалого). Середньовічне прислів’я, яке наголошує, що похилий вік не є ознакою мудрості.

боротися з привидами — CUM LARVIS PUGNARE. Однією з норм моралі давніх греків і римлян було переконання в неприпустимості неповаги до померлих або відсутніх.

брехун повинен мати добру пам’ять — MENDACEM MEMOREM ESSE OPORTET. Афоризм належить римському поету Горацію: «Той, хто постійно говорить неправду, мусить пам’ятати, як, коли, про що він збрехав, інакше його буде викрито».

брехуну не вірять навіть тоді, коли він говорить правду — MENDACI HOMINI NE VERUM QUIDEM DICENTI CREDIMUS. Витоки виразу закорінені у творчості давньогрецького поета Езопа.

буває інколи, що і сліпа курка зернятко знайде — INVENIT INTERDUM CAECA COLUMBA PISUM (рос. и без ума, да тугa сумa; кому везет — ума не надо). У метафоричному виразі часів Середньовіччя йдеться про розумово обмежену людину, якій посміхається доля і яка не має матеріальних проблем. Про таку кажуть: дурням щастить/дурням щастя.

буває, що і старий Гомер дрімає — QUANDOQUE BONUS DORMITAT HOMERUS (рос. и на старуху бывает проруха; укр. і на Сонці бувають плями). Афоризм започаткував Горацій у творі «Наука поезії». Гомера вважали неперевершеним майстром епічної поезії. Припущення, що і Гомер міг припуститися певних похибок або неточностей, може слугувати своєрідним виправданням для того, хто цитує цей афоризм.

будемо веселитися, поки ми молоді — GAUDEAMUS, IGITUR, JUVENES DUM SUMUS. Початок старовинної студентської пісні, витоком якої були твори поетів-вагантів.

будемо жити, поки живеться — DUM VIVIMUS, VIVAMUS. Афоризм античності, використовуваний студентами різних часів. Вона сприймається як заклик жити на повну силу, без обмежень і побоювань з огляду на швидкоплинність людського існування.

будувати дім на піску — IN ARENA AEDIFICARE. Афоризм вживають у значенні: покладатися (розраховувати) на щось нестійке, нестабільне, непевне, недостатньо обґрунтовані розрахунки або плани.

будувати повітряні замки — FUNDAMENTUM IN AERE AEDIFICARE. Цим відомим висловом позначають примарні, нездійсненні мрії або нереальні плани. Авторство приписують християнському теологу Августину Блаженному.

будь-яке визначення (означення) є запереченням — OMNIS DETERMINATIO EST NEGATIO.

будь-яке мистецтво є наслідуванням природи — ОMNIS ARS IMITATIO EST NATURAE. Афоризм римського філософа і письменника Сенеки («Послання»), на думку якого людина повинна вчитися у природи. Обстоюючи погляди давньогрецького філософа-матеріаліста Епікура, Сенека був переконаний у цілковитій залежності людини від навколишнього світу і досконалості природи, а тому будь-яке мистецтво може бути, на його переконання, лише її наслідуванням.

будь-яке порівняння «кульгає» — OMNE SIMILE (COMPARATIO) CLAUDICAT. У вислові йдеться про складність і багатовимірність людських почуттів і думок, для експлікації яких часом бракує відповідних мовних засобів.

будь-який надмір шкідливий — OMNE NIMIUM NOCET (рос. всякое излишество вредно). Афоризм закликає до помірності у бажаннях, особливо це стосується вживання їжі.

будь-який початок важкий — OMNE INITIUM DIFFICILE EST.

було б меншим безглуздям носити дрова до лісу — IN SILVAM NON LIGNA FERAS INSANIUS (рос. ехать в Тулу со своим самоваром; укр. везти сіль у Крим; возити дрова до лісу). Фразеологізм зафіксовано в «Сатирах» римського поета Горація. Він вважав, що в Греції надто багато поетів і йому не слід поповнювати цей «натовп». Отже, у виразі втілено визнання того, що робиться щось зайве, непотрібне, надмірне.

Буриданів осел між двома оберемками сіна — ASINUS BURIDANI INTER DUO PRATA. Афоризм асоціюють з ім’ям французького філософа-схоласта XIV ст. Жана Буридана.

буря в стакані води — FLUCTUS IN SIMPULO (рос. буря в стакане воды). Так визначають стан хвилювання чи збудження людини або колективу через щось дріб’язкове, неістотне. У часи Цицерона існував фразеологізм: «Еxcitare fluctus in simpulo» — «Зчиняти бурю в коряку».

бути в одному човні — IN EАDEM ESSE NAVI. Фразеологічний зворот, що означає: мати спільні проблеми, бути в однаковій ситуації. Його використовував у своїх працях Цицерон ( «Ad familiares»).

бути таким, а не видавати себе за такого — ESSE QUAM VIDERI. Фраза містить заклик до щирості й відвертості у людських стосунках.

в ліс дрова возити (в криницю/море воду лити; сіль у Крим возити) — LIGNA FERRE IN SILVAM (рос. ехать в Тулу со своим самоваром). Фразеологізм, започаткований римським поетом Горацієм («Сатири»).

важкі захворювання потребують сильних ліків — EXTREMIS MALIS, EXTREMA REMEDIA. У переносному значенні вказує, що за серйозних проблем необхідні радикальні засоби.

важко не писати (жодної) сатири — DIFFICILE EST SATIRAM NON SCRIBERE! Афоризм належить римському поету-сатирику Ювеналу. Ювенал піддає нищівній критиці порочність і моральне падіння верхівки римського суспільства.

вдома сиділа, вовну пряла — DOMI MANSIT/SEDET, LANAM FECIT/DUCIT. Ця усталена сентенція у Давньому Римі слугувала імпліцитною похвалою зразковій господині. Основним призначенням жінки було сумлінне виконання материнських обов’язків, ведення господарства, що не відволікало «отця сімейства» від службових справ. Ухиляння жінки від цих норм спричинювало громадський осуд.

Вдосконалюй себе! — PERFICE TE! Одна із сентенцій давньогрецьких мудреців. За іншою версією, схожу думку висловлював давньогрецький поет Піндар.

велике невідоме — MAGNUM IGNOTUM. Афоризм англійською філософа Ф. Бекона, який так називав усе, що залишається недосяжним і непізнаним.

вигріти гадюку за пазухою — VIPERAM SUB ALA NUTRICARE. Образ гадюки, що символізує злу і підступну людину, яка на піклування й шанобливе ставлення до неї відповідає зрадою, використовує давньогрецький байкар Езоп.

виконання перевершило матеріал — MATERIAM SUPERABAT OPUS. Афоризм належить поету Овідію («Метаморфози»). У такий спосіб він висловлював захоплення палацом Феба, що виблискував прикрасами із золота, срібла та слонової кістки. Переносно вислів характеризує довершеність, досконалість.

винувате не вино, а той, хто (його) п’є — NON EST CULPA VINI, SED CULPA BIBENTIS.

висіти/триматися на волосинці, на ниточці — PENDERE FILO. Афоризм характеризує критичний стан або велику небезпеку, що загрожує людині. Зафіксовано вперше у римського комедіографа Плавта.

від долі не втечеш — FATA VIAM INVENIENT. Сентенція, що стала одним з основних переконань фаталістів. У ній наголошувалося на невідворотності долі й безсиллі людини перед природою та обставинами, що склалися.

Від іншого слід очікувати того, що ти сам для нього зробив — AB ALTERO EXSPECTES, ALTERI QUOD FECERIS (рос. как аукнется, так и откликнется; укр. як собі, так і людям; чого сам не хочеш — другому не бажай).

Від моря до моря — A MARI USQUE AD MARE. Цим фразеологічним виразом наголошують, що певна відстань є надзвичайно великою чи навіть безмежною.

Від нігтя до маківки — AB IMIS INQUIBUS AD VERTICEM SUMMUM (рос. с головы до ног; укр. з голови до ніг/до п’ят; зверху донизу). Йдеться про прискіпливий огляд людини для отримання якомога детальнішого враження про неї та вибудовування відповідної лінії поведінки з нею.

Від яйця — AB OVO. Скорочена форма виразу «Аb ovo usque ad mala» — «Від яйця до яблук». У давніх римлян обід починався з яєць і закінчувався фруктами.

відганяти турботи вином — PELLERE CURAS VINO.

віддячити тим самим — PAR PARI RESPONDERE (рос. долг платежом красен). Уперше використав Плавт.в комедії «Купець».

відзначатися (бути помітним у разі відсутності) своєю відсутністю — SED PRAEFULGEBANT CASSIUS ATQUE BRUTUS, EO IPSO, QUOD EFFIGIES EORUM NON VISEBANTUR. Афоризм переважно вживають стосовно відомих людей, непересічних особистостей, чия відсутність під час проведення певного заходу відразу впадає в очі. Він належить історикові Тациту, який в «Анналах» розповідає про традицію давніх римлян нести перед труною померлого портрети його родичів. Під час поховання Юнії, сестри Брута і вдови Кассія, портрети обох видатних особистостей не виносили через заборону імператора. Проте такий наказ лише підвищував їх авторитет серед прихильників республіки.

відкритими вустами — ORE ROTUNDO. Фразеологізм означає: прямо, відверто, витончено. Зафіксовано у Горація («Мистецтво поезії»).

війна всіх проти всіх — BELLUM OMNIUM CONTRA OMNES. Подібну думку висловлював давньогрецький філософ Платон («Про закони»). Формула міститься у теорії про суспільство і державу англійського філософа Т. Гоббса: «Не можна заперечувати, що природним станом людей, поки вони не об’єдналися у суспільство, була війна, і не просто війна, а війна всіх проти всіх».

війною, а не мистецтвом; силою, а не розумом — MARTE NON ARTE. Своєрідна форма виправдання ведення загарбницьких воєн; принцип політики з позиції сили.

вільні мистецтва — ARTES LIBERALES. Так в античні часи і у Cередньовіччі називали сім світських наук: граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, астрономію й музику. Ці науки могли опановувати вільні громадяни, на відміну від «брудних» мистецтв, пов’язаних з фізичною працею чи ремеслами (artes sordidae), які в античному рабовласницькому суспільстві були «непристойними» для вільнонароджених.

він лусне від заздрощів — RUMPITUR INVIDIA. Так говорять про недоброзичливу людину, яка нездатна досягти значних успіхів, а тому заздрить іншій, більш здібній та успішній. Афоризм зафіксовано у римського поета Марка Валерія Марціала в одній із епіграм.

вір тому, хто має (в цьому) досвід — EXPERTO CREDITE (укр. не питай старого, а питай бувалого). За Вергілієм, коли Еней прибув у Лацій, його зустрів цар Латин. Проте богиня Юнона, яка вороже ставилася до троянців, спровокувала війну з італійськими племенами. Вони сподівалися на підтримку аргоського царя Діомеда, одного з героїв Трої, але той закликав до миру, високо оцінивши хоробрість і досвід Енея, якого і стосується цитована фраза.

вірую, тому що це безглуздо — CREDO, QUIA ABSURDUM. Формула, що наголошує на принципових розбіжностях і суперечностях між сліпою релігійною вірою і науковим пізнанням світу. Афоризм приписують християнському теологу й письменнику Тертулліану, який утверджував віру саме через неможливість осягнення її розумом.

влучне слово — велика сила — VERBUM APTUM VIS MAXIMA EST.

вовк линяє, але звичок не міняє — LUPUS PILUM MUTAT, NON MENTEM. Метафоричне позначення людини з усталеним способом життя, яка не відмовляється від своїх звичок.

вовк не жаліє навіть лічених овець — LUPUS NON CURAT NUMERUM OVIUM. Так метафорично позначають людину, яка вільна від будь-яких моральних принципів чи гуманістичних обмежень і чинить беззаконня. Фразеологізм уперше зафіксовано у Вергілія («Еклоги»).

вовк у байці; про вовка промовка — LUPUS IN FABULA! (рос. легок на помине). Афоризм використав римський письменник Плавт у комедії «Хвалькуватий воїн» («Miles Gloriosus») і ґрунтується на забобонному уявленні про те, що, називаючи ім’я, приваблюють істоту, яка його має. Отже, говорячи про вовка чи дідька, слід очікувати на їх появу.

вогню і води (позбавити) — IGNI ET AQUA. Так звучить усталена римська юридична формула, згідно з якою людину позбавляли будь-яких політичних прав і виганяли з країни.

вогонь, море і жінка — три лиха — IGNIS, MARE, MULIER — TRIA MALA.

вода життя, горілка — AQUA VITAE. Калькований варіант виразу зумовив появу в україномовному просторі іменника «оковита», яким позначають міцну горілку.

водити когось за носа, примушувати підкорятися — NARIBUS TRAHERE. Афоризм відомий здавна і пов’язаний із традицією водити за собою звірів (насамперед ведмедів), у ніздрі яких було просунуто кільце. Щоб уникнути болю, тварина сліпо йшла за своїм господарем. Фразеологізм має подвійне значення: обманювати, давати пусті, нездійсненні обіцянки; примушувати людину сліпо коритися волі іншої.

волосся стає дибки — COMAE STETERUNT. Фразеологізм позначає відчуття великого страху, заціпеніння. Був використаний в «Енеїді» Вергілія.

ворог роду людського — HOSTIS GENERIS HUMANI. За свідченням римського письменника і вченого Плінія Старшого, ці слова належать Агрипіні, матері римського імператора Нерона, й адресовані сину, відомому своєю жорстокістю й розпустою. Їх і надалі використовували у схожому контексті.

ворон вороні очей не виклює — CORNIX CORNICI OCULOS NON EFFODIAT. Автором прислів’я є латиномовний письменник і філософ з Африки — Макробіус.

вправа — найкращий учитель (практика (досвід) — найкраща школа) — EXERCITATIO ARTEM PARAT (рос. повторение — мать учения). Афоризми об’єднані спільною ідеєю: здобути міцні знання можна шляхом постійного повторення матеріалу й набуття певного життєвого досвіду.

все в міру; нічого зайвого — NE QUID NIMIS. Афоризм містить заклик до невибагливості, аскетичного способу життя.

все прекрасне (зустрічається) рідко — OMNIA PRAECLARA RARA. Один із крилатих виразів Цицерона.

все тече, все змінюється — OMNIA MUTANTUR. Діалектичний постулат, джерелом якого є відома формула «panta rhei» давньогрецького філософа Геракліта.

всмоктувати з молоком матері — CUM LACTE NUTRICIS SUGERE. У виразі йдеться про набуті людиною звички і сталі переконання, які визначають її подальшу поведінку і стиль життя.Джерелом виразу є «Тускуланські бесіди» Цицерона.

втрата друга — найбільша із втрат — AMICUM PERDERE EST DAMNORUM MAXIMUM. Джерелом є «Сентенції» Публілія Сіра.

вустами дитини глаголить істина — EX ORE PARVULORUM VERITAS. Ця давня сентенція вказує на щирість і відвертість того, що кажуть діти і замовчують дорослі.

вченим ніхто не народжується — DOCTUS NEMO NASCITUR. У виразі закладено ідею про необхідність (само)освіти і постійного (само)вдосконалення.

вчимо (інших) і водночас вчимося самі — DOCENDO DISCIMUS, або DISCITUR. У сьомому листі Сенека дає пораду своєму другу: слід підтримувати контакт з тими людьми, які зроблять його кращим або яких він сам зможе вдосконалити: «Homines dum docent, discunt» — «Навчаючи, люди вчаться».

вчитися ніколи не пізно — NULLA AETAS AD DISCENDUM SERA (рос. век живи — век учись).

Ганнібал біля воріт! — HANNIBAL AD/ANTE PORTAS. Ідеться про загрозливу ситуацію під час II Пунічної війни, коли карфагенський полководець Ганнібал, завоювавши майже всю Південну Італію, підійшов упритул до воріт Рима. Наведений вигук відчаю можна було почути від мешканців обложеного міста. Штурму тоді не відбулося. Афоризм указує, що від певної особи або речі слід очікувати неприємностей чи ускладнень. Його зафіксовано вперше у римського політичного діяча Цицерона, у «Філіппіках».

гарний фрукт — BELLUM POMUM. Метафоричне позначення людини, відомої своїми хитрощами, нещирою поведінкою чи ганебними вчинками. Афоризм використав Петроній Арбітр у творі «Сатирикон».

геть з очей, геть із серця — QUANDUM OCULIS, ANIMO TAM PROCUL IBIT AMOR (рос. с глаз долой, из сердца вон; чего глаза не видят, тем сердце не бредит). Фразеологізм приписують римському поетові Сексту Проперцію. Він підкреслює усталену думку, що розлука часто приглушує людські почуття, будучи своєрідною перевіркою відданості й глибини любові.

геть з очей, і з серця геть! — PROCUL EX OCULIS, PROCUL EX MENTE (рос. с глаз долой — из сердца вон; укр. чого очі не бачать, того серцю не жаль; очі не бачать, і серце мовчить).

Гіппократове лице — FACIES HIPPOCRATICA. Ідеться про обличчя вмираючої людини, характерними ознаками якого є запалість очей, щік, вираз страху і скорботи. Спостереження за перебігом захворювання і ознаками, що свідчать про наближення смерті, викладені Гіппократом у творі «Прогностика».

Глибоке мовчання — ALTA SILENTIA. Афоризм наведено в «Енеїді» Вергілія. Словосполучення використовують, щоб наголосити на складності ситуації, за якою зазвичай наступають різкі зміни.

глухому байку розповідати — SURDO FABULAM NARRAS. Давня сентенція, яка вказує, що не варто марнувати час чи слова на людину, яка не хоче або не зможе нічого зрозуміти.

гнів (лють) — то короткочасне божевілля — IRA FUROR BREVIS EST. Усталену істину, що під час гніву людина втрачає контроль над собою і здатна до неадекватних вчинків, резюмує поет Горацій («Epodes»).

Говорять, що треба читати багато, але не все — Aiunt enim multum legendum esse, non multa.

гола правда, правда без прикрас — NUDA VERITAS.

голова світу — CAPUT MUNDI. Так називали Давній Рим, столицю Римської імперії, Вічне місто, яке вважали центром світової цивілізації.

голод — найкращий кухар — CIBI CONDIMENTUM EST FAMES (рос. голод — лучшее лекарство). Афоризм слугує своєрідним закликом до помірності у споживанні їжі.

гонитва за прихильністю — CAPTATIO BENEVOLENTIAE. Афоризм позначає прагнення автора завоювати прихильність читачів шляхом використання у своїх творах відповідних мовних виразів.

гора народила мишу — PARTURIUNT MONTES, NASCETUR RIDICULUS MUS (рос. гора родила мышь). Семантично наближений вираз належить ще давньогрецькому байкареві Езопу. У широкому мовленнєвому обігу він функціонує після появи у другій книзі «Листів» Горація — «Мистецтво поезії». Цією фразою автор засуджує поетів, які більше обіцяють, ніж роблять, порівнюючи їх при цьому з горою, яка народила мишу.У сучасному значенні вираз вживають у випадках, коли попередні обіцянки і реклама значно перевершують досягнуті результати й викликають неприховане розчарування тих, хто на них покладався.

горе переможеним! — VAE VICTIS! За свідченням римського історика Тіта Лівія, галльський вождь Бренн (Brennus) промовив цю фразу після перемоги над римлянами, внаслідок чого останні мали виплатити велику контрибуцію. Помітивши вагання римлян щодо сплати, Бренн додав до контрибуційної ваги свого меча, що спричинило появу іншого виразу: «Покласти (кинути) меча на шальки терезів», тобто визнати чинним право сильнішого.

гості і риба псуються через три дні — NAM HOSPES NULLUS TAM IN AMICI HOSPITIUM DEVORTI POTEST, QUIN, UBI TRIDUUM CONTINUUM FUERIT, IAM ODIOSUS SIET (укр. у перший день гість золотий, на другий — срібний, а на третій — мідь, та й додому їдь). Уперше зафіксовано у давньоримського комедіографа Плавта в комедії «Хвалькуватий воїн».

громадянська смерть — MORS CIVILIS. У юриспруденції Давнього Риму так називали позбавлення людини усіх громадянських прав.

гроші — це нерв війни — PECUNIA NERVUS BELLI. Афоризм належить римському політичному діячу, оратору Цицерону. Уміщений у «Філіппіках» — гнівних, звинувачувальних виступах проти полководця Марка Антонія. Цицерон переконував, що для ведення війни необхідні гроші, від їх кількості залежить успіх будь-якого протистояння.

Гроші не пахнуть! — NON OLET (PECUNIA)! Афоризм приписують римському імператору Веспасіану, який намагався через реформи в системі оподаткування поповнити державний бюджет, змарнований його попередником — Нероном. Римський історик Свєтоній у праці «Про життя дванадцяти цезарів».розповів про запровадження Веспасіаном плати за комунальні туалети. У відповідь на осуд власного сина Тіта він промовив знаменну фразу: «N. o. (p.)».Сьогодні цим фразеологізмом вказують, що гроші чи певні прибутки отримані зі сумнівних джерел або нечесним шляхом.

дарованому коневі в зуби не дивляться — NOLI EQUI DENTES INSPICERE DONATI (FAC DE NECESSITATE VIRTUTEM). Римське прислів’я спонукає бути вдячним за все, що дає Господь, і водночас закликає до стриманості й невибагливості.

даю, щоб і ти дав — DO UT DES (рос. дар дара ждeт). Це усталена формула римського права, що регулювала правові відносини між двома особами. Афоризм зафіксовано в праці «Про право війни і миру» голландського правника і одного з фундаторів теорії міжнародного права — Гуго Гроція.

двічі дає той, хто дає швидко — BIS DAT, QUI CITO DAT. Афоризм є скороченим варіантом сентенції римського поета Публілія Сіра), повна форма якої має вигляд: «Inopi beneficium bis dat, qui dat celeriter» — «Хто бідному жертвує (подає) швидко, той подає двічі».

двоє очей бачать краще, ніж одне око — PLUS VIDENT OCULI QUAM OCULUS (рос. ум хорошо, а два лучше). «Краще двом, як одному» — такий розділ містить Книга Екклезіаста.

де (панує) згода, там перемога — UBI CONCORDIA, IBI VICTORIA. Давньоримська сентенція, що пропагує злагоду і єднання як необхідні передумови успіху.

де вигода, там і тягар — UBI EMOLUMENTUM, IBI ONUS. Одне з положень римського права, яке вказує, що наявність прав передбачає певну відповідальність.

де добре, там і вітчизна — UBI BENE, IBI PATRIA. Принцип космополітів, які прагнуть жити в країні, де їм найкраще, вважають батьківщиною всю планету. Парафраза виразу із «Тускуланських бесід» Цицерона: «Вітчизна всюди, де добре» («Tusculanae disputationes»).

де друзі, там багатство — UBI AMICI, IBI OPES (рос. не имей сто рублей, а имей сто друзей).Зустрічається у римського оратора Квінтіліана («Institutio oratoria»).

де мед, там і отрута; немає троянди без колючок — UBI MEL, IBI FEL. Давня сентенція, що застерігає від надмірностей і закликає до стримання.

день зменшує горе; час лікує — DIES DOLOREM MINUIT (рос. время пройдет — слезы утрет; укр. час — найкращий лікар).

день повчає (наступний), тобто: знання накопичуються з набуттям досвіду — DIES DIEM DOCET. Одна з відомих «Сентенцій» римського письменника Публілія Сіра.

День, який слід позначити білим камінчиком — ALBO DIES NOTANDA LAPILLO. Так у давніх римлян зазвичай позначали щасливий день.

диму без вогню не буває — FLAMMA FUMO PROXIMA EST. Старовинна сентенція, одна з формул причинно-наслідкових відносин, яку першим зафіксував римський комедіограф Плавт.

диму без вогню не буває — UBI FUGIT IGNIS, DEFICIT VAPOR.

для Бога немає нічого неможливого — NIHIL EST, QUOD DEUS EFFICERE NON POSSIT. Нині цей вираз вживають тоді, коли те, що здається неймовірним і нездійсненним, стає реальним і можливим.

До абсурду (до нісенітниці) — AD ABSURDUM. Йдеться про хибні міркування, перекручування фактів, що віддаляють людину від реальних подій і призводять до абсурдного трактування ситуації. Усічена форма виразу «Reductio ad absurdum» — «Доведення до абсурду».

До грецьких календ (тобто: на невизначено тривалий термін (щось відкласти)) — AD CALENDAS (KALENDAS) GRAECAS (рос. после дождичка в четверг; укр. на Миколи та й ніколи; як рак свисне тощо).

до дитини слід ставитися з найбільшою повагою — MAXIMA DEBETUR PUERO REVERENTIA. Підґрунтям фразеологізму є переконання, що дорослі повинні бути хорошим прикладом для дітей. У свою чергу діти утримують дорослих від недобрих вчинків. Афоризм належить римcькому поету-сатирику Ювеналу («Saturae»).

до цієї межі, до цього місця і не далі — NON PLUS ULTRA. Афоризм було, за переказом, написано на стовпах, які міфічний герой Геракл (Геркулес) спорудив обабіч протоки Гібралтар (геркулесові стовпи) на знак того, що це — «кінець світу», за який не можна заїжджати. Фразеологізм «дійти до геркулесових стовпів» означає «дійти до краю (до межі)» у чому-небудь. Афоризм слугує також позначенням чогось неперевершеного, такого, чого не можна досягти. Існує думка, що сентенцію спочатку висловив грецький поет Піндар (Pindaros, прибл. 518—446 до н. е.), автор гімнів, дифірамбів та епінікіїв (од на честь переможців в Олімпійських і Піфійських іграх).

добра слава краща від багатства — BONA OPINIO TUTIOR PECUNIA EST. Афоризм означає, що добре ім’я людини, її репутація в суспільстві важать значно більше, ніж матеріальне становище, якого вона досягла. Цю думку часто висловлювали античні автори, зокрема римський драматург Публілій Сір.

добре здоров’я краще за найбільше багатство — BONA VALENTUDO MELIOR EST QUAM MAXIMAE DIVITIAE. Із часів античності здоров’я вважали важливішим, ніж матеріальні блага.

добре прожив той, хто добре ховався, тобто намагався не потрапляти нікому на очі — BENE VIXIT QUI BENE LATUIT. Афоризм пов’язаний із життям і діяльністю французького філософа Р. Декарта. Мислитель завжди жив усамітнено, віддалено від правителів. Не визнаний церквою, він 13 разів змінював місце проживання.

добре там, де вітчизна — IBI BENE, UBI PATRIA. Цей патріотичний лозунг набув популярності у Давньому Римі й актуальний у наш час.

довгим є шлях повчань — LONGUM ITER EST PER PRAECEPTA (рос. лучше один раз увидеть, чем десять раз услышать; учи не рассказом, а показом). Фразеологізм зафіксовано у Сенеки («Листи»): «Довгим є шлях повчань, (проте) коротким і успішним шлях прикладів».

довгі руки царів — LONGAE REGUM MANUS. Афоризм доречний, коли йдеться про могутню, впливову особу, яка може жорстоко покарати за будь-яку провину. Автором виразу є римський поет Овідій («Heroides»). Єлена застерігає Паріса, який має намір викрасти її, вказуючи при цьому на небезпеку з боку царя Менелая: «Хіба ти не знаєш, що царі мають довгі руки?».

довіра породжує/викликає довіру — FIDES FACIT FIDEM. Давня сентенція, у якій ідеться про те, що щирість у стосунках одного з комунікантів спонукає до адекватної реакції іншу сторону.

довіряй, але дивись кому — FIDE, SED CUI, VIDE. Давня сентенція закликає до обачності в людських стосунках.

договорів слід дотримуватися; домовленості необхідно виконувати — PACTA SERVANDA SUNT (рос. договоренности следует выполнять). Афоризм приписують римському правознавцю Ульпіану, твори якого, починаючи з 426, набули юридичної сили, а їх окремі положення були включені згодом до Дигест.

дозвілля без занять наукою — це смерть і поховання живої людини — OTIUM SINE LITTERIS MORS EST ET HOMINIS VIVI SEPULTURA.

Доказ, призначений для народу («на публіку») — AD POPULUM. Формування у людей певних поглядів і переконань через вплив на почуття, емоції, а не за допомогою об’єктивних аргументів.

доля (щастя) сліпа — FORTUNA CAECA EST (рос. счастливые часов не наблюдают). У вислові йдеться про блаженний стан, у якому перебуває щаслива людина, що заважає їй помічати те, що відбувається навколо. Афоризм зафіксовано у праці Цицерона «Лелій, або Про дружбу».

доля веде того, хто бажає йти, і тягне того, хто не бажає — DUCUNT VOLENTEM FATA, NOLENTEM TRAHUNT. Афоризм приписують грецькому філософу Клеанфу.

досвід — учитель дурня — EVENTUS STULTORUM MAGISTER EST (рос. опыт — разум глупцов). Парафраза відомої сентенції: «розумний вчиться на чужому досвіді, а дурний — на власному».

Досить слів! — SATIS VERBORUM! —.Заклик припинити полеміку і перейти до конкретних справ.

Друге Я, вірний друг — ALTER EGO. У праці Цицерона. «Лелій, або Про дружбу», герой твору Лелій — прихильник еллінської культури, поет — вважає справжнього друга другим Я: «Amicus est tamquam alter idem».

другий світоч науки — LUX DOCTRINARUM ALTERA. Таким епітетом нагородив Пліній Старший римського політика, оратора й письменника Цицерона, відводячи перше місце давньогрецькому поету, автору «Iліади» й «Одіссеї» Гомеру.

дружба — найбільше благо — МАХІМUM BONUM EST AMICITIA. Усталений вираз-аксіома, що має багато варіантів, але втілює єдину думку. Його наводив Цицерон у праці «Про знаходження теми».

дружба — сіль життя — VITAE SAL AMICITIA.

друзі, я втратив день! — AMICI, DIEM PERDIDI. Афоризм належить сину римського імператора Веспасіана — Тіту, який, за римськими хроніками, був «любов’ю і блаженством роду людського». Тіт вигукнув ці слова, коли згадав, що впродовж дня не зробив жодної доброї (корисної) справи. Афоризм символізує згаяний марно час і є своєрідним спонуканням до дії.

дух рухає (приводить у рух) матерію — MENS AGITAT MOLEM. Положення ідеалізму, що постулює первинність духовного, нематеріального і вторинність матеріального, обстоює тезу про скінченність світу в часі й просторі та про створення його Богом. Уперше цю фразу використав Вергілій у поемі «Енеїда».

душа увійшла в п’яти — ANIMUS IN PEDES DECIDIT. Фразеологізм характеризує стан жаху чи реакцію на неприємну несподіванку. Грецький варіант започаткував Гомер («Іліада»).

є міра речей; існує межа для всього — EST MODUS IN REBUS. Афоризм міститься в «Сатирах» Горація, де вказано:.«Повинна у всьому бути міра, і все, у кінці кінців, має межі…».

жахаюсь, коли згадую про це — HORRESCO REFERENS (рос. как вспомню, так вздрогну). Джерелом виразу є поема «Енеїда» римського поета Вергілія. За легендою, Лаокоон, жрець Аполлона в Трої, застерігав троянців від того, щоб не вірили дару греків. Жреця і його двох синів задушили змії, яких наслала Афіна Паллада.

Жереб кинуто — ALEA JACTA EST. Афоризм означає, що зроблено рішучий крок або прийнято важливе рішення. Він асоціює із висловом «перейти Рубікон». Ріка Рубікон слугувала до 42 до н. е. кордоном між Італією і римською провінцією Галлією, де був намісником Юлій Цезар. Римський сенат заборонив Цезарю мати власну армію. Однак Цезар зібрав армію і зі словами «ALEA JACTA EST» перейшов Рубікон (49 до н. е.), що призвело до громадянської війни.

жити — значить боротися — VIVERE MILITARE EST. Сентенція Сенеки, наведена у «Моральних листах до Луцилія».

жити — значить мислити — VIVERE EST COGITARE. Вперше трапляється у Цицерона («Тускуланські бесіди»).

життя без свободи — ніщо — VITA SINE LIBERTATE NIHIL. Усталений фразеологічний вираз, квінтесенція сенсу життя вільної людини.

життя коротке, а мистецтво (наука) довготривале — VITA BREVIS, ARS LONGA.

жінка завжди мінлива і зрадлива — VARIUM ET MUTABILE SEMPER FEMINA. Афоризм уперше зафіксовано в «Енеїді» Вергілія. Ідеться про незбагненність жіночої душі, мінливість її характеру і звичок.

жодного дня без рядка — NULLA DIES SINE LINEA. Афоризм навів Пліній Старший у заключній частині «Naturalis historia»). За свідченням письменника, цього правила дотримувався давньогрецький художник Апеллес (Apelles), придворний маляр Александра Македонського, який не пропускав жодного дня, не займаючись своїм мистецтвом.

з великої хмари та малий дощ — DANT SAEPE PARVAM MAGNA NUBILA PLUVIAM (укр. з великого димаря — мало диму; порожня бочка гучить, а повна мовчить). Афоризм, що позначає марні надії або пусті обіцянки.

з крупинкою солі — CUM GRANO SALIS. Афоризм використав у «Природничій історії» Пліній Старший. Автор посилається на рецепт ліків понтійського царя Мітрідата, який вважав, що їх ефективність зросте, якщо додати «крупинку солі» — «addito salis grano».

з малої іскри великий вогонь буває — PARVA SAEPE SANTILLA CONTEMPTA MAGNUM EXCITAT INCENDIUM. Давній афоризм, який узагальнює думку про те, що інколи навіть незначна подія призводить до великих наслідків.

з мухи робити слона — EX MUSCA ELEPHANTUM FACERE. Давня приказка, що означає надмірне перебільшення (драматизацію) події, сприйняття чогось дріб’язкового, несуттєвого за значне.

з одного тіста — EIUSDEM FARINAE (укр. одного поля ягоди; два чоботи — пара). Так говорять про людей, близьких за переконаннями, поглядами чи лінією поведінки.

за двома зайцями поженешся — жодного не впіймаєш — DUOS QUI LEPORES SEQUITUR, NEUTRUM CAPIT. Фразеологізмом стверджується думка про необхідність концентрувати свою увагу і зусилля на розв’язанні однієї конкретної проблеми, оскільки той, хто намагається водночас робити кілька справ, зазвичай успіху не досягає.

за деревами не бачити лісу — FRONDEM IN SILVIS NON CERNERE. У сентенції йдеться про необхідність правильно вибудовувати пріоритети, так, щоб другорядне, несуттєве не заступало головного. Афоризм належить римському поету Овідію («Tristia»).

за малі злочини карають, за великі — прославляють — SACRILEGIA MINUTA PUNIUNTUR, MAGNA IN TRIUMPHIS FERUNTUR. Афоризм позначає прояв соціальної несправедливості, коли великі злочинці уникають правосуддя, а дрібні порушники страждають.

за межами сил або можливостей людини — ULTRA VIRES. Ідеться, насамперед, про фізичний стан людини.

за фальшивим може слідувати будь-що / що завгодно — EX FALSO QUODLIBET. Формула є однією з основних у схоластичній логіці та означає, що за будь-якою хибною, неправильно сформульованою думкою може йти інша, логічна.

за частим сміхом пізнаємо дурня — PER RISUM MULTUM COGNOSCIMUS STULTUM (рос. смех без причины — признак дурачины).

завжди щось залишається (внаслідок наклепу і наговору) — SEMPER ALIQUID HAERET. Афоризм започаткував давньогрецький письменник, історик і філософ Плутарх, автор збірки «Ethika». У главі 24 підлесник радить своєму другові сміливо вдаватися до наклепів і звинувачень, оскільки шрами від цього залишаються назавжди, навіть якщо рана загоюється.

закон і право дозволяють — FAS ET JURA SINUNT. Авторство вислову приписують поету Вергілію. Ідеться про те, що дозволяють Боги (Fas), а також про істотне право чи закон.

закон має бути коротким — LEGEM BREVEM ESSE OPORTET. Юридична сентенція, вперше наведена у «Посланнях» римського філософа й письменника Сенеки, де автор зазначав: «Закон має бути коротким для того, щоб легше запам’ятовувався тими, хто його не знає».

закон суворий, але це закон — DURA LEX, SED LEX (рос. незнание закона не освобождает от ответственности). Афоризм є одним із основних постулатів римського права.

закони мовчать, коли говорить зброя — SILENT LEGES INTER ARMA. Афоризм є варіантом відомої сентенції: «Зверхність сили перед правом». У широкому мовному обігу він з’явився від часів Цезаря.

залишати вовка (доручити вовку) охороняти овець — LUPOS APUD OVES CUSTODES RELINQUERE (рос. пустить козла в огород). Сентенція римського комедіографа Плавта («Малий шахрай»).

залізом і вогнем — FERRO ET IGNI, або IGNI ET FERRO! Афоризм належить давньогрецькому лікарю Гіппократу. У ньому йдеться про принцип лікування ран ножем хірурга та припіканням. Проте у І ст. до н. е. вираз шляхом десемантизації набув значення «вести війну невтримно, із застосуванням грубої сили» і став гаслом і виправданням загарбницьких воєн.

Заради честі (дарма, безкоштовно, на громадських засадах) — AD HONORES. Виконання справи без огляду на матеріальний зиск, на засадах альтруїзму.

засудження пам’яті; пустити в непам’ять — DAMNATIO MEMORIAE. У Давньому Римі таку назву мали правові санкції щодо особи, сенаторським судом оголошеної ворогом країни. Каральні заходи передбачали ліквідацію пам’ятників, вилучення імені з написів і присвячень, визнання недійсними державних і особистих заслуг засудженого. Було застосовано до деяких імператорів (Калігули, Нерона), членів імператорської сім’ї (дружини імператора Клавдія — Мессаліни, матері імператора Нерона Агриппіни).

зважай, щоб ти не впав! — CAVE NE CEDAS! З такими словами т. зв. державний раб (servus publicus) звертався до римського полководця, який переміг, щоб стримати героя від марнославства й зарозумілості. Принагідно звучало ще одне застереження: «Te hominem esse memento!» — «Пам’ятай, що ти лише людина!».

зважся бути мудрим! — SAPERE AUDE! Афоризм уперше вжито у «Посланнях» Горація («Epistulae»); втілює ідею спрямування інтелекту людини на досягнення високих, благородних цілей.

звичка — друга натура — CONSUETUDO (EST) QUASI ALTERA NATURA. Джерелом виразу є філософсько-етичний трактат «Про межі добра і зла» античного оратора Цицерона. Свій варіант виразу наводив Макробій у «Сатурналіях»: «Consuetudo, quam secundam naturam pronuntiavit usus» — «Звичка, котру загальновідома приказка оголосила другою природою/суттю».

здоровий глузд — SENSUS COMMUNIS. Сукупність поглядів людини на життя, на навколишній світ, що стихійно складається під впливом повсякденної практичної діяльності та життєвого досвіду.

здоровий дух у здоровому тілі — MENS SANA IN CORPORE SANO. На думку римського поета Ювенала, саме так люди мали звертатися у своїх молитвах до богів. У «Сатирах» автор висміював нерозумні й пусті бажання людей і радив їм піклуватися про своє здоров’я. Із поширенням фізичної культури і спорту вираз почали вживати як втілення ідеї гармонійного розвитку фізичних і духовних сил.

Здрастуй, Цезар, ті, що йдуть на смерть, вітають тебе! — AVE, CAESAR, MORITURI TE SALUTANT. Так зверталися римські гладіатори до імператора перед боєм.Афоризм зафіксував римський історик Свєтоній у «Біографії Клавдія».

земля чутками повниться, поголос літає — FAMA CRESCIT EUNDO, або FAMA VOLAT (рос. добрая слава лежит, а дурная далеко бежит). Крилатий вираз, автором якого є поет Вергілій («Енеїда»). Ідеться про можливе одруження Дідони і Енея.

земна куля — ORBIS TERRARUM.

зі Cходу світло (йде); Сонце встає на Сході — EX ORIENTE LUX.

зі щитом або на щиті — CUM SCUTO, AUT IN SCUTO (рос. или грудь в крестах, или голова в кустах; укр. пан або пропав). Латиномовний варіант виразу вперше згадано у праці «Висловлювання лакедемонянок» давньогрецького історика й письменника Плутарха. За Плутархом, спартанська жінка, проводжаючи свого сина на битву, вручала йому щит зі словами: «З ним або на ньому (ти маєш повернутися)», тобто переможцем або мертвим. Нині вираз вживають у значеннях: бути переможцем або переможеним у певній справі; досягти поставленої мети або зазнати нищівної поразки.

зміни приносять задоволення — VARIETAS DELECTAT. Афінський драматург Еврипід у п’єсі «Орест» осуджує ідею помсти матері за вбивство батька. Електра радить хворому брату знятися з місця, оскільки «зміни завжди приносять задоволення».

зміні не підлягає NE VARIETUR. Одна з формул римського права.

знай (пізнай) час; на все своя пора — NOSCE TEMPUS (рос. всему (всякому овощу) своё время). Давня латинська приказка, яку вживали в часи античності і використовують зараз.

знамeння часу — SIGNUM TEMPORIS. Ідеться про певну ситуацію або становище, що віщують подальший розвиток подій.

знання — сила — SCIENTIA POTENTIA EST (рос. знание — сила).

зовнішність оманлива — FRONTI NULLA FIDES (рос. внешность обманчива). Афоризм наводить Ювенал («Сатири»).

зовнішня пристойність, декорум — DECORUM. У Давньому Римі зовнішній атрибутиці надавали значної уваги. Тому людина, яка посідала певне становище чи посаду, мусила зважати на зовнішній вигляд і оточення.

золота середина — AUREA MEDIOCRITAS. Автором виразу є римський поет і сатирик Горацій. В «Одах» він наголошує, що, насолоджуючись життям, слід дотримуватися певної міри, «золотої середини».Тема помірності, вдоволення «золотою серединою» пронизує практично всю творчість поета. Це, на його думку, найвища мудрість, що робить людину щасливою.

золотий вік — TEMPUS AUREUM. Так позначають первісний, райський період життя людства («Труди і дні» Гесіода), коли, за переказами, не було виснажливої праці, хвороб і поневолення, а люди жили у мирі й злагоді, мов боги. Відтоді як на Олімпі встановилася влада Зевса, часи змінилися на гірше: розпочався срібний, а згодом — і бронзовий, вік; люди почали воювати між собою.

зривати маску з когось — PERSONAM CAPITI DETRAHERE. Афоризм належить давньоримському поету Марціалу. Звичай одягати маску сягає часів античності. Елементи маскараду були притаманні народним обрядам та іграм, пов’язаним переважно із землеробськими святами. Починаючи з ХІІІ—ХІV ст., у Західній Європі набули поширення народні гуляння на вулицях і площах — карнавали, під час яких люди одягали маски. Згодом їх використовували також під час публічних балів. Фразеологізм «зірвати маску (з когось)» означає «показати справжнє обличчя людини, її суть і місце в суспільстві».

зроби з нестатку (нужди) доброчесність (цноту) — FAC DE NECESSITATE VIRTUTEM (рос. не было бы счастья, да несчастье помогло; нет худа без добра). Афоризм міститься в одному з листів теолога Ейсебія Ієроніма, відомого перекладача Біблії,.адресованого молодій римській удовиці, яка звертається до нього за порадою щодо свого подальшого приватного життя. Ієронім високо цінує її намір більше не брати шлюбу і радить їй: «F. d. n. v.!».

зробив свою справу (більше не потрібний) — FUNCTUS OFFICIO. Так можна охарактеризувати меркантильний, прагматичний підхід до дружби і друзів.

і стіни мають вуха — PARIETES AUDIUNT. Давній вираз-застереження від необачних висловлювань, що слугує водночас закликом до поміркованості й виваженості при експлікації думок чи переконань.

І ти, Бруте (проти мене)! — ET TU, BRUTE (CONTRA ME)! У 44 до н. е. римського диктатора Цезаря вбили прореспубліканськи налаштовані сенатори. Римському історику й письменнику Свєтонію належить версія, за якою вмираючий Цезар, побачивши серед своїх убивць друга Брута, вигукнув грецькою мовою: «І ти також, моє дитя?». Афоризм уживався як форма докору, коли йшлося про зраду з боку колишніх прихильників або друзів. Тепер його сприймають переважно як жартівливий прояв здивування.

ідея фікс — IDEA FIXA. Так характеризували нереальні уявлення чи думки, які часом захоплюють людину і від яких вона не здатна відмовитися.

із багатьох зол обирають найменше — EX MALIS ELIGERE MINIMA (OPORTET). Цю сентенцію вкладає у вуста Сократа грецький філософ Платон у діалозі «Protagoras».

із двох зол вибирають менше — EX DUOBUS MALIS MINIMUM ELIGENDUM.

Із кобил та в клячі — AB EQUO AD ASINUM (укр. був кінь та з’їздився; рос. променять сапоги на лапти; из попов да в дьяконы).Йдеться про нерівноцінний обмін, а також про пониження на посаді.

із нічого ніщо й не відбувається (нічого не буває) — EX NIHILO NIHIL FIT. Цю філософську сентенцію використовували Арістотель, Лукрецій, Фома Аквінський та ін.Лукрецій у такій своєрідній формі проголошує закон збереження матерії, стверджуючи тезу про вічність світу на противагу біблійному варіанту світорозуміння.

із цим знаком ти переможеш — IN HOC SIGNO VINCES. Афоризм є латинізованою версією панегірика грецького єпископа й історика Євсевія Кесарійського на честь римського імператора Константина І Великого. Ці слова, а також хрест імператор нібито побачив на небі перед перемогою над своїм шурином Максенцієм у 312. Сьогодні вираз використовують для заохочення і побажання успіху (з використанням певного знака, девізу чи гасла).

ім’я завжди свідчить (говорить) про того, хто його має — NOMEN ATQUE/EST OMEN. У вислові передано думку, що ім’я — це знак, символ, який має певне (наперед задане) значення. Це скорочена форма виразу, використаного римським комедіографом Плавтом у п’єсі «Перс» («Persa», ІV, 4, вірш 625). Хитрий раб Токсил, продаючи дівчину на ім’я Лукрида, вдається до гри слів: «Nomen atque omen quantivis iam est pretii» — «Ім’я, у якому є така ознака, уже само по собі дорогого варте».

імена ненависні; не будемо (не бажано) називати імена — NOMINA SUNT ODIOSA. Афоризм уживають під час колективних заходів (зборів, нарад, засідань) як натяк на осіб, які зробили непристойні вчинки, особливо коли винуватці добре відомі або навіть перебувають поряд. Використовував його Цицерон («Промова на захист Росція Амерійського»).

Інші часи, інші звичаї — ALII VITA, ALII MORES (рос. новое время — новые песни). Кожний період, епоха у розвитку людства неповторні: мають свою мову, звичаї, особливості соціально-економічного укладу тощо. Афоризм сформулював римський комедіограф Теренцій у комедії «Андріянка».

істина — донька часу — TEMPORIS FILIA VERITAS (перен.: істина рано чи пізно дасть взнаки про себе). Афоризм зафіксовано у збірнику «Ночі Аттики» римського письменника і філософа Авлія Геллія.

істина дорожча від дружби — VERITAS MAGIS AMICITIAE. Давня усталена сентенція, що має аналоги в різних мовах.

істина понад усе — SUPER OMNIA VERITAS.

істина у вині — IN VINO VERITAS. Один із найвідоміших фразеологічних виразів, що став приказкою ще у давні часи. У сучасному мовному обігу вираз сприймають не як характеристику насолоди від уживання алкоголю або шляху до пізнання правди, а радше втілення думки про те, що людина напідпитку стає відвертішою, нестриманою.

істина у глибині — VERITAS IN PROFUNDO. Латинізована форма виразу давньогрецького філософа-матеріаліста Демокріта (V—IV ст. до н. е.), де він порівнює істину з невичерпною криницею.

історія — вчитель життя — HISTORIA EST MAGISTRA VITAE.

їж, пий, веселись — EDE, BIBE, LUDE. Цей вислів містить заклик користуватися всіма земними благами, поки живеш. Фраза характеризувала сенс життя певного соціального прошарку в Давньому Римі, що полягав в отриманні максимуму насолоди від земних благ.

їжте, пийте, після смерті немає жодної насолоди! — EDITE, BIBITE, POST MORTEM NULLA VOLUPTAS! Слова, взяті зі старовинної студентської пісні, яка констатує швидкоплинність людського життя і примхливість долі.

Їмо, щоб жити, а не живемо, щоб їсти — Edimus ut vivamus, non vivimus ut edamus.

їх ім’я легіон — NOMEN ILLIS LEGIO. Крилатий вираз, пов’язаний із біблійною легендою. Сьогодні термін вживають на позначення великої кількості людей.

каламутити воду — AQUAM TURBARE. Біблійний фразеологізм із Книги пророка Єзекіїля. У наш час вираз «каламутити воду» вживають у переносному значенні: «підбурювати когось, вести нечесну гру, сіяти неспокій тощо».

камінь спотикання та скеля спокуси — LAPIS OFFENSIONIS ET PETRA SCANDALI.

капля довбе камінь не силою, а частим падінням — AQUA CAVAT LAPIDEM NON VI, SED SAEPE CADENDO (укр. вода камінь точить). Античний вираз, автором якої є Публілій Сір.

капуста зварена двічі — CRAMBE BIS COCTA, або CRAMBE REPETITA. Афоризм уживають, коли йдеться про щось усталене, надокучливе повторювання. Зафіксовано вперше у римського поета-сатирика Ювенала («Satirae»).

квітучий зовнішній вигляд не завжди є ознакою здоров’я — FLORENS HABITUS NON SEMPER NOTA VALETUDINIS EST.

кидати слова на вітер — VENTIS VERBA PROFUNDERE. У давній сентенції йдеться про пусті, нікчемні слова, які нікого не зачіпають, чи безпідставні й безвідповідальні обіцянки.

кінець вінчає справу; кінець діло хвалить — FINIS CORONAT OPUS (рос. все хорошо, что хорошо кончается; укр. кінець — справі вінець).

клин клином вибивають; від чого захворів, тим і лікуйся — CLAVO CLAVUS EJICITUR. Афоризм сформульований Цицероном («Tusculanae disputationes»).

клястися Юпітером — JURARE PER JOVEM. Юпітер (Зевс) — бог світла, небесний владика, найвище римське божество. Коли римляни мали намір сказати «під відкритим небом», вони говорили «під Юпітером» «sub Jove». Тому клятва Юпітером мала переконати у щирості та правдивості того, хто клявся.

кого Бог (Юпітер) вирішить згубити, у того він насамперед забирає розум — QUOS/QUEM DEUS (JUPPITER) PERDERE VULT, DEMENTAT PRIUS. Латиномовний варіант виразу з’явився в Середньовіччі, проте подібні думки висловлювали значно раніше. Так, у примітках на полях до трагедії «Антігона» давньогрецького поета Софокла містяться такі слова невідомого автора: «Завжди, коли Бог хоче завдати людині зла, Він руйнує її розум..».

кого боги люблять, той помирає молодим — QUEM DI DILIGUNT, ADOLESCENS MORITUR (укр. Бог забирає найкращих). Афоризм наводить грецький поет-комедіограф Менандр в одному з комедійних фрагментів («Подвійний обман»). Такі слова з іронією промовляє раб на адресу видужалого батька свого пана.

кожен сам коваль своєї долі — FABER EST SUAE QUISQUE FORTUNAE, або FORTUNAM SUAM QUISQUE PARAT. Афоризм можна відшукати у Плавта, Саллюстія та ін. За Саллюстієм, вираз належить видатному римському діячеві Клавдію Аппію.

Кожна людина може помилятися, обстоювати помилку — лише дурень — Cuiusvis hominis est errare! Nullius, nisi insipientis, in errore perseverare.

кожний воліє вірити, а не перевіряти — UNUS QUISQUE MAVULT CREDERE, QUAM JUDICARE. Афоризм приписують давньоримському філософу Сенеці. У вислові йдеться про людей, які в суперечках чи дискусіях посилаються на відомих авторитетів, не визнаючи жодних аргументів або доказів.

кожний коваль свого щастя — SUAE QUISQUE FORTUNAE FABER EST. Варіанти цього прислів’я були відомі вже в давні часи; зокрема, у Плавта.

кожний початок важкий — OMNIUM QUIDEM RERUM PRIMORDIA SUNT DURA (рос. лиха беда — начало; доброе начало полдела откачало).

кожний торговець хвалить свій товар — LAUDAT VENALIS QUI VULT EXTRUDERE MERCIS (рос. каждый кулик свое болото хвалит). Афоризм уміщено у другій книзі літературних листів Горація «Послання», де йдеться, зокрема, про торгівлю рабами, щодо яких його і вжили.

кожній справі — свій час — OMNIA TEMPUS HABENT (рос. всему своe время; каждому овощу — свой срок). Джерелом виразу є Біблія.

кожному подобається (кожний хвалить) своє — SUUM CUIQUE PLACET (рос. всяк кулик своё болото хвалит; укр. кожна жаба своє болото хвалить).

кожному своє; кожному відповідно до його заслуг — SUUM CUIQUE. Афоризм утверджує ідею справедливості й відповідальності кожної людини за свої вчинки.

коли гримить зброя, музи мовчать — INTER ARMA SILENT MUSAE. Фразеологізм є парафразою крилатого виразу Цицерона: SILENT LEGES INTER ARMA, у якій утверджується усталена думка, що мистецтво, духовність не можуть розвиватися під час воєн.

коли двоє роблять одну справу, то це не означає, що вони роблять те саме — DUO CUM FACIUNT IDEM, NON EST IDEM. Джерелом вислову вважають п’єсу «Брати».римського комедіографа Теренція.

коли мовчать — кричать — CUM TACENT, CLAMANT. У промові «Проти Катіліни» Марк Туллій Цицерон вимагав, щоб політик Катіліна залишив Рим, оскільки той замислив змову. Цицерон був упевнений, що цю змову, попри мовчання, схвалюють сенатори. Афоризм є унаочненням мовчазної згоди з ганебними діями.

коли ти щось робиш, роби з розумом і пам’ятай про кінець — QUIDQUID AGIS, PRUDENTER AGAS ET RESPICE FINEM. Джерелом виразу вважають «Діяння римлян», популярну латиномовну збірку анекдотів і оповідань, укладену, ймовірно, на початку XIV ст.

коли хвора голова, страждає все тіло —.CUM CAPUT DOLUERIT, OMNIA MEMBRA DEBILIA SUNT (укр. за дурною головою і ногам нема спокою). Афоризм, що вказує на необхідність добре все обдумувати, перш ніж братися до роботи.

корінь/процес навчання гіркий, проте плід/результат солодкий — LITTERARUM RADICES AMARAE SUNT FRUCTUS DULCES.

королева визначає колір — REGINA REGIT COLOREM. Основне розміщення фігур перед початком шахової гри, коли біла королева повинна стояти на білому полі, а чорна — на чорному.

коротко і змістовно — MULTA PAUCIS (рос. коротко и ясно (оттого и прекрасно); словам чтоб было тесно, а мыслям просторно).

крапля точить камінь — GUTTA CAVAT LAPIDEM (рос. терпение и труд все перетрут; капля камень точит; укр. вода камінь точить).Вживають його на позначення наочного доказу повільної, але руйнівної дії (впливу) часу або наполегливості у досягненні поставленої мети, що особливо слушно у процесі навчання. Одним із витоків фразеологізму є «Послання з Понту» Овідія («Epistulae ex Ponto»), написані у засланні до друзів. Поет постійно прохав їх поклопотати про його повернення до Риму, а цитований вираз був утіленням слабкої надії на те, що ситуація поліпшиться.

краще добре ім’я, ніж велике багатство — MELIUS EST NOMEN BONUM QUAM MAGNAE DIVITIAE.

краще один раз побачити, ніж сто разів почути — PLURIS EST OCULATUS TESTIS UNUS, QUAM AURITI DECEM. Афоризм утверджує думку, що людина у повсякденному житті має покладатися на свої переконання, власний досвід, а не прислухатися до сторонніх думок. Зафіксовано у римського комедіографа Плавта («Truculentus»).

краще смерть, ніж безчестя — MALO MORI, QUAM FOEDARI. Негласний девіз або принцип життя певного соціального прошарку римських громадян, які над усе ставили людську честь і гідність, на відміну від розбещеної й неосвіченої маси простолюдинів, які охоче поступалися своїми переконаннями і свободою заради отримання «хліба і видовищ».

крук крукові ока не виклює — CORVUS OCULUM CORVI NON ERUIT (рос. ворон ворону глаз не выклюет). Давня приказка, яка характеризує спільність інтересів представників однієї соціальної групи і наявність кругової поруки між ними. Вживають переважно у негативному значенні. Зафіксовано у римського письменника і вченого Варрона.

куй залізо, поки гаряче — FERRUM, DUM IN IGNE CANDET, CUDENDUM EST. Давнє прислів’я-метафора містить заклик використати сприятливу нагоду, яка щойно випала. Грецькою мовою вираз зафіксовано у Гомера («Іліада).

лебедина пісня — CANTUS CYCNEUS. Цим виразом по-значають останнє творіння (художній або музичний твір, виставу тощо). Його вживало багато античних авторів. Уперше використаний у трагедії Есхіла «Агамемнон».

лев мишей не давить — AQUILA NON CAPTAT MUSCAS.

летить безповоротний час — FUGIT IRREPARABILE TEMPUS. Фразеологізм уперше зафіксовано у Вергілія («Георгіки»).

лист не червоніє — EPISTULA NON ERUBESCIT. Афоризм належить письменнику й оратору Цицерону. Значна частина листів мала приватний характер, у них автор висловлював свої потаємні думки, від яких, можливо, утримався б під час усного спілкування. У цьому контексті логічно сприймається сучасний семантично споріднений вираз «папір усе стерпить».

лити масло у вогонь — OLEUM CAMINO ADDERE. Фраза уперше вжита у Горація («Sermones») у значенні: робити щось ще гірше, загострити проблему, провокувати суперечки.

лікар лікує хворобу, але зцілює природа — NATURA SANAT, MEDICUS CURAT MORBOS. Латинізований варіант афоризму давньогрецького лікаря, «батька медицини» Гіппократа.

лікарю, зцілися сам — MEDICE CURA TE IPSUM!.Переносно його використовують стосовно людини, яка намагається когось критикувати і повчати, однак сама має ті недоліки, за які дорікає.

лінощі (бездіяльність, неробство) породжують ґанджи — OTIA DANT VITIA (рос. праздность — мать пороков; на бездельи дурь в голову лезет). Сентенцію використовували Гесіод, Менандр, Саллюстій, Сенека.

лови (вхопи) день, тобто: використай сьогодення, лови миттєвості — CARPE DIEM. Таку пораду дав римський поет Горацій («Carmina»), міркуючи про швидкоплинність людського існування. Автор закликав жити повнокровним, насиченим життям, отримуючи від нього справжню насолоду. У повному варіанті фраза має вигляд: «Carpe diem quam minimum credula postero» — «Лови (цей) день, ніколи не покладайся на наступний».

лопатися від заздрощів — INVIDIA RUMPI. Давні греки вважали заздрощі однією з найгірших вад людини, що є основною спонукою і рушійної силою більшості ганебних учинків і злочинів. Джерелом афоризму є «Еклоги» грецького поета Вергілія.

любіть одне одного! — AMATE INTER SE (AUFERTE MALUM EX VOBIS!)

любов — то велика сила — MAGNA RES EST AMOR.

любов перемагає все — OMNIA VINCIT AMOR. Афоризм належить римському поету Вергілію.

любов сліпа — SI QUIS AMAT RANAM, RANAM PUTAT ESSE DIANAM (рос.: любовь зла, полюбишь и козла).

людина — це доповнення до природи — HOMO ADDITUS NATURAE.

людина красить місце, а не місце людину — HOMO LOCUM ORNAT, NON HOMINEM LOCUS (рос. человек красит место, а не место человека).

людина людині вовк — HOMO HOMINI LUPUS EST. Афоризм використав у віршованій комедії «Осли» римський комедіограф Плавт. Одним із героїв у його творах є кмітливий і дотепний раб, який залишається вірним своєму пану, проте розумніший від того. Весела зухвалість раба часто призводить до комічних ситуацій. У комедії «Осли» йдеться про те, що раб приховує при купівлі осла гроші, за які син його господаря може викупити свою кохану. Недовірливий купець довго вагався, перш ніж довірити рабу гроші, і сказав: «lupus est homo homini». Афоризм став крилатим після перестановки порядку слів і характеризує первісний стан людського суспільства або суспільство, взаємини в якому ґрунтуються на максимальному егоїзмі.

людина людині друг — HOMO HOMINI AMICUS EST.

людині властиво помилятися — ERRARE HUMANUM EST. В античні часи такий вираз використовували як одну з форм вибачення.

людині властиво помилятися, дурневі — вперто робити своє — HOMINIS EST ERRARE, INSIPIENTIS PERSEVERARE (рос. упрямство — достоинство ослов).

людину пізнають по її друзях; скажи мені, хто твої друзі, і я скажу, хто ти — NOSCITUR EX SOCIIS.

людину шукаю — HOMINEM QUAERO. Римський байкар Федр писав про давньогрецького філософа-кініка Діогена, котрий, запаливши ліхтар, ходив удень вулицею, при цьому повторюючи: «Я шукаю людину». Легенда про Діогена з ліхтарем уміщена також у праці грецького філософа Діогена Лаертського «Про життя і думки знаменитих філософів». У переносному значенні фразеологізм вживають, демонструючи своє незадоволення оточенням, як натяк на відсутність у ньому достойних людей.

ляпсус — LAPSUS. Промах чи груба помилка, що є наслідком легковажності, необачності.

майстром ніхто не народжується — NEMO NASCITUR ARTIFEX —.(рос. всезнайки не родятся; мастерства за плечами не носят; укр. не святі горшки ліплять).

мало, але добре — PAUCA SED BONA (рос. лучше меньше, да лучше). Сентенція, яка наголошує, що краще задовольнитися чимось невеликим, але приємним і бажаним, ніж мати щось велике/значне, що не приносить ні користі, ні насолоди.

манія величності — MANIA GRANDIOSA. Безумство, нестримана, навіжена поведінка, зумовлена розпущеністю і гіпертрофованою самооцінкою.

матеріал добрий, але кравець поганий — MATERIA SAEPE BONA EST, SED ARTIFEX MALUS. У метафорі йдеться про несумлінне ставлення людини до своїх обов’язків, безвідповідальність, що шкодить будь-якій справі.

мати завжди вірогідно відома — MATER SEMPER EST CERTA. Давньоримcька правова формула, що засвідчувала незаперечність того, що можна точно вказати, хто є матір’ю дитини. Така впевненість була відсутня, коли йшлося про встановлення особи батька.

мені стає прикро кожного разу, коли дрімає Гомер — INDIGNOR, QUANDOQUE BONUS DORMITAT HOMERUS.Основою крилатого вислову Горація («Наука поезії») стала думка про велич давньогрецького поета Гомера, а в загальному сенсі — про високу соціальну й моральну відповідальність великих людей, яких у цьому контексті уособлює Гомер.

мертва голова — CAPUT MORTUUM. Алхіміки так називали залишки речовин або матеріалів, які накопичувалися після хімічних дослідів і були непридатними для подальшого використання. Афоризм вживають переносно на позначення чогось зайвого й непотрібного, віджилого й мертвого.

мертвий капітал — PLUTUS MORTUUS. Так позначають гроші, не використовувані в обігу, сховані, але не в банку. У переносному значенні — це набуті знання, що не можуть бути реалізованими і не дають користі ні їх власнику, ні іншим людям.

метушливе неробство руйнує нас — STRENUA NOS EXERCET INERTIA. Сентенція римського поета Горація, який переймався питаннями добра і зла, пошуком людського щастя і людських чеснот. У «Посланнях» Горацій висловлює своє прагнення до покою й усамітнення, і переконання у тому, що метушливе неробство — суєта — шкодить людині. Щастя — це душевна рівновага людини.

ми — лише порох і тінь — PULVIS ET UMBRA SUMUS. Цей крилатий вислів використовує Горацій («Оди»).

ми (цього) не знаємо і не будемо (цього також) знати — IGNORAMUS ET IGNORABIMUS. У фразі втілено думку про неможливість пізнання людиною навколишнього світу, про її нездатність осягнути дух і матерію, що її оточують.

ми вчимося не для школи, а для життя — NON SCHOLAE, SED VITAE DISCIMUS. Парафраза виразу Сенеки із «Моральних листів до Луцилія», де він дорікав кабінетним філософам, для яких зміст наукових занять зводився до розвитку і захисту вчення певної філософської школи. Навчання не стало, на його думку, засобом впровадження чеснот і добрих покликань, а тому неприйнятне для суспільства.

ми охоче віримо в те, чого бажаємо; видаємо бажане за дійсне — QUOD VOLUMUS, CREDIMUS LIBENTER. Давня сентенція, що передає одвічне прагнення людини до кращого життя, навіть тоді, коли для цього немає підстав.

Милі посваряться — краще помиряться — AMANTIUM IRAE AMORIS INTEGRATIO (рос. милые бранятся — только тешатся; ссоры влюбленных — возобновление любви; укр. де любляться — там і чубляться). Афоризм з’явився у комедії Теренція «Андріянка». Означає, що стосунки закоханих — справа самих закоханих, а тому втручатися в них недоречно і шкідливо.

мистецтво вічне, а життя коротке — ARS LONGA, VITA BREVIS. Афоризм вперше використав в «Афоризмах» Гіппократ, а згодом Сенека.

між паном і рабом не буває дружби — INTER DOMINUM ET SERVUM NULLA AMICITIA EST. Давні Греція і Рим були суспільствами з чітким поділом на класи і стани, які мали різні права.

мудрість — рідна мати щастя — PRIMA FELICITATIS MATER SAPIENTIA. Афоризм, ймовірно, є латинізованою формою слів царя Фів — Креонта, який, не дослухавшись до голосу мудрості, призвів до загибелі своїх близьких, а згодом згубив і самого себе, про що йдеться в трагедії «Антігона» грецького поета Софокла.

мудрість — це щастя/успіх — SAPIENTIA FELICITAS EST.

на силу відповідають силою — VIS VI REPELLITUR.

навіть якщо загине світ, правосуддя має здійснитися — PEREAT MUNDUS, ET FIAT JUSTITIA.

називати речі їх (власними) іменами — RES SUIS VOCABULIS NOMINARE. Заклик до відвертості; вимога нічого не приховувати і не прикрашати. Одна з норм життя у демократичному суспільстві.

найбільша цінність — це здоров’я — NON EST CENSUS SUPER CENSUM SALUTIS CORPORIS. Одна з популярних сентенцій античності, яка поширилася і набула особливої актуальності у наш час.

найвище благо — SUMMUM BONUM. Афоризм наведено в трактаті Цицерона «Про межі добра і зла».

найвищий (найдосконаліший) закон — це водночас найбільша несправедливість — SUMMUM JUS SUMMA INJURIA. Афоризм належить оратору і політику Цицерону, зафіксований у морально-етичному творі «Про обов’язки». Автор вказує, що право, доведене до абсурду, перестає бути таким і призводить до несправедливості.

найдавніший друг — найкращий — VETERRIMUS HOMINI OPTIMUS EST AMICUS (рос. старый друг лучше новых двух; новых друзей наживай, а старых не теряй). Давня усталена сентенція. Вперше зустрічається у римського драматурга Плавта («Truculentus»).

найкращі ліки — спокій — OPTIMUM MEDICAMENTUM QUIES EST. Теза римського вченого Авла Корнелія Цельса, сучасника імператорів Августа і Тиберія.

наказувати собі — найбільша влада — IMPERARI SIBI MAXIMUM IMPERIUM EST. В основу цієї давньої сентенції покладено переконання, що жоден успіх чи перемога неможливі без перемоги людини над собою. Цю думку висловив афінський філософ Платон: «Перемога над собою є перша і найліпша з перемог».

Намагайся (навіть) за скрутних обставин зберігати здоровий глузд — AEQUAM MEMENTO REBUS IN ARDUIS SERVARE MENTEM. Мотиви життєвих випробувань, заклик до їх подолання й до збереження самовладання постійно розроблялися й дотепер залишаються актуальними у світовій літературі.

напускати туману, приховувати правду, наводити тінь — FUMUM VENDERE. Першим використав в одній з епіграм римський поет Марціал.

народи єднає мова — POPULOS LINGUAE IUNGUNT. Загальновживана сентенція, що вказує на значущість мови як соціального явища, а також на її роль у процесі комунікації, насамперед інтеркультурної.

наставляти на путь істини — RECTAM VIAM INSTARE. Фразеологізм означає: давати корисні поради, скеровувати на правильний шлях у житті, застерігати від можливих помилок і хибних кроків.

натиснути на всі педалі — OMNES MACHINAS ADHIBERE. Фразеологізм означає, що для швидкого виконання завдання і досягнення мети треба використати всі можливі засоби і докласти максимум зусиль. Афоризм започаткував Цицерон у «Листі до Брута».

наука важка, але плідна — SCIENTIA DIFFICILIS SED FRUCTUOSA.

Наука кохання — ARS AMATORIA. Назва дидактичної поеми Овідія, наповненої іронічно-легковажним ставленням до кохання та практичними порадами закоханим.

наші думки вільні — LIBERAE SUNT NOSTRAE COGITATIONES. Основою фразеологізму є положення римського права, відповідно до якого кожна людина може вільно висловлювати свої думки. деклараційних засад демократичного суспільства. Афоризм використав Цицерон («Pro Milone»).

не бувати б щастю, так нещастя помогло — MALUM NULLUM EST SINE ALIQUO BONO ( рос. не было бы счастья, да несчастье помогло; укр. немає лиха без добра). У виразі втілено сподівання на краще майбутнє, до якого людина має прагнути за будь-яких обставин, залишаючись оптимістом. Афоризм зафіксовано у Плінія Старшого у творі «Природнича історія».

не буди лиха — QUIETA NON MOVERE. Давнє прислів’я, що закликає бути обачним у поведінці й словах, щоб не накликати біди. Зафіксовано у римського історика Саллюстія («Bellum Catilinae»).

не вихваляйся передчасно про перемогу — ANTE VICTORIAM ENCOMIUM NE CANAS (рос. не хвались, на бой идучи; укр. не кажи гоп, поки не перескочиш).

не відкладай на завтра — NE DIFFERAS IN CRASTINUM (рос. сегодняшней работы на завтра не покидай; одно нынче лучше двух завтра; укр. не відкладай на завтра те, що можеш зробити сьогодні). Основне правило успіху.

не двічі за одне; не можна двічі карати за одне й те саме (вчинок, злочин) — NE (NON) BIS IN IDEM. Одна з основних формул (сентенцій) римського права, що не припускає подвійного покарання за одну провину.

не завжди буде літо — NON SEMPER ERIT AESTAS. Давній афоризм-сентенція зафіксовано у римського поета Катона, представника «нової» школи поезії (poetae novi), де на противагу епосу і драмі переважали твори лірико-епічного плану. У вислові втілено сум за швидкоплинним життям, молодістю, що безповоротно минає.

не йти вперед — означає іти назад — NON PROGREDI EST REGREDI. Основний постулат діалектики, що декларує перехід на вищий ступінь розвитку; рух до нового, прогресивного.

не кидай перли (бісер) перед свиньми — NOLITE MITTERE MARGARITAS ANTE PORCOS. Афоризм вживають у випадках, коли йдеться про людей, які не можуть, а інколи й не бажають зрозуміти те, що їм кажуть; коли пропонують щось суттєве, високе і благородне тому, хто цього не вартий.

не копай іншому ями, бо сам туди впадеш — INCIDIT IN FOVEAM, QUAM FECIT, або IN FOVEAM INCIDIT, QUAM FECERAT IPSE (рос. не рой другому яму, сам в нее попадешь). Відома антична приказка, латиномовний варіант якої є перекладом із грецької; започаткована драматургом Евріпідом.

не мати ні голови, ні ніг, тобто ні початку, ні кінця — NEC CAPUT, NEC PEDES HABERE.

не можна сказати нічого, що не було б сказано раніше — NIHIL EST DICTUM, QUOD NON SIT DICTUM PRIUS. Афоризм пов’язаний з ім’ям римського комедіографа Публія Теренція і стосується літературних суперечок того часу. Так, у пролозі до «Євнуха» Теренцій, захищаючись від звинувачень у плагіаті, констатував:. «Нічого, зрештою, не говорять зараз, чого не було б сказано раніше».

не падай духом у нещасті; не відступай перед негараздами — NE CEDE MALIS. Афоризм зафіксовано в «Енеїді» Вергілія.

не пам’ятай лиха! — NE MALORUM MEMINERIS! (рос. кто старое помянет, тому глаз вон). Поява виразу зумовлена історичними подіями, що відбулися в Афінах у 404 до н. е. Наслідком Пелопоннеської війни було встановлення олігархічного режиму «тридцяти тиранів», які здійснювали політику репресій і конфіскації майна. Полководець і лідер демократичного угруповання Фрасібул звільнив Афіни від влади тиранів і видав «закон забуття», що забороняв їх покарання й переслідування.

не переставай учитися — NE DISCERE CESSA.

не при повній свідомості; за межами здорового глузду — NON COMPOS MENTIS.

не спокушай злодія — OCCASIO FACIT FUREM (рос. плохо лежит, брюхо болит, мимо пройти, дураком назовут; укр. погано не клади, злодія до спокуси не веди). Афоризм-застереження, що закликає до пильності, нагадує, що не слід створювати ситуацій, які схиляють людину до недозволених, небажаних вчинків.

не хвали день до вечора — NESCIUS, QUID VESPER SERUS VEHAT (рос. цыплят по осени считают; укр. не хвали день, поки сонце не зайде; не хвали кашу, якщо просо не проросло; не піймавши, не кажи, що злодій; не кажи гоп, поки не перескочиш). Афоризм належить сатирику Марку Теренцію Варру. Автор застерігав від передчасної похвальби, коли справу ще не закінчено і кінцевий результат невідомий.

небезпека у зволіканні — PERICULUM IN MORA! Цими словами вказують на загрозливу ситуацію, яка вимагає невідкладних і рішучих дій. Афоризм належить Тіту Лівію, який у повідомленні про римський похід проти галатів описував підступний напад на консула Манлія. Манлій відразу зрозумів, що для його солдат більша небезпека полягає у зволіканні, ніж у збереженні бойових порядків, а тому віддав наказ про розформування військ і втечу.

невідома земля; непізнана територія — TERRA INCOGNITA. Так на старовинних географічних картах позначали недосліджені частини земної поверхні. Перен.: незнайома галузь науки чи культури, де людина відчуває свою некомпетентність.

незнання закону не слугує виправданням (не звільняє від відповідальності) — IGNORANTIA JURIS (LEGIS) NEMINEM EXCUSAT. Формула римського права. Наближеним є вираз «Ignorantia non est argumentum» — «Незнання не є доказом». Його цитує Б. Спіноза у своєму творі «Етика».

немає нічого важкого, якщо є бажання — NIL VOLENTI DIFFICILE EST. Фразеологічний зворот, що закликає до наполегливості у досягненні мети і заохочує до виконання будь-якої справи, насамперед до навчання.

немає нічого досконалого — NIHIL EST OMNI PARTE BEATUM. Сентенцію приписують Горацію. Вона констатує постійний розвиток людини і природи, закликаючи водночас до їх пізнання і можливого вдосконалення.

немає нічого жалюгіднішого і прекраснішого, ніж людина — NIHIL HOMINE EST MISERIUS AUT SUPERBIUS. Думка на підтвердження наявності у людини (homo sapiens) широкого спектра позитивних і негативних якостей, що свідчать і про її велич, і про нікчемність. Посилання на це знайдено у Плінія («Природнича історія»).

немає нічого у розумінні, чого не було б раніше у відчуттях — NIHIL EST IN INTELLECTU, QUOD NON PRIUS FUERIT IN SENSU. Ця теза є основним положенням сенсуалістів. Її першим висловив Арістотель («Про душу»).

немає правил без винятку — NULLA REGULA SINE EXCEPTIONE.

немає пророка у своїй вітчизні — NEMO PROPHETA ACCEPTUS EST IN PATRIA SUA, або IN PATRIA NATUS NON EST PROPHETA VOCATUS.

немов тінь, іти слідом за кимось — QUASI UMBRA… PERSEQUI. Одна з багатьох сентенцій римського комедіографа Плавта, міститься у творі «Казіна».

неосвічений натовп — PROFANUM VULGUS. Скорочений варіант виразу: «Оdi profanum vulgus et arceo» — «Зневажаю і жену геть неосвічений натовп». У такій формі римський поет Горацій звертався до сучасних йому молодих людей, необізнаних із високими громадянськими ідеалами, які тому не можуть бути корисні своєму суспільству («Оди»).

неробство послаблює тіло, праця зміцнює — IGNAVIA CORPUS HEBETAT, LABOR FIRMAT. Афоризм належить письменнику, медику К. Цельсу (трактат «Про медицину»), не визнаний сучасниками автора, вважають зразком медичної класики.

нехай буде вислухана також друга сторона — AUDIATUR ET ALTERA PARS. Афоризм є спрощеною формою розгорнутішого варіанта, вжитого Сенекою у трагедії «Медея». В оригіналі вираз має такий вигляд: «Qui statuit aliquid parte inaudita altera, aequum licet statuerit, haud aequus fuit» — «Хто стверджує, не вислухавши іншу сторону, навіть якщо його рішення є правильним, є все-таки неправим».

нехай буде проклятий — ANATHEMA SIT.

нехай зброя поступиться місцем тозі, тобто: хай припиниться війна і настане мир — СEDANT ARMA TOGAE. Ці слова належать оратору Цицерону. Тога була офіційним убранням римських громадян у мирний час, тому її назву можна вважати синонімом миру.

нехай здійсниться правосуддя, хоч би загинув світ — FIAT JUSTITIA ET PEREAT MUNDUS. Афоризм був девізом германського імператора й засновника австрійської лінії династії Габсбургів Фердинанда І.

нехай мовчить жінка в церкві — MULIER TACEAT IN ECCLESIA.

нехай ненавидять, аби боялися — ODERINT, DUM METUANT. Афоризм започаткував римський драматург і філолог Луцій Акцій. Його вживав також римський державний діяч і філософ Цицерон, завдяки якому вислів став крилатим.

нехай ненавидять, аби погоджувалися — ODERINT, DUM PROBENT. Афоризм приписують римському імператору Тиберію, відомому своєю автократичною політикою.

ні печалі без радощів, ні радощів без печалі (немає) — NIHIL EST AB OMNI PARTE BEATUM. Сентенція сформульована римським поетом і сатириком Горацієм у його «Одах».Схожу думку висловлював Гете: «Freud’ muss Leid, Leid muss Freude haben» — «Радість повинна супроводжуватися печаллю, а печаль — радістю».

ні собі, ні іншим; ні собі, ні людям — NEC SIBI, NEC ALTERI. Йдеться про людей, які не вирізняються ні працьовитістю, ні старанністю чи доброчинністю, а тому нікому не приносять користі. Його використовував Цицерон («Про обов’язки»).

ніби з неба впасти/звалитися — QUASI DE CAELO DECIDIT. Афоризм вказує на щось неочікуване, несподіване, що не було передбачено заздалегідь, його вживають в позитивному і негативному контекстах. Уперше зафіксовано у давньоримського комедіографа Плавта («Persa»).

нікого не карають за його думки — COGITATIONIS POENAM NEMO PATITUR. Автором виразу був Ульпіан, римський правник і префект преторіанців (один із авторів «Дигести» — збірки законів та творів юристів).

ніколи назад; ніколи не відступати — NUNQUAM RETRORSUM. Давня сентенція, що закликає до наполегливості у досягненні поставленої мети. Була своєрідним заохоченням і виправданням загарбницької політики у різні епохи.

ніколи не втрачайте надії; не падайте духом! — NIL DESPERANDUM! (рос. надежда умирает последней). Крилатий вираз Горація («Оди»), що має семантичні еквіваленти у різних мовах.

нікому не завдай шкоди/нікому не зашкодь — NEMINEM LAEDE, або NEMINEM LAEDERE. Афоризм є етичною засадою діяльності лікарів, сформульованою ще Гіппократом. Згодом він став одним із найважливіших положень римського права та отримав логічне доповнення: «Neminem laedere, suum cuique tribuere» — «Нікому не завдати шкоди, надати кожному своє (тобто відповідно до заслуг)».

ніхто не запитує, звідки він узяв; досить того, що він має — UNDE HABEAT QUAERIT NEMO, SUFFICIT HABERE.

ніхто не має бути двічі покараний за одну провину — NEMO DEBET BIS PUNIRI PRO UNO DELICTO. Формула римського права, яку активно використовують донині.

ніхто не може бути щасливим до смерті — NEMO ANTE MORTEM BEATUS EST. Стверджується думка, що справжню оцінку своєї діяльності і визнання заслуг людина отримує вже після смерті.

ніхто не може уникнути смерті — MORTEM EFFUGERE NEMO POTEST. Давня сентенція, що постійно нагадувала про швидкоплинність людського життя, а також закликала до дотримання морально-етичних норм у процесі спілкування. Афоризм міститься у промові Цицерона («Philippica»).

ніхто не народжується без вад; і на Cонці є плями — NAM VITIIS NEMO SINE NASCITUR. Давній афоризм, що заперечує думку про абсолютну досконалість людини.

ніхто сам на сам не є достатньо розумним — NEMO SOLUS SATIS SAPIT (рос. ум хорошо, а два лучше; укр. одна голова добре — дві краще). Ця давня сентенція зафіксована в письмовій формі в комедії римського письменника Плавта «Хвалькуватий воїн».

Ніхто/жоден не є вищим від законів/правил — Nemo est supra leges.

ніхто/ні один чесний раптом не став багатим — REPENTE DIVES NEMO FACTUS EST BONUS. Давня усталена сентенція, де стверджується, що чесний шлях до достатку є довгим, швидке збагачення практично завжди пов’язане з крадіжками, шахрайством і використанням незаконних методів та прийомів накопичення капіталу.

нічoму не слід дивуватися — NIL ADMIRARI. Афоризм зафіксовано у Горація («Послання»). У його основі думка, що за будь-яких обставин слід зберігати спокій, чіткість мислення і не прагнути життєвих благ — багатства, пошани.

нічого не втрачає той, хто нічого не має — NIHIL HABENTI NIHIL DEEST. Сентенція античності, що є основою закону збереження матерії.

нічого не маю, нічого не боюсь/нічим не переймаюсь — NIHIL HABEO, NIHIL TIMEO/CURO (рос. у кого совесть чиста, тому не страшна клевета; добрая слава лучше богатства; жить поyже — не хуже). Своєрідна філософія людини-атеїста, яка звикла задовольнятися лише необхідним, відмовляючись від будь-якого матеріального надлишку і багатства.

нічого не роблячи, люди вчаться робити зле — HOMINES NIHIL AGENDO DISCUNT MALE AGERE (рос. лень — мать всех пороков; укр. неробство — мати всякого ґанджу).

ніщо людське мені не байдуже — NIHIL HUMANI A ME ALIENUM (ESSE) PUTO. Цей афоризм приписують римському комедіографу Теренцію. У наш час його використовують з метою виправдання вади або невдалих вчинків людини.

ніщо не виникає із нічого — NIL DE NIHILO FIT. Своєрідна формула вічності матерії, яку вивів Лукрецій у поемі «Про природу речей».

ніщо не нове під сонцем — NIHIL SUB SOLE NOVI; NIL SUB SOLE NOVUM. Афоризм ілюструє усталену думку про періодичність/циклічність процесів і явищ у природі та суспільстві, тобто нове — це давно забуте старе.

новий цар — новий закон — NOVUS REX, NOVA LEX (рос. новая метла по-новому метет). У широкому розумінні приказка вказує на наявність або можливість певних змін в управлінні, соціальних зрушень, пов’язаних із приходом нової влади.

носити воду решетом — IMBREM IN CRIBRUM GERERE (англ. to draw water in a sieve; нім. Wasser in einem Sieb holen). Афоризм вживають у переносному значенні: виконувати зайву, непотрібну роботу, яка не дасть видимих результатів. Першим його використав у комедії «Псевдол» римський письменник Плавт.

О свята простота! — O SANCTA SIMPLICITAS! Такий вигук адресують вкрай безтурботним або наївним людям. За переказом, ці слова нібито промовив чеський реформатор Ян Гус, помітивши, що якась стара жінка підкидала дрова у багаття, на якому його спалювали. Сліпа віра і завзяття додали цій нещасній сили.

О часи! О звички! — O TEMPORA! O MORES! (рос. О времена! О нравы!). Цей вигук належить політику й красномовцю античності Цицерону, який позначав ним період в історії Римської республіки, коли надзвичайно загострилися суперечності тогочасного суспільства. Тепер цією фразою виражають обурення певним суспільним явищем або проявом поведінки з огляду на їх відхилення від існуючих норм моралі.

обережно, злий собака! — CAVE CANEM! Появу виразу пов’язують із романом Петронія Арбітра («Satiricon»). У пародійній сцені «бенкету Тримальхіона» автор описує помпезний дім господаря, вхід до якого був прикрашений картиною із зображенням собаки і застереженням С. с.!

обіцяти золоті гори — MONTES AURI POLLICERI Цим фразеологічним зворотом позначають, як правило, обіцянки чогось великого, примарного, врешті — нездійсненного. Витоком уважають комедію «Форміон» римського поета, комедіографа й психолога Публія Теренція. Один із персонажів твору закликає свого друга вирушити в царство Кілікію, обіцяючи йому «гори золота», яке вже на той час було символом добробуту й багатства.

обличчя — дзеркало душі — VULTUS EST INDEX ANIMI (рос. лицо — зеркало души; укр. що в серці вариться, то на лиці не втаїться).

один свідок — не свідок — TESTIS UNUS, TESTIS NULLUS, або UNUS TESTIS, NULLUS TESTIS. Римська правова формула, що була визначальною при прийнятті рішення у суді.

Одна безодня кличе другу — ABYSSUS ABYSSUM INVOCAT (рос. беда никогда не приходит одна; пришла беда — отворяй ворота; укр. прийшла гризота — відкривай ворота).

одна ластівка (ще) не робить весни — UNA HIRUNDO NON FACIT VER. Фразеологізм експлікує думку, що поодинокі випадки не можуть бути достатнім підґрунтям для загальних умовиводів. Метафоричний образ ластівки як провісниці весни використовував Езоп. В одній із байок він розповів про молодика, який розтринькав батьківський спадок, а, побачивши першу ластівку, продав і верхній одяг. Повернення морозів було для нього несподіванкою, а винуватцем усіх негараздів стала ластівка.

одна паршива вівця всю отару поганить — UNIUS PECUDIS SCABIES TOTUM COMMACULAT GREGEM. Афоризм вживають у переносному значенні стосовно поганої людини, яка негідними вчинками створює негативне враження про весь колектив, у якому перебуває.

одяг створює людину — VESTIS VIRUM FACIT (рос. по одежке встречают; тот и умен, кто богато наряжен; наряди пня, и пень хорош). Усталена сентенція, де акцент зміщується на зовнішній вигляд людини, а не на її менталітет і рівень інтелектуального розвитку.

означення — це заперечення — DETERMINATIO EST NEGATIO.око закону не спить — VIGILAT JUSTITIAE OCULUS. Давня сентенція, що експлікує ідею правової захищеності людини у демократичному суспільстві.

опустити вуха — AURICULAS DEMITTERE. Афоризм використав Горацій («Сатири»). Нині його вживають у переносному значенні — «поринути у відчай, упасти в розпуку, занепасти духом».

орел мух не ловить — AQUILA NON CAPTAT MUSCAS (укр. стріляти по горобцях з гармати). Відоме латинське прислів’я, що має таке тлумачення: не слід займатися дрібними справами, натомість треба робити щось значне, суттєве.

орел не народжує голуба — AQUILA NON GENERAT COLUMBAM (укр. на вербі груші, а на осиці кислиці не ростуть; не буде із пса солонини). Афоризм, у якому орел уособлює благородного птаха, володаря повітря і символізує силу, швидкість і безстрашність.

осел біля ліри, тобто: розуміється, як осел на грі на лірі — ASINUS AD LYRAM (рос. разбирается, как свинья в апельсинах; укр. розуміється, як свиня на перці). Афоризм вживають у значенні «бути неосвіченим, невігласом, некомпетентним у певній галузі». Першоджерелом є назва байки давньоримського поета Федра, у якій автор розповідає про осла, котрий, знайшовши ліру, марно намагався грати на ній. Образ осла як символ невігластва активно культивується у давній і новітній літературі.

осуджують те, чого не розуміють — DAMNANT QUOD NON INTELLEGUNT. Афоризм належить римському оратору Квінтіліану («Навчання оратора»): «Modesto et circumspecto judicio de tantis viris pronuntiandum est, ne, quod plerisque accidit, damnent quae non intellegunt» — «Судження (міркування) щодо таких визначних письменників повинно бути скромним і обачливим, щоб ми не припустилися помилки, притаманної багатьом, котрі осуджують те, чого не розуміють».

охочого доля веде, неохочого — тягне — VOLENTEM DUCUNT FATA, NOLENTEM TRAHUNT.

очищення через жертвопринесення — LUSTRATIO, LUSTRUM. У Давньому Римі існував сакральний ритуал — люстрація — церемонія, яку здійснювали з метою захисту від нещастя, а також як покаяння. Методи її проведення були різними: від окроплювання або обмивання водою, натирання тіла кров’ю чи глиною до сповідування гріхів.

п’ята сутність, квінтесенція — QUINTA ESSENTIA. Грецький філософ-матеріаліст Емпедокл у своєму творі «Про природу» вважав, що чотири елементи (земля, вода, вогонь, повітря) становлять основу всіх земних речей. В онтології Арістотеля до них було додано ефір (або стихію), який вважали основним елементом небесних тіл. Середньовічні філософи й алхіміки вважали, що ефір — «п’ята сутність» — є сутністю всіх речей. Нині цим терміном позначають щось найважливіше, суттєвє, найголовніше.

пальцем не поворушити — DIGITUM TRANSVERSUM NON DISCEDERE. Афоризм означає не мати бажання і не докладати жодних зусиль для виконання певної роботи чи дії, залишатись байдужим до проблем інших людей або відмовляти їм у наданні допомоги.

пам’ятай про смерть — MEMENTO MORI. Мотив невідворотності долі й нетривалості людського життя є одним із основних у Біблії.

пам’ятай, людино: ти порох і в порох повернешся — MEMENTO HOMO, QUIA PULVIS ES, ET IN PULVEREM REVERTERIS.

пам’ять — то сховище всього — THESAURUS RERUM OMNIUM MEMORIA. Афоризм приписують Цицерону.

папір не червоніє — CHARTA NON ERUBESCIT (EPISTULA NON ERUBESCIT). Афоризм належить політичному діячу, письменнику, оратору Марку Туллію Цицерону («До близьких»). Із його висловлюванням семантично споріднений вираз «Папір усе витримує». Вживають зазвичай на позначення думок, яких соромляться і які довіряють паперу, а також таких, що не відповідають дійсності.

перемогти або вмерти — AUT VINCERE AUT MORI (укр. або пан, або пропав). Гасло гладіаторів Давнього Риму.

персона нон грата, небажана особа — PERSONA NON GRATA, або PERSONA INGRATA, перен.: особа, яка втратила довіру й прихильність. Дипломатичний представник, якому відмовили в агремані внаслідок втрати довіри з боку уряду країни, в якій його акредитовано.

перш ніж прийняти рішення — порадься — ANTEQUAM INCIPIAS, CONSULTA (укр. не спитавши броду, не лізь у воду). Афоризм закликає до поміркованості, зваженості.

перший серед рівних — PRIMUS INTER PARES. Афоризм характеризує особливість принципату — форми правління, яку в Римі встановив внучатий племінник Цезаря Октавіан.до проголошення його імператором.

першому за часом надається перевага — PRIOR TEMPORE — POTIOR JURE (укр. ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють). Юридичне положення, що постулює право першого, т. зв. правова прерогатива. Афоризм уживають також як спонукання бути першим у будь-якій справі чи змаганні.

пестити вуха — AUREAS MULCERE (рос. услаждать слух). Афоризм вживають у переносному значенні: тішити слух людини, говорячи щось приємне.

писати (вилами) на воді — IN AQUA SCRIBERE (рос. вилами по воде писано). Афоризм використав у «Віршах» римський поет Катулл («Carmina»). Він писав про мінливість жіночої вдачі, вказуючи, що жіночі обіцянки слід писати на воді й на вітрі, адже вони необов’язкові, їх не можна сприймати серйозно. Фразеологізм позначає щось сумнівне, непевне, нездійсненне.

письменник вищого ґатунку — CLASSICUS SCRIPTOR. Афоризм започаткований римським письменником Аулюсом Гелліусом.

пити безпосередньо із джерела — EX IPSO FONTE BIBERE. Йдеться про необхідність ознайомлюватися з першоджерелами, а не з їх інтерпретаціями, які можуть спотворювати первинні дані, ідеї тощо.

пияцтво — це добровільне безумство — EBRIETAS EST VOLUNTARIA INSANIA.

під трояндою — SUB ROSA. У Середньовіччі троянда була символом мовчазності, стриманості, таємничості. Зображення троянди у приміщенні застерігало від розголошення таємниці й було знаком довіри в розмові. Афоризм асоціюють з ім’ям Гарпократа — так давні греки називали єгипетського бога мовчання Гора, якого зображали з пальцем, прикладеним до рота. Греки, а згодом і римляни сприймали цю позу як емблему мовчання.

піднімати (когось) на щит — SCUTO IMPONERE. Афоризм означає возвеличувати, стверджувати своєю згодою право іншої людини на лідерство; створити собі кумира з когось. Підґрунтям появи став давньогерманський звичай тричі проносити на щиті новообраного вождя, щоб народ міг його бачити.

Підрізати комусь крила — ALIQUI PINNAS INCIDERE. Метафоричне порівняння людини із птахом. Творчу людину успіх окрилює, а пошкодження крил символізує зневіру та втрату фізичних і моральних сил.

пізнай (самого) себе — NOSCE TE IPSUM. У VI ст. до н. е. у Греції існував осередок державних мужів і філософів, згодом названий «сім мудреців». До них належали: Фалес із Мілета, Біант із Прієни, Солон із Афін, Піттак з о. Лесбос, Клеобул із Лінда, Хілон.зі Спарти і Періандр із Коринфа. Свої софізми мудреці присвячували Аполлону. Окремі сентенції прикрашали храм, що був побудований на його честь у Дельфах. Латиномовний варіант виразу приписують Фалесу із Мілета.Сьогодні використовують переважно у широкому розумінні: самопізнання розглядають як передумову, вихідний пункт людської мудрості.

Піррова перемога — PYRRHUS VICTORIA. Так називають успіх (перемогу), досягнутий ціною надто великих зусиль (часто пов’язаних із жертвами), який фактично є поразкою. Афоризм походить від імені Пірра, царя Епіру, відомого сумнівними «перемогами» над римлянами у 280—279 до н. е. при Гераклеї й Аускулумі, коли він утратив багато своїх воїнів. За свідченням давньогрецького письменника й історика Плутарха («Порівняльний життєпис»), Пірру належать слова: «Якщо ми виграємо ще одну битву проти римлян, ми загинемо».

після дощу — сонечко; після дощу настає тиша — POST NUBILA PHOEBUS/SOL. Афоризм-прислів’я, який уживають переважно переносно, висловлюючи надію, що тяжкі обставини неодмінно зміняться на краще.

після обіду потрібно стояти або зробити (пройти) тисячу кроків POST CENAM STABIS AUT PASSUUM MILLE MEABIS.

після смерті нічого немає — POST MORTEM NIHIL EST.

пісня про птаха Фенікса — CARMEN DE AVE PHOENICE. Афоризм є назвою вірша Люція Лактанця, латиномовного. письменника з Африки, ритора, теолога. Основою було грецьке сказання про єгипетського сонячного птаха Фенікса, який сам себе спалює й знову відроджується. Звідси вираз: «як Фенікс, відроджуватися з попелу». У сучасному мовному обігу Фенікс символізує вічність і відродження.

пісня, що наводить жах — CARMEN HORRENDUM. Першоджерелом виразу є «Історія» Тіта Лівія, де міститься фраза: «Lex horrendi carminis erat» — «Закон було виражено у словах, що наводять жах». Йдеться про судове переслідування одного з братів-близнюків Гораціїв.

Платон (Сократ) мені друг, проте істина понад усе (найдорожча) — AMICUS PLATO (SOCRATES), SED MAGIS AMICA VERITAS. Бесіди про безсмертя душі, які Сократ вів з друзями напередодні смерті, є змістом діалогу «Федон». Сократ закликає своїх гостей: «…не піклуйтесь багато про Сократа, проте якомога більше про правду».

Плач спадкоємця — то прихований сміх — Heredis fletus sub persona risus est. по вухах упізнають осла — EX AURIBUS COGNOSCITUR ASINUS (рос. (красного) дурака видно издалека; укр. пана видно по халявах). Віддавна за назвами більшості тварин закріпилося певне переносне значення. Осел слугує зазвичай символом недалекої, обмеженої людини, простака чи дурня.

по кігтю лева (пізнати) — EX UNGUE LEONEM. Фразеологізмом утверджується думка, що за фрагментом можна отримати уявлення про ціле, частиною якого він є. На думку письменника Лукіана, такий хист мав давньогрецький скульптор Фідій, який за величиною кігтя лева міг визначити його розмір.

по одежі зустрічають, по уму проводжають — VESTIS VIRUM REDDIT (рос. встречают по одежке, а провожают по уму). Прислів’я з’явилося за часів античності. Афоризм, імовірно, вперше застосував римський оратор і теоретик ораторського мистецтва Квінтіліан у трактаті «Принципи ораторського мистецтва».

побілити дві стіни з одного горщика — DUO PARIETES DE EADEM FIDELIA DEALBARE (рос. убить двух зайцев одним выстрелом; укр. одним ударом двох зайців убити). Латинське прислів’я, що означає одночасне вирішення двох завдань, отримання подвійної вигоди.

повага до батьків —найперший закон природи — DILIGERE PARENTES PRIMA NATURAE LEX EST. Шанування батьків, повага до старших були і залишаються одним із основних канонів християнської релігії.

повернемось до наших баранів — JAM DIC, POSTUME, DE TRIBUS CAPELLIS. Афоризм вживають у переносному значенні: повертатися до теми попередньої розмови чи втраченої тези; продовжити бесіду, справу тощо.

поверни (мої) легіони! — REDDE LEGIONES! Вигук відчаю, що означає сум за втраченим і палке бажання (інколи жартівливе) повернутися до попереднього status quo. Він є формою відомого виразу «Quinctili Vare, legiones redde!» — «Квінктілій Вар, поверни мої легіони!» За свідченням римського історика й письменника Свєтонія, у «Біографії Августа», так відреагував римський імператор Август Октавіан на приголомшливу поразку свого полководця Вара.у битві з германськими племенами в Тевтобурзькому лісі. Вождь племені херусків Арміній розгромив армію Вара у кількості трьох легіонів.

повний живіт вчиться без задоволення — PLENUS (SATUR) VENTER NON STUDET LIBENTER (рос. сытое брюхо к учению глухо; слушай ухом, а не брюхом). Одна з давніх освітніх сентенцій, у якій втілено згодом науково встановлену закономірність, що під час перетравлювання великого обсягу їжі розумова активність знижується.

повний живіт учиться без задоволення; хто сите пузо має, навчатися не бажає — SATUR/PLENUS VENTER NON STUDET LIBENTER (рос. сытое брюхо к учению глухо). Римоване латинське прислів’я сформувалося на основі окремих споріднених сентенцій, що часто трапляються у творах античних письменників.

повторення — мати навчання — REPETITIO EST MATER STUDIORUM (рос. повторение — мать учения).

погана вдача/характер — погані наміри — MALA MENS, MALUS ANIMUS (рос. от худого корня — худые побеги; укр. яке коріння, таке й насіння; який кухар, такий і борщ). Цей крилатий вираз римський поет Теренцій навів у комедії «Андріянка».

погана курка — погане яйце — MALA GALLINA, MALUM OVUM (укр. яблучко від яблуні недалеко падає). Афоризм є імпліцитним посиланням на значення спадкоємності у розвитку будь-якої живої істоти, насамперед людини.

погана трава (бур’ян) швидко росте — MALA HERBA CITO CRESCIT (рос. дурной/плохой пример заразителен). Афоризм вживають переносно у значенні: погані звички (манери) швидко передаються/наслідуються.

поганий мир краще від добрих чвар — MELIOR EST CERTA PAX, QUAM SPERATA VICTORIA (рос. худой мир лучше доброй ссоры; укр. краще поганий мир, ніж гарна війна). Афоризм належить античному історику Тіту Лівію, автору «Римської історії від заснування міста».

поганий початок — поганий кінець — MALI PRINCIPII, MALUS FINIS (рос. что посеешь, то и пожнешь; плохое начало — и дело стало; укр. яке посієш, таке і збереш; з поганого куща і ягода кисла; дешева рибка, та погана юшка). Давня сентенція, першу появу якої приписують Теренцію.

подoлані труднощі приємні — JUCUNDI ACTI LABORES. Фразеологізм слід розуміти як вияв задоволення від виконаної справи й досягнутих шляхом певних зусиль результатів. Афоризм міститься у трактаті Цицерона «Про межі добра і зла», присвяченому основним положенням етики. Це своєрідне заперечення Цицероном тези давньогрецького філософа Епікура, що мудра людина пам’ятає лише добрі справи й не згадує труднощів.

подібне лікується подібним — SIMILIA SIMILIBUS CURANTUR (рос. клин клином вышибают).

подібний подібному радіє — SIMILIS SIMILI GAUDET (рос. рыбак рыбака видит издалека). Усталений афоризм-прислів’я, що виражає прагнення людини знайти іншу особу, схожу на себе зовнішньо й таку, що поділяє її власні переконання і принципи.

подорожі змінюють світило, але не голову й не мозок — CAELUM, NON ANIMUM MUTANT, QUI TRANS MARE CURRANT (рос. осла хоть в Париж, все будет рыж; ворона за море летала, да вороной и вернулась; укр. дурень і в Києві розуму не купить). Афоризм, започаткований давніми греками, є конcтатацією того, що людина з розумовими вадами або просто обмежена залишається такою упродовж усього життя. Латиномовний варіант наводив Горацій («Epodes»).

поети бажають бути або корисними, або приємними — AUT PRODESSE VOLUNT AUT DELECTARE POЕTA . Це цитата з твору Горація «Мистецтво поезії». Дилема була основним питанням дискусій про мистецтво з часів Ренесансу.

поєднувати корисне з приємним — MISCERE UTILE DULCI. Джерелом фразеологізму є вірш із «Мистецтва віршування» римського поета Горація:.«Загальні оплески отримав той, хто з приємним поєднав корисне». Отже, на думку Горація, той поет, якому вдається поєднати приємне з корисним, має найбільші шанси на успіх.

поки дихаю, сподіваюсь — DUM SPIRO, SPERO. Афористична форма виразу сформувалася у відносно новий час, проте схожу думку висловлювали ще античні автори Цицерон, Сенека та ін.

покидьки суспільства — FAEX CIVITATIS (рос. отбросы общества). Фразеологізм ідентифікує прошарок суспільства, представниками якого є занепалі, мерзенні особи. У мовленнєвий обіг синтагма потрапила із промов «Pro Flacco» Цицерона.

помірний в їжі — сам собі лікар — MODICUS CIBI, MEDICUS SIBI EST. У виразі втілено уважне ставлення античної людини до свого здоров’я. У системі лікувальних та оздоровчих засобів давніх греків і римлян завжди переважали природні фактори.

поміть добре — NOTA BENE (N. B., NB). Позначка (на полях), яку роблять для того, щоб звернути увагу на певну частину тексту, позначаючи найсуттєвіше.

порочне коло, зачароване коло — CIRCULUS VITIOSUS. У широкому вжитку — спроби вийти із небажаного чи скрутного становища, що призводить, проте, до іншої неприємної ситуації.

посередині стоїть доброчесність; у (золотій) середині — істина — IN MEDIO STAT VIRTUS. Антична сентенція, що проголошує зверхність моральних якостей людини, перевагу духовного над матеріальним.

посередині, щось середнє — IN MEDIO. Так давні римляни позначали 15-й день кожного місяця. Якщо це число припадало на суботу, неділю або свято, таким уважали наступний день.

посипaти попелом голову — CAPUT CINERE CONSPERGERE. Афоризм нагадує про старий звичай євреїв посипати голову попелом, щоб виразити скорботу, тугу, жаль тощо.поспішай помалу — FESTINA LENTE (рос. тише едешь — дальше будешь; укр. поспішиш — людей насмішиш; не лізь поперед батька в пекло). За свідченням римського історика й письменника Свєтонія, таким був улюблений вираз імператора Августа Октавіана («Біографія Августа»). Для справжнього полководця й державного діяча немає, як вважав імператор, нічого неприйнятнішого, ніж квапливість і необачність.

почесті змінюють характер людини (але рідко — на краще) — HONORES MUTANT MORES (SED RARO IN MELIORES). Латиномовний варіант крилатого виразу давньогрецького історика й філософа Плутарха, за повідомленням якого римський полководець і консул Сулла був у юності м’яким і співчутливим, а, ставши диктатором, проявив небачену жорстокість.

почистити Авгієві стайні — CLOACAS AUGIAE PURGARE. Афоризм походить від міфу про один із 12 подвигів Геракла. Йдеться про величезні стайні царя Еліди Авгія, які не чистили 30 років. Геракл прибрав їх за один день, спрямувавши туди потоки р. Пенея. Афоризм застосовують на позначення неохайного, занедбаного приміщення; процесу встановлення порядку та поліпшення ситуації, що склалася внаслідок занепаду, недбалості, корупції тощо.

правда очі коле — VERITAS ODIUM PARIT. Давня усталена сентенція. Започаткована, очевидно, римським комедіографом Теренцієм у його комедії «Андріянка», де герой Сосія промовляє: «Життя збудував він розумно: друзів у наш час лиш поступливість родить, а правда — ненaвисть».

право на адекватну помсту; «око за око» — JUS TALIONIS. Принцип кровної помсти був характерний для родового суспільства. Посилання на це можна знайти у римських істориків Плінія Старшого, Корнелія Тацита та ін.

право першого (захоплення, загарбання, нападу) — JUS PRIMAE OCCUPATIONIS (рос. кто первее, тот и правее; кто рано встает, того удача ждет; укр. ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють). Положення римського права, що закріплювало певний пріоритет за сильним і спритним.

право першої ночі — JUS PRIMAE NOCTIS. Спочатку так називали звичай, за яким феодал або поміщик міг провести першу шлюбну ніч із нареченою свого васала чи кріпака. Згодом цю назву отримало право переможця у воєнних діях на грабіж, насилля тощо.

право розпоряджатися чиїмось життям і смертю — JUS VITAE AC NECIS. Главі сім’ї у Давньому Римі надавали виключне право вирішувати долю її членів, до яких, крім прямих родичів, належали також раби.

правосуддя — основа держави — JUSTITIA REGNORUM FUNDAMENTUM. практика робить майстра — FIT FABRICANDO FABER.

практично (майже) ніколи не відбувається подія, процес, де б жінка не була причиною суперечок — NULLA FERE CAUSA EST, IN QUA NON FEMINA LITEM MOVERIT. Сентенція склалася під впливом реальних і міфічних жіночих образів, зазвичай негативних: Єлени, суперечка за яку спричинила Троянську війну; Пандори, яка відкрила скриньку зі всілякими хворобами та негараздами; Мегери, ериній, фурій та ін.

праця перемагає все — LABOR OMNIA VINCIT (рос. терпение и труд все перетрут). Крилатий вираз належить римському поету Вергілію.

привід для війни; казус беллі — CASUS BELLI. У дипломатії й міжнародних відносинах так називають формальний привід для оголошення війни і початку воєнних дій.

приємне з корисним (поєднувати) — UTILE DULCI, MISCERE. Витоком фразеологізму вважають вірш з «Мистецтво поезії» римського поета Горація: «Загальні оплески отримав той, хто з приємним поєднав корисне». На думку Горація, поет, якому вдається поєднати приємне з корисним, має найбільші шанси на успіх. У наш час вираз вживається у дещо ширшому (не лише поетичному, а й побутовому) контексті.

приємно отримати похвалу від людини, яка сама варта похвали — DULCE LAUDARI A LAUDATO VIRO. Афоризм наводить у своїх «Листах до близьких» римський оратор Цицерон, посилаючись на римського драматурга й поета Гнея Невія: «Я радий, що мене хвалиш ти — муж, який сам гідний похвали».

прийшов, побачив, переміг — VENI, VIDI, VICI. Слова Юлія Цезаря, якими він повідомив одного зі своїх друзів і Сенат про перемогу над понтійським царем Фарнаком ІІ. Цей факт засвідчує давньогрецький історик і письменник Плутарх у «Біографії Цезаря». Афоризм вживають, коли йдеться про перемогу, здобуту за дуже короткий проміжок часу, чи про людину, яка вважає, що зможе вирішити важку проблему швидко і без зусиль.

природа не знає (не терпить) пустоти — NATURA ABHORRET VACUUM.природа не робить стрибків — NATURA NON FACIT SALTUS. Ідею поступового, еволюційного розвитку висунув уперше Арістотель у своїй натурфілософії. У трактаті «Про виникнення тварин» він зазначав: «Природа крокує повільно від речей до живих істот, так що при постійному зв’язку не завжди визначено, де проходить межа обох видів… Перехід від рослин до тварин є постійним».

природа речей — NATURA RERUM. Словосполучення стало загальновідомим після поширення поеми римського поета Лукреція «Про природу речей».

природне світло розуму — LUMEN NATURALE. Йдеться про розум людини, на відміну від Божого. Афоризм вказує на обмеження людського пізнання, на противагу безмежності світла Божого одкровення.

про мертвих або добре, або нічого — DE MORTUIS AUT BENE, AUT NIHIL, або DE MORTUIS NIL NISI BENE. Афоризм приписують Хілону зі Спарти, одному із «семи мудреців» давнини.

про смаки не сперечаються — DE GUSTIBUS NON EST DISPUTANDUM (рос. о вкусах не спорят; на вкус и цвет товарищей нет). Вважають, що автором виразу є Пліній Молодший.

про тебе байка розповідає — DE TE FABULA NARRATUR (мова йде про тебе; про вовка промовка).

проклятий, хто перекручує право — MALEDICTUS, QUI PERVERTIT JUDICIUM. Афоризм утверджує право кожної людини на справедливе вирішення своєї долі й засуджує тих, хто його порушує, прагнучи власної вигоди.

простота — прикмета правди — SIMPLEX SIGILLUM VERI.Проти рожна перти — ADVERSUS STIMULUM CALCITRARE. Основою фразеологізму є ідея наполегливого прагнення до мети, навіть якщо вона натикається на нездоланну силу й приречена на поразку.

проти течії річки важко плисти — CONTRA FLUMINIS TRACTUM NITI DEFFICILE. Афоризм містить імпліцитний заклик підкоритися долі, Божій волі і сприймати все, що відбувається, як належне. Джерелом його є Біблія.

рахувати хвилі — FLUCTUS NUMERALE (рос. бить баклуши; считать ворон; укр. бити байдики; ґав ловити). Цицерон у «Листах до Аттіка» використовував вираз на означення неробства чи непотрібних занять.

результат виправдовує дії.

риба починає псуватися з голови — PISCIS PRIMUM A CAPITE FOETET. Метафоричний вираз-застереження, в якому експлікована ідея особливої відповідальності керівництва будь-якого колективу чи спільноти, оскільки саме від особистісних якостей цих людей залежить перспектива розвитку окремих колективів і суспільства загалом. До їх діяльності слід ставитися особливо критично і прискіпливо.

Рим побудовано не за один день — NEQUE PROTINUS UNO EST CONDITA ROMA DIE (рос. Москва не сразу (не в один день) строилась). Фразеологізм навчає стриманості і терпіння у досягненні мети й реалізації великих проектів.

Рим сказав своє слово; Рим висловився, і справу завершено — ROMA LOCUTA EST, CAUSA FINITA EST. Ідеться про те, що сказане висловив такий авторитет, якому не можна заперечувати.

Римська історія від заснування міста — AB URBE CONDITA (POST URBEM CONDITAM).

ріг достатку/ріг Амалфеї — CORNU COPIAE. Афоризм символізує достаток, пересичення. За грецькою міфологією, коза (німфа) Амалфея вигодувала своїм молоком бога Зевса. Як писав римський поет Овідій («Фасти»), одного разу Амалтея зачепилася за дерево й зламала ріг. Його підібрала німфа і, наповнивши плодами, подарувала Зевсу. Він перетворив цей ріг на чарівний і віддав німфам, які його виховали. Відтоді все, чого вони бажали, лилося їм із рогу достатку. За іншою легендою (Овідій, «Метаморфози»), ріг достатку — це ріг давньогрецького божества Ахелоя, який міг перевтілюватися у кого завгодно. У битві з Гераклом Ахелой перетворився на бика. Геракл відламав у нього ріг, а наяди (водяні німфи) наповнили його квітами і зробили рогом достатку.

рідкісний птах; щось особливе — RARA AVIS. Фразеологізм започаткував римський поет Персій Флакк у «Cатирах» назвавши так самого себе. У мовному обігу прикметник «рідкісний» згодом набув значення «дивовижний», а ще пізніше — «смішний, комічний».

роби те, для чого прийшов — HOC AGE! У Давньому Римі вислів використовували як заклик до уваги, дотримання пристойності.

робити з вади чесноту — DE NECESSITATE VIRTUTEM FACERE. Афоризм, що відображає уміння (прагнення) деяких осіб знайти у проблемних ситуаціях прийнятне чи вигідне рішення, трансформувати недоліки у достоїнства.

робити з чорного біле — CANDIDA DE NIGRIS FACERE. Фразеологічний зворот, що означає: перекручувати/спотворювати факти, видавати бажане за реальне, дійсне. Використав римський поет Овідій («Metamorphoses»).

розв’язати гордіїв вузол — NODUM EXPEDIRE/SOLVERE. Під час походу проти Персії Александр Македонський захопив столицю Фрігії — м. Гордіон. За легендою римського історика К. Руфуса, цар Гордій прив’язав ярмо до дишла воза, зав’язавши такий вузол, якого не можна було розплутати. За пророцтвом оракула, той, хто це зробить, стане повелителем Малої Азії. Александр розрубав його мечем, і пророцтво оракула збулося. Переносне значення виразу — розв’язати надзвичайно складне завдання дивовижно простим способом.

розділяй і пануй! — DIVІDE ET IMPERA! Відомий принцип давньоримської зовнішньої політики, який слід розуміти так: сій розбрат, намагайся посварити і розділити своїх противників, щоб поодинці було легше їх підкорити.

розповідаю розказане;передаю лише те, що розказали — RELATA REFERO. Головний принцип історіографічних методів Геродота. Цим виразом він висловлював сумнів щодо окремих подій і фактів, у вірогідності яких він не був упевнений: «Я мушу писати все, про що розповідають, проте не повинен усьому вірити, і цього принципу я дотримуватимусь у моїй історії».

розумний усвідомлює з півслова — INTELLIGENTI PAUCA (рос. умный с полуслова речь понимает; умному достаточно). Давня сентенція, у якій ідеться про здатність швидко сприймати і розуміти нову інформацію, що властиво інтелігентній, освіченій людині.

розумному все зрозуміло — SAPIENTI SAT. Афоризм-приказка з комедії «Перс» римського комедіографа Плавта.

розумному досить одного слова — VERBUM (SAT) SAPIENTI.

руйнівна сила часу; час усе з’їдає — TEMPUS EDAX RERUM. Тезу про непереборну, нищівну силу часу висловив Овідій («Метаморфози»).

рука руку миє — MANUS MANUM LAVAT. Латиномовний варіант виразу використовував римський філософ і письменник Сенека в сатирі на смерть імператора Клавдія. Афоризм започаткував грецький комедіограф Епіхарм із Сіракуз: «Рука миється (другою) рукою, якщо хочеш взяти — дай!».

руку від дошки! — MANUM DE TABULA. Заклик до закінчення справи (пора ставити крапку, з цим покінчено, досить про це).

сам заварив кашу, сам і їж — TUTE HOC INTRISTI, TIBI OMNE EST EXEDENDUM. Давнє прислів’я, що означає: кожна людина повинна відповідати за свої вчинки і вирішувати конфлікти. Використовував римський комедіограф Теренцій («Форміон»).

самовихваляння погано пахне — PROPRIA LAUS SORDET (рос. самолюб никому не люб; сам себя не хвали; укр. сам себе не хвали, хай тебе люди похвалять; погана та дівка, що сама себе хвалить). Давня сентенція, яка вказує на те, що людина за будь-яких обставин повинна залишатися скромною і не вихвалятися.

свиня вчить Мінерву — SUS MINERVAM DOCET. Поширене латинське прислів’я, в якому сказано, що неук повчає досвідченого. Римська богиня Мінерва була заступницею і цілителькою ремісників, скульпторів, музикантів, поетів, але насамперед — богинею мудрості, тому вираз є особливо образним. Свята на честь Мінерви відбувались у березні. Саме тоді вчителі отримували платню за навчання дітей. Афоризм уживає Цицерон («Академічні бесіди»).

свідок потопу — DILUVII TESTIS. Так називають особу, яка дотримується застарілих поглядів чи принципів, ретрограда.

свій дім — кращий дім — DOMUS PROPRIA — DOMUS OPTIMA (укр. у гостях добре, а дома краще). Давнє латинське прислів’я, що виражає властиве кожній людині прагнення мати власну оселю й родинне щастя.

світ хоче бути обманутим — MUNDUS VULT DECIPI. Вперше вираз зафіксовано у книзі «Корабель дурнів» німецького письменника С. Бранта. Автор запрошував людей у вигадану країну дурнів — Нарагонію (Narragonien), а під час подорожі демонстрував пасажирам вади суспільства і окремих людей.

святая святих — SANCTA SANCTОRUM. Щось таємне, незрозуміле для непосвячених; недоторканне, найдорожче, найзаповітніше

святий обман, свята омана — PIA FRAUS, або FRAUS PIA. Афоризм вживають у випадках, коли когось обманюють, оберігаючи його, маючи добрі наміри, або коли замовчують щось не дуже приємне замість того, щоб сказати правду. Він слугує також позначенням самообману чи самонавіювання. Першоджерелом уважають «Метаморфози» римського поета Овідія, де йдеться про одного критянина, який неодмінно хотів мати сина, а доньку був готовий позбавити життя. Коли на світ з’явилася дівчинка, богиня Ісіда — заступниця материнства, богиня життя і здоров’я — порадила матері видати немовля за хлопчика. Так шляхом «святого обману» життя дитини було врятовано, а богиня перетворила її згодом на юнака.

сидіти між двома стільцями, або сидіти на двох стільцях — DUABUS SELLIS SEDERE. Афоризм означає намагання одночасно виконувати дві справи, не маючи успіху в жодній. Вживають також щодо людини-пристосуванця, яка не має чіткої позиції й підтримує водночас дві протилежні сторони. Був зафіксований у «Контроверзах» Сенеки Старшого.

сила живого слова — CONTAGIUM VIVUM. Афоризм використовують, щоб наголосити на дієвості й перевагах «живого» слова лектора чи промовця порівняно з надрукованим «мертвим» словом.

сила підкоряє право — CEDIT VIRIBUS AEQUUM. Афоризм є своєрідним кредо тих, хто має реальну владу. Її використав Овідій у «Скорботних елегіях».

син землі; дитя природи — TERRAE FILIUS. Фразеологізм пов’язаний з міфічним титаном Прометеєм, богоборцем і захисником людей. За переказом, Прометей створив людину із землі (або із землі і води), вдихнув у неї життя, врятував людей від повені, навчив, як побудувати судно.

сіль Аттики — SAL ATTICUМ. Так називали жарт, вишуканий дотеп. Жителям Аттики (область Давньої Греції з центром в Афінах) приписували красномовність, бездоганне володіння словом. Поява і метафоричність цього виразу пов’язана, ймовірно, з тим, що сіль, яку жителі Аттики випарювали з морської води, мала особливо тонкий смак. Термін зафіксовано у Цицерона («Ad familiares»).

сіль землі — SAL TERRAE. Так називають щось (когось) надзвичайно важливе. Афоризм уживають також стосовно простих людей, людей праці: «Ви — сіль землі».

скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти — CUM QUO ALIQUIS JUNGITUR, TALIS ERIT. Афоризм, якій утверджує думку про те, що оточення людини є своєрідним індикатором її власної репутації.

сказане не повернеться — NESCIT VOX MISSA REVERTI (рос. слово не воробей: вылетит не поймаешь; что написано пером, не вырубишь топором). Афоризм вперше використав Горацій у «Мистецтві поезії», де наголосив на могутній силі слова і необхідності обережного поводження з ним.

сказано — зроблено — DICTUM — FACTUM, або DICTUM AC FACTUM (рос. сказано — сделано; укр. сказано як зав’язано). Цей усталений фразеологізм тлумачиться як заклик до виконання обіцянок.

скільки голів, стільки умів — QUOT CAPITA, TOT SENSUS. Висловом характеризують ситуацію, щодо якої учасники обговорення не можуть дійти спільної думки, оскільки кожен наполягає на власній точці зору.

сліди лякають — VESTIGIA TERRENT. Афоризм передає побоювання чи острах, спричинені певними зовнішніми ознаками. Опосередкованим джерелом є байки Езопа. Так, у байці «Лев і лисиця» йдеться про хитру лисицю, яка не наважується йти у лігвище лева, оскільки туди ведуть усі сліди, не повертаючи назад.

слова відлітають, написане залишається — VERBA VOLANT, SCRIPTA MANENT (рос. что написано пером, не вырубишь топором; слово не воробей: вылетит, не поймаешь).Використовував Горацій («Послання»).

слухай і мовчи — AUDI, SILE (рос. знай свое дело и молчи; укр. менше говори — більше слухай, мовчи та диш!). Афоризм, що закликає до виваженої поведінки, за якої перевага надається слуханню перед говорінням.

слухай поспішно, а відповідай повільно — AUDI FESTINATO, RESPONDE LENTE (укр. менше говори — більше слухай). Афоризм, що закликає до поміркованості у висловлюванні думок, терпіння, уважного ставлення до всього висловленого, наголошує на пріоритеті вислуховування порівняно з висловлюванням. Варіант виразу: «Audi multa, loquere pauca» — «Слухай багато, говори мало».

слухач стимулює завзяття — EXCITAT AUDITOR STUDIUM. Імпліцитне посилання на необхідність мотивації у процесі навчання: оратор (доповідач) говорить то краще, що уважніше його слухають.

смерті весь не скорюсь — NON OMNIS MORIAR. Фраза із оди Горація «Пам’ятник» (ІІІ, 30, 6), що є її лейтмотивом і передає впевненість поета, що ні його поезію, ні його самого не забудуть вдячні потомки.

смерть визначена, година — ні — MORS CERTA, HORA INCERTA. Афоризм слід тлумачити як визнання неминучості смерті для кожної людини, невизначеним при цьому залишається лише час, коли вона помре. Такий напис вміщували на годинниках або могильних плитах.

Смерть є неминучою для всіх — Mors omnibus communis.

сміливому/мужньому доля допомагає — FORTES FORTUNA ADJUVAT (рос. смелость города берет). Цей або ідентичний за змістом вираз міститься у працях багатьох античних авторів, зокрема у комедії Теренція «Форміон». Цицерон вживає фразеологізм уже як прислів’я у «Тускуланських бесідах»: «Fortes enim non modo fortuna adiuvat, ut est in vetero proverbio, sed multo magis ratio» — «Отже, сміливому допомагає не лише щастя, як про то говорить старе прислів’я, але набагато більше — розум».

собака, який багато гавкає, мало кусає — CANIS TIMIDUS VEHEMENTIUS LATRAT, QUAM MORDET (рос. кто много грозит, тот мало вредит; не та собака кусает, что лает, а та, что молчит да хвостом виляет; укр. не той пес кусає, що гавкає, а той, який мовчить та ластиться). Давній метафоричний вираз, який означає: хто багато говорить або обіцяє, той мало виконує; велика справа не потребує вихваляння; того, хто багато погрожує, не слід боятися.

солодка й почесна смерть в ім’я Батьківщини — DULCE ET DECORUM EST PRO PATRIA MORI. Автор вислову — поет Горацій у пісні «До римлян», де ідеться про чоловічі чесноти у поєднанні з вимогами суворого виховання й підготовки до тяжкої військової служби.

солодкий дим Вітчизни — ET FUMUS PATRIAE EST DULCIS. Джерелом виразу були «Листи із Понта» Овідія, який, у свою чергу, посилається на вірші Гомера («Одіссея»).

сонце світить усім — SOL OMNIBUS LUCET. У виразі втілено ідею рівності всіх людей на землі. Зафіксований він у романі «Сатирикон» римського письменника Гая Петронія.

сором і ганьба — СUM INFAMIA. У Давньому Римі цим словосполученням висловлювали осуд і неповагу до певної людини.

соромлива мімоза — MIMOSA PUDICA. Ця властивість стала підставою для поширення вислову у переносному значенні з метою характеристики вразливої, соромливої, чутливої людини, а особливо жінки чи дівчини.

сперечатися через козлиний смух, тобто через ніщо, безпідставно — DE LANA CARPINA RIXARI. Фразеологізм уживають стосовно безпідставних суперечок або надуманих проблем, розв’язання яких не впливає на подальший перебіг подій. Вперше його зафіксував Горацій («Послання»).

справа говорить сама за себе — RES IPSA LOQUITUR. Усталена сентенція. Ідеться про цілком очевидні речі, що не потребують коментарів.

справа майбутнього — CURA POSTERIOR. Афоризм вживають на позначення думок чи справ, що не мають особливої актуальності і якими треба буде перейматися лише згодом, через певний час.

справжній друг пізнається в біді — AMICUS CERTUS IN RE INCERТA CERNITUR. Афоризм наведено у філософській праці Цицерона «Лелій, або Про дружбу».

Ставити підніжку — ALICUI PEDEM OPPONERE. Йдеться про прагнення створювати людям перешкоди чи неприємні ситуації, заважати.

старе як малеBIS — PUERI SUMUS. Афоризм, автором якого вважають Луція Лактанція.

старече недоумство — DEMENTIA SENILIS. Термін на позначення органічних порушень функцій головного мозку людей похилого віку, що призводять до тривалих психічних розладів.

стерта/чиста дошка; чистий листок — TABULA RASA. Римський поет Овідій T. r. називав дощечки із воску багаторазового використання, на яких писали. Латинізована форма виразу вперше наведена у трактаті «Про душу» домініканського філософа Середньовіччя Альберта Магнуса. Англійський філософ-матеріаліст Дж. Локк.«чистою дошкою» образно називав душу дитини при народженні, наголошуючи, що людина всі знання здобуває через досвід, який і залишає свої позначки на чистій дошці.

стосовно ворога все дозволено — IN HOSTEM OMNIA LICITA. У виразі сформульоване старовинне правило, успадковане давніми римлянами від часів язичництва, яке виправдовує найжорстокіші вчинки.

страх перед порожнечею — HORROR VACUI. Арістотель, пояснюючи фізичні явища, стверджував, що природа «боїться порожнечі». У схоластичній філософії тривалий час панувала думка, що природа «не терпить порожнечі» і прагне її заповнити. У переносному значенні фразеологізм вживають у ситуаціях, коли існує побоювання раптового зникнення чогось важливого, тобто коли наявна загроза політичного чи культурного вакууму. Афоризм передає також конкретний страх перед порожнечею.

страшно сказати — HORRIBILE DICTU. Афоризм позначає фізичний чи моральний стан людини, зазвичай в іронічному контексті при повсякденному спілкуванні.

суд знає право, яке треба застосовувати — JURA NOVIT CURIA. Правова формула, за якою сторони судового процесу позбавлені можливості вказувати суду на існуюче право, оскільки фахова компетенція суду не підлягає сумніву.

суєта суєт, і нічого, крім суєти — VANITAS VANITATUM, ET OMNIA VANITAS.

так ви, а не вам; перен.: ви працюєте, а платню отримують інші — SIC VOS, NON VOBIS. Афоризм натякає на присвоєння чужих лаврів, слави, а також на тих, хто користується плодами праці інших людей. За повідомленням біографа Вергілія — Тіберія Доната у коментарях до «Енеїди», поет написав на брамі палацу імператора Августа Октавіана приємний для монарха двовірш. Маловідомому поетові Батілу, який видав себе за автора, щедро віддячили. Щоб викрити плагіатора, Вергілій написав під віршами: «Hos ego versiculos feci, tulit alter honores» — «Ці вірші я написав, а шану отримав інший», і додав: «sic vos non vobis».

так забажала доля — SIC FATA VOLUERUNT. Цей вираз утілює переконання давніх греків і римлян, що життям людей керує доля — фатум, а від волі особистості мало що залежить.

так судилося, так склалася доля — SIC ERAT IN FATIS (укр. долі конем не об’їдеш). Афоризм вживає Овідій у поемі «Фасти, або Римський календар». У ньому закладено ідею визначеності й невідворотності людської долі, а також безсилля людини перед законами природи.

так хочу, так велю/наказую; замість доказу хай буде моя воля! — HOC/SIC VOLO, SIC JUBEO, або SIT PRO RATIONE VOLUNTAS. Основою виразу є ідея про заміну розумних доказів (переконань) наказами. Першоджерелом уважають «Сатири» римського поета Ювенала, де йдеться про дружину вельможного чоловіка, яка вимагає від нього суворого покарання раба. Цитована фраза є відповіддю свавільної жінки на вагання чоловіка щодо справедливості покарання.

твердий/жорсткий у справі, м’який за формою — FORTITER IN RE, SUAVITER IN MODO. Афоризм був девізом генерала єзуїтського ордену Клавдія Аквавіви, наведений у його творі «Industriae ad curandos animae morbos». Говорячи про те, як захищати свої переконання і досягати поставленої мети, автор зазначає: «Будьмо сильними у досягненні цілі й м’якими у способі досягати її».

те, що написано, залишається — LITTERA SCRIPTA MANET (рос. что написано пером, того не вырубишь топором; укр. що написано пером, не вирубаєш сокирою).

те, що постійно рухається; вічний двигун (перпетуум мобіле) — PERPETUUM MOBILE. Назва утопічної машини (двигуна), що виконує неперервну роботу, не потребуючи додаткової енергії.

те, що природне, не ганебне — NATURALIA NON SUNT TURPIA (рос. что естественно, то не безобразно). Афоризм наголошує, що людина — створіння природи, у якій все раціонально влаштоване, досконале. Саме тому не треба соромитись того, що нам від неї (батьків) дісталося. Афоризм використано в «Георгіках» Вергілія.

те, що робиш, роби швидше — QUOD FACIS, FAC CITIUS.

те, що швидко робиться, швидко гине — QUOD CITO FIT, CITO PERIT (рос. поспешишь, людей насмешишь; как пришло, так и ушло). Давня сентенція, що закликає до уваги і ретельності при виконанні будь-якої справи.

тевтонська лютість/шаленість — FUROR TEUTONICUS. Витоком виразу є поема «Громадянська війна, або Фарсалії», у якій римський поет Лукан порівнює нищівний характер громадянської війни між Цезарем і Помпеєм у Римі з войовничою люттю германських племен, розбитих римською армією Марія біля поселення Акви Секстієві у 102 до н. е., використовуючи вираз F. t. Сьогодні синтагма «тевтонська лютість» слугує позначенням жорстокості й запеклості у досягненні поставленої мети.

терпіння все перемагає — PATIENTIA OMNIA VINCIT (рос. терпение принесет спасение; терпенье и труд все перетрут). Довготерпіння як запорука успіху, неодмінна умова щастя є провідною думкою у Святому Письмі.

ти був би філософом, якби ти мовчав! — SI TACUISSES, PHILOSOPHUS MANSISSES! Ці слова належать одному з нащадків старої римської знаті, філософові і державному діячеві — Боецію («Утіха філософією»). Сентенція стосується особи, яка недоречними висловлюваннями руйнує власний імідж розумної людини.

ти маєш бути тим, за кого себе видаєш — ESTO, QUOD ESSE VIDERIS.

ти мусиш, значить можеш — DEBES, ERGO POTES. У вислові наголошується, що сильні спонукання, усвідомлення власного обов’язку є могутнім стимулом до дії.

ти навчаєш орла літати, тобто: ти намагаєшся навчати справі того, хто розуміється на ній краще від тебе — AQUILAM VOLARE DOCES ( рос. ученого учить — только портить; укр. не вчи вченого їсти хліба печеного). Давня латинська приказка, одним із варіантів якої є «Piscem natare doces» — «Ти навчаєш рибу плавати».

ти навчаєш старих ще до бороди (тобто: не вчи вченого) — ANTE BARBAM DOCES SENES (рос. яйца кур не учат; укр. не вчи вченого їсти хліба печеного).

тінь його великого імені — МAGNI NOMINIS UMBRA. Так називають людину, яка пережила свій «зоряний час», втратила минулу славу і здатність впливати на перебіг подій. Афоризм належить римському письменнику Марку Аннею Лукану («Фарсалії»).

Того, що зроблено, не переробляй (зроблено — і справі кінець!) — ACTUM NE AGAS! (укр. не товчи воду в ступі!, кінець — справі вінець).

той отримує оплески від усіх, хто поєднує корисне з приємним — OMNE TULIT PUNCTUM, QUI MISCUIT UTILE DULCI. Усічена форма вислову має вигляд: поєднувати корисне з приємним. Джерелом фразеологізму вважають вірш «Мистецтво поезії» римського поета Горація, де вказано, що поет, якому вдається поєднати корисне з приємним, має найбільші шанси на успіх.

той поводиться нерозумно (нерозумний той), хто називає себе мудрим — STULTAM FERT MENTEM, QUI SE DICIT SAPIENTEM. Давня сентенція, яка засвідчує, що головними рисами розумної людини є поміркованість у діях і стриманість у висловлюваннях..

Той, хто відсутній не буде спадкоємцем — ABSENS HERES NON ERIT. Формула римського права: спадкоємець, який не заявив про свої права і не висунув відповідних вимог, позбавляється права на спадщину.

той, хто збрехав у чомусь одному, бреше у всьому — MENDAX IN UNO, MENDAX IN OMNIBUS. Йдеться про нещиру людину, крутія, для якого брехня стала своєрідною нормою поведінки. Така людина втрачає будь-яку довіру.

той, хто прагне володарювати, має навчитися підкорятися — NEMO AUTEM REGERE POTEST, NISI QUI ET REGI. Цей вислів уміщений в одному з діалогів Сенеки «Про гнів» і був улюбленим афоризмом грецького мудреця Солона

тому що тебе також стосується, якщо горить (хата) у твого сусіда — NAM TUA RES AGITUR PARIES CUM PROXIMUS ARDET. Фраза з епістолярного твору Горація «Послання» , де автор надав життєві поради другу, який мріяв про свою кар’єру: слід допомагати людині, яку спіткала біда, адже кожен може опинитися у його становищі.

треба жити — OPORTET VIVERE. Заклик-спонукання до подолання труднощів; втілює віру в те, що все може змінитися на краще.

треба їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти — ESSE OPORTET UT VIVAS, NON VIVERE UT EDAS. Цю популярну сентенцію Середньовіччя використовували Квінтіліан («Навчання оратора»), Сократ та інші.

третій радіє; третій, який сміється — TERTIUS GAUDET. Афоризм позначає ситуацію, у якій дві протилежні (конфліктні) сторони не можуть дійти згоди і яка є сприятливою для третьої сили (особи).

троянський кінь — EQUUS TROIANUS. Афоризм символізує приховану небезпеку чи підступні диверсійні дії стосовно свого опонента. Джерелом виразу була «Іліада» Гомера, у якій описано події Троянської війни.

трьох слів зв’язати не може — TRIA VERBA NON POTEST JUNGERE. Так зазвичай говорять про людину нерозумну, невігласа, неука. Відомо, що наука про взаємини, про доречність слова почала розвиватися з появою самої мови. Афоризм уперше вжито римським філософом і письменником Сенекою («Epistulae morales»).

тут мертві живуть, тут німі розмовляють — HIC MORTUI VIVIUNT, HIC MUTI LOQUUNTUR.

тут Родос, тут стрибай! — HIC RHODUS, HIC SALTA. Латинізований вираз із байки «Хвастливий п’ятиборець» давньогрецького байкаря Езопа, де головний герой вихваляється тим, що він зробив свого часу могутній стрибок на Родосі, який ніхто не міг і не зможе повторити. Це могли б, за його словами, засвідчити чоловіки з Родосу. На що він отримав відповідь: «Якщо це було так, тобі не потрібні свідки. Тут Родос, тут стрибай!» Афоризм означає: покажи свою відвагу (мистецтво, вміння) зараз, а не вихваляйся старими чи нікому не відомими заслугами.

у випадку сумніву/невизначеності — (рішення) на користь обвинуваченого — IN DUBIO PRO REO. Основне положення права, відповідно до якого у випадках невизначеності ситуації і неможливості винесення правильного рішення судом обвинувачений має бути звільнений за недостатністю доказів.

у згоді ростуть малі держави, у не-згоді руйнуються навіть найбільші — CONCORDIA PARVAE RES CRESCUNT, DISCORDIA MAXIMAE DILABUNTUR. Першоджерелом виразу є «Югуртинська війна» римського історика Гая Саллюстія Кріспа. Він розповідає, як нумідійський цар Міципса, відчуваючи близьку смерть, у присутності друзів і синів сказав своєму племіннику Югурті: «Equidem ego vobis regnum trado firmum, si boni eritis, si mali, inbellicum. Nam concordia parvae res crescunt, discordia maximae dilabuntur» — «Я залишаю вам царство, котре буде міцним, якщо ви будете добрими, і слабким, якщо ви будете поганими. Адже згода зміцнює навіть малі держави, а через чвари руйнуються й великі».

у кожному місті свій звичай — SUUS CUIQUE MOS EST (рос. у всякого обычай свой; всяк молодец на свой образец; укр. що город, то й норов; що край, то звичай; у всякім подвір’ї своє повір’я). Давня латинська приказка, що має семантичні відповідники у багатьох мовах. Ідея відмінностей між окремими місцевостями, країнами, народами існує практично від часу зародження людської цивілізації.

у свій час на своєму місці — TEMPORE ET LOCO PRELIBATIS. Давня сентенція, першоджерело якої не встановлено. Сьогодні існує багато її варіантів, лейтмотивом при цьому залишається: бути у відповідний час у потрібному місці. Так зазвичай говорять про людину, якій несподівано поталанило.

у чужій справі люди помічають більше, ніж у власній; тобто помічати соломинку в чужому оці — HOMINES PLUS IN ALIENO NEGOTIO VIDERE QUAM IN SUO (рос. в чужом глазу сучок видим, а в своем бревна не замечаем; укр. бачити чуже за лісом, а не своє під носом; бачити соломинку в чужому оці, а не колоду в своєму). Першоджерелом фразеологізму були «Листи» давньоримського філософа і письменника Сенеки.Йдеться про осіб, які прискіпливо ставляться до найменших помилок інших людей, не помічаючи істотних вад у себе.

усе брати під сумнів — DE OMNIBUS DUBITANDUM. Афоризм Рене Декарта («Роздуми про метафізичні основи філософії, де доводиться (положення) про існування Бога і безсмертя душі»). Цей принцип Декарта як методичний підхід є не самоціллю, а передумовою будь-якого пізнання.

усе живе — з яйця — OMNE VIVUM EX OVO.

усе своє ношу з собою — OMNIA MEA MECUM PORTO. Цицерон.у.«Парадоксах» приписував ці слова Біанту, одному із семи легендарних давньогрецьких мудреців. Коли перси захопили його рідне місто Прієна, мешканці почали втікати, намагаючись взяти із собою якомога більше хатнього скарбу, і лише Біант не взяв нічого. На запитання «чому» мудрець відповів наведеною фразою, яка згодом стала крилатою. Іноді фразеологізмом жартівливо позначають прагнення індивіда задовольнитися мінімальним багажом, який його не обтяжуватиме.

усе таємне стає явним, ніщо не залишається без помсти — QUIDQUID LATET APPAREBIT, NIL INULTUM REMANEBIT.

усім, скільки можеш, допомагай — OMNES, QUANTUM POTES, JUVA. Антична сентенція, одна з основних засад альтруїзму. Спочатку йшлося про розвиток духовного багатства людини, а згодом вираз почали вживати, наголошуючи, що є чимало бідних людей, які потребують допомоги.

усіма правдами й неправдами; шляхом дозволеного і недозволеного — PER FAS ET NEFAS. Фраза наведена в праці Тіта Лівія («Historia»). Його історія Риму.стала класичним твором ще за життя автора і впродовж багатьох століть мала величезний вплив на стиль і філософію історичних доробків.

усуньте причину, то мине і хвороба (наслідок) — SUBLATA CAUSA, TOLLITUR MORBUS (EFFECTUS). За переказом, вираз належить «батькові медицини» — Гіппократу, який розглядав людину як цілісний організм.

усяк півень на своєму смітнику господар — GALLUS IN STERQUILINIO PLURIMUM POTEST (рос. всяк петух на своем пепелище хозяин). Це давнє прислів’я втілює думку про те, що кожна людина є повноправним господарем у своєму домі, а також має певні прерогативи у справі, якою вона займається. Афоризм вперше зафіксовано у римського філософа і письменника Сенеки («Apocolocyntosis divi Claudii»).

учений за допомогою книги — DOCTUS CUM LIBRO. Так називають людину, яка мислить по-книжному, боїться відійти від тексту оригіналу й висловлювати власну думку, нездатна оперувати здобутими знаннями, застосовувати їх на практиці.

учень не вище (не більший від) учителя — NON EST DISCIPULUS SUPER MAGISTRUM. У вислові йдеться про те, що рівень підготовки учня не може перевершувати обсяг знань учителя.

учись радіти — DISCE GAUDERE. Це вираз Сенеки («Моральні листи до Луцилія») мала слугувати морально-духовному облагороджуванню юного друга автора. Йдеться про здатність відчувати справжню радість, яка не приходить ззовні, а притаманна самій людині.

учитель пиття — MAGISTER BIBENDI. Так у давні часи називали розпорядника при пиятиці, головуючого на бенкеті, зібранні тощо.

факт залишається фактом; що зроблено, то зроблено — FACTUM EST FACTUM. Афоризм є констатацією існуючого становища, яке неможливо змінити, а тому не варто проявляти незадоволення чи розчарування.

факти розходяться зі словами, не відповідають словам — DISPARENT FACTA CUM DICTIS. Фраза з однієї з промов римського оратора Цицерона.

філософія — мати всіх наук — PHILOSOPHIA OMNIUM MATER ARTIUM. Цицерон («Tusculanae sermones»), посилаючись на Платона, вказував на примат філософії.стосовно інших наук. Від філософії як науки про загальні закони розвитку природи, людського суспільства і мислення відокремилось багато інших наук.

філософський камінь — LAPIS PHILOSOPHORUM. Алхіміки Середньовіччя прагнули знайти певний хімічний елемент — філософський камінь, оскільки вважали, що він може перетворити всі метали на золото.

хай буде так як є, або не буде зовсім! — SINT UT SUNT, AUT NON SINT! Одна з форм рішучої, категоричної відмови, що виключає будь-яку альтернативу.

Хай живе, хай росте, хай процвітає! — VIVAT, CRESCAT, FLOREAT! Поширена форма привітання студентів у минулі часи.

хай загинуть ті, хто раніше від нас сказав те, що ми говоримо зараз! — PEREAT, QUI ANTE NOS NOSTRA DIXERUNT! Жартівливий афоризм, в основу якого покладено ідею пріоритету особи у вирішенні якогось питання чи проблеми.

Хай здійсниться правосуддя, хоча б загинув світ — Fiat justitia et pereat mondus.

хай земля тобі буде легкою — SIT TERRA TIBI LEVIS! Афоризм, що став крилатим, започаткував римський поет Альбій Тібулл. Описуючи своє нерозділене кохання до Немесіди, жінки-гетери, зажерливої до грошей, він протиставляє їй скромну дівчину, яку ще довго після її смерті будуть згадувати зі словами.

хай собі володіє; перен.: так йому й треба; ну й біс із ним — HABEAT SIBI. Фраза виражає поблажливість, зверхність, а іноді й зневагу стосовно певної особи.

хай там що, а я боюсь данайців, навіть коли вони (щось) дарують — QUIDQUID ID EST, TIMEO DANAOS ET DONA FERENTES, або TIMEO DANAOS ET DONA FERENTES. Джерелом виразу є «Енеїда» Вергілія. Жрець Лаокоон так застерігав троянців не приймати в дарунок дерев’яного коня, залишеного підступними данайцями (греками) перед брамою Трої. Троянці не послухали Лаокоона, що призвело до загибелі Трої. На основі цього виразу було створено фразеологізми «дарунок данайців» і «троянський кінь», що означають подарунки або дії з недобрими, підступними намірами.

хліб із сіллю — СUM SALE PANIS. Афоризм із «Сатир» Горація, де він пропагує спосіб життя простих селян, для яких «хліб із сіллю заспокійливо діє на голодний шлунок».

хліб попереду носа корабля; хліб — усьому голова — PANIS PRIOR PRORA. Давня сентенція вказує на особливе місце і значення хліба у житті людини. У переносному значенні — акцентує на найсуттєвішому, найголовнішому.

хліба й видовищ! — PANEM ET CIRCENSES! Афоризм римського поета-сатирика Ювенала («Satirae»). Йдеться про римських плебеїв часів імператора Августа, яких можна було «купити» за хліб і видовища. Ці тенденції збереглися до часів правління його пасинка, імператора Тиберія. На той час колишні народні збори/зібрання, на яких відбувався розподіл найвищих політичних посад, втратили своє первісне призначення й задовольняли примітивні потреби нижчих верств населення. Реальним втіленням «видовищ» стали бої гладіаторів.

хліба немає — і друзів мов не бувало — TEMPORA SI FUERINT NUBILA, SOLUS ERIS. Афоризм наголошує на нещирості стосунків, що ґрунтуються на отриманні вигоди. Фразеологізм започатковано у «Скорботних елегіях» Овідія.

хочу, але не можу — VOLO, NON VALEO . Сентенція, що виражає суперечність між бажанням людини і її реальними можливостями.

хто багато бажає, той втрачає все — QUI TOTUM VULT, TOTUM PERDIT (рос. много хочешь, мало получишь). У вислові втілено заклик до помірності у бажаннях і зваженого оцінювання співвідношення людських прагнень і можливостей.

хто візьме меча — від меча і загине — QUI GLADIO FERIT, GLADIO PERIT. У виразі втілено давню ідею справедливої відплати у відповідь на заподіяне зло.

хто добре говорить, той добре живе — QUI BENE DICIT, BENE VIVIT. За античних часів використання письмових засобів спілкування було обмежене, тому мистецтво усного слова, або риторика, мало набагато більше значення, ніж тепер. У V ст. до н. е. у Греції з’явився перший підручник із риторики. Промови ораторів Демосфена чи Цицерона впливали на їхні власні долі і навіть на розвиток суспільства, що підтверджує наведений вислів.

хто добре розпочав — половину зробив — DIMIDIUM FACTI, QUI BENE COEPIT, HABET (рос. лиха беда начало; доброе начало полдела откачало; укр. добре начало половину діла вкачало). Крилатий вислів належить Горацію («Послання»).Афоризм закликає до праці, розсудливої поведінки.

хто іншому яму копає, той сам у неї впаде — QUI FODIT ALTERI FOVEAM, INCIDIT IN EAM. Давня сентенція, що застерігає від підступних намірів та ганебних учинків стосовно іншої людини, оскільки вони часто обертаються проти самого зловмисника.

хто має витримку, той переможе — VINCIT, QUI PATITUR (рос. терпи казак — атаманом будешь; стерпится, слюбится). Давня сентенція, що закликає до стримання, терпіння, поміркованості у своїх діях, що є запорукою успіху.

хто має вуха, щоб слухати, — нехай слухає! — QUI HABET AURES AUDIENDI, AUDIAT.

хто мовчить, певно, погоджується; мовчання — знак згоди — QUI TACET CONSENTIRE VIDETUR (рос. молчание — знак согласия). Цей правовий канон уперше зафіксовано у Зводі юридичних законів, виданому Римським Папою Боніфацієм. Проте він був відомий значно раніше, оскільки аналогічні вислови належать Софоклу, Платону, Цицерону та іншим античним знаменитостям.

хто не з нами, той проти нас — QUI NON EST NOBISCUM, ADVERSUS NOS EST.

хто не працює, той не їсть — QUI NON LABORAT, NON MANDUCET.

хто не ревнує, той не любить — QUI NON CELAT, NON AMAT (рос. ревность — тень любви, пройдет любовь, пройдет и ревность). Давня сентенція, яка втілює переконання, що ревнощі завжди супроводжують любов, вони породжені нею і вмирають разом із нею.

хто першим приходить, той першим меле — QUI PRIMUS VENERIT, PRIMUS MOLET (укр. хто першим прийшов, того першим і за стіл посадили).

хто пише, той читає двічі; хто записує, той краще запам’ятовує — QUI SCRIBIT, BIS LEGIT. Ідеться про беззаперечну перевагу письмової інформації перед усною.

хто пізно прийшов, тому лише кістки; рано прийшов — гаманець знайшов — SERO/TARDO VENIENTIBUS OSSA (рос. поздно пришел, только кости нашел; право первого — закон джунглей; укр. рання пташка росу п’є, а пізня — слізки ллє; рання пташка пшеницю клює, а пізня очі дере; хто пізно приходить, той сам собі шкодить; хто перший прийшов, того першим і за стіл посадили).

хто працює поквапливо, той діє невдало, мало досягає — QUI NIMIS PROPERE, MINUS PROSPERE (рос. поспешишь — людей насмешишь). Старе латинське прислів’я. Відомий також варіант виразу: «qui nimium properat, serius absolvit» — «Хто надто поспішає, запізнюється з виконанням». Зафіксовано у Тіта Лівія («Історія»).

хто просить вибачення, (сам) себе звинувачує — DUM EXCUSARE CREDIS, ACCUSAS.

 

хто просить вибачення, той визнає себе винним — EXCUSATIO NON PETITA, ACCUSATIO MANIFESTA.

 

хто сіє вітер, пожне бурю — QUI VENTUM SEMINAT, TURBINEM METET. Думка про те, що погані вчинки породжують ще більше зло, втілена у багатьох фразеологічних зворотах.

цариця доказу — REGINA PROBATIONUM. В епоху Середньовіччя — визнання підсудним своєї власної вини, що в юриспруденції сприймалося як незаперечний доказ і слугувало підґрунтям для винесення вироку.

царі казяться, а греки страждають — QUIDQUID DELIRANT REGES, PLECTUNTUR ACHIVI (укр. пани скубуться, а в мужиків чуби тріщать). Афоризм належить римському поетові Горацію («Послання»), для якого, у свою чергу, джерелом став епізод про Троянську війну з «Іліади» Гомера. Автор висловив думку, що розбіжності у поглядах та неузгодженість дій високопосадових осіб вкрай негативно впливають на добробут простих людей.

це було предметом (моїх) бажань; ось про що я мріяв — HOC ERAT IN VOTIS. Афоризм зафіксовано у Горація («Сатири»). Цими словами поет висловив свою вдячність Меценату, який, ставши його покровителем, наділив поета усілякими щедротами, зокрема подарував невеличкий маєток біля підніжжя Сабінських гір.

це грецькою мовою, це не читається — GRAECUM EST, NON LEGITUR (рос. Филькина грамота; укр. китайська грамота). Афоризм вживали латиняни, які не розуміли грецького письма, на позначення чогось абсолютно незрозумілого.

Цезар (не) вище граматиків — CAESAR (NON) SUPRA GRAMMATICOS (NEC CAESAR SUPRA GRAMMATICOS). Існує кілька версій щодо появи цього виразу. Першоджерелами вважають повідомлення римського історика Свєтонія («De grammaticis et rhetoribus»), а також грецького історика і римського сенатора Кассіуса Діо. Обидва пишуть про римського імператора Тіберія, який вжив неіснуюче слово, при цьому один із його підлабузників запевнив, що віднині воно стане нормою у латинській мові. У відповідь на це консул Марцелл сказав: «Tu enim, Caesar, civitatem dare potes hominibus, verbo non potes» — «Адже ти, Цезар, можеш дати права громадянства людям, а не словам». За переказом, коментований афоризм використав пізніше римський імператор Сигізмунд І, який намагався змінити рід деяких іменників. Він сказав крилату фразу: «Ego sum rex Romanus et supra grammaticam» — «Я римський цар і вищий за граматику».

цитований твір; робота, на яку посилаються — OPUS CITATUM.

 

цнотлива (невинна) та, котру ніхто не захотів — CASTA (EST), QUAM NEMO ROGAVIT. Крилатий вираз римського поета Публія Овідія Назона ( «Amores»).

час всі рани лікує — TEMPUS VULNERA SANAT (рос. время — лучший лекарь). Всі негаразди, неприємності, горе і біль з часом забуваються, вщухають і не сприймаються так гостро, що є суттєвою особливістю людської психіки.

час летить — TEMPUS FUGIT. Усталений афоризм, що виражає швидкоплинність часу і сум чи жаль за безповоротно втраченим. Ці мотиви є у творчості Вергілія («Георгіки»), Горація («Оди») та ін. античних авторів.

часи змінюються, і ми змінюємося разом із ними — MUTANTUR TEMPORA ET NOS MUTAMUR IN ILLIS (рос. времена меняются, и мы меняемся вместе с ними). Діалектичний постулат, сформульований давньогрецьким філософом Гераклітом.

часи міняються, і ми міняємося разом із ними — TEMPORA MUTANTUR ET NOS MUTAMUR IN ILLIS. Фразеологізм утверджує думку про змінюваність світу, сформульовану давньогрецьким філософом-діалектиком Гераклітом у крилатому виразі: «Рanta rhei» — «Все тече».

часте повторювання матеріалу вбиває бідних учителів — OCCIDIT MISEROS CRAMBE REPETITA MAGISTROS. Фраза із сатири Ювенала («Satirae»), де поет указував на знецінювання розумових (творчих) професій. Конкретно йдеться про вчителів риторики, які змушені безконечно повторювати навчальний матеріал зі своїми учнями.

через терни до зірок — PER ASPERA AD ASTRA (рос. тяжело в ученье — легко в бою). Афоризм указує на необхідність подолання труднощів для досягнення поставленої мети: через перешкоди, страждання — до цілі; шляхом боротьби — до перемоги. Терни — гілки з колючками та шпичаками — віддавна були символом страждань, мучеництва, злигоднів. Афоризм започаткував римський філософ і письменник Сенека. У його трагедії «Шалений Геркулес» вираз подано у такій формі: «Нелегким є шлях від землі до зірок».

чия країна, того і віра; у ширшому розумінні — той, хто має владу, визначає світогляд (у своєму регіоні) — CUIUS REGIO, EIUS RELIGIO. Афоризм був одним із основних положень «релігійного миру» в німецькому м. Аугсбург, за яким князь кожної землі визначав конфесію своїх підданих.

чоботар, суди (роби висновок) не вище чобота — NE SUTOR SUPRA/ULTRA CREPIDAM, або SUTOR, NE SUPRA CREPIDAM (рос. знай, сверчок, свoй шесток; если не поп, не суйся в ризы). Поява виразу пов’язана з іменем Апеллеса, художника античності. Готові картини він виставляв на відкритій альтанці, а сам потайки прислухався до зауважень перехожих, після чого усував недоліки. Одного разу якийсь чоботар вказав на невідповідність у зображенні чобота. Наступного дня, побачивши, що помилку виправлено, він почав висловлювати інші зауваження. Тоді розгніваний художник і вигукнув цей афоризм.

Чого б ти не навчав, будь лаконічним — Qui dguid praecipies, esto brevis.

чого не бажаєш собі, не роби іншому — QUOD TIBI FIERI NON VIS, ALTERI NE FECERIS. Афоризм, що приписують римському імператорові Олександру Северу. Однак є думка, що цей принцип людських взаємин проголосили ще давні греки, і він став складником юдейської та християнської етики.

чого не навчився змолоду, на старості не навчишся — QUOD IN JUVENTUTE NON DISCITUR, IN MATURA NESCITUR (рос. чему Ванька не учился, того Иван Иванович знать не будет). Давня сентенція, що вказує на необхідність навчатися в молодості, бо згаяний час майже неможливо надолужити.

чому не навчишся в молодості, того не знатимеш у зрілому віці — NAM QUOD IN IUVENTUTE NON DISCITUR, IN MATURA AETATE NESCITUR (рос. чему Ванька не учился, того Иван Иванович знать не будет). Давня сентенція, у якій наголошено на потребі навчання саме в юному віці, що закладає основи знань, необхідних людині впродовж усього життя. Згаяний у молодості час неможливо повернути.

чому ти каламутиш воду, яку я п’ю? — CUR… TURBULENTAM FECISTI MIHI AQUAM BIBENTI? Це слова із байки «Вовк і ягня» римського байкаря Федра, що став корифеєм колись плебейського жанру — байки. Від часів Федра про людину, яка робить вигляд, що не скоїла нічого злого, кажуть іронічно: «Він води не скаламутить».

чорний день — DIES ATER. Так назвали день 18 липня 387 до н.е. Після підкорення Римом етрусків серйозною загрозою для імперії стали кельти, які отримали від римлян назву галли. У цей день на р. Аллія.галли розбили римську армію, пограбували Рим і обложили Капітолій. День поразки став чорним днем Риму. Про ці події повідомляє римський автор А. Геллій у праці «Ночі Аттики». Фразеологізм поширився на позначення дня, коли відбулися великі неприємності чи трагічні події.

чорт не такий страшний, як його малюють — DIABOLUS NON EST TAM ATER, AC PINGITUR (рос. не так страшен черт, как его рисуют). Афоризм використовують для заспокоєння людини, яка має звичку перебільшувати проблему чи ускладнювати справу. За допомогою вислову цю особу намагаються переконати, що ситуація насправді є набагато простішою і може бути успішно врегульована.

швидше, вище, сильніше! — CITIUS, ALTIUS, FORTIUS! Девіз спортсменів усього світу, прийнятий Міжнародним олімпійським комітетом у 1913 р. Ці три слова викарбувані на кожній олімпійській медалі. Їх активно пропагував засновник сучасних олімпійських ігор — П’єр де Кубертен.

шила у мішку не сховаєш — TEMPUS OMNIA REVELAT (рос. все тайное становится явным). Давня сентенція, що застерігає від неправди й нещирого поводження, адже все потаємне стає з часом явним.

шлюби визначені долею — CONNUBIA SUNT FATALIA. Джерелом вислову вважають Біблію.

шляхом найменшого опору — LINEA MINORIS RESISTENTIAE. У давній сентенції втілено заклик уникати зайвих перешкод і обирати найпростіші, оптимальні варіанти при розв’язанні складних проблем.

щасливець, улюбленець долі — FORTUNAE FILIUS. Грецький варіант виразу започаткував Софокл у трагедії «Едип-цар», де він розповідає про стрімкий злет і падіння правителя Фів. Незадовго до трагічного повороту своєї долі Едип називає себе «щасливцем».

Щастя мов скло: таке ж блискуче, як і крихке — Fortuna vitrea est: tum, cum splendet, frangitur.

щастя сприяє дурням — FORTUNA FAVET FATUIS (рос. кому везет — ума не надо).

щастя, мов скло, легко розбивається — FORTUNA VITREA EST, TUM CUM SPLENDET, FRANGITUR. Афоризм першим ужив римський драматург Публілій Сір в «Сентенціях».

ще не зайшло сонце всіх днів; ще не вечір (а відтак — не треба втрачати надію) — NONDUM OMNIUM DIERUM SOLEM OCCIDISSE. Цар Македонії Філіпп V висловив цю фразу під час військових конфліктів з етолійцями, наголошуючи тим самим, що не слід втрачати надії на краще.

ще непорочна/цнотлива — DUM CASTA. Відома формула римського юридичного права, яка позначає вдову, вірну своєму покійному чоловіку. Дотримання вірності давало їй право отримувати певну матеріальну чи моральну компенсацію після смерті чоловіка на період до повторного заміжжя.

що було колись вадою (пороком), тепер стало звичкою — QUAE FUERANT VITIA, MORES SUNT. Відомий вислів Сенеки («Листи»). Ідеться про переоцінку цінностей, властиву і сучасному суспільству.

що великим злодіям сходить з рук, за те суворо карають дрібних шахраїв — IRRETIT MUSCAS, TRANSMITTIT ARANEA VESPAS.

що відкладено — не зроблено — QUOD DIFFERTUR NON AUFERTUR (рос. дело отложено, но не уложено; до поры до времени все с рук сходит). Афоризм слугує закликом (спонуканням) до завершення справи, яку було розпочато, але не завершено.

що дозволено Юпітеру, не дозволено бику; перен.: те, що дозволено начальникові/керівникові, не дозволено підлеглому — QUOD LICET JOVI, NON LICET BOVI. Джерелом є легенда про Європу, давньогрецьку богиню землеробства, яка, за найпоширенішою версією, була донькою фінікійського царя Агенора. Коли Європа з подругами відпочивала на березі моря, її викрав Зевс, з’явившись перед нею в образі бика. На о. Крит вона народила Зевсові синів Міноса і Радаманта, а згодом стала дружиною критського царя Астеріона.

що міг, я зробив — QUOD POTUI, FECI.

 

Що ти робиш — роби швидше — AGE, QUID AGIS.

 

що у тверезого на думці, то у п’яного на язиці — QUOD IN CORDE SOBRII, ID IN ORE EBRII. Давня усталена сентенція, що вказує на шкідливість надмірного вживання алкоголю, оскільки п’яна людина не контролює те, що говорить і про що варто мовчати.

що шкодить, те навчає — QUAE NOCENT, DOCENT (рос. на ошибках учимся). У давній сентенції йдеться про те, що на помилках людина вчиться.

щоб бути вільним, необхідно підкоритися закону — LEGUM SERVI ESSE DEBEMUS, UT LIBERI ESSE POSSIMUS. Афоризм експлікує думку, що справжню свободу забезпечує не ігнорування законів, а їх дотримання. Сентенцію використовував Цицерон.

Я вважаю, що Карфаген має бути зруйнований — CETERUM CENSEO CARTHAGINEM ESSE DELЕNDAM. Фразу вживають для уточнення сформованих, незмінних поглядів або думок, на яких категорично наполягають. У стислій формі — «Carthago delenda est» — вираз належить Катону Старшому, представникові кіл римлян, які виступали проти сліпого наслідування грецької культури й були прихильниками старих римських традицій і моралі. Він був непримиримим ворогом Карфагена, оскільки вбачав у ньому небезпечного торгового конкурента римлян. Цими словами Катон закінчував усі свої виступи в Сенаті, що засвідчено давньогрецьким істориком і письменником Плутархом у «Порівняльних життєписах».

я вірю для того, щоб пізнати — CREDO, UT INTELLEGAM. Крилатий вираз належить середньовічному теологу і схоласту Ансельму Кентерберійському («Якщо ви не вірите, то не зрозумієте») та церковного діяча Августина Блаженного («Tractatus in Sanctum Joannem»):.«Ми віримо для того, щоб пізнати; ми пізнаємо не для того, щоб вірити». Ансельм був переконаний, що віра має передувати знанням.

я знаю лише те, що я нічого не знаю — SCIO: NESCIO, або SCIO ME NIHIL SCIRE. Латинізована форма виразу давньогрецького філософа-ідеаліста Сократа. Його філософія полягала в реалізації ідеї самопізнання та сприйнятті знань і мудрості як найвищих чеснот людини.

я зробив усе, що міг, хто може, нехай зробить краще — FECI QUOD POTUI, FACIANT MELIORA POTENTES. Парафраза формули, якою римські консули завершували свою звітну доповідь, передаючи повноваження спадкоємцю.Афоризм наводить Гомер в «Іліаді».

я людина, ні від чого людського я не вільний — HOMO SUM, HUMANI NIHIL A ME ALIENUM PUTO (рос. ничто человеческое мне не чуждо). Афоризм римського комедіографа-психолога Публія Теренція із твору «Той, що сам себе карає» використовують у таких випадках: щоб показати багатогранний характер інтересів і діяльності людини, її причетність до всього людського; як свідчення недосконалості людини, якій властиві помилки і слабкості.

Я мислю, отже, я існую — COGITO, ERGO SUM. Крилатий вираз французького філософа, математика й природознавця Рене Декарта.(«Principia Philosophiae»), який вважав мислення самостійною субстанцією (res cogitans), а самовизначення людини через її розум сприймав як незаперечний постулат. У розгорнутому варіанті вираз має такий вигляд: «Я мислю, отже я існую, — то є найголовніша і найправильніша з усіх теорій пізнання». Афоризм Декарта є скороченою формою виразу Цицерона («Tusculanae sermones»): «Docto homini et erudito vivere est cogirate» — «Для вченої й освіченої людини жити — значить мислити».

я нічого не боюсь, оскільки нічого не маю — EGO NIHIL TIMEO, QUIA NIHIL HABEO. Цей вираз вживають як гасло незалежної, чесної людини, нездатної до корупції й обману. Такої думки дотримувався Діоген Синопський.

я потребую розуму, здорового глузду, щоб прийти до віри; розумію, щоб вірити — INTELLEGO, UT CREDAM . У цій формулі узагальнено вчення французького філософа П. Абеляра.

я римський імператор і я вищий від граматиків — EGO SUM REX ROMANUS ET SUPRA GRAMMATICOS.

я сам собі найближчий — PROXIMUS SUM EGOMET MIHI (рос. своя рубашка ближе к телу; вся семья своя, да всяк любит себя). Афоризм вперше використано у творі «Андріянка, або Дівчина з Андросу» римського комедіографа Теренція. Одному з його героїв, Памфілусу, друг дорікає за те, що він поводить себе егоїстично, за принципом: «Кожна людина собі найдорожча», а тому біль і проблеми іншої особи її мало бентежать.

я сказав і тим полегшив (спас) свою душу — DIXI ET ANIMAM MEAM LEVAVI. Джерелом виразу є Біблія.

яблуко незгоди/розбрату — DISCORDIAE MALUM. Алегоричне позначення причини чи об’єкта суперечки або сварки. Джерелом є грецький міф про богиню розбрату Еріду, яку не запросили на весілля Пелея і Феміди. Ображена Еріда підкинула гостям золоте яблуко з написом «найгарнішій». Через це виникла суперечка між богинями Герою, Афіною й Афродітою, кожна з яких вважала себе найвродливішою. Обраний суддею троянський царевич Паріс віддав яблуко Афродіті, яка, у свою чергу, допомогла йому викрасти дружину спартанського царя Менелая — красуню Єлену, що спричинило початок Троянської війни.

язик може бути другом і ворогом людини — LINGUA OPTIMUM ET PESSIMUM IN HOMINE ESSE POTEST.

як посієш, так і пожнеш — UT SEMENTEM FECERIS, ITA METES (рос. как аукнется, так и откликнется). Афоризм міститься у творі Цицерона «Про оратора». Наведеною фразою герой трактату відповів на запитання, чи буде він засуджувати того, хто його судить. Відповідь мала свідчити про те, що реакція і дії ображеного будуть адекватними самій образі.

як прийшло, так і пішло — MALE PARTA, MALE DILABUNTUR (рос. как нажито, так и прожито; было, да сплыло; укр. прийшло махом — пішло прахом). У прислів’ї утверджується думка про те, що прибуток, отриманий у легкий спосіб або без докладання зусиль, не може мати справжньої ціни і його легко втратити. Його використовував Цицерон («Philippicae»).

яка людина, така й мова — QUALIS VIR, TALIS ORATIO (рос. каков поп, такова и его молитва; укр. яка головонька, така й розмовонька). Переконання в тому, що мова людини виражає її душу, характер, інтелект і ментальність, відоме ще від давніх часів.

яка плата, така й робота — OPERA PRO PECUNIA. Афоризм належить Плавту.

яке життя, такий і кінець — QUALIS VITA, FINIS ITA (рос. жил смешно и умер грешно; укр. собаці — собача смерть).

Який артист гине! — QUALIS ARTIFEX PEREO! За свідченням Свєтонія («Нерон»), ці слова промовив римський імператор Нерон перед тим, як покінчити життя самогубством (римський сенат проголосив його поза законом). Відомий своїм розпутством, марнотратством і скупістю, Нерон наказав стратити свою матір, брата, дружину і вихователя Сенеку, використав пожежу в Римі як привід для переслідування християн і жорстоко придушував будь-які вияви свободи в імперії. Цей імператор уважав себе великим актором.

який господар (пан), такий і батрак — QUALIS DOMINUS, TALIS SERVUS. Афоризм наведено в «Сатириконі» Петронія. Під час суперечки вільновідпущеники, використовуючи цей вислів, лають своїх господарів і самих себе.

який початок, такий і кінець — QUALE PRINCIPIUM, TALIS ET CLAUSULA (рос. лиха беда начало; хорошее начало полдела откачало). Афоризм міститься в одному зі 120 листів Ієроніма, з яким він звертається до свого римського друга Океанія.

який цар, такі й підлеглі; який піп, така і парафія — QUALIS REX, TALIS GREX (рос. каков поп, таков и приход).

якшо ти хочеш все підкорити собі, то підкори самого себе розуму — SI TIBI VIS OMNIA SUBJICERE, TE SUBJICE RATIONI (рос. ни одна маленькая победа не дается без большой победы над самим собой). Крилатий вираз римського філософа Сенеки, що втілює ідею самопримушення, необхідного для того, щоб людина звільнилася від примусу ззовні. Саме така людина здатна досягати найбільших висот.

якщо бракує сил, то слід сподіватися на волю — UT DESINT VIRES, TAMEN EST LAUDANDA VOLUNTAS. Афоризм належить римському поету Овідію. Він припадає на період заслання опального поета у м. Томи, де він написав «Листи», у яких просив посприяти його поверненню на батьківщину. В листі другу Руфусу він вжив ці слова. Афоризм зрозумілий з огляду на тяжкі умови заслання поета, моральні й фізичні випробування, коли єдиним порятунком були воля і надія на краще.

якщо живеш у Римі, живи за римськими звичаями — SI VIVIS ROMAE, ROMANO VIVITO MORE (рос. в чужой монастырь со своим уставом не ходят). Ідеться про необхідність дотримуватися звичаїв і порядку тієї спільноти, в якій людина перебуває.

якщо навіть усі, то я — ні — ETIAM SI OMNES, EGO NON. Джерелом є Біблія.

якщо пообіцяв — виконай! — PROMITTAS FACITO!, або CUM PROMISERIS FACIAS! (рос. давши слово — держи). Прямий заклик до дотримання всіх обіцянок; необхідність тримати слово.

якщо ти розумний, будь бджолою (тобто: працьовитим і старанним, як бджола) — SI SAPIS, SIS APIS. Бджола є символом працелюбної істоти, що приносить людям користь.

якщо хочеш бути коханим — кохай (сам)! — SI VIS AMARI, AMA! Усталена сентенція, яка проголошує, що щаслива любов можлива лише за умови взаємності. Схожу думку висловлює римський поет Марціал: «Ut ameris, ama» — «Люби, щоб тебе любили» (Martial, «Epigrammatum anthologia Palatina»).

якщо хочеш бути щасливим — будь! — SI FELIX ESSE VIS, ESTO! Жартівлива формула побажання, гасло-спонукання бути щасливим.

якщо хочеш миру, готуйся до війни — SI VIS PACEM, PARA BELLUM. Афоризм належить Цицерону («Філіппіки»): «Якщо ми хочемо насолоджуватися миром, необхідно воювати».

якщо шукають, знаходять — SI QUAERITIS, INVENITIS. Популярний афоризм, що має різні варіанти, зокрема: «Qui quaerit, reperit» — «Хто шукає, знаходить»; «Quaerite et invenietis!» — «Шукайте і знайдете!».

Янус дволикий; перен.: лицемірна, нещира, дволика людина — JANUS BIFRONS. Янус — ім’я давнього бога світла і сонця, який відкриває небесні ворота і випускає на землю день, а увечері їх замикає; заступник доріг і мандрівників. Зображали у вигляді людини із двома обличчями: одне повернуте у минуле, друге спрямоване у майбутнє.Натепер вираз найчастіше вживають у переносному значенні як характеристику нещирої людини, яка сьогодні каже одне, а завтра інше, керуючись лише власною вигодою.

АФОРИЗМИ, ВИРАЗИ та КРИЛАТІ ВИСЛОВИ ЛАТИНСЬКОЮ МОВОЮ

Повернутися на сторінку цитати або афоризми.